Постанова № 7606497, 20.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-22844/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Серги С.М.,

при секретарі –Олійник Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Пошивайло О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностідо Малого державного комунального підприємства "Ремонтник"про стягнення фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі- позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Малого державного комунального підприємства "Ремонтник" (далі- відповідач)про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1206 грн, посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 23, 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасової втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що він заздалегідь та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд. Проте, положення вказаної норми відповідачем виконано не було, що розцінюється судом як неналежне виконання ним процесуальних обов'язків.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасової втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі –Закон № 2240) платниками страхових внесків на загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасової втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується копією повідомлення про взяття на облік страхувальника від 07.12.2001.

Частиною 1 статті 23 Закону № 2240 передбачено, що страхувальники – роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до статті 13 Закону № 2240 контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків здійснює виконавча дирекція Фонду.

24.06.2008 позивачем проведена перевірка повноти нарахування, сплати страхових внесків та правильності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Малим державним комунальним підприємством "Ремонтник" за період з 01.10.2006 по 31.05.2008, в ході якої виявлено порушення пункту 1 статті 23 Закону № 2240 в частині несвоєчасної сплати страхових внесків.

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2008, в якому зазначено, що станом на 31.05.2008 заборгованість відповідача становить 2279,69 грн, в тому числі, 1797,25 грн –прострочена; 400,19 грн - за невиплачену зарплату; 82,25 грн – поточна. Крім того, виявлена прострочена заборгованість по страховим внескам у розмірі 1797,25 грн, яка не була відображена в звітам Ф-4 ФСС з ТВП, звітні дані по невиплаченій зарплаті не відповідають даним бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 статті 28 Закону № 2240 страховик має право накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Частиною 1 статті 30 Закону № 2240 передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

10.07.2008 позивачем винесено рішення № 1057 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображених у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум страхових внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким нараховано пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 119,00 грн та застосовано штраф у розмірі 1087,00 грн.

Зазначене рішення відповідач отримав 14.07.2008, що підтверджується підписом головного бухгалтера на примірнику рішення.

В добровільному порядку сума заборгованості по сплаті пені та штрафу відповідачем не сплачена, про що свідчать звіти про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за 9 місяців 2008 року, за 2008 рік із зазначенням сум пені та штрафу.

Відповідно до пункту 2 статті 30 Закону № 2240 не сплачені в строк страхові внески, стягуються в доход Фонду із страхувальника в безспірному порядку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій в розмірі 1206,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасової втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 № 2240-ІІІ, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Малого державного комунального підприємство "Ремонтник" про стягнення фінансових санкцій задовольнити.

Стягнути з Малого державного комунального підприємство "Ремонтник" (вул.Комсомольська, 59, м.Полтава) фінансові санкції у розмірі 1206,00 (одна тисяча двісті шість) грн. на користь держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (п/р 37171160005101, в ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 21052432).

Копію постанови направити відповідачу.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2010 року.

          Суддя                                                                                С.М. Серга