Рішення № 76054793, 15.08.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/383/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Кулакова С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого

структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" регіональної

філії "ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" публічного акціонерного товариства "Українська

залізниця"

до державного підприємства "ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, -

Закарпатська митниця Державної фіскальної служби,

про стягнення грошових коштів у сумі 5 562 507,16 грн.,

за участю представників:

позивача: Сковородька А.М. (довіреність від 26.10.2017 року);

відповідача: Гоцуляка Д.С. (паспорт НОМЕР_1 від 16.05.1996 року);

Прудько Л.І. (довіреність №6 від 10.01.2018 року);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

не з'явився,

ВСТАНОВИЛА:

26 лютого 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) до державного підприємства "ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 5 562 507,16 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що 20 травня 2016 року відповідач відправив зі станції Тетерів Південно - Західної залізниці до місця призначення: Тужер (Угорщина) вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, а 24 травня 2016 року вагони №67860544 та №65881112 із вантажем "Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в`язанок хмизу або в аналогічних видах" (далі - вантаж), про що зазначено у накладній №498659 та №404392.

24 травня 2016 року на станцію Батьово Львівської залізниці надійшло усне розпорядження начальника митного поста "Залізничний" про затримку вагонів №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814 для проведення переогляду, про що складено акт загальної форми №10981.

25 травня 2016 року відділом митного оформлення №4 митного посту "Залізничний" подано заявку №24/16 на подання вагонів для повного або часткового вивантаження та повторного завантаження, проведення митного огляду, про що направлено телеграфне повідомлення №211 від 25.05.2016 року.

31 травня 2016 року на станцію Батьово Львівської залізниці надійшло усне розпорядження начальника митного посту "Залізничний" про затримку вагонів №67860544 та №65881112 для проведення переогляду, про що складено акт загальної форми №11002.

01 червня 2016 року головним державним інспектором митного посту "Залізничний" подано заявку №37/16 на подання вагонів для повного або часткового вивантаження та повторного завантаження, проведення митного огляду, про що направлено телеграфне повідомлення №04 від 01.06.2016 року.

10 червня 2016 року, на підставі заявки головного державного інспектора митного посту "Залізничний" №36/16 від 01.06.2016 року та заявки старшого державного інспектора митного посту "Залізничний" №42/16 від 10.06.2016 року, вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 були подані для зважування вантажу, про що складено акт загальної форми №9923.

17 серпня 2016 року на станцію відправлення було повторно надіслано телеграфне повідомлення №70 щодо вирішення питання про випуск вагонів митницею.

07 жовтня 2016 року, на підставі заявки митного посту "Залізничний" №125/16 від 06.10.2016 року та листа Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України №07-70-61/34/2693 від 07.10.2016 року, вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 направлені на станцію Чоп для вивантаження та завантаження, про що складено акти загальної форми №699 та №700 від 07.10.2016 року. У зв'язку з цим, на станцію відправлення вагонів направлено телеграфне повідомлення №ДС-12/228 від 07.10.2016 року.

07 жовтня 2016 року вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 прибули на станцію Чоп, про що складено акти загальної форми №4664 та №4665.

До 13 листопада 2017 року вищевказані вагони перебували на станції Чоп в очікуванні митного контролю.

13 листопада 2017 року, на підставі листа Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України №07-70-61/34/2512 від 13.11.2017 року, вищевказані вагони були направлені на станцію Батьово для завершення митних процедур, про що складено акти загальної форми №4831 та №4832.

13 листопада 2017 року вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 були поставлені під накопичення і відправлення їх за місцем призначення.

За час затримки вагонів позивачем було нараховано відповідачу платежі в сумі 5 562 507,16 грн.

04 грудня 2017 року позивач направив на адресу відповідача лист №52 з вимогою сплатити грошові кошти в сумі 4 619 641,80 грн.

Оскільки відповідач грошових коштів не сплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача в сумі 5 562 507,16 грн. платежів за час затримки вагонів.

Ухвалою суду від 02.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04 квітня 2018 року.

26 березня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представники позивача разом із позовною заявою направили клопотання №ДН-5-ДНЮ/54 від 19.02.2018 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом та постановлено провести засідання, призначене на 04.04.2018 року, в режимі відеоконференції.

27 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву №129.

30 березня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив клопотання №ДН-5-ДНЮ/79 від 19.03.2018 року про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду, яке підлягало задоволенню судом.

04 квітня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву №137 від 03.04.2018 року про застосування позовної давності.

04 квітня 2018 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечували.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2018 року підготовче засідання відкладено на 25 квітня 2018 року.

18 квітня 2018 року на електронну адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив клопотання №ДН-5-ДНЮ/101 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в задоволенні якого судом було відмовлено.

23 квітня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив №ДН-5-ДНЮ/95 від 16.04.2018 року.

23 квітня 2018 року на електронну адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив клопотання №ДН-5-ДНЮ/113 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

25 квітня 2018 року в засіданні представники відповідача просили відкласти підготовче засідання для ознайомлення з відповіддю на відзив на позов.

Представник позивача в засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2018 року підготовче засідання відкладено на 30 травня 2018 року та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Закарпатську митницю Державної фіскальної служби (далі - третя особа).

23 квітня 2018 року на електронну адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив клопотання №ДН-5-ДНЮ/113 від 23.04.2018 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом та постановлено провести засідання, призначене на 30.05.2018 року, в режимі відеоконференції.

11 травня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник позивача надіслала документи на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2018 року.

15 травня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник третьої особи направив письмові пояснення щодо обставин справи.

17 травня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заперечення №182 від 16.05.2018 року на відповідь позивача на відзив.

23 травня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відповідь №191 від 22.05.2018 року на письмові пояснення третьої особи.

30 травня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечували.

Представник третьої особи в засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

31 травня 2018 року на електронну адресу Господарського суду Київської області представник позивача направив клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 20 червня 2018 року.

20 червня 2018 року, до початку судового розгляду справи по суті, провадження у справі №911/383/18 зупинено до закінчення перегляду судових рішень у справах №906/429/17 та №904/5743/16 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду та об'єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, про що постановлено ухвалу, зобов'язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі.

27 липня 2018 року від представника відповідача та 30 липня 2018 року від представника позивача на адресу Господарського суду Київської області надійшли повідомлення про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №911/383/18.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 15 серпня 2018 року.

15 серпня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Представник третьої особи в засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

30 грудня 2015 року між державним підприємством "ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (далі - відповідач) та фірмою "Multikemia KFT" укладено контракт №1/2016 (далі - контракт), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати фірмі "Multikemia KFT" дрова паливні соснові, ялинові, березові (далі - товар), а фірма "Multikemia KFT" зобов'язувалась товар прийняти і оплатити.

20 травня 2016 року, на підставі вищевказаного контракту, відповідачем було відправлено зі станції Тетерів Південно - Західної залізниці до місця призначення: Тужер (Угорщина) вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, а 24 травня 2016 року вагони №67860544 та №65881112 із вантажем "Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в`язанок хмизу або в аналогічних видах" (далі - вантаж), про що зазначено у накладних №498659, №404392.

24 травня 2016 року на станцію Батьово Львівської залізниці надійшло усне розпорядження начальника митного поста "Залізничний" про затримку вагонів №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814 для проведення переогляду, про що складено акт загальної форми №10981.

25 травня 2016 року відділом митного оформлення №4 митного посту "Залізничний" подано заявку №24/16 на подання вагонів для повного або часткового вивантаження та повторного завантаження, проведення митного огляду, про що направлено телеграфне повідомлення №211 від 25.05.2016 року.

31 травня 2016 року на станцію Батьово Львівської залізниці надійшло усне розпорядження начальника митного посту "Залізничний" про затримку вагонів №67860544 та №65881112 для проведення переогляду, про що складено акт загальної форми №11002.

01 червня 2016 року головним державним інспектором митного посту "Залізничний" подано заявку №37/16 на подання вагонів для повного або часткового вивантаження та повторного завантаження, проведення митного огляду, про що направлено телеграфне повідомлення №04 від 01.06.2016 року.

10 червня 2016 року, на підставі заявки головного державного інспектора митного посту "Залізничний" №36/16 від 01.06.2016 року та заявки старшого державного інспектора митного посту "Залізничний" №42/16 від 10.06.2016 року, вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 були подані для зважування вантажу, про що складено акт загальної форми №9923.

17 серпня 2016 року на станцію відправлення було повторно надіслано телеграфне повідомлення №70 щодо вирішення питання про випуск вагонів митницею.

07 жовтня 2016 року, на підставі заявки митного посту "Залізничний" №125/16 від 06.10.2016 року та листа Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України №07-70-61/34/2693 від 07.10.2016 року, вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 направлені на станцію Чоп для вивантаження та завантаження, про що складено акти загальної форми №699 та №700 від 07.10.2016 року. У зв'язку з цим, на станцію відправлення вагонів направлено телеграфне повідомлення №ДС-12/228 від 07.10.2016 року.

07 жовтня 2016 року вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 прибули на станцію Чоп, про що складено акти загальної форми №4664 та №4665.

До 13 листопада 2017 року вищевказані вагони перебували на станції Чоп в очікуванні митного контролю.

13 листопада 2017 року, на підставі листа Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України №07-70-61/34/2512 від 13.11.2017 року, вищевказані вагони були направлені на станцію Батьово для завершення митних процедур, про що складено акти загальної форми №4831 та №4832.

13 листопада 2017 року вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 були поставлені під накопичення і відправлення їх за місцем призначення.

15 листопада 2017 року, після завершення митних процедур, вищезазначені вагони були випущені та здані до місця призначення: Угорщина.

За час затримки вагонів позивачем було нараховано відповідачу платежі в сумі 5 562 507,16 грн.

04 грудня 2017 року позивач направив на адресу відповідача лист №52 з вимогою сплатити грошові кошти в сумі 4 619 641,80 грн.

Оскільки відповідач грошових коштів не сплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача в сумі 5 562 507,16 грн. платежів за час затримки вагонів.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця

укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Частиною 2 ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно з ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Так, між сторонами у справі виникли правовідносини з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні залізницею та його зберіганням.

Відповідно до ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 318 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ч. 2 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Так, дії стосовно здійснення митного огляду після митного оформлення є митними формальностями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про залізничний транспорт", залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні

транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів

розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Відповідно до § 6 ст. 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Згідно з § 1 ст. 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Статуту залізниць України, зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Частиною 3 ст. 119 Статуту залізниць України встановлено, що зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Статуту залізниць України, в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Частиною 5 ст. 129 Статуту залізниць України встановлено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно з п. 5 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту) №644 від 21.11.2000 року, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів №644 від 21.11.2000 року, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів №644 від 21.11.2000 року встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Згідно з п. 2 Правил користування вагонами і контейнерами №113 від 25.02.1999 року, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами №113 від 25.02.1999 року, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 13 Правил користування вагонами і контейнерами №113 від 25.02.1999 року встановлено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно з п. 1 Правил складання актів №334 від 28.05.2002 року, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6).

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Враховуючи вищевикладене, належними і допустимими доказами на підтвердження факту настання відповідної події, а саме затримки вагонів на станції, є акти загальної форми.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, факт затримки вагонів №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 документально підтверджується актами загальної форми №10981 від 24.05.2016 року, №11002 від 31.05.2016 року, №9923 від 10.06.2016 року, №699, №700, №4664, №4665 від 07.10.2016 року, №4831 та №4832 від 13.11.2017 року, долученими до матеріалів справи.

Судом встановлено, що вказані акти складені відповідно до вимог чинного законодавства та на їх підставі, з урахуванням ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги (тарифного керівництва №1), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 року (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №161 від 26.04.2016 року), позивачем здійснено розрахунок плати за користування вагонами, маневрову роботу, збір та збереження вантажу, із застосуванням відповідного коефіцієнта.

Так, загальна сума нарахованих платежів за час затримки вагонів становить 5 562 507,16 грн., з яких:

вагон №32259814 - 806 220,40 грн. в.т.ч.:

- плата за користування вагоном - 475 701,60 грн.;

- плата за зберігання вантажу - 193 717,30 грн.;

- плата за зважування вагону - 173,10 грн.;

- ПДВ- 20% - 133 918,40 грн.;

- тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 710,00 грн.

Вагон №68685759 - 803 674,24 грн. в.т.ч.:

- плата за користування вагоном - 475 701,60 грн.;

- плата за зберігання вантажу - 188 901,30 грн.;

- плата за зважування вагону - 173,10 грн.;

- плата за маневрову роботу - 2 694,20 грн.;

- ПДВ- 20% - 133 494,04 грн.;

- тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 710,00 грн.

Вагон №65881112 - 774 432,68 грн. в.т.ч.:

- плата за користування вагоном - 469 366,50 грн.;

- плата за зберігання вантажу - 172 123,70 грн.;

- плата за зважування вагону - 173,10 грн.;

- плата за маневрову роботу - 1 448,10 грн.;

- ПДВ- 20% - 128 622,28 грн.;

- тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 699,00 грн.

Вагон №67860544 - 770 441,60 грн. в.т.ч.:

- плата за користування вагоном - 469 366,50 грн.;

- плата за зберігання вантажу - 167 307,70 грн.;

- плата за зважування вагону - 173,10 грн.;

- плата за телеграфне повідомлення - 244,00 грн.;

- плата за маневрову роботу - 2 694,20 грн.;

- ПДВ- 20% - 127 957,10 грн.;

- тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 699,00 грн.

Вагон №65772378 - 788 871,80 грн. в.т.ч.:

- плата за користування вагоном - 475 701,60 грн.;

- плата за зберігання вантажу - 179 269,30 грн.;

- плата за зважування вагону - 173,10 грн.;

- ПДВ- 20% - 131 028,80 грн.;

- тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 699,00 грн.

Вагон №96393582 - 818 132,44 грн. в.т.ч.:

- плата за користування вагоном - 475 701,60 грн.;

- плата за зберігання вантажу - 203 644,00 грн.;

- плата за зважування вагону - 173,10 грн.;

- ПДВ- 20% - 135 903,74 грн.;

- тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 710,00 грн.

Вагон №67910240 - 800 734,00 грн. в.т.ч.:

- плата за користування вагоном - 475 701,60 грн.;

- плата за зберігання вантажу - 188 901,30 грн.;

- плата за зважування вагону - 173,10 грн.;

- плата за телеграфне повідомлення - 244,00 грн.;

- ПДВ- 20% - 133 004,00 грн.;

- тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 710,00 грн.

Оскільки відповідачем сума нарахованих платежів за час затримки вагонів сплачена не була, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 5 562 507,16 грн.

27 березня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву №129, вважала, що позивачем були порушені вимоги Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з багажем і вантажобагажем, переміщуваними в багажних вагонах, і працівників залізниць України №1019/1143 від 18.09.2008 року, оскільки позивач, на її думку, сприяв протиправному утриманню вагонів відповідача Закарпатською митницею Державної фіскальної служби (далі - третя особа).

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Згідно з п. 2.16 Інструкції "Про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України" №1157/15848 від 04.12.2008 року, працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Частиною 2 ст. 218 Митного кодексу України встановлено, що розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Так, позивачем лише виконувались вказівки митного органу щодо забезпечення митного оформлення вантажів, оскільки позивач не є стороною митних формальностей.

Крім цього, представник відповідача послалась на те, що позивач повинен був складати відомості плати за користування вагонами, а також підписувати з відповідачем акти загальної форми щодо затримки вагонів.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами №113 від 25.02.1999 року, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів,

контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Як вбачається з матеріалів справи, затримка вагонів №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 відбулась на транзитній станції, у зв'язку з чим, вищевказані вагони подавались для митного огляду та простоювали через здійснення митного огляду, а не для навантаження чи вивантаження товару.

Так, станція Батьово, на якій простоювали вищевказані вагони, є прикордонною станцією, тому складання відомостей плати за користування вагонами позивачем не здійснювалось.

Також, представник відповідача послалась на те, що між позивачем та відповідачем не укладалась угода на збереження вантажу, тому позивачем безпідставно стягнуто з відповідача плату за збереження вантажу.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Згідно з п. 9 Правил зберігання вантажів №644 від 21.11.2000 року, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Оскільки вагони №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 простоювали на станції Батьово в очікуванні митного оформлення, позивачем були складені акти загальної форми №699, №4664 та №4665 від 07.10.2016 року, №4831 та №4832 від 13.11.2017 року, які долучені до матеріалів справи, а укладення угоди на збереження вантажу у даному випадку законодавством не передбачено.

Крім цього, представник відповідача послалась на відсутність вини відповідача у затримці вагонів №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з тим, що плата за користування вагонами, як належності України, так і належності інших держав, не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Також, представник відповідача послалась на те, що затримка вагонів №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112 сталась з вини третьої особи і саме вона повинна сплачувати позивачу платежі за час затримки вагонів.

Разом з цим, відповідно до § 6 ст. 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Згідно з § 1 ст. 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Так, вартість виконаних позивачем робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товару, повинна оплачуватися відповідачем незалежно від того, чи виявлено третьою особою факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

Також, представник відповідача послалась на відсутність волі відповідача щодо затримки вагонів №68685759, №67910240, №65772378, №96393582, №32259814, №67860544 та №65881112.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Так, обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, покладено саме на власників товарів або уповноважених ними осіб.

Крім цього, представник відповідача послалась на те, що позивачем був направлений лист відповідачу №52 від 04.12.2017 року щодо сплати останнім платежів у сумі 4 619 641,80 грн., проте в прохальній частині позовної заяви представником позивача зазначено суму 5 562 507,16 грн.

Судом встановлено, що в листі №52 від 04.12.2017 року позивачем сума платежів за час затримки вагонів зазначена без врахування тарифу (провізної плати) у сумі 18 937,00 грн. та 20% ПДВ у сумі 923 928,36 грн. (4 619 641,80 грн. + 18 937,00 грн. + 923 928,36 грн. = 5 562 507,16 грн.).

Також, представник відповідача у відзиві просила суд застосувати позовну давність, вважала, що позивачем був пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з позовом.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 926 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 03.06.1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 року" та те, що Україна приєдналася 05.06.1992 року до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, при вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, необхідно враховувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Згідно з § 1 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 09.05.1980 року), строк давності позовів, які грунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давності складає, проте, два роки, якщо йдеться про позов, що стосується: a) виплати накладної плати, стягнутої перевізником з одержувача; b) виплати виручки від здійсненого перевізником продажу вантажу; c) збитку, що виник внаслідок дії або недогляду, скоєного або з наміром спричинити такий збиток, або з легковажності і з розумінням того, що такий збиток, ймовірно, буде завдано; d) одного з договорів перевезення, що діяли до перевідправлення, у випадку, передбаченому статтею 28.

Відповідно до § 2 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 09.05.1980 року), строк давності починається: a) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки; b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу; c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред'явлені позови. День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.

Так, до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, які пов'язані з перевезенням вантажу відповідача у міжнародному сполученні (зі станції Тетерів Південно - Західної залізниці до місця призначення: Тужер (Угорщина)) має застосовуватися однорічна позовна давність.

Перебіг позовної давності за вимогами позивача до відповідача про стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Так, затримка вагонів на станції призначення є єдиною подію, яка фіксується як порушення одноразово та, водночас, триває певний проміжок часу, і щодо якої як єдиної події й розпочинається перебіг позовної давності.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий ж висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі №906/429/17 від 03.07.2018 року.

Оскільки затримка вагонів розпочалась 24.05.2016 року та 31.05.2016 року, випущені вагони були 13.11.2017 року, а позивач звернувся до суду 26.02.2018 року, то суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів у межах позовної давності.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 562 507,16 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 2, ч. 1 ст. 8, ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 5, §6 ст. 28, §1 ст. 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, ст. 46, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 119, ч. ч. 1, 4, 5 ст. 129 Статуту залізниць України, п. 5, п. 8, п. 9 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), п. 2, п. 4, п. 8, п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами, п. 1, п. 3 Правил складання актів, п. 2.16 Інструкції "Про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України", §1, §2 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 306, ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 4, ч. 2 ст. 218, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 318, п. 2 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, ст. 256, ст. 257, ч. 1 ст. 258, ст. 926 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до державного підприємства "ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, про стягнення грошових коштів у сумі 5 562 507,16 грн.

Стягнути з державного підприємства "ТЕТЕРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (07820, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Пісківка, вулиця Філіпова, будинок 36, ідентифікаційний код 00992071) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (88018, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Ф. Тіхого, 8, ідентифікаційний код 40081195) 5 562 507,16 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот сім грн. 16 коп.) нарахованих платежів за час затримки вагонів; 83 437,61 грн. (вісімдесят три тисячі чотириста тридцять сім грн. 61 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 27.08.2018 року.

Суддя С. Грабець