Постанова № 76065146, 27.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/6848/17Головуючий у 1-й інстанції Дмитрієва М.М.Пр. № 22-ц/778/2019/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - М(Т)СБУ) до ОСОБА_2, третя особа: ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року М(Т)СБУ звернулось до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнило (а.с. 64-65) та в якому просило стягнути з відповідача відшкодування витрат в порядку регресу, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 50697,00 грн. та понесені судові витрати за оплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 11.08.2015 року на вул. Іванова - вул. Грязнова в м. Запоріжжя відбулася ДТП. Відповідач ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1, який належав йому на праві власності. На час скоєння ДТП ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних, транспортних засобів. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеного ДТП підтверджується постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2015 року та матеріалами справи про адміністративне правопорушення. В результаті зазначеного ДТП був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, який належав на праві власності ОСОБА_3 Відповідно до звіту № 90 від 09.09.2015 року розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб становить 80631,35 грн. Розмір завданих збитків ОСОБА_2 не було відшкодовано у добровільному порядку, тому ОСОБА_3 було подано заяву до М(Т)СБУ про отримання відшкодування. Згідно платіжного доручення від 17.12.2015 року № 6570 позивачем на користь ОСОБА_3 було здійснено страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн. та здійснено оплату послуг аварійного комісару в розмірі 697,00 грн., в результаті чого М(Т)СБУ набуло право зворотної вимоги до ОСОБА_2

Ухвалою суду першої інстанції від 07 грудня 2017 року (а.с. 24) провадження у цій справі за позовом позивача відкрито.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року позов М(Т)СБУ у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь М(Т)СБУ шкоду в порядку регресу в розмірі 50697,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь М(Т)СБУ суму сплаченого судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 148-151) просив рішення суду першої скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, саме останнью керувався суд першої інстанції при розгляді цієї справи та ухваленні оскаржуємого рішення, саме останньою також має керуватись апеляційний суд при перегляді законності та обґрунтованості останнього у цій справі.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 167), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 169).

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На виконання вимог ЦПК України копія вищезазначеної ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі двічі надсилалась ОСОБА_2 та представникові останнього за довіреністю (а.с. 41) ОСОБА_4 (а.с. 180-184) та була отримана представником останнього вперше лише в порядку повторного направлення 01 серпня 2018 року (а.с. 185). Вручення копії ухвали представникові відповідача вважається врученням цієї копію відповідачу.

За змістом ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

У встановлений апеляційним судом строк - 13 червня 2018 року позивач М(Т)СБУ подало апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 173-179).

Проте, у період з 04.06.2018 року по 13.07.2018 року суддя - доповідач перебувала у відпустці (довідка а.с. 172).

Третя особа ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний» не скористалось своїм правом на подачу в установлений апеляційним судом строк відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Крім того, має місце навантаження судді-доповідача та колегії суддів, яка має постійний склад, (в Апеляційному суді Запорізької області замість 71 судді за штатом фактично працює 20 суддів, з яких 13 суддів у судовій палаті з розгляду цивільних справ).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 55, 124 Конституції України; ст. ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82 60, 88, 266, 454 ЦПК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

В силу вимог ст. 263 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, 1. судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; 2. законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.3. судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; 4. при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; 5 обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; 6. якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно із ст. 264 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. 2. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає у повному обсязі.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 11.08.2015 року, о 15 годині 35 хвилин, ОСОБА_2 в м. Запоріжжя по вул. Іванова - вул. Грязнова, керуючи автомобілем НОМЕР_1, при розвороті ліворуч від правого краю проїзної частини не впевнився в безпеці, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку ліворуч.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2015 року (а.с. 4) ОСОБА_2 визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної … особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак, відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники наземних транспортних засобів зобов'язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Автомобіль «Mitsubishi», р.н. НОМЕР_3, станом на 11.08.2015 року був застрахований у ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний», що підтверджується полісом обов'язкового страхування № АІ/5975439 (копія а.с.100), згідно якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю складає 100000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну 50000,00 грн.

Автомобіль «Mazda-6», державний реєстраційний знак НОМЕР_4, згідно даними довідки № 70170010 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.5), яка була направлена на адресу М(Т)СБУ, станом на 11.08.2015 року застрахований не був.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

За даними довідки № 1 від 27.11.2015 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.с.13), 13.08.2015 року була зареєстрована справа № 27817 за наслідками ДТП, яка мала місце 11.08.2015 року. Вказано особу, яка має право на відшкодування шкоди - водія автомобіля НОМЕР_2. ОСОБА_3, страхова компанія ПрАТ «СК «АСКО - Донбас Північний», винуватця ОСОБА_2, автомобіль НОМЕР_1, не застрахований.

Згідно із ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках,встановлених законом.

За змістом п 5.2. Наказу від 24.11.2003 N 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, твердження представника відповідача у суді першої інстанції щодо недопустимості висновку експерта через неналежне повідомлення відповідача про дату та місце проведення огляду автомобіля, не відповідають положенням Закону, оскільки виклик заінтересованих осіб є правом експерта в разі наявності потреби, а не обов'язком.

Відповідно до висновку судового експерта автотоварознавця Маляр М.И. № 90 від 08.09.2015 року (а.с.6-11, 67-82) вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику вказаного автомобіля на момент оцінки складає 80631,35 грн.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму ,розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділі Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

З наведеного вбачається, що розмір страхового відшкодування за відшкодування шкоди майну обмежено ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до 50000,00 грн.

На підставі заяви про відшкодування страхової виплати в порядку регресу від 29.09.2015 року (а.с.3) та наказу № 6570 від 16.12.2015 року (а.с.12), М(Т)СБУ здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6570рв від 17.12.2015 року (а.с.14).

Крім того, М(Т)СБУ сплатило 697,00 грн. за роботу аварійного комісара (а.с.16-17), що підтверджується актом виконаних робіт від 18.09.2015 року та платіжним дорученням №452рв від 24.11.2015 року (а.с.15).

Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати з евакуацією транспортного засобу.

Листом М(Т)СБУ № 3/1-05/35528 від 17.12.2015 року ОСОБА_2 було запропоновано в добровільному порядку компенсувати позивачу зазначені кошти (а.с.18). Однак, до цього часу витрати в добровільному порядку не відшкодовані.

У пункті 8 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року міститься застереження, що з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, до М(Т)СБУ відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1191 ЦК України, після сплати М(Т)СБУ страхового відшкодування перейшло право вимоги до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тобто до винної особи ОСОБА_2 на відшкодування шкоди у порядку регресу у межах фактичних витрат.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов позивача у цій справі підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, дублюють доводи відзиву поданого на позовну заяву позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Останні є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права…юридичних осіб… у спосіб, визначений законом або договором…(ст.5 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Випадки для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, є надане до відзиву М(Т)СБУ на апеляційну скаргу відповідача у цій справі повідомлення від 13.08.2015 року (вх. М(Т)СБУ від 20.08.2015 року) ОСОБА_3 про вищезазначену ДТП на адресу М(Т)СБУ (копія а.с. 176-177).

Останнім спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про недотримання ОСОБА_3 30-денного строку на звернення до М(Т)СБУ із заявою від 29.09.2015 року про відшкодування шкоди, передбаченого ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом із тим, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, відповідачем ОСОБА_2 та його представником апеляційному суду не були надані.

Виклик заінтересованих осіб в силу вимог закону є правом експерта в разі наявності потреби, а не обов'язком, на цьому правильно наголошував суд першої інстанції, не приймаючи відповідні доводи сторони відповідача у цій справі в обґрунтування її заперечень проти позову позивача у цій справі.

ОСОБА_2 був повідомлений експертом про час і місце огляду автомобілю ОСОБА_3 телеграмою (а.с.80-81).

Належні допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

«Виклик» і «повідомлення» є не тотожними поняттями.

Суперечності у звіті про оцінку шкоди в ДТП ОСОБА_3 та ремонтній калькуляції відсутні.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Просити М(Т)СБУ відшкодувати шкоду згідно висновку спеціаліста (а.с. зворот) чи вартість проведеного відновлюваного ремонту є виключним правом ОСОБА_3, як потерпілої особи.

Витрати в сумі 697,00 грн. (а.с.15) є витратами М(Т)СБУ на аварійного комісара згідно рахунку № 452 від 18.09.2015 року, справа 27817 (а.с.16-17), а тому останні не могли входити та не входять в ліміт страхування 50000,00 грн. та не повинні були оплачуватись потерпілою в ДТП особою ОСОБА_3, а оплачувались М(Т)СБУ безпосередньо на адресу ТОВ «Експерт Сервіс Авто», в якому працює аварійний комісар, підтвердженням останнього є акт виконаних робіт від 26.08.2015 року (а.с.17) між М(Т)СБУ та ТОВ»УЕЦ «Експерт-Сервіс Авто».

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Описки в оскаржуємому рішенні суду першої інстанції у цій справі не можуть бути підставою для скасування останнього апеляційним судом, а можуть бути виправлені у подальшому судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою осіб, які беруть участь у справі, в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 у цій справі не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України, вирішено питання про розподіл судових витрат сторін, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача М(Т)СБУ будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору на у розмірі 2643,00 грн. (а.с. 147, 165), сплаченого ним при подачі вищезазначеної скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384, п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 27.08.2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.