Постанова № 7605786, 21.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-23237/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Козаченка А.В.

при секретарі                                                  Токмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача                     Дзиму О.Г.

представника відповідача           Кузнецової Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідачем прийнято та направлено до їх адресу повідомлення від 28.09.2009р. №105660016414945, від 30.09.2009р. №105660016416478 та №105660016416806 про перерозподіл сплачених сум на сплату податку і пені на загальну суму 15418,65 грн.

Позивач не згоден з прийнятими повідомленнями на підставі наступного.

Пунктом 5.3 п.п.5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами (далі Закон №2181) передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, вказану в наданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 для надання податкової декларації.

Підприємством 17.09.2009р. була подана відповідачу податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2009р., у якій були визначені податкові зобов'язання до сплати у розмірі 145630,00 грн. і повністю сплачені підприємством.

Платіжними дорученнями №4859 від 30.09.2009р. підприємством сплачений ПДВ в сумі 44026,00 грн., №4830 від 29.09.2009р. підприємство сплатило ПДВ в сумі 51604,00 грн. В полі «призначення платежу» було вказано, що сплачений ПДВ за серпень 2009р. Своєю заявою №8/1058 від 17.09.2009р. провело перекидання з переплати з податку на прибуток в сумі 50000,00 грн. в рахунок сплати ПДВ за серпень 2009р.

Пунктом 16.3.3 ст.16 Закону 2181 передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо в платіжному документі при сплаті податкового боргу, тоді податковий орган самостійно здійснює розподіл сплаченої суми на суму, яка направляється на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частина), і надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься вказана інформація.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону №2181, під податковим боргом слід розуміти податкове зобов'язання самостійне узгоджене платником податків, або узгоджено в адміністративному або судовому порядку, але не сплачено у встановлений строк, а так само пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підприємство сплачувало поточні платежі, заповнюючи в платіжних документах поле «призначення платежу» - тобто узгоджене податкове зобов'язання, а не податковий борг.

На підставі викладеного просив визнати дії відповідача неправомірними при винесенні повідомлень про перерозподіл сплачених сум на сплату ПДВ та пені від 28.09.2009р. №105660016414945, від 30.09.2009р. №105660016416478 та №105660016416806; зобов’язати відповідача внести зміни в картку обліку особового рахунку ДП «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 15418,65 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду заперечення в яких зазначив наступне.

Позивачем платіжним дорученням №459 від 28.09.2009р. перераховано суму 50000,00 грн. в рахунок сплати узгоджених зобов’язань з податку на додану вартість. На день сплати загальна сума податкового боргу позивача з ПДВ склала 1840794,84 грн., в тому числі сума пені 193476,18 грн. Сума 50000,00 грн. розподілена на сплату податкового боргу в розмірі 44744,77 грн. та на погашення пені в розмірі 5255,23 грн.

Платіжним дорученням №4830 від 29.09.2009р. позивачем перераховано суму 51604,00 грн. в рахунок сплати узгоджених зобов’язань з податку на додану вартість. На день сплати загальна сума податкового боргу позивача з ПДВ склала 1792364,46 грн., в тому числі пені 189790,57 грн. Сума 51604,00 грн. розподілена на сплату податкового боргу в розмірі 46139,74 грн. на погашення пені в розмірі 5464,26 грн.

Позивачем платіжним дорученням №4859 від 30.09.2009р. перераховано суму 44026,00 грн. в рахунок сплати узгоджених зобов’язань з податку на додану вартість. На день сплати загальна сума податкового боргу позивача з ПДВ склала 1517107,31 грн., в тому числі сума пені 182687,09 грн. Сума 44026,00 грн. розподілена на сплату податкового боргу в розмірі 39326,84 грн. та на погашення пені в розмірі 4699,16 грн.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1, п.п.16.1.1 п.16.1 ст.16, п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» просив залишити позовну заяву без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 735774 зареєстрований в якості юридичної особи 25.12.2006 року та знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ за №34828840, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

2) здійснювати контроль за:

додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України ( Пункт 11 статті 11 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ).

Таким чином, відповідач є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Позивачем 17.09.2009р. була надана відповідачу податкова декларація з ПДВ за серпень 2009р., у якій були визначені податкові зобов'язання до сплати у розмірі 145630,00 грн.

Платіжним дорученням №4859 від 30.09.2009р. позивачем сплачений ПДВ в сумі 44026,00 грн., призначенням платежу було вказано – ПДВ за серпень 2009 року.

Платіжним дорученням №4830 від 29.09.2009р. позивачем сплачений ПДВ в сумі 51604,00 грн., призначенням платежу було вказано – ПДВ за серпень 2009 року.

Заявою №8/1058 від 17.09.2009р. позивачем проведено перекидання переплати з податку на прибуток в сумі 50000,00 грн. в рахунок сплати ПДВ за серпень 2009р.

Відповідачем було прийнято повідомлення від 28.09.2009р. №105660016414945, від 30.09.2009р. №105660016416478 та №105660016416806 про перерозподіл сплачених сум на сплату податку і пені на загальну суму 15418,65 грн.

Проте, погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування ПДВ, у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано – сплата ПДВ за серпень 2009 року.

Крім цього, заявою №8/1058 від 17.09.2009р. позивачем проведено перекидання переплати з податку на прибуток в сумі 50000,00 грн. в рахунок сплати ПДВ за серпень 2009р.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не має права обмежувати платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов’язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі даної норми суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності прийняття спірних повідомлень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо прийняття спірних повідомлень, оскільки вони прийняті без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інших вищенаведених нормативно-правових актів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4,7, 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька щодо винесення повідомлень про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені від 28.09.2009р. №105660016414945, від 30.09.2009р. №105660016416478 та №105660016416806.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни в картку обліку особового рахунку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 15418,65 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецьквантажтранс» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова в повному обсязі складена 26.01.2010р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Козаченко А.В.