Ухвала суду № 76063767, 25.08.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.08.2018

Справа № 320/6961/18

1-кс/320/2961/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді - Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Гришка І.І. у кримінальному провадженні № 12018080140002752 від 25 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Чарушиною Є.І., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, неодруженого, не працює, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора - Чарушиної Є.І.,

підозрюваного - ОСОБА_3,

захисника підозрюваного - адвоката Ненашевої Я.В.,

В С Т А Н О В И В :

25 серпня 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Гришка І.І. у кримінальному провадженні № 12018080140002752 від 25 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Чарушиною Є.І., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 24.08.2018 року, приблизно о 19 годині 37 хвилин, знаходячись на розвантажувальній площадці магазину «АТБ», що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, бул. 30 років Перемоги, 1/а, ОСОБА_3, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, керуючись корисливими мотивами, підійшов до потерпілого ОСОБА_5, та наніс потерпілому декілька ударів руками в голову, від яких потерпілий впав на асфальтне покриття, відразу після чого ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії знову наніс потерпілому декілька ударів руками в голову, тим самим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, чим подавив волю ОСОБА_5 до опору, відразу після цього, ОСОБА_3, із лівої руки ОСОБА_5 відкрито викрав мобільний телефон марки «Nokia Asha 210», в корпусі чорного кольору, вартістю 500 гривень, в якому знаходилась сім карта мобільного оператору «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, на рахунку якої грошові кошти були відсутні, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 500 гривен.

Вказане правопорушення 25 серпня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12018080140002752 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

25 серпня 2018 року, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

24 серпня 2018 року о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), підтверджуються наступними доказами: даними протоколів огляду місця події від 24.08.2018; даними протоколів допиту потерпілого та свідка від 25.08.2018; поясненнями ОСОБА_3 від 24.08.2018.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, чітко усвідомлює протиправний характер своїх дій, та невідворотність покарання у виді позбавлення волі за вчинення вказаного умисного злочину, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, тому, на думку слідчого та прокурора є достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, при відсутності міцних соціальних зв'язків ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка з метою забезпечення собі алібі, у цьому ж кримінальному провадженні, що у подальшому може призвести до втрати доказів, а саме показань свідка та потерпілого під час судового розгляду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Таким чином, прокурор вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_3 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка з метою забезпечення собі алібі, у цьому ж кримінальному провадженні. Вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурором зазначено про необхідність застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, інші наведені вище обставини, оскільки вважає, що інший запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Наявність вказаних ризиків підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам, при застосуванні інших більш м'яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні причетність до скоєного визнав та пояснив, що спричинив потерпілому «двійку» ударів, яка називають у боксі, та забрав його мобільний телефон. Після чого віддав його товаришу, який заклав його у ломбард. Особа потерпілого йому знайома, оскільки раніше він за нього заступався тому, що він має інвалідність після дорожньо-транспортної пригоди. Заперечував щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив за можливим залишити його на волі. Пояснив також, що в той день перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Захисник підозрюваного - адвокат Ненашева Я.В. заперечувала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано наявність будь-яких ризиків, зокрема, не доведено, що він має наміри ухилятися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв'язку з чим захист просить суд не обирати запобіжний захід у виді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, кримінального провадження, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_3 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що він обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у разі визнання його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. Враховується зокрема, що він не має постійного місця роботи, офіційно не працевлаштований, відсутні міцні сімейні зв'язки. Не дивлячись на те, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, однак підозрюється у вчиненні злочину за обтяжуючих обставин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, відносно особи, яка завідомо для нього є особою з інвалідністю, а також раніше між собою товаришували, що свідчить про можливість незаконного впливу на потерпілого.

При цьому, на думку суду, наявність постійного місця проживання, неможливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, неодружений, задовільно характеризується за місцем проживання, згідно характеристики наданої стороною обвинувачення, однак підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченому ч.2 ст.186 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, постійного місця роботи не має, є достатні підстави вважати, що він з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, спотворити річ, що матиме суттєве значення для встановлення обставин події, а також оскільки не працює на немає постійного прибутку може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Окрім наявного обґрунтованого повідомлення про підозру, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному. Наявні наведені ризики є дійсними.

Суд вважає, що стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Також враховуючи стан здоров'я підозрюваного, який відповідно до довідки не перебуває на обліку у лікаря психіатра, нарколога, суд вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м'якого, ніж тримання під вартою.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиною запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

З огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 та керуючись правилом п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Гришка І.І. у кримінальному провадженні № 12018080140002752 від 25 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, погоджене прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Чарушиною Є.І., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 24 серпня 2018 року з 22 години 30 хвилин до 23 жовтня 2018 року до 22 години 30 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 23 жовтня 2018 року до 22 години 30 хвилин включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна