Ухвала суду № 76053430, 22.08.2018, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/528/18

провадження № 2/588/332/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове судове рішення)

22.08.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Ноздріної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тростянці матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Логіка» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 27.06.2018 року у цій справі частково задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто на її користь з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Логіка» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6248 грн. 90 коп. за період з 01 лютого 2018 року по 22 березня 2018 року включно з утриманням з цієї суми податку та інших обов'язкових платежів при виплаті.

Крім того, ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 27.06.2018 року було прийнято відмову позивача від частини позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за грудень 2017 року, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та закрито в цій частині провадження у справі.

Позивач 02.08.2018 року подала апеляційну скаргу, у якій просила суд стягнути з відповідача заробітну плату за січень 2018 року в сумі 3059 грн., компенсацію затримки розрахунку за період з 22.03.2018 року до дня розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 09.08.2018 року до Тростянецького районного суду Сумської області повернуто матеріали цивільної справи з апеляційною скаргою ОСОБА_2 для усунення недоліків шляхом ухвалення додаткового судового рішення, оскільки за змістом указаної ухвали суду апеляційної інстанції в апеляційні скарзі йдеться про те, що представник позивача не згодний із судовим рішенням в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за січень 2018 року, але з рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27.06.2018 року не вбачається, що суд вирішив питання стосовно вимоги про стягнення заробітної плати за січень 2018 року, а в ухвалі Тростянецького районного суду Сумської області від 27.06.2018 року суд вирішив лише питання про прийняття відмови та закриття провадження в частині позовної вимоги про стягнення заробітної плати лише за грудень 2017 року.

Відповідно до частини 4 статті 270 ЦПК України сторони в судове засідання не викликались. Виходячи з положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення, виходячи з таких мотивів.

Судом установлено, що ОСОБА_2 04.04.2018 року була подана позовна заява, яка містила такі чотири позовні вимоги: 1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Логіка» на користь позивача заробітну плату за грудень 2017 року у розмірі 1707 грн.; 2) стягнути з відповідача грошову компенсацію невикористаної щорічної відпустки протягом 36 календарних днів за період з 01.07.2016 по 31.01.2018 року у розмірі 4200 грн.; 3) стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн.; 4) стягнути з відповідача середню заробітну плату з розрахунку мінімальної заробітної плати 3300 грн.) за період: з дня наступного після дня звільнення з роботи, а саме: з 01.02.2018 року до дня розгляду справи в суді у розмірі 6600 грн. (за лютий, березень 2018 року) та додати за період з 01.04.2018 до дня розгляду справи у судовому засіданні. Загальна сума 17500 грн. та додати середню заробітну плату (3300 грн.) за період з 01.04.2018 року до дня розгляду справи в суді (а.с.9, 10).

В подальшому після залишення ухвалою суду указаної позовної заяви без руху, ОСОБА_2 27.04.2018 подала до суду новий примірник позовної заяви, в якій містились три позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Логіка» на користь позивача: 1) заробітної плати за грудень 2017 року у розмірі 1707 грн.; 2) грошової компенсації щорічної невикористаної відпустки протягом 36 календарних днів за період з 01.07.2016 31.01.2018 у розмірі 4200 грн.; 3) середньої заробітної плати з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати (3300 грн. - після вирахування податків) за період: з дня наступного після дня звільнення з роботи, а саме: з 01.02.2018 до дня розгляду справи в суді у розмірі 9900 грн. (за лютий, березень, квітень 2018 року). Загальна сума 15807 грн. та додати середню заробітну плату за період з 01.04.2018 до дня першого судового засідання (а.с.25, 37).

Судом було відкрито провадження щодо позовних вимог згідно з уточненою позовною заявою від 27.04.2018 року (а.с.48).

Позивачем під час судового розгляду справи 26.06.2018 року була подана заява, в якій ОСОБА_2 просила суд: «Скорегувати позовні вимоги: прийняти відмову від вимоги заробітної плати за грудень 2017 року та за січень 2018 року, оскільки дані обставини підлягають дослідженню у кримінальному провадженню».

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 27.06.2018 року було прийнято відмову позивача від частини позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за грудень 2017 року, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та закрито в цій частині провадження у справі.

Заява позивача від 26.06.2018 року в частині відмови від позовної вимоги про стягнення заробітної плати за січень 2018 року судом не була вирішена.

Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не зверталась до суду із позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Логіка» заробітної плати за січень 2018 року. Більше того, за змістом першого та другого примірника позовної ОСОБА_2 остання стверджувала, що 23.03.2018 року відповідач після проведеної з ним роботи з боку управління Держпраці виплатив позивачу заробітну плату за січень 2018 року у розмірі 3000 грн. (а.с.5, 32).

Будь-яких заяв відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 ЦПК України про збільшення розміру позовних вимог чи висунення додаткової позивної вимоги позивач до Тростянецького районного суду Сумської області не подавала з доказами направлення відповідно до вимог частини 5 статті 49 ЦПК України копії такої заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Проте, оскільки позивач у заяві від 26.06.2018 року просила прийняти її відмову від вимоги щодо заробітної плати не лише за грудень 2017 року, а і за січень 2018 року, вважаючи, що така вимога була нею заявлена, в цій частині її заява підлягає вирішенню в порядку, визначеному статтею 270 ЦПК України.

Принцип диспозитивності є основоположним в системі принципів цивільного процесуального права, зміст якого полягає у наданні сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, можливості вільно здійснювати і розпоряджатись матеріальними правами щодо предмета спору та процесуальними засобами їх захисту. Складовими положеннями змісту принципу диспозитивності є шість груп прав - права, що характеризують повноваження на порушення провадження по справі; права, спрямовані на зміну позовних вимог; права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивного розгляду справи та виконання судових постанов; права, пов'язані із залученням до справи заінтересованих осіб; права щодо здійснення окремих процесуальних дій; інші права, що забезпечують захист у процесі по справі.

При цьому відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України виходячи із принципу диспозитивної суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з огляду на обсяг заявлених ОСОБА_2 вимог та виходячи зі змісту принципу диспозитивності, оскільки позивач не висувала до відповідача вимогу про стягнення заробітної плати за січень 2018 року, стверджуючи у позові, що відповідач виплатив позивачу заробітну плату за січень 2018 року у розмірі 3000 грн., то відсутні правові підстави для прийняття відмови позивача від позовної вимоги про стягнення заробітної плати за січень 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 270 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У прийнятті відмови ОСОБА_2 від позовної вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати за січень 2018 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня з дня складення ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала суду складена і підписана суддею 22.08.2018 року.

Суддя М.В. Щербаченко