Ухвала суду № 76060959, 20.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/28205/17

Провадження №11-кп/772/591/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Кашпрук Г. М.

Доповідач: Ковальська І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Ковальської І.А.,

суддів: Нагорняка Є.П., Рупака А.А.,

з секретарем Міхневич І.А.,

за участю прокурора Ведешина О.О.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника Казеко О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про усунення протиріч, які виникають при виконанні вироку шляхом звільнення від відбування покарання,

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду з клопотанням про усунення протиріч, які виникають при виконанні вироку шляхом звільнення від відбування покарання. Свої вимоги мотивував тим, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі, не відповідає принципу верховенства права, Конституції України та ст. 3 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду у задоволенні клопотання засудженому відмовлено з посиланням на те, що Кримінальним кодексом України передбачена можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, а заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, передбачена ст. 82 КК України до такого виду покарання як довічне позбавлення волі не застосовується.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Судове рішення вважає незаконним, прийнятим з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, що можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування в повній мірі відповідає вимогам Конвенції і практики Європейського Суду надуманими, адже у Україні відсутній реальний механізм звільнення засуджених від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, виступ засудженого ОСОБА_2 та його захисника Казеко О.І. на підтримку апеляційної скарги, прокурора Ведешина О.О., який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.

Статтею 51 КК України встановлені види покарань, з яких покарання у виді позбавлення волі на певний строк (п. 11 ч. 1 ст. 51 КК України) і довічне позбавлення волі, тобто безстрокове покарання (п. 12 ч. 1 ст. 51 КК України) є різними видами покарань.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року (справа №5-16кс11), яка є обов'язковою для всіх судів, покарання у виді довічного позбавлення волі не належить до строкових видів покарання і відповідно до нього не можна застосовувати строкові критерії.

Суд першої інстанції всебічно дослідив матеріали кримінального провадження, проаналізував нормативну базу законодавства України, практику Європейського суду з прав людини, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2

Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_2 засуджений вироком Апеляційного суду Вінницької області від 14.03.2005 за ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 8, 11, 12, 185 ч. 3, 289 ч. 3, 395 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

При цьому, довічний характер даного покарання не є абсолютним, оскільки у передбачених законом випадках можлива його заміна іншим видом покарання.

Стаття 87 КК України встановлює, що актом помилування Президента України може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років, стосовно індивідуально визначеної особи, а згідно ч. 7 ст. 151 КВК України засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше 20 років призначеного покарання.

З огляду на це, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання засудженого ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неврахування судом при розгляді його клопотання вимог ст. 3 Конвенції з прав людини і основоположних свобод та вказаних ним рішень Європейського суду з прав людини, оскільки суд це питання належним чином проаналізував і дійшов правильних висновків про те, що чинне законодавство України щодо можливості здійснення шляхом помилування заміни засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років відповідає вимогам вказаної Конвенції і практиці Європейського Суду з прав людини.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що можливість заміни невідбутої частини покарання більш м'яким поширюється лише на покарання у виді позбавлення волі на певний строк і до покарання у виді довічного позбавлення волі не може бути застосована, з чим погоджується і апеляційний суд.

Засуджений ОСОБА_2 не навів конкретних фактів порушення судом його прав та законних інтересів, а обмежився перерахуванням та декларуванням норм права, в тому числі міжнародного, які порушені не були. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки місцевого суду та були безумовною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про усунення протиріч, які виникають при виконанні вироку шляхом звільнення від відбування покарання, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 з дня отримання копії судового рішення.

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом.

Суддя: