Постанова № 7606797, 21.09.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5295/09/1770

12год. 24хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Данилюк І.Г.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олес" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олес" (далі - ТОВ "Олес") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000632342/0/23-121 від 26.02.2009 року - повністю та податкового повідомлення-рішення №0005511742/2/17-123 від 15.07.2009 року - в частині.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, викладені в адміністративному позові повністю підтримала. Вказує, що нарахування обох платежів здійснено на підставі аналізу однієї операції - повернення директору ТОВ "Олес" - ОСОБА_1. грошових коштів, які були попередньо надані ним для погашення заборгованості ТОВ "Олес" перед ТОВ "Любисток" шляхом внесення готівкових коштів в банківську установу на розрахунковий рахунок кредитора. Зазначає, що висновки відповідача про порушення при цьому позивачем вимог п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року є безпідставними, позаяк ОСОБА_1. готівкові кошти під звіт не видавались, натомість ним були витрачені свої власні гроші, а ця обставина повністю виключає застосування штрафної санкції, яка встановлена абз.5 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436 від 12.06.1995 року. Висновки відповідача про порушення приписів Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року вважає безпідставними, позаяк виплата ОСОБА_1. грошових коштів здійснювалась саме як відшкодування витрачених ним на потреби ТОВ "Олес" грошових коштів, а не як додаткове матеріальне благо. Також зазначає, що висновки відповідача спростовуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних рішень. Стверджує, що сума коштів, сплачена шляхом внесення готівки через банк на рахунок кредитора ТОВ "Олес" - ТОВ "Любисток", підлягала поверненню бухгалтеру-касиру ОСОБА_2., оскільки саме її прізвище зазначено в квитанціях на оплату коштів від імені ТОВ "Олес", як прізвище особи, через яку проведено платіж. Відповідно, факт повернення такої суми коштів не ОСОБА_2, а ОСОБА_1. правомірно розцінений перевіряючими, як порушення позивачем вимог п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, а самі кошти - як додатково отримане ним благо, дохід, який не був оподаткований позивачем згідно з нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року. За наведеного, просить в позові відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що з 27.01.2009 року по 13.02.2009 року ДПІ у м.Рівне проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Олес" за період його діяльності з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року, результати якої оформлені актом №131/23-100/31479062 від 13.02.2009 року (а.с.10-14).

За висновками акту, перевіркою встановлено порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року. Результати висновків щодо порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року не є предметом даного адміністративного спору. В той же час, на підставі акту перевірки №131/23-100/31479062 від 13.02.2009 року, відповідачем винесено рішення, які є предметом оскарження:

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000632342/0/23-121 від 26.02.2009 року, згідно якого до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 5270,00 грн. за порушення вимог п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року (а.с.8,41).

- податкове повідомлення-рішення №0005511742/2/17-123 від 15.07.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в сумі 9180,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3060,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6120,00 грн.(а.с.9,40).

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оспорюється позивачем повністю, а податкове повідомлення-рішення - в частині донарахування 9000,00 грн., в тому числі за основним платежем 3000,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 6000,00 грн.; факт заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 60 грн. і, відповідно, нараховану штрафну санкцію в сумі 120,00 грн. (стосовно оподаткування доходів ОСОБА_3) позивач визнає і не оспорює.

Рішення відповідача в оскаржуваній частині базуються на аналізі операції з виплати ТОВ "Олес" ОСОБА_1. грошових коштів за видатковим касовим ордером №41 від 22.06.2007 року в сумі 33929,50 грн.(а.с.55).

Згідно з дослідженими судом письмовими доказами, виплата ОСОБА_1., який являється керівником ТОВ "Олес" (а.с.15) грошових коштів у такій сумі здійснена на підставі даних регістру бухгалтерського обліку по субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами", за даними якого, станом на 01.04.2007 року перед ОСОБА_1 обліковувалась кредиторська заборгованість ТОВ "Олес" в сумі 22852,32 грн., яка зросла на 10000,00 грн. - 03.04.2007 року та ще на 10000,00 грн. - 06.04.2007 року (а.с.20-24). Підставою для обліковування збільшення кредиторської заборгованості позивача на 20000,00 грн. зазначено операції з оплати ОСОБА_1 товару, поставленого ТОВ "Любисток" для ТОВ "Олес" на підставі договору ДГ-0000003 від 19.01.2006 року. Факт існування заборгованості ТОВ "Олес" перед ТОВ "Любисток" в загальній сумі 216118,50 грн. та її часткове погашення на 20000,00 грн. 03-06 квітня 2009 року не оспорюється відповідачем та підтверджується даними субрахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (а.с.29). Оплату власних коштів на погашення заборгованості ТОВ "Олес" перед ТОВ "Любисток" ОСОБА_1. оформив авансовими звітами. Так, згідно авансового звіту ОСОБА_1. №АО-0000018 від 03.04.2007 року, ним отримано -"0", витрачено - "100000,00" грн., цілі, на які витрачено кошти - "оплата за товар ТОВ "Любисток"(а.с.16). До звіту долучено квитанцію №91/1 від 03.04.2009 року РФ АТ "Український інноваційний банк", на 10000,00 грн., де одержувачем зазначено - ТОВ "Любисток", призначення платежу - "за товар", платник - "ТОВ "Олес" через ОСОБА_2. (а.с.16 на звороті). Згідно авансового звіту ОСОБА_1. №АО-0000019 від 06.04.2007 року, ним отримано -"0", витрачено - "100000,00" грн., цілі, на які витрачено кошти - "оплата за товар ТОВ "Любисток"(а.с.18). До звіту долучено квитанцію №51/1 від 06.04.2009 року РФ АТ "Український інноваційний банк", на 10000,00 грн., де одержувачем зазначено - ТОВ "Любисток", призначення платежу - "за товар", платник - "ТОВ "Олес" через ОСОБА_2. (а.с.18 на звороті). В свою чергу, передача ОСОБА_2, яка являється касиром-бухгалтером ТОВ "Олес" (а.с.30), готівкових грошових коштів ОСОБА_1 для внесення в банк на рахунок ТОВ "Любисток" оформлена письмовими розпорядженнями керівника ТОВ "Олес" (а.с.17,19).

На підставі аналізу вказаної документації, яка також була надана до перевірки, відповідачем зроблено висновки, що фактичним платником являється ОСОБА_2., а не ОСОБА_1., відтак останній безпідставно відзвітувався на загальну суму 20000,00 грн., а ТОВ "Олес" неправомірно здійснило йому відшкодування такої суми коштів, що, в свою чергу, стало основою для висновку про порушення позивачем вимог п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, та пп.3.1.3 п.3.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2. ст.4, п.6.1, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1. пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 пп."а" п.19.2 ст.19, пп. "а" пп.20.3.1. п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, які й лягли в основу спірних податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

При винесенні рішення №0000632342/0/23-121 від 26.02.2009 року відповідачем застосовано штрафну санкцію відповідно до абз.5 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436 від 12.06.1995 року.

Даною нормою встановлено відповідальність за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 % виданих під звіт сум. Ця норма кореспондується з положенням п.2.11.Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, за вимогами якого, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України і за умови звітування особи у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Оскільки податковим органом зроблено висновок про те, що ОСОБА_1. безпідставно відзвітувався на загальну суму 20000,00 грн., то штрафні санкції нараховані на виплачену ТОВ "Олес" для ОСОБА_1. за видатковим касовим ордером №41 від 22.06.2007 року суму коштів - 33929,50 грн. за мінусом суми коштів - 22852,32 грн., яка обліковувалась на звітну дату як заборгованість перед ОСОБА_1 по попередньо поданому ним звіту: 33929,50 - 22852,32 = 11077,18 грн. та з урахуванням наступних проведених йому виплат в розмірі 2,65 грн.(видатковий касовий ордер №19 від 07.09.2007 року) та 10000,00 грн.(видатковий касовий ордер №17 від 12.08.2008 року), як таких, що здійснені без звітування за отримані раніше під звіт суми: 11077,18 + 2,65 + 10000,00 = 21079,83 грн., і складають 21079,83 Х 25% = 5270,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000632342/0/23-121 від 26.02.2009 року не відповідає вимогами законності та обґрунтованості.

Так, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, врегульовано порядок видачі готівкових коштів під звіт працівнику. Порядок використання працівником підприємства власних готівкових коштів для господарських потреб підприємства з наступним звітуванням не врегульовано, однак нормами чинного законодавства не заборонено.Відповідальності за факт витрачання працівником підприємства власних коштів для вирішення господарських питань підприємства також не встановлено. Звітування працівника про витрачання таких коштів здійснюється шляхом складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 440 від 19.09.2003 року, позаяк жодної іншої форми не передбачено.

Юридично така операція, як витрачання працівником власних коштів для вирішення господарських питань підприємства, так само як і видача працівнику готівкових коштів під звіт, відповідає договору доручення, оскільки в силу положень ст.1000 ЦК України, саме за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується здійснити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, а правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Працівник, який придбаває для підприємства і від його імені товари (послуги, роботи), чи розраховується за такі попередньо поставлені товари (послуги, роботи), фактично діє за дорученням цього підприємства. На довірителя, в силу вимог ст.1007 ЦК України, покладаються такі обов'язки, як забезпечення повіреного коштами, необхідними для виконання доручення та відшкодування повіреному витрат, пов'язаних з виконанням доручення. Відповідно, якщо працівник для виконання цивільно-правової дії за дорученням підприємства використав власні кошти, то за наявності підтверджуючих документів таке підприємство відшкодовує йому понесені витрати.

Матеріалами справи підтверджено факт використання ОСОБА_1 власних грошових коштів в сумі 20000,00 грн. для погашення кредиторської заборгованості ТОВ "Олес" перед ТОВ "Любисток" за поставлений товар. Та обставина, що в квитанціях на оплату вказаних коштів від імені ТОВ "Олес", як прізвище особи, через яку проведено платіж, зазначено: "ОСОБА_2", а не: "ОСОБА_1.", не спростовує факту погашення заборгованості за рахунок його коштів, позаяк документально підтверджено ту обставину, що ОСОБА_1., будучи керівником ТОВ "Олес", уповноважив ОСОБА_2. - касира-бухгалтера ТОВ "Олес", занести належні йому кошти в банк і оформити відповідні платіжні документи, які повернути йому для складання авансового звіту. Такі дії не суперечать вимогам чинного законодавства, і не змінюють суті самої операції.

В судовому засіданні доведено, що вся первинна документація, в тому числі і та, якою підтверджено, що ОСОБА_2 вносила готівкові кошти ОСОБА_1. на рахунок ТОВ "Любисток" за його дорученням та на підставі його розпорядження, надавалася позивачем для відповідача, як в ході перевірки, так і в ході процедури апеляційного узгодження (а.с.56-86). В той же час, відповідачем вказана документація не врахована, а відтак спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято без урахування усіх обставин, що мали для цього значення.

В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт безпідставності звітування ОСОБА_1. на загальну суму 20000,00 грн., витрачену ним на погашення заборгованості ТОВ "Олес" перед ТОВ "Любисток". Даними обліку позивача підтверджено, що вказана сума обліковувалась саме як кошти, які підлягають до відшкодування ОСОБА_1. за здійснену ним оплату товару ТОВ "Любисток". В той же час, за даними регістру бухгалтерського обліку по субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" по співробітнику: ОСОБА_2 за період з 01.04.2007 року по 12.08.2008 року не обліковувалось ні видачі під звіт, ні повернення працівнику власних готівкових коштів витрачених для господарських потреб підприємства - оплати товару ТОВ "Любисток" на загальну суму 20000,00 грн. (а.с.31-32).

Наведені обставини доводять протиправність застосування до позивача спірним рішенням штрафної санкції, яка встановлена абз.5 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436 від 12.06.1995 року.

