Ухвала суду № 76031009, 22.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/319/18 Провадження №11-кп/773/467/18 Головуючий у 1 інстанції:Гамула Б. С. Категорія: ч.2 ст.121 КК України Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Подолюка В.А.,

суддів – Філюка П.Т., Клока О.М.,

за участю секретаря – Білоуса І.Л.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст. 121 КК України на 9 (дев’ять) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 постановлено обчислювати з дня постановлення вироку – 03 липня 2018 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з 26 лютого 2018 року по 03 липня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі, що становить 4 (чотири) місяці 07 (сім) днів.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній – тримання під вартою.

Цивільний позов задоволено повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20 503 (двадцять тисяч п’ятсот три) гривні у відшкодування майнової шкоди та 100 000 (сто тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Вироком вирішено долю судових витрат та речових доказів.

ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він 25 лютого 2018 року між 18 та 19 годинами, знаходячись у спальній кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання, що по вул. Соборності, 42 в с. Бірки Любешівського району Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в ході сімейної сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи значення своїх дій, умисно завдав своїй дружині ОСОБА_4 від 44 до 73 ударів кулаками та долонями рук у ділянку грудної клітки, нижньої половини живота, спини, правої та лівої верхніх кінцівок, правого стегна, правої гомілки, лівих стегна, гомілки і ступні, лівого гомілково-ступеневого суглобу і ступні, правої тім’яно-скроневої ділянки волосистої частини голови і лобної ділянки обличчя, волосистої ділянки голови, обличчя, нижньої губи, з яких 20-30 ударів нанесено в ділянку голови, внаслідок чого заподіяв їй тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить його змінити, а саме, призначити покарання за ч.2 ст.121 КК України на розсуд суду в межах санкції даної статті з врахуванням того, що стороною обвинувачення не доведено таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також, віднести до пом’якшуючих обставин щире каяття та взяти до уваги позитивні характеристики обвинуваченого і ставлення до вчиненого. Зазначає, що судом не встановлено жодними доказами факт перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння, а тому, суд першої інстанції безпідставно визнав дану обставину, такою, що обтяжує його покарання. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків, щодо позитивної характеристики обвинуваченого. Зазначає, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненому, однак у вироку зазначив про часткове визнання обвинуваченим вини. Також просить врахувати те, що призначаючи ОСОБА_2 покарання, судом не враховано показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших, які є об’єктивними в частині характеристики про те, що ОСОБА_2 за місцем свого проживання характеризується позитивно. Разом з тим, ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності притягається вперше, є потерпілим, внаслідок аварії на ЧАЕС, має на утриманні неповнолітню дочку та матір похилого віку, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, жаліє про вчинене.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який апеляційну скаргу просив відхилити, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у заподіянні дружині ОСОБА_4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, ґрунтується на об’єктивно з’ясованих обставинах, які підтверджені доказами, наведеними у вироку і оціненими судом відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.121 КК України і ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд виходив із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання, зокрема обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом визнано вчинення злочину щодо подружжя та вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння. Враховано судом і дані про особу ОСОБА_2 який хоча і вперше притягується до кримінальної відповідальності, наявність на утриманні неповнолітньої дочки, однак посередньо характеризується за місцем проживання, свою винуватість у вчиненому визнав частково, позицію потерпілих, які наполягали на суворому покаранні для обвинуваченого.

Врахувавши вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, призначивши ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті за якою його притягнуто до кримінальної відповідальності.

Таке покарання належним чином вмотивоване, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується твердження апелянта про не перебування ОСОБА_2 під час вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, то вони не заслуговують на увагу.

Як вбачається з пояснень обвинуваченого він 25 лютого 2018 року зранку з дружиною ОСОБА_4 ходили в баню. Помившись біля 11 год. дружина пішла додому, а він залишився з кочегаром та його колишнім напарником у котельній пограти в карти. Граючи в карти, розпивали спиртне, всього у трьох випили близько 300 мл. горілки.

Свідок ОСОБА_6, в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що 25 лютого 2018 року до нього в котельну приходив обвинувачений ОСОБА_2 зі своєю дружиною ОСОБА_4, щоб помитися в бані. Остання пішла від них біля 11.10 год., ОСОБА_2 залишився грати у карти. Разом з ним та зі своїм колишнім напарником вони випили близько 350 мл. горілки, після чого розійшлися.

Враховуючи вищевказані пояснення обвинуваченого та показання свідка, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 злочин було вчинено в стані алкогольного сп’яніння. З такою позицією погоджується і апеляційний суд.

З висновку судово-медичної експертизи трупа від 03.04.2018 року № 32 (т.1 а.с.151) вбачається, що причиною смерті ОСОБА_4 став набряк-набухання речовини головного мозку, який розвинувся в результаті отримання потерпілою закритої черепно-мозкової травми, яка утворилася внаслідок травматичної дії тупих предметів (предмету), не менше 20-30 травматичних контактів, у невизначено короткий проміжок часу до моменту настання смерті, не менший за 5-12 годин, та яка за ступенем тяжкості стосовно живої особи належала б категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засідання ствердив, що в ході сварки між ним та ОСОБА_4 він 3-4 рази вдарив потерпілу кулаком у голову та близько шести разів долонею в обличчя. Коли востаннє наніс удар долонею в обличчя, то в потерпілої почалася сильна кровотеча з носа. Більше жодних ударів потерпілій не наносив.

Зважаючи на такі пояснення обвинуваченого, які не відповідають вищевказаному висновку, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове визнання ОСОБА_2 вини, а тому, твердження апелянта про наявність пом’якшуючих вину ОСОБА_2 обставин – щире каяття та повне визнання вини, не підлягає до задоволення.

Як вбачається з характеристики виданої в.о. старости Любешівської селищної ради Любешівського району, ОСОБА_2 за час проживання зарекомендував себе із посередньої сторони. Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вважають, що ОСОБА_2 за місцем свого проживання характеризується позитивно судом братись до уваги братись не можуть, оскільки таке твердження є особистою думкою свідків.

За таких обставин апеляційний суд не знаходить підстав для скасування вироку з мотивів наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим у той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: