Постанова № 76063388, 22.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/515/2018(м)

221/3903/17

Головуючий у 1-й інстанції Овчиннікова О.С.

Суддя-доповідач: Попова С.А.

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Попової С.А., суддів: Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3

на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 04 червня 2018 року, ухвалену у складі судді Овчиннікової О.С., повний текст ухвали складено 08 червня 2018 року,

по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3

на дії Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо визнання дій неправомірними, скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, зобов'язання вчинити певні дії,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» («ПУМБ»),

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду зі скаргою на дії Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі за текстом - Волноваський ВДВС), посилаючись на наступні обставини. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13.03.2015р. з заявників стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 67362,30грн. За вказаним рішенням Волноваським ВДВС було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 221/6150/13-ц, виданому судом 05.06.2015р. Постановою начальника ВДВС від 31.08.2016р. виконавче провадження було зупинене. Незважаючи на це, з пенсії заявника ОСОБА_3 20.07.2017р. були утримані грошові суми в порядку виконання вказаного виконавчого документу. Заявники вважають неправомірними дії державного виконавця: щодо ненаправлення їм постанови про поновлення виконавчого провадження, чим вони були позбавлені реальної можливості самостійного виконання вимог виконавчого документу; щодо необґрунтованого прийняття постанови про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_3 Просили скасувати цю постанову від 10.05.2017р., повернути стягнуті грошові кошти, надати можливість для самостійного виконання рішення шляхом зобов'язання ПАТ «ПУМБ» надати реквізити рахунку, на який необхідно самостійно перерахувати грошові кошти, і запропонувати умови реструктуризації. Крім того, просили припинити чинність арешту майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення від 13.03.2015р., безпідставно накладені державним виконавцем. Також заявники просили визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, бо він не має юридичної сили за відсутності необхідного реквізиту - поточного розрахункового рахунку, на який необхідно перерахувати грошові кошти, що не зазначений ані в самому виконавчому документі, ані в постанові про відкриття виконавчого провадження, ані в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 04 червня 2018 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процессуального права, просять ухвалу суду скасувати, та постановити нове процесуальне рішення про задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372, ч. 3 ст. 442 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату, час і місце судового засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3 і представника ПАТ «ПУМБ», від яких надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність (т. 1 а.с. 233, 246-247, т. 2 а.с. 13), представників Волноваського ВДВС (т. 2 а.с. 2) дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13.03.2015р. з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 6072543 від 06.02.2008р. у загальному розмірі 67362,30грн., судові витрати в сумі 673,62грн., по 336,81грн. з кожного. На підставі судового рішення 05.06.2015р. видано виконавчий лист (т. 1 а.с. 111).

Постановами Волноваського ВДВС від 03.12.2015р., 17.05.2016р. відкрито виконавчі провадження №№ 49524075, 51128611 щодо примусового виконання рішення та накладення арешту на майно, що належить боржникам ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Копії постанов про відкриття виконавчого провадження направлені боржникам (т. 1 а.с. 97, 98, 130зв.). Постановою Волноваського ВДВС від 10.05.2017р. звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 97, 98, 112, 124).

В межах касаційного оскарження рішення суду першої і апеляційної інстанцій про стягнення кредитної заборгованості 28.07.2016р. касаційним судом було зупинено виконавче провадження і постановою начальника Волноваського ВДВС від 31.08.2016р. було продубльовано рішення про зупинення виконавчого провадження (т. 1 а.с. 138).

За наслідками касаційного розгляду, яким ухвалені по справі рішення про стягнення заборгованості залишені без змін (т. 1 а.с. 141-142), начальником Волноваського ВДВС прийнято постанову від 05.09.2017р. про поновлення вчинення виконавчих дій, копія якого спрямована на адресу боржників, зазначену у виконавчому документі (т. 1 а.с. 147, 147зв.).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що посилання заявника на неможливість виконання рішення самостійно, через незазначення реквізитів рахунку, на який необхідно самостійно перераховувати грошові кошти, спростовується наявними доказами у справі та не відповідає чинному законодавству, оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказав про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови. З часу відкриття виконавчого провадження на користь ПАТ «ПУМБ» заявниками не було сплачено у добровільному порядку жодної суми грошових коштів, незважаючи на те, що ОСОБА_2 неодноразово з'являвся до відділення банку. Суд врахував прийняття державним виконавцем всіх належних дій у відповідності з вимогами закону, впевнився у відсутності порушень державним виконавцем інтересів заявників, і дійшов висновку про необґрунтованість заявленої ними скарги.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийняття судом першої інстанції рішення за питанням щодо визнання дій неправомірними, скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, зобов'язання вчинити певні дії, судом апеляційної інстанції використовуються відповідні правові норми матеріального і процесуального права в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження, ухвалення державним виконавцем оспорюваних постанов.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами (ст. 14 ЦПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016р.: виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним з доводів апеляційної скарги боржників є те, що їм не направлялись постанови про відкриття виконавчого провадження (т. 1 а.с. 209), чим позбавлено можливості добровільно виконати судове рішення і необгрунтовано вжито державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

З такими доводами погодитись не можна, оскільки вони спростовуються зібраними матеріалами, в тому числі безпосередньо дослідженими в достатньому обсязі судом першої інстанції в оригіналах документів виконавчого провадження (т. 1 а.с. 104-105, матеріали звукозапису перебігу судового процесу), засвідчені копії яких долучені в підшитому і пронумерованому вигляді до справи (т. 1 а.с. 109-153).

Так, з'ясовано, що копії вищенаведених постанов про відкриття виконавчого провадження направлені рекомендованою поштою боржникам за адресами, визначеними у виконавчому документі суду: смт Новоторїцьке, вул. Кошового, 25 (т. 1 а.с. 112, 130).

До того ж, у своїй скарзі на дії державного виконавця ( т. 1 а.с. 1-3) ОСОБА_2 і ОСОБА_3 посилались на дефект змісту постанов про відкриття виконавчого провадження, що полягає у невідзначенні розрахункових рахунків, на які треба було сплачувати кошти присудженого боргу. Наведене свідчить про фізичне ознайомлення боржників з постановою про відкриття провадження у справі і непереконливість доводів апеляційної скарги в наведеній частині.

Крім того, у своїй скарзі заявники вказують на неправомірність дій державного виконавця, що полягають у ненаправленні їм постанови про поновлення виконавчого провадження після зупинення виконавчого провадження 31.08.2016р. (т. 1 а.с. 138), що позбавило їх можливості самостійно виконати судове рішення. Проте, з цими доводами також погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як з'ясовано, копії ухвалених постанов про відкриття виконавчого провадження 17.05.2016р. у відношенні ОСОБА_2 і 03.12.2015р. - у відношенні ОСОБА_3 з дотриманням вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» спрямовувались державним виконавцем заявникам рекомендованою поштою за адресою, визначеною у виконавчому документі (смт Новотроїцьке, вул. Кошового, 25). Відтак, боржники вважаються повідомленим про початок примусового виконання рішень.

Постанова ж про поновлення виконавчого провадження від 05.09.2017р. (т. 1 а.с. 147-148) є проміжною у виконавчому провадженні і до неї ставляться вимоги про відправлення копії боржникам на адресу їх проживання, визначену у виконавчому листі простою кореспонденцією, що і було вчинено державним виконавцем (т. 1 а.с. 147зв.).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII: виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішення згідно із ч. 1 ст. 10 цього Закону є, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (п. 2). Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6); накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7).

Відтак, ухвалення державним виконацем постанови від 03.12.2015р. про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження із вказівкою «лише в межах суми боргу» (а.с. 113), постанов від 06.06.2017р. про розшук і арешт майна боржника ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 144-145) грунтується на вимогах закону і не порушує прав заявників. Підстав для їх скасування, про що просять боржники в апеляційній скарзі не вбачається.

Як зауважено в п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (далі - постанова Пленуму ВССУ № 6), особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

За змістом розяснень у абз. 5 п. 23 цієї постанови Пленуму ВССУ № 6: боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. У будь-якому випадку черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Проте, в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які пропозиції боржників звернути стягнення на конкретне інше, альтернативне майно, аніж на пенсію. Тож доводи апеляційної скарги про ймовірну результативність заходу державної виконавчої служби з відшукування майна боржників за місцем їх проживання, на яке можливо б було звернути стягнення, уникаючи стягнення за рахунок пенсії, не є переконливими.

У відповідності до ч. 1, 3 ч. 1 ст. 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

В матеріалах виконавчого провадження, копії яких залучено до справи, наявні запити державного виконавця до УПСЗН, ФССНВВПЗ, Пенсійного Фонду України, Державної фіскальної служби України, центру надання послуг з використання автотранспортних засобів, відділу Держгеокадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виклик и боржників до державного виконавця (т. 1 а.с. 115-116, 117, 120-121, 125-126). Вказаними документами спростовуються доводи апеляційної скарги заявників про нез'ясування державним виконавцем відомостй про наявність в них майна та коштів.

