Постанова № 76059592, 23.08.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3865/17

№ провадження 3/208/27/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2018 р. м. Кам'янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., при секретарі Пентраковській М.В., за участю: прокурора Лєбєдєва В.Г., особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вороніж, Російська Федерація, громадянина України, освіта вища, розлученого, місце проживання: АДРЕСА_1, посада на момент скоєння правопорушення: депутат Кам'янської міської ради VII скликання, за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, -

встановив:

ОСОБА_2, згідно протоколу від 25.10.2015 року та постанови № 125 від 17.11.2015 року Дніпродзержинської міської виборчої комісії, обраний та зареєстрований депутатом Дніпродзержинської міської ради, перебуваючи у приміщенні вказаної міської ради за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2, будучи згідно пп. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюються дія вказаного Закону, порушуючи вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», достовірно знаючи про наявність у нього реального конфлікту інтересів між його депутатськими повноваженнями та приватним майновим інтересом щодо отримання земельної ділянки в оренду, при обговоренні 21.04.2017 року сесією міської ради питання «Про набуття (припинення) прав на землю під тимчасовими спорудами», в тому числі ТОВ «АГРОСС» по вул. Михайла Грушевського в районі будинку № 16 А та по вул. Звенигородській в районі будинку № 8, для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, не повідомив колегіальний орган - сесію міської ради про наявність у нього реального конфлікту інтересів, чим скоїв адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», на депутата місцевої ради поширюються вимоги та обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» депутати місцевих рад зобов'язані:

- вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

- не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

- вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Так, 21.04.2017 року в Кам'янській міській раді за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2 розпочато роботу шістнадцятої сесії сьомого скликання, на якій згідно витягу з протоколу № 17 засідання були присутні Кам'янський міський голова ОСОБА_5 та 36 депутатів, в тому числі і ОСОБА_2.

Згідно п. 3 порядку денного відповідно до витягу з протоколу № 17 шістнадцятої сесії Кам'янської міської ради VII скликання від 21.04.2017 року на голосування було поставлено за основу та в цілому проект рішення міської ради «Про набуття (припинення) прав на землю під тимчасовими спорудами», в тому числі надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право суборенди, сервітуту ТОВ «АГРОСС» по вул. Михайла Грушевського в районі будинку № 16 А та по вул. Звенигородській в районі будинку № 8, для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, кінцевим бенефіціарним співвласником якого є близька особа ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_6

Таким чином, ОСОБА_2 будучи депутатом Кам'янської міської ради сьомого скликання та згідно пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за правопорушення пов'язані з корупцією, порушуючи вимоги, передбачені ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» усвідомлюючи про наявну суперечність між приватним інтересом що полягає отриманні земельної ділянки в оренду та його депутатськими повноваженнями вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, тобто прийняв участь у голосуванні та проголосував «ЗА» за основу та в цілому рішення - «Про набуття (припинення) прав на землю під тимчасовими спорудами», в тому числі надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право суборенди, сервітуту ТОВ «АГРОСС» по вул. Михайла Грушевського в районі будинку № 16 А та по вул. Звенигородській в районі будинку № 8, для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, кінцевим бенефіціарним співвласником якого є близька особа ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_6, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, в умовах реального конфлікту інтересів.

На підставі зазначеного вище голосування Кам'янською міською радою було підготовлено рішення № 686-16/VII «Про набуття (припинення) прав на землю під тимчасовими спорудами» від 21.04.2017 року, в тому числі надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право суборенди, сервітуту ТОВ «АГРОСС» по вул. Михайла Грушевського в районі будинку № 16 А та по вул. Звенигородській в районі будинку №8, для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, кінцевим бенефіціарним співвласником якого є близька особа ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_6

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у вчиненні дії в умовах реального конфлікту інтересів.

У судовому засіданні ОСОБА_2 провину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав, судді пояснив, що ухвалене органом місцевого самоврядування рішення стосувалось лише надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, він дійсно був членом комісії з земельних питань, але на засіданні комісії, що стосувалось вказаної земельної ділянки, був відсутній. В його обов'язки входило вивчення проектів рішень, що стосуються діяльності земельної комісії, однак він при голосуванні не звернув увагу на проект рішення так як не побачив зв'язку між собою та ТОВ «АГРОСС», його голос не вплинув на ухвалене рішення з огляду на абсолютну більшість голосів «ЗА». Крім того, вказав що ОСОБА_6 не є для нього близькою особою в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», так як шлюб між ними розірваний, спільний побут та бюджет відсутні, він постійно проживає у орендованій квартирі з цивільною дружиною та час від часу навідується до помешкання ОСОБА_6 щоб побачитись зі спільними дітьми, на утримання яких надає кошти.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 судді пояснила, що з ОСОБА_2 вони розлучені з 2002 року, у 2004 році в них народилась ще одна дитина, однак з 2010 року вони припинили спільне проживання. Після цього ОСОБА_2 мешкає в орендованому житлі, гроші на її утримання він не надає однак допомагає утримувати дітей - надає кошти на їх навчання та відпочинок. Сама вона отримує дохід від зайняття підприємницькою діяльністю, господарські питання ТОВ «АГРОСС» глибоко не вивчала, прибуток від нього не отримує. Зазначила, що не прохала ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії на користь ТОВ «АГРОСС», використовуючи свої депутатські повноваження.

Захисник ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3, підтримав позицію підзахисного, суду додатково пояснив, що склад інкримінованого адміністративного правопорушення відсутній з огляду на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_2 та юридичними наслідками у формі прийнятого рішення колегіальним органом.

Згідно протоколу № 17 від 21.04.2017 року, рішення № 686-16/УІІ «Про набуття (припинення) прав на землю під тимчасовими спорудами» від 21.04.2017 року було прийняте одноголосно і тому будь-якого впливу на об'єктивність та неупередженість прийнятого рішення голос ОСОБА_2 не мав. Голосування депутата є його обов'язком, волевиявленням, тобто участь у такому голосуванні є здійсненням депутатом його представницьких повноважень, а не проявом чи реалізацією приватного інтересу, незалежно від того, за кого голосує депутат і не може бути підставою для встановлення наявності у нього реального конфлікту інтересів.

Інші особи, крім ОСОБА_6, на надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право суборенди, сервітуту ТОВ «АГРОС» по вул. Михайла Грушевського в районі будинку № 16 А та по вул. Звенигородській в районі будинку № 8 не претендували.

Як другу самостійну підставу закриття справи про адміністративне правопорушення захисник вбачає те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є колишнім подружжям, які в силу обставин, прописані за однією адресою, але вже довгий час проживають окремо один від одного, не ведуть спільного господарства, у них відсутній спільний бюджет, тобто їх відносини не підпадають під поняття «близькі особи» визначені в Законі України «Про запобігання корупції».

Вислухавши прокурора, особу, що притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією статтею наступає у разі вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, згідно протоколу від 25.10.2015 року та постанови № 125 від 17.11.2015 року Дніпродзержинської міської виборчої комісії (а.с. 45-57), обраний та зареєстрований депутатом Дніпродзержинської міської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», на депутата місцевої ради поширюються вимоги та обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» депутати місцевих рад зобов'язані:

- вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

- не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

- вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Згідно витягу з протоколу № 17 16-ї сесії КМР VII скликання від 21.04.2017 року в частині розгляду питання «Про набуття (припинення) прав на землю» та результати голосування по цьому питанню (а.с. 82-113), ОСОБА_2 проголосував «ЗА» за основу та в цілому рішення - «Про набуття (припинення) прав на землю під тимчасовими спорудами», в тому числі надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право суборенди, сервітуту ТОВ «АГРОСС» по вул. Михайла Грушевського в районі будинку №16А та по вул. Звенигородській в районі будинку №8, для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, кінцевим бенефіціарним співвласником якого є близька особа ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_6

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «АГРОСС» ЄДРПОУ 25013096, є ОСОБА_6.

Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП, постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно роз'яснень, наданих в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» від 22.05.2017 року, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як:

- наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;

- наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;

- наявність повноважень на прийняття рішення;

- наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає.

Обставини вчиненого адміністративного правопорушення відповідають всім наведеним юридичним фактам, так як ОСОБА_2 мав приватний інтерес та була наявна суперечність між його приватним інтересом та представницькими повноваженнями, що виявилась у реальній можливості збільшити обсяг майнових прав ТОВ «АГРОСС», кінцевим бенефіціарним співвласником якого є його близька особа, за допомогою своїх повноважень депутата міської ради, така суперечність беззаперечно вплинула на об'єктивність або неупередженість його позиції при голосуванні за вказане рішення. Посилання ОСОБА_2 на те, що його голос не був вирішальним, не має значення для встановлення його вини, оскільки склад інкримінованого йому правопорушення є формальним та закінченим з моменту вчинення ним дії в умовах реального конфлікту інтересів - голосування, крім того, під час висловлення свого голосу йому об'єктивно не могла бути відома позиція та співвідношення голосів «ЗА» та «ПРОТИ» інших депутатів, що спростовує відсутність у нього наявної на час голосування реальної можливості вплинути на долю заявленого до голосування рішення.

Суддя також критично ставиться до посилань ОСОБА_2 та його захисника на формальність прийнятого в умовах реального конфлікту інтересів рішення «Про набуття (припинення) прав на землю під тимчасовими спорудами», оскільки воно прийняте в межах повноважень місцевого самоврядування та створює юридичні наслідки, тобто є одним з юридичних етапів збільшення обсягу майнових прав ТОВ «АГРОСС», на який, використовуючи свої депутатські повноваження, не знаючи заздалегідь про результат голосування його колегами, вплинув ОСОБА_2 своїм голосом «ЗА».

Посилання ОСОБА_2 та його захисника на те, що ОСОБА_6 не є близькою особою в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» спростовуються наступним.

Згідно ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, близькі особи - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта.

Факт спільного проживання, спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підтверджується відповіддю голови квартального комітету № 9 вих. № 030 від 14.06.2017 року (а.с. 132-133), згідно якої, за адресою АДРЕСА_2 за свідченнями сусідів фактично проживають: ОСОБА_2 1963 р.н., ОСОБА_6 1965 р.н., ОСОБА_10 2004 р.н. Також головою вказаного комітету, ОСОБА_9, надані пояснення, що вона особисто є сусідкою вказаних вище осіб та періодично зустрічає їх на вулиці та біля їхнього будинку. Наведені вище офіційні документи є належними та допустимими доказами, отриманими з передбачених ст. 251 КУпАП джерел доказування, у судді немає розумних підстав не довіряти вказаним в них відомостям, так як голова квартального комітету діяла в межах своїх повноважень, склала завірений печаткою документ і є юридично незалежною від суб'єкта складання протоколу, прокуратури та особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 та показань свідка ОСОБА_6, вони узгоджують разом питання виховання та утримання спільних дітей, що кореспондує спільним правам та обов'язкам батьків, передбаченим ст. 150, 151 СК України, реалізація яких неможлива без спільного вирішення питань щодо розміру, ступеню участі кожного з батьків та цілей витрат на кожну дитину, вирішення численних питань виховання та навчання дітей, такі відносини є взаємними, підтверджуються матеріалами справи, поясненнями допитаного свідка та особи, що притягається до адміністративної відповідальності та кваліфікуються суддею як близькі в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».

Враховуючи викладене, обґрунтованим є мотив ОСОБА_2 поліпшити майновий стан товариства, засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є людина, спільно з якою вони утримують та виховують дітей з метою поліпшення їх майнового стану в загальному розумінні. Суддя критично ставиться до показань свідка ОСОБА_6 щодо заперечень факту близьких стосунків з ОСОБА_2 з огляду на те, що вона, як кінцевий вигодонабувач, є упередженою та зацікавленою особою, її показання спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Крім того, 08.06.2017 року (а.с. 117), ОСОБА_2 повідомив міського голову ОСОБА_5 про наявність у нього реального конфлікту інтересів у проекті рішення «Про набуття (припинення) прав на землю» у пункті 12.5 проекту, де пропонується надати дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «АГРОСС», де його колишня дружина є засновником та кінцевим бенефіціарним власником, за адресою: вул. Азовська, 13, орієнтовною площею 0,8300 га, для розміщення комплексу з переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, тобто визнав факт відношення ОСОБА_6 до кола близьких осіб та наявність у нього реального конфлікту інтересів при вирішення питань, пов'язаних з ТОВ «АГРОСС», що не узгоджується з поясненнями, наданими судді під час розгляду цієї справи.

