Постанова № 7605859, 13.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-22179/09/0570

час прийняття постанови: 15-17

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Чучко В.М.

при секретарі                                                  Каморніові Д.Ю.

за участю представників: позивача – Чеверди Г.О.(довіреність від 30.04.2009р.), Дзими О.Г. (довіреність від 09.11.2009р.) відповідача – Кузнецової Я.О. (довіреність № 3/10/ від 12.01.2010р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій щодо винесення повідомлень про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість від 30 липня 2009 року № 105660016385204 на суму 2416,39 грн., від 27 серпня 2009 року № 105660000686482 на суму 20636,47 грн., від 30 вересня 2009 року № 105660016416845 на суму 1794,46 грн., від 29 жовтня 2009 року № 105660004208672 на суму 1732,62 грн. неправомірними, та зобов’язання Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки обліку особового рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 8579,94 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» (надалі – Державне підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом про визнання дій Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (надалі – податкова інспекція, відповідач) щодо винесення повідомлень про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість від 30 липня 2009 року № 105660016385204 на суму 2416,39 грн., від 27 серпня 2009 року № 105660000686482 на суму 20636,47 грн., від 30 вересня 2009 року № 105660016416845 на суму 1794,46 грн., від 29 жовтня 2009 року № 105660004208672 на суму 1732,62 грн. неправомірними, та зобов’язання Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки обліку особового рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 8579,94 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до платіжних доручень він сплачував грошові кошти у якості погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість, у виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі по справі № 2-1413/09/0570 від 04.03.2009 р. та ухвали про розстрочення виконання рішення суду у цій же справі. Проте відповідачем, без наявних правових підстав, платежі частково направлялися у погашення пені, нарахованої на суму податкового боргу, стягненого у відповідності до наведеної вище постанови суду. З огляду на наведене, позивач вважає неправомірними дії ДПІ з безпідставної зміни призначення платежу за платіжними документами і направлення коштів у рахунок погашення пені, нарахованої на суми податкового боргу, стягнені за рішенням Донецького окружного адміністративного суду у відповідності до повідомлень від 30 липня 2009 року № 105660016385204 на суму 2416,39 грн., від 27 серпня 2009 року № 105660000686482 на суму 20636,47 грн., від 30 вересня 2009 року № 105660016416845 на суму 1794,46 грн., від 29 жовтня 2009 року № 105660004208672 на суму 1732,62 грн., та просить зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки обліку особового рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 8579,94 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.

Заперечення обґрунтовані тим, що відповідно до яких зазначив, що відповідно до п.п 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було здійснено розподіл сплаченої позивачем суми в розмірі 16 626.56 грн., з яких 14210,17 грн. – були зараховані на погашення боргу та 2416,39 грн. – на погашення пені (податкове повідомлення № 105660016385204 від 30.07.2009р.), в розмірі 16626,56 грн., з яких 13990,09 грн. – були зараховані на погашення боргу та 2636,47 грн. – на погашення пені (податкове повідомлення № 105660000686482 від 27.08.2009р.), в розмірі 16626,56 грн., з яких 14832,10 грн. - були зараховані на погашення боргу та 1794,46 грн. – на погашення пені (податкове повідомлення № 105660016416845 від 30.09.2009р.) та в розмірі 16626,56 грн., з яких 14832,10 грн. - були зараховані на погашення боргу та 1732,62 грн. – на погашення пені (податкове повідомлення № 105660004208672 від 29.10.2009р.). Таким чином, Відповідач вважає, що діяв у відповідності до приписів діючого законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 25 грудня 2006 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 735774, включене до ЄДРПОУ за номером 34828840; з 26 грудня 2006 року знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька за № 4642. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість 12.01.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100011558; діє на підставі статуту, затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України № 615 21.12.2006 року.

У відповідності до постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2-1413/09/0570 від 04.03.2009 року, з позивача на користь відповідача стягнений податковий борг з податку на додану вартість за вересень 2009 року у сумі 199518,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2009 року заяву Державного підприємства «Донецьквантажтранс» про розстрочення виплати боргу було задоволено та розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2009 року по справі № 2а-1413/09/0570, починаючи з березня 2009 року по січень 2010 року – щомісяця по 16626.50 грн., та у лютому 2010 року – 50.54 грн.

Вищезазначені рішення Донецького окружного адміністративного суду не оскаржувались та набрали законної сили.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а на підставі приписів ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом прийняті повідомлення, якими ДПІ повідомлене державне підприємство «Донецьквантажтранс» про зарахування сплачених підприємством платежів у якості виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі по справі № 2-а-1413/09/0570 від 04.03.2009 р. та ухвали про розстрочення виконання рішення суду у цій же справі на погашення податкового боргу та пені відповідно до абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

1) від 30 липня 2009 року № 105660016385204 про зарахування платежу у виконання рішення суду, сплаченого платіжним дорученням № 4112 від 30.07.2009 року у сумі 16626,56 грн., на погашення податкового боргу з податку на додану вартість – 14210,17 грн. та на погашення пені – 2416,39 грн.; при цьому в графі «призначення платежу» даного платіжного доручення позивачем зазначено: «…уплата рассроченный НДС согласно Решения суда № 2а-1413/09/0570 от 30/04/09 Без ПДВ»;

2) від 27 серпня 2009 року № 105660000686482 про зарахування платежу у виконання рішення суду, сплаченого платіжним дорученням № 4488 від 27.08.2009 року у сумі 16626,56 грн., на погашення податкового боргу з податку на додану вартість – 13990,09 грн. та на погашення пені – 2636,47 грн.; при цьому в графі «призначення платежу» даного платіжного доручення позивачем зазначено: «…уплата рассроченный НДС согласно Решения суда № 2а-1413/09/0570 от 30/04/09 Без ПДВ»;

3) від 30 вересня 2009 року № 105660016416845 про зарахування платежу у виконання рішення суду, сплаченого платіжним дорученням № 4865 від 30.09.2009 року у сумі 16626,56 грн., на погашення податкового боргу з податку на додану вартість – 14832,10 грн. та на погашення пені – 1794,46 грн.; при цьому в графі «призначення платежу» даного платіжного доручення позивачем зазначено: «…уплата рассроченный НДС согласно Решения суда № 2а-1413/09/0570 от 30/04/09 Без ПДВ»;

4) від 29 жовтня 2009 року № 105660004208672 про зарахування платежу у виконання рішення суду, сплаченого платіжним дорученням № 2009 від 29.10.2009 року у сумі 16626,56 грн., на погашення податкового боргу з податку на додану вартість – 14893,94 грн. та на погашення пені – 1732,62 грн.; при цьому в графі «призначення платежу» даного платіжного доручення позивачем зазначено: «…уплата рассроченный НДС согласно Решения суда № 2а-1413/09/0570 от 30/04/09 Без ПДВ».

Таким чином, позивачем у призначенні платежу не зазначалося про сплату пені, тобто ДПІ самостійно змінено призначення платежу та частина грошових коштів (2416,39 грн., 2636,47 грн., 1794,46 грн. та 1732,62 грн.) направлена на погашення пені.

У відповідності до абзацу першого преамбули та п. 19.6 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

За пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами)— у рівних пропорціях.

Виходячи з аналізу даного пункту статті суд вважає за необхідне зазначити, що приписи наведеної вище норми Закону не визначають коло осіб на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином змінювати зобов'язання з виконання рішення суду, в рахунок сплати якого платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

При цьому норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного вище Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків, в тому числі і на складення та надіслання платнику податків повідомлення про зміну напрямку платежу, але у випадку, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (тобто податкового зобов’язання, несплаченого у встановлений строк – п. 1.3 ст.1 цього ж Закону), а не, як у даному випадку, направляє грошові кошти на виконання рішення суду.

На підставі п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976) реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. У відповідності до норм ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум у виконання рішення суду для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним у виконання рішення суду (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу – виключно за рішенням суду.

З огляду на зазначені норми діючого законодавства, суд дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум у виконання рішення суду, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу.

Таким чином, дії ДПІ зі зміни призначення платежів та направлення частини грошових коштів на погашення пені (відповідно до платіжних доручень від 30 липня 2009 року № 4112, від 27 серпня 2009 року № 4488, від 30 вересня 2009 року № 4865, від 27 серпня 2009 року № 4488 ) є протиправними, а нарахування пені в розмірі 8579,94 грн. – необґрунтованим.

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне відмітити наступне.

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів (пункт 1.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 18.07.2005 р. № 276). Відповідно до пунктів 3.1, 3.6 розділу 3 зазначеної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. У картках особових рахунків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно з підпунктом 9.1 пункту 9 зазначеної Інструкції в особових рахунках платника податків не менше ніж раз на квартал підводяться підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджетом (суми податкового боргу та надміру сплачені). На підставі облікових даних карток особових рахунків платника податків засобами програмного забезпечення формуються податкові вимоги (пункт 11.3 розділу 11 Інструкції), тобто письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, включаючи пеню. За даними карток особових рахунків здійснюється звірення стану розрахунків платника податків з бюджетами за податками, зборами (обов'язковими платежами) за відповідний звітний період, підсумки яких відображаються у книзі обліку звірення стану розрахунків платників з бюджетами (пункт 9.3 розділу 9 Інструкції).

Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Таким чином, зважаючи на те, що при дослідженні судом матеріалів справи з податку на додану вартість встановлено, що нарахована позивачу пеня у зв’язку із здійсненням Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька перерозподілу платежів в сумі 8579,94 грн., міститься в обліковій картці Державного підприємства «Донецьквантажтранс», що є суттєвим порушенням прав та законних інтересів останнього, сума пені у вказаному розмірі підлягає виключенню з картки особового рахунку позивача.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому порушене право Державного підприємства підлягає захисту у встановлений ним спосіб.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька щодо винесення повідомлень про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість від 30 липня 2009 року № 105660016385204 на суму 2416,39 грн., від 27 серпня 2009 року № 105660000686482 на суму 2 636,47 грн., від 30 вересня 2009 року № 105660016416845 на суму 1794,46 грн., від 29 жовтня 2009 року № 105660004208672 на суму 1732,62 грн.

Зобов’язання Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки обліку особового рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 8579,94 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецьквантажтранс» (83012, м. Донецьк, вул. Словацька, 12, р/р 260069800418 у філії № 2 ВАТ АКБ «Капітал» м. Донецька, МФО 335656, код ЄДРПОУ 34828840) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 13 січня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 18 січня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Чучко В.М.