Постанова № 76057003, 21.08.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Справа № 902/203/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Дужич С.П. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 10.07.2018 року у справі № 902/203/18 (суддя Матвійчук В.В.), повний текст рішення складено 11.07.2018 року,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чайка-Чехова"

про стягнення 594,40 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чайка-Чехова" про стягнення 560,74 грн. пені та 33,66 грн. трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 1232/15-ТЕ-1 від 18.12.2014 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.07.2018 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволити повністю.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про дату та час засідання були належним чином повідомленні судом.

Враховуючи положення ст. 273 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін по справі про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності їх представників у відповідності до вимог ст. 269 ГПК України.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 18.12.2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1232/15-ТЕ-1, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року газ обсягом до180 тис. куб. м. Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. Згідно п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 1309, 20 грн. Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

Крім того, судом встановлено, що згодом сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, якими, серед іншого, внесено зміни до ціни природного газу, що поставляється за договором.

Зокрема, додатковою угодою № 1 від 23.05.2015 року викладено з 01.04.2015 року пункт 5.2. договору в наступній редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2495,25 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2994,30 грн."

Додатковою угодою № 3 від 29.07.2015 року викладено з 01.07.2015 року пункт 5.2. договору в наступній редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2994,30 грн., в тому числі: - тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 102,50 грн., крім того ПДВ - 20% - 20,50 грн., всього з ПДВ - 123 грн.; - тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами 561 грн., крім того ПДВ - 20% - 112,20 грн., всього з ПДВ - 673, 20 грн.; - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2%) - 35, 92 грн., крім того ПДВ - 20% - 7,18 грн., всього з ПДВ - 43,10 грн. Ціна за 1000 куб.м. природного газу, як товару, становить 1795,83 грн., крім того ПДВ - 20% - 359,17 грн., всього з ПДВ - 2155 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495,25 грн., крім того ПДВ - 20% -499,05 грн., всього з ПДВ - 2994,30 грн.".

Додатковою угодою № 5 від 21.10.2015 року викладено з 01.10.2015 року пункт 5.2. договору в наступній редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1770,74 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 691,10 грн., ПДВ - 20% - 137,82 грн., всього з ПДВ - 826,92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495,25 грн., ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2994,30 грн.".

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач поставив, а відповідач прийняв, природний газ на загальну суму 314414, 35 грн. за період з січня по грудень 2015 року. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами приймання-передачі природного газу.

В свою чергу відповідач за поставлений природний газ у спірному періоді розрахувався в повному обсязі станом на 02.02.2016 року, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та підтверджено його представником в засіданні суду першої інстанції 10.07.2018 року.

Однак, судами встановлено, що відповідачем розрахунки з позивачем проводились з порушенням строків, встановлених умовами договору.

У зв'язку із вказаними обставинами, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 560,74 грн. пені та 33,66 грн. 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 1232/15-ТЕ-1 від 18.12.2014 року.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства, дійшла висновку про їх законність та обґрунтованість. При цьому, апеляційний суд керувався такими мотивами.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні відповідача до сплати нарахованих на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3% річних та інфляційних, а також пені, стягнення якої передбачено п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 1232/15-ТЕ-1 від 18.12.2014 року

Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

В силу ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі, а ч. 6 ст. 232 цього ж Кодексу встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами встановлено, а вище зазначено про те, що пунктом 7.2 укладеного договору сторони обумовили, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України також передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" 30.11.2016 року № 1730-VIII (далі - Закон № 1730-VIII) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону № 1730-VIII розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як зазначено вище, заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, погашена останнім в повному обсязі станом на 02.02.2016 року, тобто, до набрання чинності Закону № 1730-VIII.

Тому, єдиною умовою для списання на підставі ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII неустойки та процентів річних, які нараховані на погашену відповідачем заборгованість, є набрання чинності 30.11.2016 року цього Закону.

Відтак, вказані обставини у даному випадку є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст. 3 Закону № 1730-VIII, оскільки є нормою прямої дії.

Зважаючи на вищенаведені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані позивачем відповідачеві пеня та 3% річних у даному випадку підлягають списанню.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що відповідно до ст.ст. 1-3 Закону № 1730-VIII учасниками процедури врегулюванні заборгованості (що включає у себе, у тому числі, ненарахування неустойки, інфляційних, відсотків річних і списання цих нарахувань) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Оскільки відповідачем не були надані належні докази включення до реєстру, списання заборгованості, на переконання скаржника, є неправомірним.

Проте, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 908/3126/16, від 22.05.2018 року у справі № 905/3266/16, від 22.03.2018 року у справі № 914/123/17.

З огляду на те, що станом на 30.11.2016 року заборгованість відповідача погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок здійснено 02.02.2016 року, тобто до набрання чинності Закону № 1730-VIII, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст. 277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч .4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 10.07.2018 року у справі № 902/203/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Матеріали справи № 902/203/18 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 27.08.2018 року.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.