Крім того, викладені в акті перевірки в якості порушення, що потягнули за собою спірні штрафні санкції є порушеннями правил здійснення господарської діяльності, зокрема правил здійснення готівкових розрахунків, що є видом адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарським штрафом в розумінні ст.ст.238, 241 ГК України. Відповідно до ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з акту перевірки, виплата ОСОБА_1. готівкових коштів, яка в сумі 11077,18 грн. розцінена податковим органом як видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, була здійснена 22.06.2007 року, а спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесене 26.02.2009 року. Таким чином, у відповідача не було підстав для застосування штрафних санкцій в тому розмірі, в якому він їх застосував, ще й у зв'язку з тим, що встановлений законом термін для застосування штрафних санкцій за відповідний період сплинув.

При винесені податкового повідомлення-рішення №0005511742/2/17-123 від 15.07.2009 року в оскаржуваній частині, відповідачем здійснено нарахування позивачу податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3060,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в подвійному розмірі суми донарахованого податкового зобов"язання на підставі пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року та пп.17.1.9 п.17.1. ст.17 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року.

Нормою пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Висновки податкового органу про те, що ОСОБА_1. безпідставно відзвітувався на загальну суму 20000,00 грн., зумовили й відповідні висновки про те, що відповідна частина виплаченої ТОВ "Олес" для ОСОБА_1. суми грошових коштів за видатковим касовим ордером №41 від 22.06.2007 року є додатковим матеріальним благом, яке він отримав, і з суми якого не утримано податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до вимог п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України, та іноземні доходи є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб-резидентів.

Згідно п.4.2.9. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо, за винятками, передбаченими п.4.3 ст.4 даного Закону, який, в свою чергу, передбачає види доходів, що не включаються до складу загального місячного або річного оподаткову-ваного доходу. До таких доходів, відповідно до пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону, відноситься і сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону. В свою чергу, за приписами даного пункту, оподаткуванню підлягають тільки суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Ні матеріалами справи, ні актом перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення не зафіксовано такого порушення з боку працівника позивача - ОСОБА_1., як надмірне витрачання ним коштів отриманих під звіт, відтак трактувати виплату йому ТОВ "Олес" 22.06.2007 року грошових коштів на підставі його авансових звітів №АО-0000018 від 03.04.2007 року та №АО-0000019 від 06.04.2007 року, як виплату в порушення норм п. 9.10 ст.9 Закону, неможна.

Кошти, виплачені ТОВ "Олес" для ОСОБА_1. як покриття витрат, понесених ним на погашення заборгованості ТОВ "Олес" перед ТОВ "Любисток" шляхом внесення власних готівкових коштів в банківську установу на розрахунковий рахунок кредитора, підпадають під той вид доходу, який, відповідно до пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону, не включається до складу загального оподаткованого доходу. Відповідно у позивача, як працедавця, який виступає податковим агентом своїх працівників, не було правових підстав для нарахування і утримання із виплаченої на користь ОСОБА_1. суми податку на доходи фізичних осіб.

Отримані за видатковим касовим ордером №41 від 22.06.2007 року ОСОБА_1 грошові кошти, з огляду на правило п.1.1. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не можуть також вважатися додатковим благом (доходом), що надавалося йому у розумінні пп. 4.2.9 ст. 4 Закону, позаяк носять компенсаційний характер.

В силу наведеного, підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та відповідних штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0005511742/2/17-123 від 15.07.2009 року суд не знаходить.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, правомірність своїх дій відповідачем не доведена.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1) ч.2 ст.162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання рішень протиправними та їх скасування.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Рівне від 26 лютого 2009 року за №0000632342/0/23-121 - визнати протиправним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття.

Податкове повідомлення рішення суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Рівне від 15 липня 2009 року за № 0005511742/2/17-123 - визнати протиправним та скасувати в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 9000,00 грн., в тому числі 3000, 00 грн. - за основним платежем та 6000,00 грн. - за штрафними санкціями з моменту його прийняття.

Присудити на користь позивача ТзОВ "Олес" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.09.2009 року