Рішення № 76051779, 23.08.2018, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/609/18

Провадження №2/672/331/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 р. м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городка цивільну справу №672/609/18 за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту, вказавши суду, що 25.05.2007 р. відповідно до укладеного договору №1183, відповідач отримав кредит в сумі – 50 000 дол. США строком на 10 років з кінцевим терміном повернення – 25.05.2017 року, із процентною ставкою 14 % річних на споживчі потреби.

Однак всупереч підписаній угоді, відповідач не виконав умови кредитного договору, не сплатив відсотки за користування кредитом, своєчасно не здійснив повне погашення кредиту, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.

В порядку ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, за клопотанням представника позивача.

15.08.2018 р. представник позивача подав на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача три відсотки річних від простроченої заборгованості, що становить 4250.89 дол. США, замість первинно заявлених 5164.36 дол. США, посилаючись на помилки в розрахунках.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду подав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити, а саме : стягнути з відповідача 4250.89 дол. США три відсотки річних від простроченої заборгованості, згідно уточненого розрахунку.

Представник позивача вважає, що ними не було пропущено строк позовної давності, оскільки дана вимога є похідною від вимог про стягнення суми боргу по кредиту, а отже мало місце переривання строків позовної давності за наступних обставин: при поданні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки 01.12.2011 р.; подання заяви про збільшення позовних вимог 13.03.2012 р. на суму 38116.94 дол. США; подання заяви до ОСОБА_1 та інших, про виселення з предмета іпотеки; подання заяви 29.12.2016 р. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 45608.66 дол. США.

Також представник позивача посилається на те, що банк вправі вимагати суму боргу в доларах США, оскільки в банка є відповідна ліцензія НБУ.

Відповідач ОСОБА_1 04.07.2018 р. подав на адресу суду заяву про слухання справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечив. Вважає, що в суду відсутні підстави до стягнення трьох відсотків річних у валюті - доларах США, а також просить застосувати до вимог позивача позовну давність і відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи дану норму закону, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін (їх представників).

Суд, дослідивши подані докази, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом об'єктивно встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ "Ощадбанк" ( в подальшому ПАТ «Державний ощадний банк України») 25.05.2007 року було укладено кредитний договір №1183, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 50000 доларів США на 10 років, під 14 % річних, з кінцевим терміном повернення – 25.05.2017 р.(а.с.9-11).

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором між сторонами було укладено 25.05.2007 року нотаріально посвідчений іпотечний договір №127, відповідно до п.1.1 якого, відповідач передав в іпотеку трикімнатну квартиру №53, загальною площею 75.4 м.кв., по вул. П.Мирного 26/2 у м. Хмельницький (а.с.12-15).

Однак, відповідач зобов’язання по поверненню коштів, отриманих згідно укладеної кредитної угоди не виконав в зазначений строк, останнє погашення заборгованості мало місце 22.09.2011 р.

У зв’язку із цим, банк звернувся до суду із позовом, і рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 04.10.2012 р., яке набрало законної сили, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість в сумі 38116.94 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 31184.50 дол. США, заборгованості за відсотками в сумі 1969.55 дол. США, пені в сумі 1962.89 дол. США, плати за супроводження кредиту в сумі 3000 дол. США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки : трикімнатну квартиру №53, загальною площею 75.4 м.кв., по вул. П.Мирного 26/2 у м. Хмельницький. Квартира складається із трьох житлових кімнат площею 42.6 кв.м., кухні 8.3 кв.м., туалету 1.0 кв.м., коридору 13.0 кв.м., ванної 2.6 кв.м., передньої 4.1 кв.м., лоджії 1.9 кв.м., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1183 від 25.05.2007 р. на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого без балансового відділення №10022/058 філії – Хмельницьке обласне управління, шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, що буде визначена в експертному звіті суб’єкта оціночної діяльності (а.с.17-18).

