Постанова № 76045916, 22.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/1354/18 Номер провадження 22-ц/786/1898/18Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Прядкіна О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Хіль Л.М.

секретаря Лимар О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_2 та його представників – адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Шаповал Т.В. в м. Полтава зі складанням повного тексту судового рішення 14 червня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Полтавської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом. Зазначали, що на підставі ордеру №347 від 26.12.1969 року, виданого Київською районною радою депутатів м. Полтави надано право ОСОБА_7 та його членам сім’ї- Мозолькову Т.А., ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на заселення та реєстрацію в квартирі №27, за адресою м. Полтава, провулок Інтернаціональний,19 (пров. Братів Шеметів). На даний час у квартирі зареєстровані та фактично проживають - син ОСОБА_7 – ОСОБА_6 (ОСОБА_7) та ОСОБА_2, які утримують вказане майно та відкрито й добросовісно користуються ним. Посилаючись на те, що вказаний будинок не прийнято до комунальної власності міста, вони позбавлені можливості у встановленому законом порядку приватизувати квартиру, у якій проживають. Просили визнати за ними право власності на по ? частини квартири № 27, за адресою м. Полтава, провулок Братів Шеметів, 19.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Полтавської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю відмовлено.

Рішення оскаржила ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_2, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23 червня 1995 року (а.с.4).

ОСОБА_2 за вказаною адресою зареєстрований з 16.11.1983 року (а.с.7).

Відповідно до наданої відповіді ТОВ «Полтава житлокомсервіс 2011» від 01.03.2017 р. № 2 балансоутримувачем житлового будинку № 19 по провулку Братів Шеметів (Інтернаціональний) в м. Полтаві є ТОВ «Укртехреєстр».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутності підстави, передбачені ст.344 ЦПК України, для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном ( ст.317 ЦК України).

У ч.1 ст.344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України ). Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі статтями 12,80,81,89 ЦПК України, а також встановивши обставини справи, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав, установлених ст.344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Як вбачається з матеріалів справи, балансоутримувачем житлового будинку № 19 по провулку Братів Шеметів (Інтернаціональний) в м. Полтаві є ТОВ «Укртехреєстр». Документи, які підтверджують право власності на вказаний будинок знаходяться у цього товариства, проте позивачами не ставилось питання про залучення його до участі в якості сторони справи, а не третьої особи (а.с. 13).

Отже, позивачі не набули права власності на спірне житлове приміщення, натомість, за життя первісного квартиронаймача ОСОБА_9 – набули право користування квартирою № 27 у житловому будинку № 19 по провулку Братів Шеметів у м. Полтаві і це право ніким не оспорюється.

Крім того, позивач ОСОБА_2 пояснив колегії суддів, що з заявою до балансоутримувача про здійснення приватизації займаної квартири не звертався, а,тому не вчинив необхідних дій, що регламентовані Законом України «При приватизацію державного житлового фонду».

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 п. 1 ч.1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_10

/підпис/ ОСОБА_11

Повний текст постанови складено 23.08.2018 р.

Згідно з оригіналом:

СуддяАпеляційного суду

ОСОБА_12 ОСОБА_1