І за насліками низки вчинених дій державним виконавцем з відшукування майна боржника ОСОБА_2, за рахунок якого може відбуватись погашення боргу, які виявились безрезультатними, 30.12.2015р. вже приймалось рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві (т. 1 а.с. 129).

Отже, доводи апеляційної скарги про передчасність вжитих державним виконавцем заходів у вигляді постанови від 10.05.2017р. зі звернення стягнення на пенсію боржника в межах присудженої суми боргу і судовими витратами (т. 1 а.с. 124), є необгрунтованими.

Отже, суд дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення, дії державного виконавця було прийнято та вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження, вжито належних заходів для виконання судового рішення, і права заявників не було порушено. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції схвалює наслідки розв'язання скарги у вигляді відмови в задоволенні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування статусу кредитного договору, як списаного, про що заявників повідомляли працівники банку, не усувають факту непогашення боржниками в повному обсязі присудженого боргу за судовим рішенням від 2015р. Такі доводи не впливають на правильність прийнятої судом ухвали.

В апеляційній скарзі заявники посилаються на невирішення судом частини заявлених вимог: щодо скасування арешту на все майно та інші заходи примусового виконання рішення суду, зупинення виконавчого провадження, повернення стягнутих коштів - пенсії.

Як з'ясовано, в ході розгляду справи судом першої інстанції була подана 24.01.2018р. заява ОСОБА_3 про зупинення стягнення за виконавчим документом від 05.12.2017р. (т. 1 а.с. 160-161), після чого двічі відкладались судові засідання (т. 1 а.с. 174, 186). А 04.06.2018р. прийнято рішення по суті скарги на дії державного виконавця з відмовою у її задоволенні, що виключило можливість зупинення стягнення за виконачим листом.

За висловленим в оскаржуваній ухвалі твердженням про дотримання виконавцем вимог закону, судом першої інстанції не було вжито заходів до припинення (скасування), вжитого державним виконавцем арешту та інших забезпечувальних заходів. Також суд першої інстанції не відзначив про наявність підстав для зобов'язання банку надати заявникам реквізити для самостійного перерахування коштів присудженого боргу. Апеляційний суд також не вбачає підстав для задоволення вимог скарги в даній частині, оскільки к моменту подання скарги 31.07.2017р. вже сплинув семиденний термін з моменту відкриття виконавчого провадження для самостійного добровільного виконання судового рішення, на що слушно вказав у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції.

За змістом роз'яснень у абз. 3 п. 8 постанови Пленуму ВССУ № 6 суд не має права зобов'язувати державного виконавця або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Тож, порушена заявниками у скарзі вимога про зобов'язання банку запропонувати їм реструктуризацію боргу перебуває у сфері договірних відносин, на що суд не вправі впливати. Тому заявлена вимога не підлягає задоволенню.

За роз'ясненнями, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму ВССУ № 6, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (в діючій редакції пункт 2 частини першої статті 34 Закону «Про виконавче провадження»).

Тож, неприйняття судом рішення, як окремого процесуального документу, про зупинення стягнення за виконавчим документом суду, з огляду на закріплене право суду на зупинення стягнення, враховуючи схвальні висновки суду по суті скарги заявників на дії державного виконавця, - не призвело до неправильного вирішення справи.

А вирішення питання про повернення стягнутих коштів в ході виконавчого провадження, не перебуває в площині розгляду скарги в порядку глави VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень», а може бути вирішено в форматі вирішення питання про поворот виконання від 13.03.2015р. у випадках, регламентованих ст.ст. 444-445. Аналогічно, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може бути розглянуто за правилами ст. 432 ЦПК України, а не в порядку розгляду скарги на дії, рішення державнго виконавця.

Доводи апеляційної скарги з приводу порушення правил підсудності даної справи і необхідності її розгляду за місцем реєстрації заявників є юридично неспроможними , оскільки за правилами ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга розглядається судом, який видав виконавчий документ. В даному випадку виконавчий документ видано Волноваським районним судом Донецької області, якому і підсудна дана справа за скаргою заявників.

Посилання в апеляційній скарзі на неповідомлення належним чином заявників про судовий розгляд не знайшли свого підтвердження. Так, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 04.06.2018р., в якому було прийнято рішення за скаргою, був присутній і заслуханий заявник ОСОБА_2, що представляє інтереси свої і співзаявника ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 96), а також його представник - адвокат ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 172-173).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено. Порушень норм процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи, або тих, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 04 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2018 року.

Головуючий С.А.Попова

Судді: Л.М.Кочегарова

Т.Б.Ткаченко