Рішення № 76055866, 08.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2018 року Справа № 808/421/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А

представника позивача: Чмут С.В.

представника відповідача: Гончаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ексім-Трейд"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ексім - Трейд" (далі - позивач або ТОВ «НВФ «Ексім-Трейд») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

-визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0013331402 від 12.10.2017 (з податку на прибуток), №0013341402 від 12.10.2017 (з податку на додану вартість).

Ухвалою суду від 27.02.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

28 березня 2018 року відкладено підготовче засідання на 26 квітня 2018 року.

26 квітня 2018 року відкладено підготовче засідання на 08 травня 2018 року.

08 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у цей же день.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ «Полікс», ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Український капітал». Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваних рішень. Позивач вказує на те, що контрагенти з яким позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду був зареєстровані як платники податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаними підприємствами господарських операцій не виникало. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача підтримують позовні вимоги, просять позов задовольнити.

Відповідач позов не визнає, з підстав викладених у відзиві (вх. 9793 від 26.03.2018), в обґрунтування відзиву посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Полікс», ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Український капітал». Такі висновки зумовлені тим, що під час проведення перевірки було встановлено, що по вказаним котрагентам прийняті рішення про їх припинення; під час перевірки не надані ТТН; контрагенти не є виробниками або імпортерами товару, реалізованого на адресу позивача; відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, транспортування товару. Крім того, звертає увагу суду що податкове повідомлення-рішення №0013341402 від 12.10.2017 не має відношення до встановлених порушень податкового законодавства з вказаними контрагентами. Порушення з податку на додану вартість виникли внаслідок подвійного включення податкових накладних до складу податкового кредиту та неправильно проведених розрахунків коригування по взаємовідносинам з постачальниками товарів ТОВ «Укр-Пром-Техкомплект», ТОВ «Дівіта», ОСОБА_3

Представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 30.08.2017 по 12.09.2017 (з урахуванням терміну продовження перевірки) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ексім-Трейд" (код ЄДРПОУ 30505756) з питання достовірності вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 26.09.2017 №542/08-01-14-02/30505756.

В Акті перевірки від 26.09.2017 №542/08-01-14-02/30505756 контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ексім-Трейд" крім іншого вимог:

-п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 2050713 грн., у т.ч. по періодам: 2014 рік - 2050713 грн.

- пп. 14.1.11, п.п.14.1.36, 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, пп.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015, 2016 рік на загальну суму 69698 грн. у т.ч. по періодам: 2015 рік - 17859 грн., 1 квартал 2016 року - 51 839 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 26.09.2017 №542/08-01-14-02/30505756 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.10.2017 №0013331402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуто приватних підприємств на загальну суму 3 171 687 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 2120411 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 051 276 грн.

-від 12.10.2017 №0013341402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 86 668 грн. 50 коп., у т.ч. за податковим зобов'язанням 57 779 грн. та за штрафними санкціями 28 889,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 15.01.2018 № 1219/6199-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12.10.2017 №0013331402 та №0013341402, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь стали висновки акту перевірки від 26.09.2017 №542/08-01-14-02/30505756, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з податку на прибуток стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Полікс», ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Український капітал».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «НВФ «Ексім-Трейд» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році від операцій з придбання товарів від ТОВ «Полікс» на загальну суму 5 461 277 грн.

Між ТОВ «НВФ «Ексім-Трейд» (покупець) з ТОВ «Полікс» (постачальник) було укладено договір поставки №ПОЛ-21 від 21.06.2011.

Відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти продукцію, згідно із заявками та домовленістю.

В ході перевірки були надані видаткові накладні від 14.01.2014 №47, від 10.01.2014 №44, від 14.01.2014 №42, від 16.01.2014 №41, від 31.01.2014 №51, від 23.01.2014 №49, від 13.01.2014 №43, від 23.01.2014 №48, від 28.01.2014 №50, від 18.02.2014 №67, від 03.02.2014 №54, від 11.02.2014 №61, від 31.03.2014 №107, від 31.03.2014 №104, від 31.03.2014 №105, від 31.03.2014 №106, від 31.03.2014 №103, від 31.03.2014 №84, від 25.03.2014 №83, від 31.03.2014 №108, від 19.03.2014 №92. Всього на загальну суму 5 461 277 грн.

Згідно із вказаними накладними позивачем придбавався товар в асортименті (перчатки, акумулятори, тосол, контактні щупи, адаптери, клапани, распиратори, щитки та інш.).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Полікс» здійсненні в безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Також на перевірку був наданий договір переведення боргу №05-05/14 від 05.05.2017 на суму 1 517 713,90 грн. згідно з яким ТОВ «Полікс» (боржник) переводить на ТОВ «Український капітал» (кредитор) грошовий борг у розмірі 1 517 713,90 грн., що виник у результаті неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань перед ТОВ «НВФ «Ексім-Трейд» (первісний кредитор).

Станом на момент проведення перевірки дебіторська заборгованість складає 276 498,10 грн., наявність якої не призводить до виникнення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Також, ТОВ «НВФ «Ексім-Трейд» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році від операцій з придбання товарів від ТОВ «Протей - Груп» на загальну суму 1 723 472 грн.

Встановлено, що між ТОВ «НВФ «Ексім-Трейд» (покупець) та ТОВ «Протей-Груп» (постачальник) укладено договір поставки від 08.01.2014 №ПЭ 2014.

Відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти продукцію.

В ході перевірки були наданні видаткові накладні від 22.01.2014 №92, від 20.01.2014 №91, від 19.02.2014 №268, від 27.02.2014 №272, від 24.02.2014 №269, від 31.03.2014 №1055, від 31.03.2014 №1035, всього на загальну суму 1 723 472 грн. 30 коп.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Полікс» здійсненні в безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Дебіторська заборгованість по даним операціям відсутня.

Щодо, контрагента ТОВ «Український капітал», позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році від операцій з придбання товарів від ТОВ «Український капітал», на загальну суму 4 208 100 грн.

Так, між ТОВ «НВФ «Ексім-Трейд» (покупець) та ТОВ «Український капітал» (постачальник) укладено договір поставки від 08.01.2014 №08.01-УК.

Відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти продукцію.

В ході перевірки були наданні видаткові накладні від 21.04.2014 №62, від 15.04.2014 № 56, від 15.04.2014 №55 всього на загальну суму 4 208 100 грн.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Український капітал» здійсненні в безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Також на перевірку був наданий договір переведення боргу №05-05/14 від 05.05.2017 на суму 1 517 713,90 грн. згідно з яким ТОВ «Полікс» (боржник) переводить на ТОВ «Український капітал» (кредитор) грошовий борг у розмірі 1 517 713,90 грн., що виник у результаті неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань перед ТОВ «НВФ «Ексім-Трейд» (первісний кредитор).

Станом на момент проведення перевірки дебіторська заборгованість складає 276 498,10 грн., наявність якої призводить до виникнення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що в ході перевірки позивачем не надані товарно-транспортні накладні; на момент проведення перевірки контрагенти позивача мають стан ПРИПИНЕНО; з посиланням на аналіз постачальників згідно комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, ВЕБ-САЙТ ГУ ДФС України та інші бази даних відповідач робить висновок про здійснення підприємствами ТОВ «Полікс», ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Український капітал» нереальних господарських операцій на адресу ТОВ «НВФ «Ексім-Трейд» у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності, транспортування товарів (продукції, матеріалів) та відсутністю в ланцюгу ідентифікованих товарів у вказаних контрагентів від постачальників за попередні податкові періоди зазначених вище товарів, які документально оформлено на позивача.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, у зв'язку з наступним:

Щодо відсутності ТТН, відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки, не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Крім того, слід зазначити, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну, як обов'язковий безумовний доказ реальності здійснення господарської операції чи документу, що дає чи позбавляє права платника податку на податковий кредит. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені власне результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Крім того, відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідач посилається на те, що під час перевірки підприємства ТОВ «Полікс», ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Український капітал» мають ознаку ПРИПИНЕНО, однак відповідачем не спростовується, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій мали чинний статус платників ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів суд зазначає, що відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні господарські операції та не обов'язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства є передчасними.

При цьому чинним законодавством не вимагається на підтвердження реальності господарської операції з виконання робіт (надання послуг) надання платником податків доказів того, що обладнання для здійснення надавалось виконавцем робіт, оскільки чинне законодавство не вимагає від платника податків, який здійснює роботи або отримує їх, мати власне обладнання та заявляти його наявність у певних документах, надання яких була б визначена чинним законодавством обов'язковою.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Полікс», ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Український капітал» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Полікс», ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Український капітал».

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «Полікс», ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Український капітал» не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Полікс», ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Український капітал» з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Разом із тим, судом встановлено що висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій вплинув лише на прийняття податкового повідомлення-рішення №0013331402 від 12 жовтня 2017 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток.

Податкове повідомлення - рішення №0013341402 від 12.10.2017, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, винесено відповідачем внаслідок встановленого в ході перевірки подвійного включення податкових накладних до складу податкового кредиту та неправильно проведених розрахунків коригування, а саме:

-з постачальником товару ТОВ «Укр-Пром-Техкомплект» двічі включено до складу податкового кредиту у листопаді та у грудні 2014 року податкову накладну №17 від 06.11.2017 на суму ПДВ 5 584 грн.; що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на період з 01.01.2014 по 30.06.2017 на суму ПДВ 5584 грн.,

- з постачальником товару ТОВ «Дівіта» двічі включено до складу податкового кредиту у серпні 2014 та в січні 2015 року податкову накладну №27 від 29.07.2014 на суму ПДВ 3862 грн., що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на період з 01.01.2014 по 30.06.2017 на суму ПДВ 3862 грн.,

-з постачальником ОСОБА_3 не проведений розрахунок коригування з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року №9116013410 від 11.07.2016 в бік зменшення на суму 48 333 грн., що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 48 333 грн.

Позивачем вказані висновки контролюючого органу не спростовано, будь яких пояснень або доказів стосовно неправомірності таких висновків не надано, а тому суд вважає вимогу позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0013341402 від 12.10.2017 безпідставним та необгрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ексім-Трейд", а саме в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013331402 від 12 жовтня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0013331402 від 12 жовтня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ексім-Трейд" (місцезнаходження: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 42, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30505756) судові витрати у розмірі 47575 грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 18.05.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова