Рішення № 76055961, 27.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3284/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в АТО, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразових премій, одноразової грошової винагороди за безперервну вислугу років, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, які отримувалися ОСОБА_1 за останні 24 місяці перед звільненням;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести (виходячи з 68 відсотків грошового забезпечення) без обмеження максимальним розміром, обчислення та перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в АТО, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразових премій, одноразової грошової винагороди за безперервну вислугу років, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 04 вересня 2017 року і по день фактичного проведення перерахунку.

Як зазначено в позовній заяві, підставою для звернення позивача з даним позовом слугувала відмова відповідача у перерахунку пенсії, викладена у листі від 17.05.2018 року №1205/К-11, яка на думку ОСОБА_1, не відповідає нормам чинного законодавства.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є пенсіонером Збройних Сил України та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області; основний розмір його пенсії складає 68 відсотків грошового забезпечення, що становить 4957,20 грн., з 04 вересня 2017 року.

Як стверджує позивач, згідно повідомлення про призначення пенсії за пенсійною справою № 1501020616 при обчисленні його пенсії враховані наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 870,00 грн., оклад за військовим званням - 125,00 грн., процентна надбавка за вислугу років - 398,00 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням - 4337,54 грн., в тому числі, надбавка за роботу з таємними документами 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% та премія 450%.

ОСОБА_1 зазначає, що 02.05.2018 року він подав відповідачу додаткові документи, а саме довідку військової частини А1319 від 25.04.2018 року № 447 та звернувся з вимогою до Головного управління про перерахунок раніше призначеної пенсії з включенням до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячну додаткову грошову винагороду, винагороду за участь в АТО, грошові допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразові премії, одноразову грошову винагороду за безперервну вислугу років, індексацію грошового забезпечення та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Позивач стверджує, що Головне управління листом від 17.05.2018 року № 1205/К-11 відмовило йому у проведенні перерахунку пенсії, виходячи з того, що визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, покладено на обласні військові комісаріати.

Позивач вважає, що відмова Головного управління у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням інших складових не відповідає нормам чинного пенсійного законодавства з наступних підстав.

Так, як стверджує ОСОБА_1 у позовній заяві, з наданої позивачем довідки військової частини А1319 від 25.04.2018 року № 477 вбачається, що за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням ним фактично було отримано у складі грошового забезпечення: щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в АТО, грошові допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразові премії, одноразова грошова винагорода за безперервну вислугу років, індексація грошового забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні, однак, такі виплати не були включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

З посиланням на положення ч.3 ст.43, ч.2 ст.51 , ч.2 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.1,ст.2, ч.ч.1-3 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», п.п.1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджену наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595, ОСОБА_1 стверджує, що військовим службовцям встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розміри що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Позивач зазначає, що належність щомісячної додаткової грошової винагороди до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення підтверджується постійною щомісячною виплатою йому цієї винагороди протягом тривалого часу, про що свідчить довідка військової частини А2393 про виплачене грошове забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням.

Окрім цього, з посиланням на положення ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.5,6 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», п.п.30.1, п.п.30.3 п.30 , п.32-1, п.п.33.1, 33.3 п.33 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, позивач стверджує, що одноразова грошова допомога при звільненні, винагорода, грошова допомога на оздоровлення, грошова допомога на вирішення соціально-побутових питань є додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Також, як стверджує позивач, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Позивач зазначає, що аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в АТО, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія за підсумками року, одноразова грошова винагорода за безперервну вислугу років, індексація грошового забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що правову позицію з аналогічним висновком викладено Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21 -70а 15 та у постанові від 20 жовтня 2015 року у справі № 559/3342/14-а.

Окрім цього, з посиланням на положення ч.1 ст.46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.1-1, ч.2 ст.51 ч.2 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п.1 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п.7 Порядку №3-1, позивач вказує, що у зв'язку із його зверненням до органів Пенсійного фонду 02.05.2018 року, перерахунок пенсії повинен бути проведений з 04.09.2017 року без обмежень максимального розміру.

Також, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просив суд розглядати дану адміністративну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 10 липня 2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1;

- відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії;

- вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України;

- встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Окрім цього, ухвалою суду від 10.07.2018 року за клопотанням позивача витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1.

Копії даних ухвал отримано представником відповідача 18.07.2018 року.

25 липня 2018 року за вх. №21520/18 через канцелярію суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2018 року про витребування доказів, надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.40-59).

30 липня 2018 року за вх. №21968/18 через канцелярію суду (у встановлений судом строк) від Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.60-62) з доказами направлення його копії на адресу позивача, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на наступне.

По-перше, як вказує відповідач, позивач отримує пенсію ще з 04.09.2017 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, про порушення свого права позивач повинен був дізнатися, не отримавши відповідних видів грошового забезпечення в якості складових пенсії ще у вересні 2017 року. Згідно з ч.3 ст. 52 Закону № 2262 виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Відтак, перебіг строку звернення до суду з вимогами про її виплату у повному розмірі за кожен конкретний місяць розпочинається у цьому місяці. Таким чином, на думку відповідача, вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду за період 04.09.2017 року по 04.01.2018 року.

По-друге, посилаючись на положення, ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", п.7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", відповідач стверджує, що вказаними нормативно-правовими актами затверджено вичерпний перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії. Відповідач зазначає, що Головне управління призначає пенсії лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів, оскільки розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення/перерахунку пенсії до компетенції Пенсійного фонду не належить.

По-третє, як зазначає відповідач з посиланням на положення п.30.1, п.30.2 Наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення проводиться один раз на рік, що підтверджується довідкою, наданою позивачем разом із заявою про перерахунок та свідчить про неможливість віднести їх до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в порядку ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Крім того, одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, а пов'язана саме з фактом звільнення зі служби.

Окрім цього, зважаючи на позицію, викладену у постановах Верховного суду від 03.04.2018 року по справі №345/2849/17, по справі №235/2874/18, відповідач стверджує, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, військовослужбовців.

Разом з цим, посилаючись на ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України від 19.05.2015 року по справі №21-466а15, у рішеннях Верховного суду від 12.03.2018 року по справі №802/2196/17-а, від 20.02.2018 року по справі №286/2987/16-а, від 26.06.2018 року по справі №522/2738/17, рішення Конституційного суду України від 13.05.2015 року №4-рп/2015, відповідач стверджує, що індексація не є постійною виплатою, залежить від індексу споживчих цін, а тому не включається до складу грошового забезпечення, з якого проводиться перерахунок. Також, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова допомога, індексація грошового забезпечення, одноразові премії, одноразової грошової винагороди за безперервну вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні - мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення при звільненні з військової служби для обчислення пенсії.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, то відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на положення ст. 152 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 20.12.2016 №7-рп/2016, яке набрало законної сили 20.12.2016 року, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, яким внесені зміни до частини 7 статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262 (в редакції Закону № 3668-УІ від 08.07.2011: із змінами, внесеними згідно із Законом №1774- VII від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017) та вказує, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (з 01.01.2018 максимальний розмір пенсії не може перевищувати 13730 грн.). Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Також, у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказує, що необґрунтованою є вимога позивача щодо встановлення контролю за виконанням судового рішення, зважаючи на те, що всі рішення, які набрали законної сили, відповідно до ст. 370 КАС України, є обов'язковими до виконання на всій території України, та позивачем не наведено відповідних доказів, які б могли свідчити, що прийняте рішення в подальшому може бути не виконане Головним управлінням. Отже, Головне управління діє на підставі та у межах, передбачених діючим законодавством України і підстави для визнання зазначених дій протиправними відсутні.

09 серпня 2018 року за вх. №23101/18 (у визначений судом строк) через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.65-74) разом із доказами направлення її копії на адресу відповідача.

Так, у відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує, що з доводами відповідача він не згоден з наступних підстав.

Позивач зазначає, що у зв'язку із його зверненням до органів Пенсійного фонду України 02.05.2018 року, перерахунок його пенсії відповідно до ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» повинен бути проведений з 04.09.2017 року, тобто з дня призначення пенсії.

На думку позивача посилання відповідача на те, що органи Пенсійного фонду України здійснюють лише функції щодо призначення (перерахунку) пенсії на підставі наданих уповноваженими органами документів, спростовуються положеннями частини 2 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також, у відповіді на відзив ОСОБА_1 звертає увагу на те, що рішення Верховного суду від 06.02.2018 року по справі №761/28228/15-а не має преюдиційного значення, оскільки є в наявності в значній кількості інші рішення Верховного суду України, якими визнано право позивачів на включення до грошового забезпечення при обчисленні пенсії одноразової допомоги при звільненні. Окрім цього, посилання відповідача на рішення Верховного суду України від 19.05.2015 року по справі №21-466а15 є необґрунтованим, оскільки предметом розгляду у цій справі є включення складових грошового забезпечення до одного із елементів грошового забезпечення - одноразової грошової допомоги при звільнені, а не грошового забезпечення за 24 календарних місяця, з якого обчислюється пенсія.

Спростовуючи доводи відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 у відповіді на відзив вказує, що індексація є невід'ємною частиною грошового забезпечення.

Також, посилаючись на ч.2 ст.152 КАС України, рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, п.1 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», позивач вказує, що з 20.12.2016 року та по теперішній час змін до Закону № 2262-ХІІ, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо встановлення обмеження розміру пенсії по інвалідності для осіб, звільнених з військової служби, не вносилося, стаття 1-1 Закону № 2262-ХІІ є чинною, а отже, відсутні правові підстави для здійснення обмеження розміру пенсії ОСОБА_1

Станом на 27.08.2018 року інших заяв по суті справи (заперечень) на адресу суду не надходило.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, зазначених у клопотанні.

Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, дана адміністративна справа розглядається судом 27.08.2018 року у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються заяви по суті справи, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в званні майор на посаді начальника відділу зберігання боєприпасів і матеріально-технічних засобів 1513 артилерійського складу боєприпасів.

На підставі наказу командувача військового оперативного командування «Південь» від 01.08.2017 року №118 позивача звільнено у запас.

Згідно протоколу за пенсійною справою №1501020616 від 04.09.2017 року, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугою років у розмірі 68% грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" .

З матеріалів справи судом встановлено, що 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до командира військової частини А1319, в якій просив надати довідку, встановленої форми, яка надається для обчислення пенсії за 24 місяці перед звільненням (за період з вересня 2015рку по серпень 2017 року), до якої, крім посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавок за роботу з таємними документами та за виконання особливо важливих завдань, премії,- просив додатково включити суми щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразової грошової винагороди: за безперервну службу 25 років, за участь в АТО, за підсумками року, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію грошового забезпечення та одноразову грошову допомогу (вихідну) при звільненні (а.с.30).

25 квітня 2018 року ОСОБА_1 військовою частиною А1319 було надано довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії №447 (а.с.31).

02 травня 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області заяву, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з дати її призначення з включенням додатково до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідних сум щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразових грошових винагород: за безперервну службу 20 років, за участь в АТО, одноразової премії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та одноразової грошову допомоги (вихідної) при звільненні (а.с.32-33).

У вказаній заяві позивач просив у разі відмови у проведення перерахунку, надіслати на його адресу відповідне колегіальне рішення (відмову) органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії щодо можливості його оскарження у судовому порядку.

До вказаної заяви ОСОБА_1 було додано довідку командира військової частини .А1319 на 1 аркуші (а.с.31)

Вказана заява зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Одеській області 03.05.2018 року за вх. №1205/К-11 (а.с.42-43).

На вищевказану заяву позивача про проведення перерахунку пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 17.05.2018 року №1205/К-11 (а.с.34), який надіслано на адресу ОСОБА_1, повідомило наступне:

"... Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, документи для призначення та проведення перерахунку пенсій подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими структурними підрозділами міністерств та інших державних органів.

Відповідно до Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 № 937, визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (зі змінами) та від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992. № 393" (зі змінами) і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, покладено на обласні військові комісаріати.

Враховуючи викладене, прийняти рішення щодо проведення перерахунку пенсії на підставі наданих Вами документів головне управління підстав не має".

В свою чергу, позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні йому перерахунку пенсії листом від 17.05.2018 року №1205/К-11, звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з п.11 ч.1 ст.11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

В свою чергу, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Стаття 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 49 Закону № 2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (ч.2 ст.63 Закону № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45.

Цим нормативно-правовим актом визначено процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до зазначеного вище Закону, затверджений постановою правління ПФУ від 30 січня 2001 року №3-1 (далі - Порядок №3-1).

Згідно пункту 4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Відповідно до п.23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Тобто, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють органи ПФУ.

Такий висновок відповідає також правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) та у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року (справа №753/12809/14, адміністративне провадження №К/9901/1578/18).

Таким чином, доводи відповідача про те, що надання довідок для перерахунку пенсій особисто пенсіонером до органів Пенсійного фонду законодавством не передбачено, оскільки відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, обов'язок по підготовці та поданню документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії покладений на уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших державних органів (в даному випадку, на обласні військові комісаріати), не відповідають висновкам Верховного Суду України, викладеним у вказаних вище постановах.

Відповідно до п.17 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що за результатами розгляду заяв позивача з доданими до неї документами, пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову в перерахунку раніше призначеної пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок раніше пенсії у зв'язку із поданням додаткового документа (вх. №1205/К-11), в якій до того ж просив, у разі відмови у проведення перерахунку, надіслати на його адресу відповідне колегіальне рішення (відмову) органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії щодо можливості його оскарження у судовому порядку.

Однак, відповідач, розглянувши подані позивачем документи, жодного рішення щодо перерахунку пенсії або відмови в перерахунку пенсії не приймав. Відповідач, на вказану заяву позивача лише листом від 17.05.2018 року №1205/К-11 повідомив останнього про відсутність підстав для прийняття рішення щодо проведення перерахунку пенсії на підставі наданих документів.

В свою чергу, позивач вважає, що відповідач відмовив у проведенні йому перерахунку пенсії, що викладено в листі Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.05.2018 року №1205/К-11.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області інших документів, складених за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок раніше призначеної пенсії (вх. №1205/К-11 від 03.05.2018 року), до суду не надходило.

Отже, суд доходить висновку, що заява позивача про перерахунок пенсії (вх.№1205/К-11 від 03.05.2018 року), у відповідь на яку відповідачем складено лист від 17.05.2018 року №1205/К-11 не була розглянута відповідачем по суті із прийняттям відповідного рішення згідно вимог чинного законодавства.

Вказане є свідченням того, що відповідачем не вирішувалось питання щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивачу або відмови у його здійсненні.

Відповідно до статей 49 та 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) та у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року (справа №753/12809/14, адміністративне провадження №К/9901/1578/18).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в АТО, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразових премій, одноразової грошової винагороди за безперервну вислугу років, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, які отримувалися ОСОБА_1 за останні 24 місяці перед звільненням є передчасною, оскільки, як вже встановлено судом, заява позивача про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року (зареєстрована за вх. №1205/К-11 від 03.05.2018 року), у відповідь на яку Головним управлінням ПФУ в Одеській області направлено лист від 17.05.2018 року №1205/К-11, відповідачем по суті не розглядались, і, відповідно, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.05.2018 року №1205/К-11 по суті не розглянуто заяву позивача про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року, яка зареєстрована в Управлінні 03.05.2018 року за вх. №1205/К-11, суд вважає, що похідна вимога позивача про зобов'язання відповідача провести без обмеження максимальним розміром, обчислення та перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не здійснювався по суті розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року, яка зареєстрована в Управлінні 03.05.2018 року за вх. №1205/К-11 із прийняттям відповідного рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного суду від 06.03.2018 року (справа №753/12809/14, адміністративне провадження №К/9901/1578/18), з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття відповідного рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року (зареєстрована 03.05.2018 року за вх. №1205/К-11).

2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року (зареєстрована 03.05.2018 року за вх. №1205/К-11) та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з викладеного, оскільки відповідач за заявою позивача про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року відповідного рішення згідно вимог чинного законодавства не приймав, а отже діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, суд дійшов висновку, що позовна заява позивача про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття відповідного рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року (зареєстрована 03.05.2018 року за вх. №1205/К-11) та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року (зареєстрована 03.05.2018 року за вх. №1205/К-11) і за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а в іншій частині задоволенню не підлягає.

В позовній заяві ОСОБА_1 також просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду за заявленими позовними вимогами.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду зазначає наступне.

Відповідно до ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд зазначає, що зобов'язання відповідача надати такий звіт, - це право суду, а не його обов'язок, а тому при розгляді даної справи, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, так як відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі.

Також, позивач просить суд відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України допустити негайне виконання постанови суду в межах суми стягнення за однин місяць.

Оскільки, судом задоволено позовну заяву частково шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його розглянути по суті заяву позивача, в даному випадку відсутні підстави, визначені ч.1 ст.371 КАС України для негайного виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 120, 241-246, 258, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 67708) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м.Одеса, 65107) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття відповідного рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року (зареєстрована 03.05.2018 року за вх. №1205/К-11).

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 02.05.2018 року (зареєстрована 03.05.2018 року за вх. №1205/К-11) і за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення згідно з вимогами, передбаченими Законом № 2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.