Постанова № 76050272, 22.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 761/21707/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3830/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Білич І.М., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Волошина В. О. 16 жовтня 2015 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення з відповідачів солідарно суми боргу, процентів за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту № 11327369000 від 02 квітня 2008 року в розмірі 44 757, 92 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту і процентів в розмірі 28 891 грн. 29 коп., стягнення судового збору.

Позовні вимоги вмотивовані, зокрема, тим, що 02 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», (змінено найменування Банку на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11327369000, згідно умов якого позивач надав відповідачу-1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в розмірі 46 000 доларів США, а відповідач-1 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 02 квітня 2029 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,00% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки №194105 від 02 квітня 2008 року.

Так, позивач (Банк) виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позивальника НОМЕР_1.

Разом з тим, всупереч умов Кредитного договору, відповідач-1 не здійснювала платежі для погашення кредиту та процентів з вересня 2014 року, чим порушила взяті на себе зобов'язання. 06 травня 2015 року відповідачем направлені вимоги про погашення заборгованості, які станом на 22 липня 2015 року залишені без задоволення.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11327369000 від 02 квітня 2008 року у розмірі 44 757 доларів США 92 центів та 28 891 грн. 29 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в розмірі 1 827 грн. з кожного (а. с. 68 - 70).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаним заочним рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 16 березня 2018 року направив апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, грубим порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, відповідач не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що відбулось 16 жовтня 2015 року. У вищевказаному договорі споживчого кредиту відсутня істотна умова договору, а саме: не зазначено, з якого внутрішньобанківського рахунку здійснюється перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.

Крім того, позичковий рахунок не був відкритий на ім'я відповідача, письмово не узгоджений в договорі споживчого кредиту. До часу звернення з апеляційною скаргою, безготівкова іноземна валюта, а саме 46 000 доларів США, не була перерахована з позичкового рахунку на банківський рахунок ОСОБА_3 Крім того, остання не отримувала 02 квітня 2008 року з операційної каси ПАТ «УкрСиббанк» 46 000 доларів США за договором споживчого кредиту.

Більше того, відповідач не мала наміру виконувати Договір споживчого кредиту №11327369000 від 02 квітня 2008 року, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків шляхом надання позивачу кредиту іноземною валютою, що є порушенням ч.5 ст.203 ЦК України.

Також, посадові особи ПАТ «УкрСиббанк» ухиляються від сплати податків та приховують джерела походження іноземної валюти в банку з метою легалізації (відмивання) доходів у вигляді не облікованих та приховуваних вкладів в іноземній валюті під виглядом платежів за кредитним договором, одержаних злочинним шляхом.

До суду апеляційної інстанції сторони (та/або їх представники) не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу у їх відсутності.

Крім того, на електронну адресу Апеляційного суду міста Києва надійшов лист ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному. Разом з тим, враховуючи, що розгляд справи вже відкладався, а також той факт, що ОСОБА_3 не надано суду належних письмових доказів перебування не лікарняному (поганого самопочуття та реальної неможливості прибути у судове засіданні для дачі пояснень), колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», (змінено найменування Банку на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11327369000, згідно умов якого позивач надав відповідачу-1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в розмірі 46 000 доларів США, а відповідач-1 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 02 квітня 2029 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,00% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору (а.с.5-12).

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки №194105 від 02 квітня 2008 року (а.с.13-14).

Як встановлено судом першої інстанції, Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позивальника НОМЕР_1 (а.с.31).

Разом з тим, всупереч умов Кредитного договору, відповідач-1 не здійснювала платежі для погашення кредиту та процентів з вересня 2014 року, чим порушила взяті на себе зобов'язання. 06 травня 2015 року відповідачем направлені вимоги про погашення заборгованості, які станом на 22 липня 2015 року залишені без задоволення (15-16, 17-18).

Як вбачається з Довідки-розрахунку заборгованості за кредитом станом на 22 липня 2015 року (а.с.22-30), наявна заборгованість за кредитом у розмірі 44 757 доларів США 92 центи та 28 891 грн. 29 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Враховуючи, що вимоги Банку про погашення заборгованості, направлені відповідачам, залишились без задоволення, Банк у липні 2015 року звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити в повному обсязі на підставі ст.ст.3, 27, 31, 113, 118, 119, 120, 122 ЦПК України, ст.ст.6, 16, 526, 530, 533, 546, 549, 553, 554, 610, 611, 612, 627, 629, 632, 1046, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, а також невиконання відповідачем-2 зобов'язань за договором поруки, у зв'язку з чим наявні підстави для солідарного стягнення з останніх на користь Банку заборгованості за Кредитним договором та пені.

Крім того, для стягнення з останніх на користь позивача судового збору.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

У частині першій статті 1054 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.525 ЦК України).

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Так, в матеріалах даної справи наявні судові повістки про виклик відповідачів у судові засідання за зареєстрованим місцем їх проживання, проте вказані повістки з конвертами повертались на адресу суду з відміткою про закінчення строку їх зберігання. Разом з тим, про зміну місця свого проживання відповідачі не повідомляли, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Доводи скаржника про те, що в Кредитному договорі відсутня істотна умова Кредитного договору - остаточно не встановлений порядок надання кредиту, є безпідставними, оскільки в Кредитному договорі встановлений, зокрема, порядок надання кредиту, що викладено в п.1.5. Договору, з яким була ознайомлена ОСОБА_3, підписуючи даний договір. Питання недійсності Кредитного договору не є предметом спору у даній справі.

Отже, судом першої інстанції з'ясовано усі обставини даної справи та досліджено письмові докази у їх сукупності, зокрема Кредитний договір, укладений між Банком та відповідачем-1, виписку за рахунком, що підтверджує отримання відповідачем-1 від позивача на виконання умов Кредитного договору кредитних коштів, а саме 46 000 доларів США (а.с.31), а також розрахунок заборгованості за Кредитним договором.

Інші аргументи та доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, ухваленим з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 22 серпня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: І.М. Білич

О.В.Шахова