Рішення № 76055478, 16.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 803/2460/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І. О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сахарчука А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) звернулася в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТзОВ «ОТП Факторинг Україна») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 23.06.2014 року №0021761703.

Дана справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2018 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року скасовано, адміністративну справу № 803/2460/14 направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року прийнято до провадження адміністративну справу № 803/2460/14, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено у даній справі підготовче засідання.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 58 118,39 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 14 699,60 грн. є безпідставним, оскільки позивач будь-якого повідомлення про анулювання боргу та про включення суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платників податку, не отримувала, а прощення боргу було проведено на підставі двостороннього правочину, а не на підставі самостійного рішення кредитора.

У відзиві на позовну заяву представник позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 05.05.2014 року № 2096/17.3. Враховуючи відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та надану ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» інформацію у листі від 03.01.2014 року №24, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: не включено до загального річного оподаткованого доходу і не задекларовано суму доходу у 4 кварталі 2012 році у вигляді додаткового блага у розмірі 343 135,25 грн., отриманого від третьої особи в результаті анулювання (прощення) боргу. Вказує на те, що згідно додаткового договору від 25.12.2012 року №1, банк вчинив дії, які свідчать про визнання ним суми прощеного боргу доходом позичальника (включив суми прощеного боргу до розрахунку за формою № 1ДФ, повідомив рекомендованим листом позичальника про прощення боргу та виникнення у нього зобов'язання сплатити ПДФО), відповідно у позичальника виникли податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та обов'язок задекларувати доходи за підсумками року, чого позивачем зроблено не було. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа у судове засідання свого представника не направила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, пояснень щодо позову не подала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 17.04.2014 року по 24.04.2014 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.05.2014 року № 2096/17.3/3148307043 (т. 1 а.с. 59-62).

В ході проведення перевірки було встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів, громадянка ОСОБА_3 в 4 кварталі 2012 року отримала дохід як додаткове благо у сумі 343135,25 грн. від ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», згідно відомостей, наданих вказаним товариством по громадянці ОСОБА_3 було прийнято рішення про анулювання (прощення) боргу згідно листа від 03.01.2014 року №24 на вказану суму, тому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік у сумі 58118, 39 грн.

На підставі акта перевірки від 05.05.2014 року №2096/17.3/3148307043 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року № 0021761703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 72817,99 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 58118,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 14 699,60 грн. (т.1 а.с.63).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто, станом на 25.12.2012 року) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За приписами п.п.162.1.1 п. 162. ст. 162 та п. 163.1 ст. 163 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.14.1.47 та п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З урахуванням зазначених вище норм ПК України обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов:

- анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитором за його самостійним рішенням;

- повідомлення платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу;

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

Як встановлено судом, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, стало недекларування позивачем у 2013 році сум, отриманих як додаткове благо у розмірі 343135,25 грн. за 4 квартал 2012 року і, відповідно, неперерахування до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 58118,39 грн.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 25.07.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» («Банк») та ОСОБА_3 («Позичальник») було укладено кредитний договір №СМ-SME А00/095/2008, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит в розмірі 56 000 доларів США (т. 1 а. с. 8-15).

На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 20.07.2011 року АТ «ОТП Банк» відступив ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги боргових зобов'язань за кредитним договором від 25.07.2008 року №СМ-SME А00/095/2008, укладеним між банком та ОСОБА_3

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №СМ-SME А00/095/2008 від 25.07.2008 року, станом на 25.12.2012 року залишок заборгованості за кредитом становив - 52711,73 доларів США.; сума відсотків - відсотки за користуванням кредиту - 12887,74 доларів США; загальна сума простроченої заборгованості становила 65599,47 доларів США (т. 1. а. с. 233).

25.12.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» («Банк»), який діяв на підставі укладеного між Банком та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» договору комісії, та ОСОБА_3 було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №СМ-SME А00/095/2008 від 25.07.2008 року, відповідно до якого сплата позивачем 25.12.2012 року частини боргу в розмірі 22 670 доларів США була передумовою скасування всієї суми пені та анулювання (прощення) ОСОБА_3 залишку боргу в розмірі еквівалентному 343 135,25 грн. Відповідно до пункту 3.4 договору кредитор повідомив платника податків про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній декларації (т. 1 а. с. 42-43).

Як слідує з довідки ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» від 27.12.2012 року №777 та платіжного доручення від 25.12.2012 року №1, позивач повністю погасила заборгованість по кредитному договору № СМ-SME А00/095/2008 від 25.07.2008 року (т. 1 а. с. 40, 44).

05.02.2013 року ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» подало до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року (форма 1-ДФ), в якому відображено нарахований ОСОБА_3 дохід у розмірі 343135,25 грн. (т. 1 а.с. 87-93).

Листом від 03.01.2014 року № 24 ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомило податковий орган про прощення (анулювання) боргу ОСОБА_3 у сумі 343135,25 грн., та вказав, що на підставі пункту 3.4 Додаткового договору від 25.12.2012 року - платник податків повідомлена про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації (т. 1 а.с. 70-71).

Скасовуючи рішення судів нижчих інстанцій, Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 року вказував на необхідність з'ясування обставин щодо того за чиєю ініціативою відбулося прощення (анулювання) боргу за кредитним договором, чи мало місце повідомлення платника податків рекомендованим листом після прощення (анулювання) боргу, а також щодо розміру додаткового блага, отриманого ОСОБА_3 внаслідок прощення (анулювання) боргу за вказаним кредитним договором.

На виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду, судом було зроблено запит АТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» про надання підтверджуючих документів щодо вищевказаних обставин. У листах від 26.07.2018 року та від 25.07.2018 року відповідно вказані установи повідомили, що додатковий договір № 1 від 25.12.2012 року до кредитного договору № СМ-SME А00/095/2008 від 25.07.2008 року про прощення (анулювання) боргу був укладений за взаємною згодою сторін.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Із наданих ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» документів вбачається, що ініціатива щодо прощення боргу не була односторонньою - з боку кредитора, а мало місце укладення двостороннього правочину за взаємною згодою сторін і, відповідно, повідомлення кредитором платника податків рекомендованим листом після прощення (анулювання) боргу не були здійснене і не мало бути здійснене, зважаючи на характер поведінки сторін при укладенні і виконанні двостороннього цивільно-правового договору.

Щодо розміру додаткового блага, отриманого ОСОБА_3 внаслідок прощення (анулювання) боргу за кредитним договором, судом враховано наступне.

Пунктом 2.1.3 додаткового договору № 1 від 25.12.2012 року до кредитного договору № СМ-SME А00/095/2008 від 25.07.2008 року передбачено, що кредитор здійснює прощення боргу в розмірі еквівалентному 343135,25 грн. При цьому не розмежовано суму тіла кредиту та відсотків.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин норма абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України діяла у наступній редакції: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Отже, на момент виникнення у позивача обов'язку, на думку податкового органу, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованого боргу за кредитним договором, Податковий кодекс не розмежовував сум, з яких необхідно сплачувати податок, на суму тіла кредиту та відсотків, а передбачав оподаткування всієї суми заборгованості боржника перед кредитором, а тому відповідачем було нараховано ОСОБА_3 податок з усієї суми прощеного боргу.

Разом з тим, зважаючи на те, що при розгляді справи не знайшли підтвердження обставини щодо анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитором за його самостійним рішенням та щодо повідомлення кредитором боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем всупереч вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин закону.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 року № 0021761703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 72817,99 грн., з огляду на що дане рішення слід скасувати як протиправне.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 246, 250 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області форми «Р» від 23.06.2014 року № 0021761703.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст рішення складено 23 серпня 2018 року.