В подальшому, 18.02.2014 р. позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та інших відповідача, про виселення із житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку. На даний час справа перебуває на розгляді в Хмельницькому міськрайонному суді після скасування раніше ухваленого рішення Верховним Судом 16.01.2018 р. (а.с.24-33).

29.12.2016 р. ПАТ "Ощадбанк" звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 45608.66 дол. США. На даний час справа перебуває на розгляді в Хмельницькому міськрайонному суді, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі. (а.с.41-44)

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 3 % річних за період з 13.03.2012 р. по 26.04.2018 р., з врахуванням заяви про зменшення вимог від 15.08.2018 р., в сумі - 4250.89 дол. США.

Згідно ст.526 ЦК України: Зобов’язання має виконуватися належним чином...

З матеріалів справи вбачається, що станом за період з 13.03.2012 р. по 26.04.2018 р.,відповідач має заборгованість перед банком по 3% річних на загальну суму 4250.89 дол. США, що підтверджується долученим до матеріалів справи виправленим розрахунком (а.с.183-184). Дані суми не були предметом спору по жодному із судових проваджень, що були ініційовані банком відносно ОСОБА_1

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідальність за порушення грошового зобов’язання визначена ст.625 ЦК України, відповідно до положень якої:

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вирішуючи питання про обгрунтованість нарахованих сум 3 % річних, суд приходить до висновку, що такі нарахування, проведені банком є обґрунтованими.

Проте, при вирішенні питання про пропуск позивачем строків позовної давності, на що посилається відповідач в поданій заяві, суд виходить і такого.

26.04.2017 року Верховний Суд України у справі №3-1522гс16 сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності, в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Також, Верховний Суд України у цій справі звертає увагу на те, що, висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв'язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК.

З чого можна зробити висновок, що оскільки 3 % річних не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, то позиція представника позивача про переривання строків позовної давності у спосіб подання до ОСОБА_1 позовів про звернення стягнення на предмет іпотеки, про виселення тощо – є помилковою. Дані вимоги банком раніше не заявлялись, а отже до них має бути застосовано загальний строк позовної давності з часу подання позову.

За таких обставин, враховуючи що позов до ОСОБА_1 було пред’явлено позивачем 08.05.2018 р. (що підтверджується штампом на конверті при подачі позовної заяви через відділення поштового зв’язку), то позов підлягає до задоволення в межах 3 років, починаючи з 09.05.2015 р. (оскільки відповідно до вимог ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок).

Обраховуючи 3% річних по сумі заборгованості за тілом кредиту суд виходить із такого:

1) при обрахуванні 3% річних із суми щомісячного платежу за кредитом, суд вважає, що за період з 05.05.2015 по 26.04.2018 р., така сума має бути зменшена на 4 дні (тобто з 09.05.2015 р.), що вираховується наступним чином: 37.26 дол. США (3% річних за даний період): 1088 днів прострочення =0.034 дол. США (сума за 1 день прострочення).

0.034 дол. США (сума за 1 день прострочення) х 4 дні = 0.136 дол США

37.26 дол. США (3 % річних за 05.05.2015 по 26.04.2018 р.) - 0.136 дол США (сума за 4 дні прострочення данного періоду) = 37.12 дол США (сума 3 % річних за період 09.05.2015 р. по 26.04.2018 р.).

Отже, до даної суми додаються решта сумм 3 % річних за подальші періоди прострочення з 02.06.2015 р. по 26.04.2018 р. згідно поданого банком розрахунку, що становить = 631.21 дол. США

2) при обрахуванні 3% річних із суми нарахованих та несплачених процентів за кредитом, суд вважає, що всі вони мають бути обраховані за період з 09.05.2015 по 26.04.2018 р. (що становить 1084 дні по кожному платежу).

Обрахунок слід провести за наступною формулою:

(сума боргу х 3% річних : 365 днів) х кількість прострочених днів : 100

За такого обрахунку, сума 3 % річних по кожному платежу, з врахуванням періоду нарахування в 1084 дні, становить:

4.68 дол. США = 3% річних за 1084 днів прострочення становить 0.42 дол. США

296.51 дол. США = 3% річних за 1084 днів прострочення становить 26.41 дол. США

316.97 дол. США = 3% річних за 1084 днів прострочення становить 28.24 дол. США

306.73 дол. США = 3% річних за 1084 днів прострочення становить 27.32 дол. США

733.15 дол. США = 3% річних за 1084 днів прострочення становить 65.32 дол. США

357.86 дол. США = 3% річних за 1084 днів прострочення становить 31.88 дол. США

369.78 дол. США = 3% річних за 1084 днів прострочення становить 32.95 дол. США

369.79 дол. США : 3% річних за 1084 днів прострочення становить 32.95 дол. США

357.86 дол. США : 3% річних за 1084 днів прострочення становить 31.88 дол. США

369.78 дол. США : 3% річних за 1084 днів прострочення становить 32.95 дол. США

Загальна сума, в межах строків позовної давності, становить = 310.32 дол. США.

Тобто, всього, стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних по заборгованості по кредиту та відсотках на загальну суму : 631.21 дол. США + 310.32 дол США, що становить 941.53 дол. США.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме дана сума, яка становить - 941.53 дол. США є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

При вирішенні питання про можливість стягнення суми боргу в валюті – доларах США, суд виходить із такого.

Відповідно до п.п.1.5, 1.6.4 кредитного договору №1183 від 25.05.2007 р., визначено обов’язок позивальника погашати кредит у валюті, визначеній договором – доларах США.

У свою чергу, позивач долучив до матеріалів справи копію Генеральної ліцензії з додатком від 05.10.2011 р. №148 на здійснення валютних операцій (а.с.131-132).

За наявності хоча б в однієї зі сторін зобов’язання індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти суд має право ухвалити рішення про стягнення суми в іноземній валюті. Такий висновок міститься в постанові ВСУ 10 лютого 2016 року №6-1680цс15.

Згідно правової позиції ВСУ у справі за № 6-284цс17: Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З врахуванням того, що договором №1183 від 25.05.2007 р. визначено обов’язок позивальника погашати кредит у валюті, то відповідно і 3 % річних можуть бути стягненні в доларах США. Будь-які обмеження з цього приводу в договорі не зазначені.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Оскільки представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог до початку розгляду справи по суті, то, з врахуванням нової ціни позову (4250.89 дол. США) , до сплати підлягає судовий збір в сумі 1762 грн. 00 коп. Щодо решти сплаченого судового збору позивачем, то відповідно до положень п.1 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", дана сума сплаченого судового збору (розмір якої перевищує 1762 грн. 00 коп.), може бути повернена за клопотанням представника позивача, а отже вона не враховується при розподілі судових витрат між сторонами.

З врахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

4250.89 = 100%

941.53 = x%

4250.89941.53 = 100% x % :

x = 100%·941.534250.89 = 9415300425089% ? 22.149008795805113%

Оскільки позов було задоволено у процентному відношенні на 22.14 %, то відповідно і сума стягнення судового збору на користь позивача має бути зменшена на цю різницю, що становить : 1762 х 22.12 % : 100 = 390 грн. 11 коп.

Керуючись ст.ст. 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1049-1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Державний ощадний банк України» (01001 м. Київ, вул. Госпітальна 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) заборгованість у вигляді 3 % річних по кредитному договору від 27.05.2007 року №1183 в сумі - 941.53 дол. США (дев"ятсот сорок один дол. США 53 центи) та 390 грн. 11 коп. (триста дев"яносто грн. 11 коп.) судового збору.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Городоцький районний суд Хмельницької області.

Позивач: публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», 01001 м. Київ, вул. Госпітальна 12-Г, ідентифікаційний код 0032129.

Представник позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НА №589694, 2900, АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), останнє відоме зареєстроване місце проживання : 32034, с. Сатанівка, Городоцького району, Хмельницької області.

Суддя: