Ухвала суду № 76047766, 07.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №624/198/18 Головуючий 1 інстанції Афанасьєва В.О.,

Провадження №11-кп/790/2024/18 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 КК України

УХВАЛА

Іменем України

07 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Протасова В.І., Гришина П.В.,

при секретарі - Гончаровій А.Е.,

за участю прокурора - Іщенко К.Ю.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Первомайський міськрайонний суд Харківської області від 24.05.2018р. щодо ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 КК України повернуто прокурору відділу прокуратури з нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Харківської області для усунення недоліків впродовж розумного строку, який буде об’єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

Приймаючи вказане рішення районний суд послався на те, що згідно обвинувального акту у ньому викладено зміст зміненої підозри, а також ті фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування. Сама назва обвинувального акту зазначена як «обвинувальний акт у кримінальному провадженні…за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 - п.13 ч.2 ст. 115 КК України». В обвинувальному акті, перед анкетними даними, процесуальний статус ОСОБА_2 зазначений як «підозрювана у кримінальному провадженні». В обвинувальному акті також зазначено, що 28.12.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - п.13 ч.2 ст. 115 КК України та 21.03.2018 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України. Після вищевказаних вказівок на пред’явлення та зміну підозри, обвинувальний акт містить викладення обставин вчиненого злочину. Після зазначення кваліфікації дій ОСОБА_2, в обвинувальному акті викладено обвинувачення, а саме вказано, що «ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона 27.12.2017 року близько 13:15 знаходячись за адресою :Харківська область, Кегичівський район, с. Серго, вул. Жовтнева, 1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство скоїла замах на умисне вбивство ОСОБА_3, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство» .

Таке викладення обвинувачення ОСОБА_2, на думку суду не може вважатися повним, конкретним та детальним і відповідно не є достатніми для повного розуміння обвинуваченою суті висунутого проти неї обвинувачення, що позбавляє її можливості підготовки адекватного захисту і порушує її права, передбачені пунктом «а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В обвинувальному акті, на думку суду першої інстанції, відсутнє повне, конкретне та детальне формулювання обвинувачення в контексті п.13 ч.1 ст.3 КПК України, а ОСОБА_2 фактично, у визначеному законом порядку, не набула статусу обвинуваченої.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, з’ясувавши позицію сторони захисту, які вважали, що апеляція задоволенню не підлягає, перевіривши апеляційні доводи та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

У відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України.

Як вбачається зі змісту ухвали, суд вдався в аналіз деталізації обставин вчинення злочинів, що не передбачено на цій стадії процесу. З приводу тих недоліків які зазначені в ухвалі суду першої інстанції як порушення п.5 ч.2 ст.291 КПК України то колегія суддів вважає їх такими, що не перешкоджають призначенню судового розгляду оскільки відповідно до ст.338 КПК України прокурор має можливість змінити обвинувачення в суді у будь-який бік.

Одним з аргументів суду першої інстанції є те, що ОСОБА_2 у визначеному законом порядку, не набула статусу обвинуваченої, проте з таким твердженням неможна погодитись так як згідно ч.2 ст.42 КПК України – обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду у порядку, передбаченому ст.291 цього Кодексу.

Таким чином факт зміни процесуального положення пов’язаний з подачею обвинувального акту до суду, а не навпаки, як вказує суд.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КРК України – обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згадане положення п.5 ч.2 ст.291 КПК України передбачає виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як свідчить обвинувальний акт (т.1 а.с.76-79) в ньому зазначені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Крім того, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з відповідним посиланням на положення закону та сформульоване обвинувачення наступним чином: «ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона 27.12.2017 близько 13:15 знаходячись за адресою Харківська область, Кегичівський район, с. Серго, вул. Жовтнева, 1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство скоїла замах на умисне вбивство ОСОБА_3, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство».

Суд першої інстанції жодним чином не мотивував своє твердження, що наведене вище обвинувачення не є повним, конкретним та детальним і відповідно не є достатніми для повного розуміння обвинуваченою суті висунутого проти неї обвинувачення.

Поряд з цим, районний суд навіть не послався на вимоги процесуального закону, звідкіля він взяв вищевказані вимоги, а посилання на конкретні рішення Європейського суду з прав людини як то «Абрамян проти Росії», «Камасінскі проти Австрії», «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Матточіа проти Італії», «І.Н. та інші проти Австрії», «Даллос проти Угорщини» без відповідного аналізу виглядає непереконливим і суперечливим.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам справи, що згідно п.2 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Вирішуючи питання про можливість продовження строку тримання під вартою колегія суддів виходить з того, що п.«с» ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачені випадки коли особу може бути позбавлено свободи відповідно до процедури, встановленої законом, з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Чинним КПК України встановлені випадки і процедура для позбавлення свободи з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а ст.199 КПК України передбачений порядок продовження строку тримання під вартою.

В даному випадку попередніми рішеннями судів обґрунтована наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а тому колегія суддів вважає, що є підстави для продовження строку тримання під вартою, оскільки – для зміни щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу на більш м’який не встановлено.

Керуючись ст.ст.405, 407, п.2 ч.1 ст.409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Первомайський міськрайонний суд Харківської області від 24.05.2018р. щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Запобіжний захід, ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжити до 06 жовтня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді