Рішення № 76063615, 15.08.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/50/2018

Справа № 331/2567/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивачів ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 ( далі – ФОП ОСОБА_3Ю.) про захист прав споживачів ; визнання договору про надання послуг з розробки дизайну інтер»єру від 08 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 розірваним з 01 березня 2017 року; стягнення на користь ОСОБА_1 15 000, 00 грн., сплачених за згодою із ОСОБА_5, як передоплата за договором про надання послуг з розробки дизайну інтер»єру від 08 листопада 2016 року.

Позов мотивовано тим, що 8.11.2016 р. ОСОБА_1 ( Замовник) та ФОП ОСОБА_3Ю.( Виконавець) укладено договір про надання послуг з розробки дизайну інтер»єру ( далі – спірний договір).

Відповідно до пункту 1.1 означеного договору Замовник ( позивач ОСОБА_1Ю.) доручає та зобов»язується прийняти та сплатити результат виконаних робіт, а Виконавець ( відповідач ФОП ОСОБА_3Ю.) приймає на себе зобов»язання згідно з узгодженим технічним завданням розробити дизайн – проект інтер»єру житлового приміщення, загальною площею 120,0 кв.м., розташованого за адресою : АДРЕСА_1/28.

Метою укладення договору було отримання замовником результату договору, а саме дизайн-проекту житлового приміщення на матеріальному носії ( пункт 1.1), які можна відтворювати неодноразово.

Вартість робіт договору встановлена пунктом 4.1. договору та складає 32 000, 00 грн.

Порядок розрахунків регламентовано підпунктами 4.1.1. – 4.1.3. договору.

8.11.2016 року позивачем ОСОБА_1 здійснено оплату ФОП ОСОБА_3 в розмірі 15 000, 00 грн.

У зв»язку з тим, що в період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 на виконання положень укладеного між ними договору та досягнення його результату не було узгоджено жодного договору та/або елементу майбутнього результату роботи дизайнера, він ( позивач), заявив про розірвання договору ( відмову від нього) та повернення сплачених ним грошових коштів в розмірі 15 000,00 грн. Відповідне письмове повідомлення про розірвання договору та вимога про повернення сплачених грошових коштів викладена в листі від 15.02.2017 р., який вручено відповідачу 21.02.2017 р.

Відповідач надав відповідь, яка містить вказівку про прийняття відповідачем одноособового самостійного рішення про розірвання договору в порядку, що визначений пунктом 5.5. договору, тобто в іншому ніж зазначено та застосовано позивачем ( пункт 5.3 договору). До листа додано складену Виконавцем угоду про розірвання договору, яка датована 27.02.2016 р.

Проте, як на думку позивачів, спірні правовідносини не можуть бути унормовані пунктом 5.5., положення якого були застосовані відповідачем. Натомість, направлене ним повідомлення від 15.02.2016 р. відповідає як нормам права, так і положенням договору.

До описаного вище листа від 27.02.2017 р. відповідач додав окрім вказаної угоди про розірвання спірного договору від 27.02.2017 р. також « акт № 1 виконаних робіт/наданих послуг», в якому наведено перелік якихось етапів з встановленою самостійно ФОП ОСОБА_3 вартістю нібито виконаних нею на користь Замовника робіт. В текст пропонуємої для підписання угоди про розірвання договору ФОП ОСОБА_3 самостійно, без узгодження з позивачами, включила деякі положення, які можуть лише свідчити про застосування нечесної підприємницької практики та діяльності Виконавця, тобто про грубе і свідоме порушення прав споживача.

На означений лист ОСОБА_1 31.03.2017 р. надана відповідь про відмову від підписання складених одноособово відповідачем документів, які раніше Замовнику не надавались ( в тому рахунку – угоди від 27.02.2016 р. про розірвання договору, акту виконаних робіт № 1 без дати, в якому ФОП ОСОБА_3 якимось чином визначила на власний розсуд найменування нібито виконаних нею робіт та їх вартість, надала додатки до якогось документа, витяги з журналу та фотокартки інтер»єру, який взагалі не співвідноситься з уподобаннями їхньої родини), замовником не узгоджувались.

Незважаючи на факт отримання повідомлення про розірвання договору ( відмову від нього) та відсутності виконання відповідачем будь-якого зобов»язання по договору, до теперішнього часу сплачені грошові кошти відповідач ФОП ОСОБА_3 не повернула, наполягає на розірванні договору за своєю викладеною вище версією. Спір неможливо врегулювати мирним шляхом, у зв»язку з чим позивачі вимушені звернутися до суду з цим позовом.

Дійсний позов заявлено від імені двох осіб – ОСОБА_1 та ОСОБА_5, оскільки вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, договір від 8.11.2016 р. було укладено в інтересах їхньої сім»ї за рахунок спільних коштів ( загального сумісного майна подружжя).

Виходячи з дня отримання ФОП ОСОБА_3 повідомлення про розірвання договору ( відмову від нього), договір від 8.11.2016 р. є розірваним ( припиненим) з 1.03.2017 р., а не з 27.02.2016 р., як безпідставно вказано відповідачем в листі від 27.02.2016 р.

Із змісту договору вбачається, що за своєю суттю він є договором підряду, отже, як на думку позивачів, спірні правовідносини регулюються положеннями параграфу 1 глави 61 ЦК України, частинами першою, другою статті 837 ЦК України, статтями 526,529, 849 ЦК України, ст. 193 ГК України, пунктами 22, 23 статті 1, статтею 2, частинами першою, третьою статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів»

7 червня 2017 року від відповідача ФОП ОСОБА_3 до суду надійшли письмові заперечення ( а.с.60-64).

Заперечення мотивовані тим, що укладений спірний договір містить умови договору підряду та надання послуг, у зв»язку з чим при вирішенні спірної ситуації слід керуватись положеннями параграфу 1 глави 61 ЦК України, а також главою 63 цього кодексу.

Доводи позивачів про те, що відповідач своєчасно не приступила до виконання зобов»язань за договором та виконувала роботу настільки повільно, що закінчити її у визначений строк стало неможливим, ФОП ОСОБА_3 спростовує наступним.

Так, до роботи вона приступила вчасно, та на першому етапі виконала обміри приміщення, фотографування та обміри вже наявних у позивачів меблів та освітлювальних приладів.

Оскільки позивачами не було надано завдання за формою ( Додаток 2 до Договору), передбачене в розділі договору « Терміни та визначення договору», в якому б містилися б всі вимоги до майбутнього дизайн-проекту, сторони досягли домовленості визначитися з завданням на дизайн проект в процесі виконання зобов»язань за договором. Така обставина істотно ускладнювала виконання відповідачем роботи тому що, приступаючи до роботи, вона мала мінімум вихідних даних, які обмежувались лише існуючим плануванням об»єкту та його розмірами.

Крім цього, під час укладання договору, саме на прохання позивачів, сторони не визначили в договорі строк виконання робіт та надання послуг.

Таким чином, строк виконання робіт за договором є невизначеним, а, керуючись обсягами роботи, зазвичай складає 46-65 робочих днів.

З метою визначення з завданням на дизайн-проект , на mеssеngеr Vіbеr відповідач надіслала позивачу ОСОБА_5 пропозиції щодо стильових рішень та посилання на ресурс. Під час зустрічі позивачі переглянули журнали з дизайн- проектами інших приміщень та визначились зі стілистикою та кольором. Обрані ескізи, як побажання замовника відображені в Додатку 4 до Акту здачі-приймання №1.

За час, поки позивачі визначались з завданням відповідач здійснила розробку восьми планувальних рішень приміщення ( Додаток № 1-8 до акту здачі-приймання № 1), які надала позивачам на узгодження під час зустрічі в офісі та направленні в електронному вигляді на , mеssеngеr Vіbеr ОСОБА_5, один з яких був затверджений.

17.11.2016 р. під час зустрічі з позивачами вони разом проглянули на комп’ютері об»ємну 3D модель кухні-вітальні, для розуміння розмірів кімнат, а вже 29.11.2016 р. на mеssеngеr Vіbеr ОСОБА_5 направила на узгодження варіант дизайну кухні-вітальні, в якому було використано вже наявний у позивачів диван та люстру, узгоджене планування та кольори.

1.12.2016 р. під час зустрічі позивачами були заявлені зауваження по ескізам, у зв»язку з чим було досягнуто домовленості щодо зміни кольору та узгодженого раніше варіанту планувального рішення. Таким чином, позивачем в усному порядку було змінено завдання на дизайн-проект, однак жодного конкретного побажання заявлено не було.

6.12.2016 р. ОСОБА_1 надіслав на Vіbеr відповідача дизайни приміщень, які були йому до вподоби. Того ж дня відбулась зустріч з ОСОБА_1, під час якої було переглянуто всі надіслані варіанти дизайну, та при ньому було змінено основний колір, що відображено в додатку № 8 до Акту здачі-приймання №1.

Однак, остаточне планувальне рішення на той час позивачі так і не узгодили, що не надало змоги перейти до дизайну інших приміщень в квартирі та перекреслило всю виконану раніше роботу.

В порушення пункту 3.14 Договору позивачами були заявлені зауваження за ескізами більш ніж через добу після їх надання на узгодження, та в усній формі, та дуже не конкретизовано.

Готові ескізи та планувальні рішення досить довго перебували на узгодженні у позивачів, відповідно до пункту 2.5 робочі дні, під час яких проектна документація знаходиться на розгляді у замовника не входить в строк виконання робіт. Таким чином, відповідачем приймалось рішення про автоматичне продовження терміну виконання робіт за Договором на термін затримки прийняття рішень позивачем як Замовником, відповідно до пункту 5.5 Договору, що істотно впливає на планування виконання робіт за Договором.

У лютому 2017 р. відповідач отримала повідомлення про розірвання договору за підписом ОСОБА_1 в порядку , визначеному пунктом 5.3. При цьому, позивачем були проігноровані положення пункту 5.4 Договору.

Таким чином, як надалі зазначає відповідач, виконання договору у повному обсязі стало неможливим виключно через дії позивачів, які скасували раніше узгоджене завдання на дизайн-проект ( планувальні та кольорові рішення дизайн-проекту) після отримання вже готового результату роботи, та не надали можливості відповідачу продовжити роботу за договором. Відповідач, в свою чергу, приступила до виконання взятих на себе зобов»язань вчасно, та добросовісно, як результат позивачам надавалась на узгодження документація дизайн-проекту, яув може бути використана та реалізована в процесі ремонту приміщення.

Як на правові підстави своєї позиції відповідач посилається на частину другу статті 846, частину другу статті 850, статтю 903 ЦК України, частину п»яту статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів».

15 серпня 2017 року від позивачів до суду надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача ( а.с.158-165, т.1) ; 2 березня 2018 року позивачі надали суду відповідь на відзив ( а.с.212-219, т.1) та доповнення до відповіді на відзив ( а.с.220-222, т.1)

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2017 року ОСОБА_6 провадження у цій справі відкрито, справу призначено до розгляду ( а.с.50, т.1).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2017 року справу прийнято до провадження судді Світлицької В.М. та призначено до розгляду ( а.с.57, т.1).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2017 року заяву позивачів про відвід судді Світлицькій В.М. задоволено, справу передано на розгляд іншому судді ( а.с.109, т.1).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2017 р. справу передано в провадження судді Скользнєвої Н.Г. ( а.с.110, т.1).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2017 року справу прийнято до провадження судді Скользнєвої Н.Г. та призначено до розгляду ( а.с.111, т.1).

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України « Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» № 2147 –VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2018 року справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання ( а.с.202-203,т.1).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 2 березня 2018 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.223-224,т.1).

В суді позивач ОСОБА_1 та представник позивачів позов підтримали з підстав, викладених в позові, письмових поясненнях на заперечення відповідача ( а.с.158-165, т.1), відповіді на відзив ( а.с.212-219, т.1) та доповненнях до відповіді на відзив ( а.с.220-222, т.1); просять позов задовольнити.

Відповідач та її представник в суді проти позову заперечують з підстав, викладених в запереченнях на позов ( а.с.60-64, т.1) ; у задоволенні позову просять відмовити.

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, з»ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, взявши до уваги наявні в матеріалах справи заяви по суті справи, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 8 листопада 2016 року між ФОП ОСОБА_3 ( Виконавець) та ОСОБА_1 ( Замовник) було укладено договір на надання послуг з розробки дизайну інтер»єра ( далі – Договір, спірний договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору ОСОБА_1 доручив та зобов»язався прийняти та оплатити результат виконаних робіт, а ФОП ОСОБА_3 зобов»язалась по узгодженому технічному завданню розробити дизайн-проект інтер»єра , належного позивачам ( в цілому) житлового приміщення загальною площею 120,0 кв.м., розташованого за адресою : АДРЕСА_2/28.

Дизайн – проект , як то визначено на першому аркуші Договору, - комплекс послуг, зазначених у пункті 3.3. Договору, по розробці концепції ( концептуального рішення) художнього оформлення інтер»єру, до складу якого входить створення ескіза дизайн-проекта та розробка проектної документації.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що виконання дизайн-проекта здійснюється у відповідності із завданням на дизайн – проект.

Завдання на дизайн – проект, як то визначено на першому аркуші Договору, - письмово оформлене ( Додаток № 1) та затверджене Замовником завдання по формі, яке є Додатком №2 до договору, яке містить усі вимоги до дизайн-проекту, а також всі необхідні дані та документи для виконання дизайн-проекта. Якщо Замовник не може визначитися зі складом завдання на початку роботи, тоді деякі позиції завдання вирішуються в процесі роботи, зі згоди Замовника.

Отже, виходячи із змісту Договору встановлено, що перед тим, як приступити до виконання робіт по розробці дизайн-проекту інтер»єра, Виконавець ( ФОП ОСОБА_3Ю.) повинна була мати письмово оформлене та затверджене Замовником ( ОСОБА_1Ю.) завдання на дизайн-проект, яке є Додатком до Договору.

В суді встановлено , що письмово оформленого та затвердженого Замовником завдання на дизайн-проект інтер»єра підготовлено не було, отже передбаченого умовами Договору Додатку № 2 не існувало та не існує.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що на початку роботи відповідачу не були відомі усі вимоги Замовника до дизайн-проекту, а також всі необхідні дані та документи для виконання дизайн- проекта.

Як пояснила в суді відповідач, сторони досягли домовленості визначитися з завданням на дизайн – проект в процесі виконання зобов»язань за договором, оскільки позивачам було складно визначитися зі змістом завдання на дизайн- проект, що значно ускладнювало виконання відповідачем роботи.

Позивач в суді пояснив, що не мав можливості підготувати та оформити належним чином завдання на дизайн-проект, оскільки Виконавцем навіть не було знайдено прийнятного для їхньої родини планувального рішення, що унеможливлювало навіть підготовку пропозицій щодо бажаного оформлення інтер»єрів тощо.

Планувальне рішення , як то визначено на першому аркуші Договору, - це варіанти перепланування приміщення ( ні більш як 2-3 варіанти).

Згідно з пунктом 1.2. Договору види робіт, об»єм та зміст технічної документації, вартість робіт, що є предметом цього договору, визначені : технічним завданням на розробку дизайн-проекті ( Додаток № 2 до цього договору), складом дизайн- проекта ( Додаток № 1 до цього договору), договірною ціною на розробку дизайн-проекта, зазначеною у пункті 4.1. цього договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що роботи, які на враховані Додатком № 1 до цього договору, при їх виникненні, виконуються на підставі додаткових угод Сторін.

Таким чином, встановлено, що спірний Договір передбачає обов»язкове письмове оформлення технічного завдання, його затвердження Замовником. Технічне завдання на розробку дизайн-проекта є підставою виконання робіт, передумовляє виконання угоди.

Пунктом 3.3.Договору передбачено, що виконання дизайн-проекта здійснюється у відповідності зі завданням на дизайн-проект та містить комплекс наступних послуг : 3.3.1.Обмірювання приміщення та надання планувальних рішень ; 3.3.2. Розробка ескізу дизайн-проекта ; 3.3.4. Розробка проектної документації до дизайн-проекта

Згідно пункту 3.4. Договору, документація до кожної із вищеперерахованих послуг письмово узгоджується із Замовником.

В суді встановлено, що ФОП ОСОБА_3 8 листопада 2016 року здійснила виїзд до квартири, де планували мешкати позивачі і виконала обміри приміщення.

Після цього, у відповідності до вимог пункту 3.3.1 Договору відповідачка зобов»язана була на підставі даних обмірів квартири підготувати варіанти планувальних рішень і надати їх Замовнику для обрання та затвердження прийнятного позивачем варіанту.

В суді позивач пояснив, що варіантів планувальних рішень від відповідача він не отримував, відповідно до чого планувальне рішення ним затверджено не було.

Суду не було надане планувальне рішення, затверджене позивачем, хоча пунктом 3.4. Договору передбачено, що документація до кожної із перелічених у пункті 3 Договору послуг узгоджується із Замовником письмово. Як і не було надано завдання на дизайн-проект, затвердженого позивачем, що є Додатком № 1 до Договору.

На підставі викладених обставин, судом не приймається до уваги твердження відповідача про затвердження позивачем планувального рішення, запропонованого серед інших варіантів ФОП ОСОБА_3 Її посилання на те, що вона направляла варіанти планувальних рішень в електронному вигляді на mеssеngеr Vіbеr ОСОБА_5 для затвердження, судом до уваги не приймається, оскільки по-перше, ОСОБА_5 не є стороною договору, по-друге, належним та допустимим доказом затвердження вказаного документу – є паперовий носій такого документу, із записом Замовника - «Затверджую» та його особистим підписом та датою його вчинення.

Надалі, маючи затверджене Замовником планувальне рішення, Виконавець, згідно пункту 3.3.2. Договору розпочинає розробку Ескізу дизайн – проекту.

Ескіз інтер»єра приміщення, як то визначено на першому аркуші Договору - кольоровий ескіз ( 3D-візуалізація) об”єкта з художньо оформленим інтер»єром, створений на підставі обраного Замовником варіанта, який супроводжується пояснювальною запискою за домовленістю у письмовій або усній формі.

Як пояснили в суді сторони , для реалізації вказаного етапу відповідачем було надано позивачу журнали із інтер»єрними рішеннями для обрання прийнятного його родині варіанту.

Сторони не заперечували, що між ними відбувався обмін картинками інтер»єрних рішень за допомогою Вайберу.

В суді позивач пояснив, що направлена Виконавцем чергова картинка якогось інтер»єру не могла бути прийнята як така, що буде застосована у належному позивачам житлі з огляду на неузгодженість планувального рішення та елементів інтер»єру. Вони постійно надавали Виконавцю прийнятні для їхньої родини фото інтер»єрів, додатково вказуючи на вподобання тих чи інших елементів чи дизайнерських рішень. Жодне з їх вподобань Виконавцем не було прийнято.

Відповідач пояснила, що свою роботу вона виконувала якісно, проте позивачам нічого не подобалась, а ні стильові направленості, а ні кольорові рішення, хоча ескізи вона розробляла, виходячи із вподобань Замовника, який декілька разів усно змінював завдання, затягував час , тримаючи у себе надані нею для затвердження документи тощо.

Затвердженого Замовником ескізу інтер»єра приміщення відповідачем суду надано не було.

Виходячи із змісту п.2.15 Договору, після затвердження Замовником Ескізу інтер»єра приміщення Виконавець переходить до виконання розробки проектної документації дизайн – проекту.

Суду не надано доказів на підтвердження того, що проектна документація дизайн – проекту Виконавцем була розроблена, а Замовником затверджена.

Підсумовуючи встановлені в суді обставини, суд прийшов до такого.

Угода про надання послуг по розробці дизайн інтер»єра від 8 листопада 2016 року містить в собі умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, як то передбачено частиною першою статті 628 ЦК України.

Ця Угода є підставою виникнення цивільно-правового зобов»язання – розробки дизайн-проекту інтер»єра жилого приміщення, зміст якого розкривається через права та обов»язки його учасників – сторін по справі, визначені умовами договору.

Сторони повинні керуватися визначеними ними істотними умовами договору.

Спірний договір включає в себе обов»язкову наявність Додатків 1 та 2, документацію, яка в обов»язковому порядку повинна бути узгоджена із Замовником, акти праймання – передачі виконаних робіт. Виходячи із змісту Договору робота Виконавцем проводиться поетапно ; кожен етап по його завершенню оформлюється відповідним документом, який повинен бути затверджений Замовником ; після затвердження Замовником попереднього етапу виконаних робіт, Виконавець повинен переходити до виконання наступного етапа. Внесення змін та доповнень до проектної документації, здійснюється Виконавцем за додаткову оплату на підставі додаткової угоди до Договору ( п.3.7. Угоди).

Тобто, належними та допустимими доказами того , що відповідач якісно та належним чином виконував свою роботу, передбачену спірним Договором – є пакет належним чином оформлених документів, затверджених та підписаних позивачем.

Надані відповідачем суду на підтвердження своєї позиції чернеток планів квартири, якихось розрахунків, скрін-шотів фрагментів листування через Вайбер, аудіозаписи розмов тощо не є тими належними та допустими доказами, які б свідчили про належне та своєчасне здійснення Виконавцем дій, направлених на реалізацію завдання Замовника, поетапне виконання завдання тощо.

Із змісту статті 651 ЦК України вбачається, що за відсутності згоди ( домовленості) сторін про розірвання договору він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав вважається істотне порушення договору другою стороною, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Доводи позивачів про наявність істотних порушень договору з боку ФОП ОСОБА_3 : не дотримання умов договору, бездіяльність тощо є доведеними та обґрунтованими.

Своє звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 додатково мотивував тим, що його родина понад 10 років збирала кошти на придбання житла, за цей час переважно орендувала житло і коли їх мрія здійснилась, і вони придбали нове житло, родиною було заплановано у найкоротші терміни здійснити ремонт і нарешті вселитися в нову оселю. Без проект –дизайну інтер»єра квартири неможливо було приступити до ремонтних робіт, придбання меблів тощо. При укладенні договору з ФОП ОСОБА_3 позивач розраховував отримати якісно розроблений дизайн інтер»єра майбутнього житла та найскоріше приступити до виконання інших робіт, проте порушення Виконавцем умов договору потягло для нього та його родини неможливість досягнення цілей задля яких було укладено спірний договір.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивачів щодо розірвання спірного договору є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Надалі, в суді встановлено, що вартість робіт, згідно пункту 4.1 Угоди складає 32 000, 00 грн.

Порядок розрахунків регламентовано підпунктами 4.1.1.-4.1.3. Угоди таким чином : - 50% вартості ( сума 15 000, 00 грн.) сплачується Замовником Виконавцю у день підписання договору ( п.п. 4.1.1.1 договору) ; після виконання та затвердження Замовником наступних креслень : план об»єкту ( існуюче планування), план перепланування об»єкту, план розміщення меблі, експлікація приміщень, ескіз інтер»єру приміщень в обсязі 75% від загальної площі дизайн- проекту, що складає 90 кв.м. площі об»єкту, Замовник сплачує суму в розмірі 30% вартості договору в сумі 10 600, 00 грн. ( підпункт 4.2.2. договору) ; в день передачі ескізів та пакету креслень в повному обсязі – суму в розмірі 6 400, 00 грн., яка складає 20% вартості договору.

8 листопада 2016 року ОСОБА_1 здійснено оплату в сумі 15 000 , 00 грн., про що зазначено Виконавцем на останній сторінці договору шляхом викладення власноручного запису про отримання вказаної грошової суми.

Вказана обставина є встановленою, оскільки підтверджується документально ( а.с.11, т.1) та не оспорюється сторонами.

Оскільки в період часу з листопада 2016 року по лютий 2017 року між сторонами спірного договору на його виконання не було узгоджено жодного договору та/або елементу майбутнього результату роботи дизайнера, листом від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_3 про розірвання договору ( відмову від нього), з вимогою про повернення сплачених ним коштів в розмірі 15 000, 00 грн. ( а.с.14,т.1), який був вручений відповідачу 21 лютого 2017 року.

В суді встановлено, що повідомлення позивачем подано в порядку, визначеному пунктом 5.3 спірного договору, згідно з яким Замовник має право відмовитися від виконання дійсного договору, письмово повідомивши Виконавця не менш, ніж за п»ять робочих днів.

В свою чергу, відповідач 27 лютого 2017 року надав позивачу відповідь про розірвання договору ( відмову від нього). Відповідь містить вказівку про прийняття відповідачем одноособового самостійного рішення про розірвання договору в порядку, визначеному пунктом 5.5. Договору, тобто в іншому, ніж зазначено та застосовано ОСОБА_1 До листа додано Угоду про розірвання договору та Акт № 1 виконаних робіт/наданих послуг, в якому наведено перелік етапів з встановленою ОСОБА_3 вартістю виконаних на користь Замовника робіт».

Із змісту пункту 5.5 Договору вбачається , що Виконавець має право відмовитись від виконання дійсного договору, без яких-то подальших зобов»язань перед Замовником, попередив його письмово за десять робочих днів до дати розірвання договору, у випадку порушення Замовником суттєвих умов договору, і далі по тексту наведено сім умов Договору.

Як зазначено вище, лист ФОП ОСОБА_7 та запропонована нею угода про розірвання спірного договору датовані 27 лютого 2016 року, що як на думку суду, така конструкція не дає можливості застосувати Виконавцю пункт 5.5 спірного договору. Крім того, Виконавець пропонував розірвати спірний договір з підстав, які не передбачені пунктом 5.5. Договору, включивши самостійно, без узгодження з Замовником в текст угоди про розірвання договору, нові положення, що є неприпустимим.

31 березня 2017 року ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_3 надіслав відповідь про відмову від підписання складених відповідачем документів.

Таким чином, виходячи з дати отримання ФОП ОСОБА_3 повідомлення про розірвання договору , договір від 8 листопада 2016 року є таким, що розірваний з 01 березня 2017 року.

Надалі, аналізуючи зміст спірного договору про надання послуг по розробці дизайна інтер»єра від 8 листопада 2016 року, виходячи із суті зобов»язань сторін, не зважаючи на те, що у назві договору та в деяких його положеннях сторони використовують терміни « послуги», « надання послуг», спірний договір по суті є договором підряду і до нього слід застосовувати положення Параграфу 1 Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона ( підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною другою статті 837 ЦК України передбачено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, підрядник – особа, яка бере на себе обов»язок виконати замовлену роботу ( послуги), а замовник – це особа, що замовляє виконання певної роботи ( послуги), беручи на себе обов»язок прийняти й оплатити результат.

Так, метою укладення спірного договору було отримання замовником результату договору, а саме дизайн- проекту житлового приміщення на матеріальному носії ( пункт 1.1. Угоди), які можна відтворювати неодноразово, що свідчить про виконання відповідачем робіт та передачі їх результатів замовнику і відповідає умовам договору підряду. Означений результат договору не можна визначати як споживну послугу, так як результат договору може бути цілком чи частково відтворено у будь-якому іншому приміщенні. Більш того, про можливість та право використання результату договору з виготовлення дизайн проекту зазначено безпосередньо у пунктах 2.2. та 2.11. Угоди, який передбачає право Виконавця на використання всіх матеріалів дизайн- проекту.

Ряд положень договору містить пряму вказівку на виконання Виконавцем саме робіт, а не послуг, зокрема, це наступні пункти : 1.1. Замовник доручає та зобов»язується прийняти та оплатити результат виконаних робіт…; 1.2. Види робіт, об»єм та зміст технічної документації, вартість робіт, які є предметом цього договору…, тощо. Та в подальшому, за всім текстом договору ( як в пунктах, так і в назвах розділів) використовуються терміни « виконання робіт», « оплата робіт» та інше.

Відповідно до вимог статей 526,629 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов»язковим для виконання сторонами, а зобов»язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства.

Згідно з преамбулою Закону України « Про захист прав споживачів», означений Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 статті першої вказаного Закону встановлено, що споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов»язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов»язків найманого працівника.

Робота, як то зазначено у пункті 23 означної норми Закону, - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або заміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Пункт 3 статті першої Закону України « Про захист прав споживачів» містить визначення «виконавця», згідно з яким виконавець – це суб»єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Спірний договір про надання послуг з розробки дизайну інтер»єру від 8.11.2016 р. укладався позивачем ОСОБА_1 для задоволення особистих потреб ( власних та членів родини), з метою отримання дизайн- проекту майбутнього житла. Укладання договору від 8.11.2016 р. не пов»язане з підприємницькою діяльністю або виконанням обов»язків найманого працівника. Роботи за договором повинні були бути виконані суб»єктом господарювання – ФОП ОСОБА_3

Таким чином, спірні правовідносини підпорядковані законодавством про захист прав споживачів.

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на : захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування ; безпеку продукції; необхідну, доступну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника ( виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції), відповідно до закону ; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.

Відповідно до статті другої Закону України « Про захист прав споживачів», законодавство про захист прав споживачів складається з зазначеного Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно – правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Тобто, споживач має право захистити свої права, керуючись нормами будь-якого з зазначених вище нормативних актів ( як окремо, так і в сукупності.) Аналогічне положення міститься в частині третьої статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів», підпунктом 5 якої забезпечено право споживачів реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладання відповідного договору.

Пунктом 1 статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів» передбачено право Споживача відмовитися від договору про виконання робіт ( надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов»язань за договором або виконує роботи так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно зі статтею 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не приступив до роботи або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування шкоди.

А отже вимога позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування йому суми в розмірі 15 000, 00 грн. є обґрунтованою, у зв»язку з чим підлягає задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє у відповідності до вимог частини шостої статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, частиною першою ст.. 10 Закону України « Про захист прав споживачів», статтями 526,629,849,1212 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати договір про надання послуг з розробки дизайну інтер»єру від 08 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1,) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) розірваним з 01 березня 2017 року.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1,) 15 000, 00 грн. ( п»ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), сплачених за згодою із ОСОБА_5 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_3), як передоплата за договором про надання послуг з розробки дизайну інтер»єру від 08 листопада 2016 року.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 640, 00 грн. ( шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 27 серпня 2018 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

15.08.2018