Ухвала суду № 76039517, 23.08.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13049/18

Провадження № 1-кс/344/6020/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Книш П.І, підозрюваного ОСОБА_1, та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42018090780000098 від 09.08.2018, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обгрунтування якого посилався на те, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018090780000098 від 09.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що начальник Богородчанського РВ УДМС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та віднесеної до категорії «Б» ст. 6 Закону України «Про державну службу», з метою незаконного збагачення, керуючись єдиним злочинним наміром на одержання неправомірної вигоди, діючи через та за допомогою посередника ОСОБА_3, 09.08.2018, 15.08.2018 та 21.08.2018, перебуваючи по вул. Богдана Хмельницького та вул. Шевченка у смт. Богородчани Івано-Франківської області, одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду матеріального характеру загальною сумою 7 000 грн. за безперешкодне, позачергове та швидке отримання паспортів громадян України для виїзду за кордон ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, чим вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

Він же, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, віднесеної до категорії «Б» ст. 6 Закону України «Про державну службу», з метою незаконного збагачення, керуючись злочинним наміром на одержання неправомірної вигоди, повторно, діючи через та за допомогою посередника ОСОБА_3 та ОСОБА_8, 18.08.2018, перебуваючи по вул. Богдана Хмельницького у смт. Богородчани Івано-Франківської області, одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду матеріального характеру загальною сумою 2 000 грн. за безперешкодне, позачергове та швидке отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон останньому, чим вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

21 серпня 2018 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 22.08.2018 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, підтверджується протоколом огляду місця події від 21.08.2018, протоколом освідування від 21.08.2018, допитами свідків, а також іншими зібраними у провадженні доказами у їх сукупності.

Таким чином, дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, тобто даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява № 42310/04) від 21.07.2011 в пункті 175 зазначив, що «…термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення...».

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Підозрюваний має змогу переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки останній має реальну змогу виїхати за межі України.

Так, ОСОБА_1 із Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Підозрюваний знаходячись на волі має фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема працівників Богородчанського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області, оскільки останні є його підлеглими.

Підозрюваний має можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, таким чином затягуючи хід досудового розслідування.

Начальник Богородчанського РВ УДМС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки на даний час у Галицькому районному суді Івано-Франківської області триває судовий розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України, а також відповідно до наказу ДМС України від 24.07.2018 № 23д стосовно ОСОБА_1 розпочато та триває дисциплінарне провадження за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що начальник Богородчанського РВ УДМС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, реалізація якого супроводжувалась вчиненням дій корупційного характеру, вчиненого повторно, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів слідства та суду, впливати на потерпілих та свідків, чинити перешкоди слідству шляхом спілкування з іншими особами, вчиняти дії для знищення речей та документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_1 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінального провадження, із яких випливає, що начальник Богородчанського РВ УДМС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 вчинив дії, направлені на одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, а також майновий та сімейний стан останнього, вбачається необхідність у разі обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити та визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечив, просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді поруки працівниками органів внутрішніх справ.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника. У випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив зменшити розмір застави.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 22.08.2018 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1, злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання, а також відсутність судимості.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов’язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, одруженого, який перебуває на посаді начальника Богородчанського РВ УДМС України в Івано-Франківській області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів – до 20 жовтня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 52 860 (п”ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 20 жовтня 2018 року включно обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

та роз’яснити, що в разі невиконання таких обов’язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз’яснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_10

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.