Постанова № 7606788, 18.08.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3699/09/1770

18 серпня 2009 р. 12год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адмінісративний суд під головуванням судді Боймиструка С.В. при секретарі судового засідання Маньковському Д.В. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:

позивача: Кисіль В.Г.;

відповідач: Матвіюк М.А.;

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доВійськова частина А0796

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду просить стягнути з Військової частини А0796 на його користь 1563,50 грн. одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби 30 календарних років, 741,84 грн. невідшкодованих витрат на службові відрядження, 2443,73 грн. компенсації замість недоотриманого речового майна.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача подав письмові заперечення на позов, в судовому засіданні зазначив, що позивачу не було відшкодовано витрат на відрядження в звязку з відсутністю фінансування. Щодо невиплати позивачу одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби, то зазначає, її виплачено правомірно у розмірі, визначеному п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07 листопада 2007 року за №1294. Також вказав, що не має можливості провести розрахунок з позивачем щодо виплати йому грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування за невикористане речове майно з підстав відсутності фінансування, при цьому посилається на те, що дію частини 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині права військовослужбовців на отримання грошової компенсації за речове майно, було призупинено, а також посилається на Закон України Про Державний бюджет на 2001-2008 роки, якими витрат на таку компенсацію не передбачено, а тому до відповідача з Державного бюджету кошти на ці цілі не надходили. А так просить в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно і всебічно дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу і перебував на речовому забезпеченні у військовій частині А0796, що не заперечується представником відповідача та підтверджується витягом з наказу за № 261 від 10 листопада 2008 року (а. с. 4).

При звільненні з військової служби позивача ОСОБА_1. з ним не були проведені розрахунки та відповідні належні виплати.

Відповідно до довідки від 11.02.2009 р. вих. № 44 (а.с. 6) вбачається, що позивачу ОСОБА_1, виплачено одноразову винагороду за тривалість безперервної військової служби 30 календарних років, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», у розмірі 2,5 окладу грошового утримання згідно наказу № 261 від 10.11.2008 р.відповідно до розділу 32 наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, та з урахуванням вимог п. 7 цієї Постанови, яким визначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети. Винагорода за тривалість безперервної військової служби наведена у додатку 25 зазначеної постанови уряду, яка є наразі чинною.

Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоплачених 50 відсотків одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби в сумі 1563,50 грн. позивачу слід відмовити.

Як вбачається з довідки від 03.02.2009 року вих. № 28, виданої відповідачем (а.с. 3), сума невідшкодованих позивачу витрат на службові відрядження у звязку з неналежним фінансуванням з державного бюджету військової частини А0796 становить 741 грн. 84 коп.

Згідно з ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконані службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» встановлено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, визначаються Міністерством оборони за погодженням з Міністерством фінансів. На виконання вимог вказаного пункту постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663 Наказом Міністра оборони України від 17.01.2000 N 9 Затверджено Інструкцію «Про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України», відповідно до 1.1. якої службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), в якій військовослужбовець проходить службу. Даною Інструкцією також передбачається, що для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Оскільки, відповідно до вищевказаної довідки відповідачем самостійно визначена сума заборгованості по відрядженням позивачу і складає 741,84 грн., то вона є узгодженою та підлягає до стягнення.

Щодо покликання представника відповідача на відсутність фінансування, то судом вони не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку порушені права позивача, які передбачені чинним законодавством, і відсутність фінансування не може позбавити його права на оспорюване відшкодування.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення повністю в сумі 741,84 грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача компенсації замість недоотриманого речового майна, то вони підлягають до задоволення повністю з огляду на таке.

Згідно ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.

Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року “Про забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України у мирний час” військовослужбовці звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Згідно ч. 2 Закону України Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” призупинено дію частини другої ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна…, однак, виходячи з аналізу тексту цього закону, суд вважає, що вказана норма Закону поширюється тільки на військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу в Збройних Силах України, а позивач є пенсіонером Збройних Сил України.

Як вбачається з довідки № 21 від 31.12.2008 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі підполковнику ОСОБА_1, виданої йому відповідачем та долученої до справи (а.с. 4), загальна сума заборгованості за не отримане ним речове майно складає 2 443 грн. 74 коп.

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації за не отримане речове майно в сумі 2 443,74 грн. є обґрунтованими та зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 94 КАС України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, з позивача слід стягнути не сплачений ним судовий збір в частині позовних вимог, в задоволенні яких йому було відмовлено, а саме один відсоток від розміру майнової вимоги щодо стягнення одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби в сумі 1562,50 грн., що складає 15,63 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - Військова частина А0796 (вул.Дубенська,Рівне,33000, код ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер підприємницької діяльності) - 07852893) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,),741 (сімсот сорок одна) грн. 84 коп. невідшкодованих витрат на службові відрядження; грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна в сумі 2443 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 73 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити до стягнення з позивача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету судовий збір в сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 63 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя Боймиструк С.В.

Постанова складена в повному обсязі "25" серпня 2009 р.