Також суд критично сприймає посилання ОСОБА_2 на його необізнаність про його опосередкований зв'язок з ТОВ «АГРОСС» та відсутність необхідності уважно ставитись до питань, в яких фігурує вказане товариство, з огляду на те, що він двічі визнавався винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, а саме постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Обидві постанови набрали законної сили та ними встановлені факти вчинення правопорушень за схожих обставин з тим же суб'єктним складом - ОСОБА_2, ТОВ «АГРОСС» та його кінцевий бенефіціарний співвласник - ОСОБА_6, в обох справах аналогічно цій заперечувався факт близьких стосунків ОСОБА_2 та ОСОБА_6, однак ці заперечення спростовані та встановлена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.

За таких обставин, ОСОБА_2 поза розумним сумнівом відомі факти визнання судом його вини у вчиненні подібних за правовим змістом порушень законодавства у сфері запобігання корупції, відхилення судом його пояснень щодо відсутності близьких стосунків з ОСОБА_6, однак, він належних висновків для себе щодо необхідності суворого дотримання антикорупційного законодавства не зробив та втретє вчинив подібне за змістом правопорушення.

Суддею досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Згідно ч. 3 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Згідно ч. 4 ст. 277 КУпАП, строк розгляду адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Як вбачається з викладеного, закон оперує термінами «строк накладення адміністративного стягнення» та «строк розгляду адміністративних справ», з яких зупиненню, згідно прямого тлумачення закону, підлягає лише другий. В той же час, враховуючи специфіку правового регулювання Кодексу України про адміністративні правопорушення, нечіткість правозастосування у низці процесуальних питань, те, що за своєю правовою природою ч. 4 ст. 277 КУпАП є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, метою його імплементації було унеможливлення ухилення особи від адміністративної відповідальності, суддя доходить до висновку, що його дія також поширюється і на строк накладення адміністративного стягнення, чому кореспондує джерело права - практика ЄСПЛ, де Суд визнає, що у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право у світлі своєї оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи (див. рішення від 27 травня 1996 року у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), п. 33, Reports 1996- II). Логічним наслідком принципу загального застосування законів є те, що законодавчі акти не завжди є чітко сформульованими. Необхідність уникати надмірної жорсткості у формулюваннях та відповідати обставинам, що змінюються, означає, що багато законів неминуче мають більшою або меншою мірою нечіткі формулювання. Тлумачення та застосування таких актів залежить від практики (див. рішення у справі «Гожелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland) [ВП], заява № 44158/98, п. 64, ECHR 2004-I).

Застосування ч. 4 ст. 277 КУпАП лише щодо формального строку розгляду адміністративних справ фактично означало б законну можливість ухилитись від накладення адміністративного стягнення шляхом неявки до суду та переховування від примусових приводів, що, враховуючи обмежені повноваження виконавців приводу, не є складним.

Днем виявлення правопорушення, пов'язаного з корупцією, є день, коли суб'єкт складання протоколу про адміністративне правопорушення отримав відомості, беззаперечні та достатні для встановлення складу адміністративного правопорушення. В даному конкретному випадку, з огляду на матеріали адміністративної справи, днем виявлення є 14.06.2017 року, тобто коли суб'єкт складання протоколу отримав останні відомості, необхідні для встановлення складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а саме підтвердження від голови квартального комітету № 9 факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Постановою судді від 17.08.2017 року строк розгляду справи був зупинений на підставі ч. 4 ст. 277 КУпАП. ОСОБА_2 та його захисник з'явились до суду 14.08.2018 року, таким чином, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, перебіг якого почався 14.06.2017 року, був зупинений 17.08.2017 року та відновлений 14.08.2018 року, наразі не сплив.

При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини, визначені ст. 33 КУпАП, та не вбачає, в розумінні ст. 34, 35 КУпАП, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись викладеним та ч. 2 ст. 172-7, 33-35, 40-1, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

постановив:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі розміром 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути подвійний розмір штрафу, який становить 6800 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 352 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська.

Відсутність у постанові по справі про адміністративне правопорушення, як виконавчому документі у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», ідентифікаційного номеру боржника, згідно постанови Верховного Суду України від 25 червня 2014 року по справі № 6-62цс14, не є підставою для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження.

Суддя Ізотов В.М.