Рішення № 76050520, 23.08.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1960/18

Провадження № 2/545/1226/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2018 р. року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «МТБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби м.Полтави Головного територіального Управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про звільнення майна з під арешту,-

ВСТАНОВИВ :

Представник Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби м.Полтави Головного територіального Управління юстиції у Полтавській області про звільнення майна з під арешту.

Вказав, що 04 квітня 2008 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір №00526/RP, згідно якого відповідачу надано кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі 65000 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків з терміном погашення по 03 квітня 20123 року включно. У зв’язку зі зміною графіку погашення за вказаним договором, між банком та відповідачем 21 жовтня 2010 року укладено додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору. Відповідач зобов’язання, покладені на нього умовами договору, а тому станом на 23 березня 2015 року його заборгованість за вказаним договором становить 53427,55 доларів США та 294404,11 грн.

Також зазначив, що 04 квітня 2008 року в рахунок забезпечення зобов’язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №00610rP, відповідно до умов якого позичальник передав банку в іпотеку земельні ділянки, належні йому на праві власності, а саме, земельну ділянку загальною площею 0,1400 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5324087707:07:002:0023 та земельну ділянку загальною площею 0,1418 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087707:07:002:0029, що знаходяться в с.Шмиглі Полтавського району Полтавської області. У зв’язку з невиконанням боржником, в даному випадку відповідачем зобов’язань за кредитним договором, банк має право одержати задоволення за рахунок вказаного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Однак, на майно відповідача ОСОБА_3 ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області 17 лютого 2017 року накладено арешт в рамках виконавчого провадження по стягувану ПАТ КБ «Приватбанк». Оскільки борг відповідача перед банком більший ніж вартість нерухомого майна, предмета іпотеки, банк має вищий пріоритет ніж інші стягувані, та в першу чергу має право реалізувати дане право.

Враховуючи вказане, просив звільнити з-під арешту земельну ділянку загальною площею 0,1400 га, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5324087707:07:002:0023, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Шмиглі та земельну ділянку загальною площею 0,1418 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087707:07:002:0029, що знаходиться за адресою: Полтавська область,

Полтавський район, с. Шмиглі, які належать на праві власності відповідачу, накладеного 17 лютого 2017 року постановою про арешт майна боржника видану 16 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_4 по виконавчому провадженню ВП 49149115 в ДРРПНМ за номером запису 19059637 та скасувати даний арешт з предмета іпотеки.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд даної справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 направив до суду заяву, в якій позов визнав в повному обсязі, а справу просив розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_3 відділ державної виконавчої служби м.Полтави Головного територіального Управління юстиції у Полтавській області в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Представник третьої особи – Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з’явився.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «МАРФІН Банк», з 05 березня 2018 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (надалі по тексту Банк, позивач, іпотекодержатель) та ОСОБА_2, (далі Відповідач) був укладений кредитний договір № 00526/RР, (далі Кредитний договір) згідно з яким Відповідачу було надано кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі 65000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% і терміном погашення по 03 квітня 2023 року включно (а.с.39-41).

12 листопада 2010 року Банк змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «МАРФІН Банк», який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» у повному обсязі по усім його правам та обов’язкам.

Згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів (протокол № 56 від 28 грудня 2017 року) назву Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» змінено на Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», який є правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк».

У зв’язку зі зміною графіку погашення за кредитним договором №00526/RР від 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та Відповідачем 21 жовтня 2010 року укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору.

Згідно п.п.1.1., 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4., 2.3.3, 3.3., 4.1, 4.2. договору Позичальник зобов’язується на умовах, в розмірі та в строки встановлені у Кредитному договорі №00526/RР від 04.04.2008 року повернути Банку кредит, відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, які передбачені умовами даного договору.

Пунктом 1.1. Кредитного договору № 00526/RР від 04.04.2008 року встановлено, що Позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку погашення Кредиту (додаток №1), який є невід’ємною частиною кредитного договору. Погашення кредиту згідно графіку не виконується.

Однак відповідач все не виконує покладені на нього умовами договору зобов’язання, у зв’язку з чим станом на 23 березня 2015 року заборгованість позичальника за кредитним договором № 00526/RР від 04 квітня 2008 року становить 53 427,55 доларів США та 294 404,11 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 43 256,66 доларів США; заборгованості за відсотками у сумі 10 170,89 доларів США; заборгованості за пенею та штрафом у сумі 294 404,11 грн.

Відповідно до ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України, пункту 2.3.3. Кредитного договору №00526/RР від 04 квітня 2008 року при порушенні якого-небудь із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо за договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

04 квітня 2008 року в рахунок забезпечення по кредитному договору, між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 00610rP, відповідно до умов котрого, позичальника передав банку в іпотеку земельні ділянки, які належать йому на праві власності, а саме, відповідно до п. 7 Договору іпотеки, земельну ділянку загальною площею 0,1400 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5324087707:07:002:0023 та земельну ділянку загальною площею 0,1418 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087707:07:002:0029, що знаходяться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Шмиглі (а.с.42-47).

Вартість земельної ділянки загальною площею 0,1400 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5324087707:07:002:0023 згідно звіту від 02 травня 2018 року складає 162 500,00 грн. (а.с.55).

Згідно звіту від 02 травня 2018 року вартість земельної ділянки загальною площею 0,1418 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087707:07:002:0029 складає 207 000,00 грн. (а.с.59).

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 та 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права чи вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом – у черговості їх державної реєстрації.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про іпотеку» визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною першою ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, на майно відповідача 16 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_4 накладений арешт в рамках виконавчого провадження ВП 49149115 по стягувачу ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.65-68).

Оскільки борг відповідача перед банком більший ніж вартість нерухомого майна, предмета іпотеки, Банк має вищий пріоритет ніж інші стягувачі, та в першу чергу має право реалізувати дане майно.

Між позивачем та відповідачем наявна домовленість про добровільну реалізацію предмета іпотеки в рахунок погашення боргу, але так як існує арешт іншого кредитора, Банк не може реалізувати дане майно.

Згідно визначень термінів в ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет одного обтяжувача, який підпорядковується пріоритету іншого обтяжувача, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна;

Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов’язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у

відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження,

якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про заставу», якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, і порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається судом недійсним.

В даному випадку у позивача вищий пріоритет на черговість реалізації нерухомого майна, так як воно перебуває у ньому в іпотеці та заборону на відчуження було внесено в реєстр раніше ніж постанова державного виконавця.

Згідно до ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна», за змістом частини четвертої статті 54 Закону про виконавче провадження у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Зазначені виконавчі провадження були відкриті не з ініціативи позивача, а отже, накладені арешти в рамках виконавчих проваджень серії ВП № 49149115 від 16 лютого 2017 року позбавляють ПАТ «МТБ Банк» можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки та позбавляють позивача можливості в повному обсязі здійснювати свої права як іпотекодержателя.

Оскільки обтяження на іпотечне та заставне майно у вигляді арешту на підставі постанов державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Полтави Головного територіального Управління юстиції у Полтавській області порушують законні права та інтереси ПАТ «МТБ Банк», тому таке майно підлягає звільненню з-під арешту.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1762 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 258, 259, 265, 268, 282, 284, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «МТБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби м.Полтави Головного територіального Управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про звільнення майна з під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту земельну ділянку загальною площею 0,1400 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5324087707:07:002:0023, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Шмиглі та земельну ділянку загальною площею 0,1418 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087707:07:002:0029, що знаходиться за адресою: Полтавська

область, Полтавський район, с. Шмиглі, котрі належать на праві власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), накладеного 17 лютого 2017 року постановою про арешт майна боржника видану 16 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_4 по виконавчому провадженню ВП 49149115 в ДРРПНМ за номером запису 19059637 та скасувати даний арешт з предмета іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_6