Постанова № 76052171, 16.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 337/4317/17 Головуючий у 1 інстанції: Мурашова Н.А.

провадження № 22-ц/778/2413/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Остащенко О.В.

за участі:

представника ПАТ «Дельта Банк» - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк», третя особа – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДельтаБанк» про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження з нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимоги зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2007р. йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (вул. Задніпровська) в м. Запоріжжі. 23.08.2007р. між ним та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір № 11202854000. В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між ним та АКІБ «УкрСиббанк» 23.08.2007р. був укладений договір іпотеки №11202854000/3, згідно з яким він передав в іпотеку Банку вищевказану квартиру. При посвідченні іпотечного договору нотаріусом була накладена заборона відчуження об’єкту іпотеки, запис № 5539543 від 23.08.2007р.

08.12.2011р. ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк, продав право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами ПАТ «ДельтаБанк».

В рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у 2009 році приватним нотаріусом було видано виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (вул. Задніпровська) в м. Запоріжжі, в зв’язку з чим постановою державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ було відкрито виконавче провадження, в межах якого 06.08.2012р. були проведені прилюдні торги з реалізації зазначеної квартири. Переможцем торгів був оголошений ОСОБА_5, якому в подальшому було видано свідоцтво про право власності.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2014р. прилюдні торги від 06.08.2012р. та свідоцтво про належність квартири на праві власності ОСОБА_5 були визнані недійсними, хоча державна реєстрація права власності за переможцем торгів не скасована.

Відновленню реєстрації права власності за ним як дійсним власником квартири перешкоджають багаточисленні арешти та заборони, накладені на квартиру під час виконавчого провадження, судових процесів та кримінального провадження.

Так, в межах виконавчого провадження ВП № 38108822 державним виконавцем 23.05.2013р. була винесена постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження, обтяження зареєстровано у відповідному реєстрі за № 1032029.

Оскільки він не є ані стягувачем, ані боржником у даному виконавчому провадженні, він не може в позасудовому порядку вирішити питання зняття арешту, накладеного вказаною постановою державного виконавця і вимушений звернутися до суду з позовом.

Також під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12013080070000607 за його заявою щодо неправомірних дій ПП «ОСОБА_6Ш.» під час прилюдних торгів, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2014р. на квартиру АДРЕСА_1 (вул. Задніпровська) в м. Запоріжжі було накладено арешт, номер запису про обтяження 4481229.

Постановою слідчого від 04.09.2015р. вказане кримінальне провадження було закрито, однак заходи про скасування арешту квартири слідчим не приймались, в Єдиному реєстрі заборон відчуження наявний запис про заборону відчуження квартири.

Крім того, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2014р. ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11202854000 від 23.08.2007р. у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Вказує, що іпотека має похідний від основного зобов’язання характер і припиняється у разі припинення основного зобов’язання. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. В даному випадку основне зобов’язання припинилось зі спливом строку позовної давності, відповідно є припиненою і іпотека, яка його забезпечує.

Посилаючись на вказані обставини, просив визнати припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_2 (вул. Задніпровська) в м. Запоріжжі; зняти заборону відчуження квартири, вчинену на підставі іпотечного договору, запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна № 5539543 від 23.08.2007р.; звільнити квартиру з-під арешту, який накладений постановою державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ від 23.05.2013р. у ВП 38108822, номер запису про обтяження № 1032029; звільнити квартиру з-під арешту, який накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2014р. в межах кримінального провадження.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 про зняття заборони відчуження квартири АДРЕСА_3, накладеної ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2014р.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв»язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

ОСОБА_8 до судового засідання апеляційного суду 16 серпня 2018р. не з»явився, подавши письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, у якій, зокрема, зазначив, що повністю підтримує свою апеляційну скаргу.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника банку, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2007р. позивачу ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_4. Право власності було зареєстровано в установленому законом порядку (а.с. 6-10).

23.08.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11202854000, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 53 000,00 доларів США, який зобов'язався повернути у повному обсязі в строк до 22.08.2034 року зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 11-16).

Згідно з п. 8.8 кредитного договору строк дії договору встановлюється до повного повернення Банку всієї суми наданого траншу та повного погашення плати за користування наданим траншем, неустойки у разі її нарахування.

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 23.08.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № 11202854000/3, згідно якого останній передав в іпотеку Банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_4.

Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий № 2103.

У зв’язку з посвідченням цього договору нотаріусом накладено заборону відчуження на зазначену квартиру до припинення договору іпотеки, реєстровий № 138 (а.с. 17-21).

Відомості про іпотеку та заборону відчуження об’єкта нерухомості у зв’язку з посвідченням іпотечного договору були внесені до відповідного реєстру та зареєстровані у встановленому законом порядку (а.с. 36-37).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2014р. був задоволений позов ОСОБА_4, ОСОБА_7 та визнано недійсними прилюдні торги від 06.08.2012р. з реалізації квартири АДРЕСА_4, оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 0812031-1/1 від 06.08.2012р., виданим ПП «ОСОБА_6Ш.», та актом державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ від 15.08.2012р.; визнано недійсним свідоцтво про належність переможцю торгів ОСОБА_5 на праві власності вказаної квартири (а.с. 22-31).

Зазначене судове рішення набрало законної сили 25.03.2015р.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2014р. встановлено, що прилюдні торги від 06.08.2012р. були проведені в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 03.04.2009р., яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_4, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11202854000 від 23.08.2007р.

Також цим рішенням було встановлено наявність у ПАТ «ДельтаБанк» права вимоги за кредитним договором з ОСОБА_4, яке Банк набув на підставі договору з ПАТ «УкрСиббанк» про купівлю-продаж прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2014р. в задоволені позовних вимог ПАТ «ДельтаБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11202854000 від 23.08.2007р. відмовлено в повному обсязі (а.с. 32-35).

Вказане судове рішення набрало законної сили 14.12.2015р. і ним було встановлено, що позичальник ОСОБА_4 належним чином не виконував свої зобов’язання за зазначеним кредитним договором, у зв’язку з чим банк 21.01.2009р. пред'явив вимогу про погашення заборгованості за кредитом у строк 31 день. Вказана вимога добровільно задоволена не була, у зв’язку з чим строк повернення кредиту у повному обсязі було змінено на 23.02.2009р. Банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором поза трирічним строком позовної давності, на застосуванні якої наполягали відповідачі.

Ці обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в цій справі.

Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11202854000 від 23.08.2007р. та виписки по особовим рахункам позивача ОСОБА_4 з 20.12.2011р. по 15.01.2018р., станом на 15.01.2018р. заборгованість за тілом кредиту становить 41 404,76 доларів США, заборгованість за відсотками – 31 842,72 доларів США, пеня – 55 165,97 грн. (а.с. 95-99).

В позові ОСОБА_8, посилаючись саме на встановлені судовими рішеннями обставини щодо втрати банком можливості витребовувати у нього в судовому порядку заборгованість за вказаним кредитним договором, вважав, що це дає підстави вважати його зобов»язання перед банком припиненими, а відтак, є припиненим і забезпечувальний іпотечний договір, з чим не погоджується банк, тому в судовому порядку просив визнати припиненою іпотеку належної йому квартири та зняти всі пов»язані з нею обтяження і заборони.

Встановивши всі вищенаведені обставини, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову на тих підставах, що зобов»язання за кредитним договором, які є наявними в сумі заборгованості у розмірі 2 145 402,72 грн., не є припиненими, а банком лише втрачено можливість судового захисту щодо її стягнення, а тому не мається підстав вважати припиненою іпотеку, якою забезпечуються вказані зобов»язання.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на неправильності вказаних висновків суду, вказуючи, що банк втратив можливість у примусовому порядку задовольнити своє суб»єктивне право – стягнути з нього заборгованість, а добровільно виконувати зобов»язання щодо її сплати він як позичальник не має наміру, і тому відсутня можливість задоволення вимог банку не тільки в судовому, а й в позасудовому порядку з урахуванням положень п. 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Тому вважає, що втрата такої можливості банком і свідчить про те, що перестали існувати елементи зобов»язального правовідношення, що і є підставою відповідно до положень ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» для припинення іпотеки щодо його квартири.

Між тим, апеляційний суд вважає, що такі ствердження позивача є лише довільним або помилковим трактуванням ним норм, якими врегульовані спірні правовідносини між ним та банком.

Так, дійсно судовим рішення було встановлено, що банком пропущено строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 11202854000 від 23.08.2007р., укладеним з ОСОБА_8

Але суд правильно визнав, що такі обставини не припиняють зобов»язання з повер-

нення заборгованості за кредитним договором, навіть, якщо позичальник не має наміру віддавати кредитні кошти, а банк не може їх витребувати за строком давності.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання означає, що учасники зобов'язання втратили свої права та обов'язки за зобов'язанням, тобто кредитор вже не має права вимагати, а боржник не має обов'язку виконувати. Для припинення зобов'язання необхідна наявність певної обставини, тобто юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов'язує припинення зобов'язання.

За своєю правовою природою ці юридичні факти можуть бути різними: односторонніми правочинами (прощення боргу); двосторонніми правочинами (новація); подіями (смерть боржника чи кредитора). Ці підстави передбачаються безпосередньо в законі, в інших нормативних актах або випливають із укладеного договору.

Як правильно встановив суд, сторони у п. 8.8 кредитного договору узгодили, що строк дії договору встановлюється до повного повернення Банку всієї суми наданого траншу та повного погашення плати за користування наданим траншем, неустойки у разі її нарахування.

Отже, договором узгоджено, що він триває до повного погашення всієї заборгованості за ним позичальником, яка, як вже зазначалось вище, на теперішній час існує, та зобов»язання боржника погасити цю заборгованість не припинились, а мається лише його небажання повертати її в добровільному порядку, зокрема, через посилання на строк позовної давності, тобто інститут, який застосовується лише у судовому захисті.

Також колегія зазначає, що залежно від підстав припинення зобов'язання можна поділити на дві основні групи:

1) зобов'язання, які припиняються за волею сторін або однієї із сторін (виконання, новація, зарахування, надання відступного, прощення боргу, одностороння відмова від виконання);

2) зобов'язання, які припиняються незалежно від волі учасників (неможливість виконання, поєднання в одній особі боржника та кредитора, смерть громадянина, ліквідація юридичної особи).

Незалежно від підстави припинення зобов'язання повинно бути належним чином оформлено. Якщо боржник отримав в борг певну суму, надавши кредитору розписку, то кредитор після повернення боргу зобов'язаний повернути розписку, а в разі неможливості в свою чергу надати боржнику письмовий документ, який би свідчив, що борг повернуто.

Припинення зобов»язання закон пов»язує із: виконанням зобов»язання боржником ( ст. 599), відступленням вимоги ( ст. 600), зарахуванням ( ст. 601), новацією ( ст. 604), прощенням боргу ( ст. 605), наданням відступного, мировою угодою.

Незалежно від волі сторін зобов'язання припиняються за таких обставин: неможливість виконання зобов'язання ( ст. 607); поєднання в одній особі боржника і кредитора ( ст. 606); смерть боржника чи кредитора, якщо зобов'язання пов'язане з їх особою ( ст. 608); ліквідація юридичної особи (кредитора чи боржника) ( ст. 609).

В свою чергу, неможливість виконання зобов'язання може стати підставою для припинення зобов'язання, якщо її настання зумовлено обставинами, за які боржник не відповідає і які виключають відповідальність боржника.

Неможливість виконання може бути спричинена такими чинниками: а) фактична неможливість виконання; б) юридична неможливість виконання.

Під юридичною неможливістю розуміють неможливість виконати зобов'язання, оскільки існують перешкоди законного чи морального характеру. Наприклад, предмет зобов'язання вилучено із обігу, видання певного нормативного акта робить неможливим виконання зобов'язання повністю чи частково. Фактична неможливість пов'язана насамперед із обставинами, які мають характер непереборної сили.

Якщо неможливість виконання спричинена винними діями боржника, тобто обставинами, за які він відповідає, то зобов'язання не припиняється, а змінюється: замість обов'язку виконання настає відповідальність боржника за невиконання зобов'язання. В грошових зобов'язаннях неможливість виконання як підстава їх припинення виключається. Обов'язок доводити неможливість виконання покладається на боржника.

З огляду на аналіз норм цивільного кодексу, апеляційний суд вважає, що сплив позовної давності щодо грошової вимоги, не віднесений до підстав припинення грошового

зобов»язання, а також не звільняє боржника від виконання цього зобов»язання в добровільному порядку, а відмова останнього від цього не може породжувати припинення такого зобов»язання.

Враховуючи, що вся апеляційна скарга побудована лише на припиненні основного зобов»язання з підстав пропуску банком строку позовної давності, колегія, визнає її необґрунтованою з вищенаведених обставин, а тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення. а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 серпня 2018р.

Головуючий:

Судді: