Рішення № 76059016, 09.08.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5385/17

№ провадження 2/208/787/18

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шешуревої Я.І.,

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1,

- відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», представник ОСОБА_3,

- третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4, про визнання дії незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

1 Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4, про визнання дії незаконними та зобов’язання вчинити певні дії.

У своєму позові позивач просить суд визнати дії відповідача по зміні типу розрахунків за надані послуги з газопостачання зі споживачем цих послуг за місцем його реєстрації та проживання: ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 у відповідності з Тимчасовим положенням та постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 260 з використанням при цьому загальнобудинкового вузлу обліку природного газу в багатоквартирному будинку незаконними та не відповідають нормам Законів України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та «Про житлово-комунальні послуги» і у зв’язку з не виконанням ч.5 п.4 та п.6 Тимчасового положення; зобов’язати відповідача з 01 січня 2017 року проводити розрахунки за надані послуги з газопостачання зі споживачем цих послуг позивачем за місцем його реєстрації та проживання відповідно до норм споживання природного газу у випадку відсутності лічильника газу у квартирі позивача, централізованого постачання гарячої води, газового водонагрівача та при наявності однієї газової плити з Постановами Кабінету Міністрів України якими вони затверджені.

В обґрунтуванні позову позивач зазначила, що вона є споживачем послуг з газопостачання. До січня 2017 року рахунки за споживання нею природного газу відповідач виставляв за нормами споживання зазначеними у Постанові Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 року, у зв’язку з відсутністю в квартирі газового лічильника. Відповідач встановив на багатоквартирний будинок, в якому вона мешкає в грудні 2016 року загальнобудинковий газовий лічильник із січня 2017 року та виставляв розрахунки на підставі Постанови КМУ від 16 травня 2002 року № 620 в редакції Постанови КМУ від 27 січня 2016 року № 46 «Про тимчасове Положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в у мовах використання загальнобудинкового вузла обліку». Зазначені дії відповідача вважає незаконними. Відповідач не врегулював з власником квартири питання щодо зняття показань будинкового вузлу обліку, не повідомив про свої наміри на зміну розрахунків за природний газ і встановлення та використання при цьому вузлу обліку природного газу; не надав проектну документацію на виконання робіт зі встановлення будинкового лічильника газу, висновків експертизи щодо наданого проекту встановлення будинкового лічильника газу, паспорту будинкового лічильника природного газу та інформацію про проходження повірки лічильника, документів що свідчать про письмове попередження кожного власника квартири про дату та час встановлення лічильника газу, що призведе до тимчасового припинення газопостачання та можливу необхідність присутності споживача в разі відновлення газопостачання та перевірки газопроводу на щільність. Встановлення загальнобудинкового вузлу обліку не забезпечує отримання достовірного обліку спожитого газу кожним абонентом.

Представником відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» наданий відзив на позовні вимоги, у якому зазначено, що відповідач не є належним відповідачем по справі. Постачання всім споживачам природного газу здійснює ПАТ «Дніпропетровськгаз», а з 01 липня 2015 року здійснює ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». На підставі актів законодавства питання щодо встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу, визначення об’єму споживання природного газу, зняття показників ВОГ та їх фіксування відноситься виключно до функцій Оператора газорозподільної системи, який змінює свою діяльність на відповідній території, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 надав суду пояснення, у якому просить суд задовольнити позовні вимоги позивача.

Позивач надала суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що посилання представника відповідача у своєму відзиві на позов є безпідставними.

2. Заяви, клопотання учасників справи:

Позивач надала суду заяву, у якій просить суд розглянути справу у її відсутність, вимоги підтримує.

Представником відповідача долучений до матеріалів справи відзив на позовні вимоги та заперечення на відповідь на відзив.

Позивачем надана відповідь на відзив, у якій зазначила, що усі посилання представника відповідача є безпідставними та не підтверджуються будь-якими доказами.

В судовому засіданні представник відповідач ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» ОСОБА_3, просила суд відмовити в задоволенні позову, посилалась на обставини викладені у відзиві на позов.

В судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 підтримав вимоги позивача та просив їх задовольнити.

3. Процесуальні дії суду:

Ухвалою суду від 29 вересня 2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 10 липня 2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

4. Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем послуг із газопостачання, що вбачається з наданого суду свідоцтва про право власності на житло, видане відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому 20 травня 1996 року.

Як встановлено в судовому засіданні за адресою позивача, тобто в будинку № 5 по вул.М.Грушевського в м. Кам’янське Дніпропетровській області Оператором ГРМ – ПАТ «Дніпропетровськгаз» було встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, між сторонами виникли цивільні правовідносини та предметом позову є відновлення становища, яке існувало до його порушення та зобов’язання вчинити певні дії.

5. Оцінка суду:

Вислухавши представника відповідача, третю особу, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено загальні правила обліку і оплати за спожити послуги та встановлено норми споживання природного газу населенням.

Так, ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу врегульований Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620 (далі Тимчасове положення), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.

Згідно до Закону України «Про ринок природного газу» постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; суб’єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Як встановлено в судовому засіданні розподіл природного газу споживача Дніпропетровської області здійснює ПАТ «Дніпропетровськгаз», а постачання газу споживачам з 01 липня 2015 року здійснює ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».

Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Так, вказаною нормою зобов’язано суб’єктів господарювання забезпечити встановлення лічильників газу для населення не пізніше 01 січня 2018 року, у зв’язку з чим за адресою позивача було встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об’єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об’єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

Відповідно до п.5 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620, обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються: у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні; у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу:

для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників;

для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Відповідно до п.4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 можливість об’єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.

Рішення про необхідність об’єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов’язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Ст.ст.76, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ст.81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що питання щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу, визначення об’єму споживання природного газу, зняття показань вузла обліку газу та їх фіксування відноситься виключно до функцій Оператора ГРМ, який здійснює свою діяльність на відповідній території, та підстав для визнання дій відповідача по зміні типу розрахунків за надані послуги з газопостачання зі споживачем цих послуг за місцем реєстрації та проживання позивача у відповідності з Тимчасовим положенням та постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 260 та підстав для визнання дії відповідача незаконними та такими, що не відповідають нормам Законів України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та «Про житлово-комунальні послуги» судом не встановлено.

Так, позивачем на виконання вимог ст.81 ЦПК України не надані будь-які достатні докази того, що відповідачем, під час встановлення за адресою позивача загальнобудинкового вузлу обліку природного газу, були порушені вимоги Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року, Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Окрім цього, суд не вбачає також підстав для зобов’язання відповідача з 01 січня 2017 року проводити розрахунки за надані послуги з газопостачання зі споживачем цих послуг за місцем реєстрації та проживання позивачем відповідно до норм споживання природного газу.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Таким чином, вимоги позивача відповідає способу захисту судом цивільних прав та інтересів, передбаченого ст.16 ЦК України, оскільки це є відновлення становища, яке існувало до його порушення.

У зв’язку чим, посилання представників відповідача про те, що позивачем обраний спосіб захисту не відповідає вимогам ст.ст.15, 16 ЦК України, є безпідставними.

6. Судові витрати.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову, підстав для стягнення судового збору відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4, про визнання дії незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1: адреса Дніпропетровська область, м.Кам’янське, вул.М.Грушевського, буд.№ 5АДРЕСА_2..

Відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», адреса: місто Дніпро, вул.Шевченка, № 2, код ЄДРПОУ 39572642.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_4, адреса Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Алтайська, буд.№ 32АДРЕСА_3.

Суддя Похваліта С. М.