Постанова № 7605347, 14.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-17863/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Буряк І. В.

при секретарі                                                  Яровій Ю.Ю.

за участю представників сторін:          

позивача:                                        Кисельова В.С. (дов. від 04.09.2009р. № 91/11-Д)

відповідача-1:                              Бєломєстнової Л.В. (дов. від 12.05.2009р. №23/309-вн)

відповідача-2:                              не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву           Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті»

до          Східної митниці

          Головного управління державного казначейства в Донецькій області

про          визнання протиправними дій органу владних повноважень, визнання недійсними картки відмови, рішення органу владних повноважень, та зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «Конті» (надалі – позивач, ЗАТ «ВО «Конті») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці (надалі – відповідач-1) та Головного управління державного казначейства в Донецькій області (надалі – відповідач-2) про визнання такими, що є протиправними, дії відповідача-1 у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020669 від 31.10.2008р.; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020669 від 31.10.2008р.; визнання недійсним рішення митного органу від 31.10.2008р. про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/013465 від 24.10.2008р., яке прийнято відповідачем-1; зобов’язання відповідача-2 повернути позивачу (стягнути) з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 5342,82 грн., шляхом зарахування на поточний рахунок позивача (код ЄДРПОУ – 25112243) №26008002037000 в ЗАТ «Донгорбанк» МФО 334970.

До судового засідання від 15.12.2009р. представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить: визнати такими, що є протиправними, дії відповідача-1 у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020669 від 31.10.2008р.; визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020669 від 31.10.2008р.; визнати недійсним рішення митного органу від 31.10.2008р. про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/013465 від 24.10.2008р., яке прийнято відповідачем-1; стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у загальному розмірі 5342,82 грн. на користь позивача шляхом зарахування на поточний рахунок позивача (код за ЄДРПОУ одержувача – 25112243) №26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Позов мотивовано протиправними діями відповідача-1 під час визначення митної вартості імпортованого товару – каліфорнійського мигдалю цільного бланшированого 32/34 у кількості 19958,40 кг (надалі – товар), внаслідок чого позивач був змушений здійснити переплату податку на додану вартість у зв’язку із завищеним визначенням митної вартості товару відповідачем-1.

У судовому засіданні від 24.11.2009р. оголошувалось про відкладення розгляду справи до 15.12.2009р. через неявку сторін.

У судовому засіданні від 15.12.2009р. оголошувалась перерва до 14.01.2010р., на підставі ч.2 ст. 150 КАС України.

Позивач у судовому засіданні від 14.01.2010р. позовні вимоги, з урахуванням змін позовних вимог, підтримав надав суду відповідні пояснення та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач-1 надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що під час визначення митної вартості товару позивач не надав всіх потрібних документів для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), внаслідок чого, відповідно до законодавства, митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні від 14.01.2010р. проти задоволення позовних вимог, з урахуванням змін позовних вимог, заперечував та просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-2 в судове засідання від 14.01.2010р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з’явились, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2008 року ЗАТ «ВО «Конті» через свого митного брокера - Закрите акціонерне товариство «Укрсервіс» подало до Східної митниці декларацію митної вартості №700000005/8/013465, якою задекларував імпорт товару каліфорнійського мигдалю цільного бланшированого 32/34 у кількості 19958,40 кг з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» за ціною 5 937,64 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 118505,79 доларів США (610304,82 грн. за курсом НБУ).

Зазначений товар придбаний за Контрактом № КоН-08 від 14.12.2007 року, укладеного між ЗАТ «ВО «Конті», в якості покупця, та Компанією «Houz International B.V.», The Netherlands, в якості продавця, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує та оплачує сировину для кондитерського виробництва, на загальну суму договору 300000,00 доларів США та Специфікації №7 від 06.10.2008р. до зазначеного договору, з якої вбачається, що ЗАТ «ВО «Конті» купує у Компанії «Houz International B.V.», The Netherlands каліфорнійський мигдаль цільний бланширований 32/34 у кількості 19959,40 кг за ціною 5 937,64 доларів США за 1000 кг на суму 118511,74 доларів США.

Згідно відміток відповідача-1 на декларації митної вартості №700000005/8/013465 для визначення митної вартості товару необхідне надання додаткових документів, а саме:

-          висновок ДП «Укрпромзовнішекспертизи»;

-          експертна ВМД;

-          бухгалтерські документи та контракти по сплаті третій стороні;

-          договір з третіми особами та рахунки на здійснення платежів третім особам;

-          та інші документи.

При цьому, у відмітках митного органу зазначено, що надання відповідних документів необхідне згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р.

Як вбачається із декларації митної вартості №700000005/8/013465 із зазначеними вимогами Східної митниці представник Закритого акціонерного товариства «Укрсервіс» ознайомлений 24.10.2008р., про що мається відповідна відмітка.

Закрите акціонерне товариство «Укрсервіс» в якості брокера діяло на підставі Договору доручення № 1740-04.3 на надання митних брокерських послуг від 20.12.2005р. із врахуванням додаткових угод до вказаного договору (вказаний договір та додаткові угоди до нього наявні у матеріалах справи).

31 жовтня 2008 року представник Закритого акціонерного товариства «Укрсервіс» повідомив відповідача-1, що зазначені документи надати неможливо, про що зроблений відповідний запис на декларації митної вартості №700000005/8/013465.

Також, відповідачу-1 був наданий лист позивача вих. № 3087/11.4/476 від 31.10.2008р., згідно якого позивач наполягає на достатності наданих до декларації митної вартості №700000005/8/013465 від 24.10.2008 р. документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Рішенням митного орану про визначення митної вартості товарів до ВМД №700000005/8/013465 від 24.10.2008р., яке прийняте 31.10.2008р., відповідач-1 визначив митну вартість товару у розмірі 709354,83 грн. (123143,33 в доларів США), тобто 6170,00 доларів США за 1000 кг.

31.10.2009р. Відповідач-1 виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України до ВМД №700000024/2008/020669, з якої вбачається, що декларація митної вартості №700000005/8/013465 від 24.10.2008р. не може бути прийнята у зв’язку із відсутністю підтверджуючих документів для визначення для визначення митної вартості товару.

31.10.2008р. позивач подав ВМД № 700000005/8/013861 в якій зазначив вартість товару згідно митної оцінки відповідача-1 у розмірі 709354,84 грн. (123143,33 доларів США за курсом НБУ), при цьому сума податку на додану вартість визначена у розмірі 141870,97 грн.

Позивач зазначає, що при прийнятті товару 31.10.2008р. за ціною, визначеною заявником, сума податку на додану вартість склала б 136528,15 грн.

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи.

Відносно визнання такими, що є протиправними, дії відповідача-1 у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020669 від 31.10.2008р. та визнання недійсною зазначеної картки, Суд дійшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

При цьому, згідно п. п. 1, 6 зазначеної статті митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.

Статтею 41 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Разом з тим 10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України N 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

У відповідності до ст. 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

На підставі наведено, Суд приходить до висновку, що відповідач-1, мав право перевірити достовірність та точність зазначених у документах, що були подані позивачем для підтвердження митної вартості товару та їх достатність для визначення митної вартості товару.

Пунктом 2 «Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. № 33 встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:

1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 51, ст. 3417);

усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;

митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.

Відповідно до п. 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

-          зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

-          рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

- пакувальні листи;

- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Крім того, п. 11 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

-          договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-          рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-          рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

-          відповідна бухгалтерська документація;

-          ліцензійний чи авторський договір (контракт);

-          каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

-          калькуляція фірми - виробника товару;

-          копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

-          висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

-          сертифікат про походження товару;

-          відомості про якісні характеристики товару;

-          інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Згідно п.13 зазначеного Порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Частиною 2 ст. 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов'язаний:

- здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

- сплатити податки і збори.

Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів митниця посилалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару.

Таким чином, Суд вважає, що відповідач-1 діяв у межах наданих йому повноважень та згідно встановлених Митним кодексом України норм при перевірки правильності визначення відповідачем-1 митної вартості товару за декларацією митної вартості №700000005/8/013465.

Як вбачається із матеріалів справи, Компанія «Houz International B.V.», The Netherlands не є «прямим» постачальником товару, про що також свідчать надані позивачем заяви Компанії «Houz International B.V.», The Netherlands, відповідно до яких виробником товару є «Hilltop Ranch, Inc», USA.

Згідно пояснень відповідача-1, зазначене зумовило потребу у витребуванні документів по третій особі.

Також, відповідач-1 спростовує ствердження позивача про надання Листа Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» № 935-03 від 28.10.2008р.

Суд вважає, що зазначений документ не може бути доказом у справі, оскільки на ньому відсутні відмітки Східної Митниці про отримання. Будь-яких документів, що підтверджують направлення до Східної Митниці зазначеного листа позивачем не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, до декларації митної вартості №700000005/8/013465 позивачем був наданий прайс-лист із вартістю поставки каліфорнійського мигдалю бланшированого 32/34 до України без дати та без зазначення отримувача.

Позивач, в обґрунтування розміру вартості товару, на підставі якої позивач визначив митну вартість, посилається на надання «Houz International B.V.», The Netherlands знижки, про що зазначено у заяві (прайс-листі) продавця від 22.08.2008р., але будь-яких документів, що підтверджують направлення до Східної Митниці зазначеного листа позивачем не надано.

Про ненадання документів на вимогу відповідача-1, в тому числі Листа Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» № 935-03 від 28.10.2008р., свідчить також відповідна відмітка від 31.10.2008р. на декларації митної вартості №700000005/8/013465 представника Закритого акціонерного товариства «Укрсервіс» про неможливість надання перелічених у відмітках митного органу документів.

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи.

Таким чином, Судом встановлено, що позивач не виконав правомірні вимоги Східної Митниці та не надав документі для підтвердження задекларованої вартості позивачем вартості товару.

При цьому, Суд погоджується із ствердженням позивача щодо неможливості надати «та інші документи» у зв’язку із невизначеністю зазначеної вимоги у відмітках митного органу у декларації митної вартості №700000005/8/013465.

У всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що зазначено у п. 2 «Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 р. № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 р. за № 1562/11842.

Таким чином, відповідач-1 правомірно видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020669 від 31.10.2008р.

Щодо визнання недійсним рішення митного органу від 31.10.2008р. про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/013465 від 24.10.2008р., суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.14. «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Пунктом 16 зазначеного Положення встановлено, що на підставі рішення митного органу про визначення митної вартості товарів зазначена вартість перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день прийняття вантажної митної декларації для оформлення.

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну визначені ст. 266. Митного кодексу України, відповідно до якої визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

При цьому встановлено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 269 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Як вбачається із пояснень відповідача-1, враховуючи відсутність достатньої документально підтвердженої інформації для визначення митної вартості, в тому числі внутрішньої структури ціни реалізації товару та достатніх підстав для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, Східною Митницею був застосований метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідачем-1 за основу коригування митної вартості взято раніше оформлене позивачем ВМД №700000005/8/010489 від 10.09.2008р., згідно якої митна вартість продукції – горіхи мигдаль бланширований каліфорнійський не гіркий цілий розмір 27/30, 32/34 без шкарлупи для кондитерської промисловості чиста вага 19958,40 кг виробництва США від постачальника «Houz International B.V.» складає 123093,43 доларів США, внаслідок чого митну вартість товару було кориговано до 6170 доларів за 1000 кг.

Таким чином, при визначенні митної вартості товару, відповідач-1 діяв у відповідності до положень Митного кодексу України.

На підставі наведеного, Суд вважає вимоги позивача щодо визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020669 від 31.10.2008р. необґрунтованими.

Відносно стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 5342,82 грн., Суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною першою статті 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Разом із тим підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III встановлено, що митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За визначенням, наведеним у підпункті 1.11 статті 1 цього Закону, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Водночас документом, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, є вантажна митна декларація.

«Положенням про вантажну митну декларацію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, визначено поняття вантажно-митної декларації - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

З огляду на викладене митні органи є органами, що здійснюють контроль за порядком справляння податків і зборів, віднесених до їх компетенції, а вантажна митна декларація - документом, на підставі якого визначаються зобов'язання зі сплати платежів, тобто податковою декларацією в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вантажна митна декларація є податковою декларацією.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Також слід зазначити, що ч. 3 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не скористався зазначеним правом.

Таким чином, податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість за вантажно-митною декларацією № 700000005/8/013861 є узгодженим та не може бути оскарженим.

На підставі наведеного та враховуючи вищевикладені висновки, підстав для стягнення з Державного бюджету України частки сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 5342,82 грн. - не має.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача необґрунтованими та вбачає відсутність достатніх підстав для задоволення позову ЗАТ «ВО «Конті».

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства в Донецькій області - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 14 січня 2010 року, повний текст виготовлено 19 січня 2010 року.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Буряк І. В.