Постанова № 76031905, 21.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5112/18 Справа № 204/1127/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Регіонального представництва товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» в м.Дніпро, товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов’язання прийняти на роботу та поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Регіонального представництва товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» в м.Дніпро (далі — РП ТОВ «ОККО-СХІД» в м.Дніпро), товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» (далі — ТОВ «ОККО-СХІД») про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов’язання прийняти на роботу та поновлення на роботі, мотивуючи тим, що 29 січня 2018 року на сайті “rabota.ua” побачив вакансію «молодший оператор АЗС в ТОВ «ОККО-СХІД».

Вказував, що з ним за телефонами - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 проводив співбесіду ОСОБА_3 — начальник АЗС ТОВ «ОККО-СХІД», що розташована в м.Дніпро вул.Набережна Леніна,3-б, та в процесі якої було обумовлено заробітну плату в розмірі 6.000 грн., графік роботи та його відповідність до вимог професії молодший оператор АЗС.

Зазначав, що між ними фактично було укладено усний трудовий договір та йому сказали щоб 30 січня 2018 року він з’явився на АЗС з усіма документами, де з ним проведе співбесіду Ольга, дасть анкету, перевірить документи та дасть направлення на проходження медичного огляду.

Посилаючись на те, що 01 лютого 2018 року він пройшов медичний огляд, за висновками якого він придатний до роботи по професії “молодший оператор АЗС” та прийшов до начальника ОСОБА_4, який відмовився підписувати заяву про прийняття його на роботу без пояснення причин, що порушило його права, а тому просить суд ухвалити рішення, яким визнати відмову у прийнятті на роботу незаконною, зобов’язати ТОВ «ОККО-СХІД» прийняти його на роботу на посаду молодшого оператора АЗС з 02 лютого 2018 року, поновити його на роботі в ТОВ «ОККО-СХІД» на посаді молодшого оператора АЗС з 02 лютого 2018 року.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що його трудові права порушені та підлягають судовому захисту.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Згідно з п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що даний спір виник з трудових правовідносин, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно до вимог ч.ч.1,6 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що висновком медичної комісії від 01 лютого 2018 року позивача визнано придатним до роботи по професії (посаді) у контакті з небезпечними та шкідливими виробничими факторами, речовинами, у несприятливих умовах праці, тобто придатним для роботи на посаді молодшого оператора АЗС (а.с.3-4).

Також в судовому засіданні встановлено, що вищезазначений висновок медичної комісії викладено на бланку направлення на обов’язковий попередній медичний огляд працівника ТОВ «ОККО-СХІД», однак зазначене направлення не містить дати та підпису уповноваженої роботодавцем особи (а.с.3).

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статі 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст. 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Отже, стаття 22 КЗпП України передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу. Це: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених ч.2 ст.22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права.

Обов'язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони, таким чином, заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов'язком роботодавця укласти такий договір.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення зазначених статей узгоджуються із практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту необґрунтованої відмови відповідачем у прийнятті його на роботу.

ОСОБА_5 не надав суду а ні заяви про прийняття його на роботу, а не будь-яких інших офіційних документів.

Відповідно до ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як визначено в ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Вимогами ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами та проінструктувати працівника з техніки безпеки виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Як вбачається з роз’яснень п.7 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджено також і факт того, що позивач ОСОБА_2 належить до кола осіб, з якими відповідач зобов'язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, котрих в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо). Тобто, перелік обов'язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП України є вичерпним і такого обов'язку відповідач не порушував, а отже вимоги про зобов’язання прийняти на роботи також є незаконними.

В той же час колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ст.21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов'язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

Вимоги про поновлення на роботі також є безпідставними, оскільки позивач не працював на підприємстві відповідача.

Доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем вимог законодавства спростовуються матеріалами справи.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а рішення суду має бути залишено без змін.

Зважаючи на те, що позивача було звільнено від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги, та беручи до уваги те, що спір виник з трудових правовідносин колегія суддів приходить до висновку про можливість віднесення судового збору за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2018 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_6