Постанова № 76029380, 14.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1849/18 Справа № 204/8423/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 року

у справі за позовом комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення , -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просив стягнути з останньої на свою користь заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 50 890,14 грн., а також 1378 грн. судового збору.

В обґрунтування позову зазначив, що КП «Дніпроводоканал» надає послуги водопостачання та водовідведення споживачу за адресою: АДРЕСА_1. Між підприємством та відповідачем встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг. Згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 526 від 20.04.1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкритий особовий рахунок № 947290000039.

Між тим, відповідач не сплачувала належним чином надані їй послуги з водопостачання та водовідведення, у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01 серпня 2016 року складає 27 834,20 грн. Посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних – 3 874,07 грн., інфляційне збільшення -19 181,87 грн.

Крім того, КП «Дніпроводоканал» поставило питання про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 500 грн. за розміщення у пресі оголошення про виклик відповідача у судове засідання.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 24.04.2011 року по 01.08.2016 року у розмірі 17 679,13 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, не погодився позивач, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування скарги апелянт посилався на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив йому у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, індексу інфляції з підстав ненадання належного розрахунку. Зокрема, судом безпідставно відмовлено у стягненні понесених витрат на оголошення у пресі про виклик відповідача у судове засідання.

У відповідності до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, індексу інфляції та витрат на оголошення у пресі, перевірка його законності та обґрунтованості проведена у цих межах.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до суду 24 квітня 2014 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, що підтверджується переліком заяв щодо видачі судових наказів, поданих до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

На підставі заяви про видачу судового наказу Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ від 12 травня 2014 року про стягнення заборгованості з відповідача.

Згідно ухвали цього ж суду від 11 серпня 2016 року судовий наказ від 12 травня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь КП «Дніпроводоканал» ДМР заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення станом на 01.04.2014 року у розмірі 26 846,43 грн. було скасовано.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за водопостачання та водовідведення утворилася за період з 1999 року по 01 серпня 2016 року у розмірі 27 834,20 грн.

Відповідач у наданій суду заяві проти позову заперечувала та заявила про застосування строку позовної давності до виниклих між сторонами правовідносин.

Строк позовної давності за даним позовом про стягнення заборгованості з відповідача переривався подією - зверненням КП «Дніпроводоканал» ДМР 24 квітня 2014 року із заявою про видачу судового наказу та видачею судового наказу 12 травня 2014 року.

Між тим, відповідач не належним чином виконувала зобов'язання щодо оплати заборгованості за спожиті послуги з водопостачання кожного місяця на протязі останніх трьох років, тобто момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного платежу, починаючи з 24 квітня 2011 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, повинна бути розрахована та стягнута за період з 24 квітня 2011 року по 01 серпня 2016 року.

За період з 24 квітня 2011 року по 01 серпня 2016 року за спожиті послуги було нараховано – 21 690,13 грн. За вказаний період відповідачем вносилася оплата за комунальні послуги у розмірі 4 011,00 грн.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення підлягають частковому задоволенню, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 17 679,13 грн.

В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що КП “Дніпроводоканал” ДМР не надано суду належних розрахунків на її підтвердження.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (надалі в редакції, чинній на день постановлення оскаржуваного рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59 ЦПК України)

Згідно з ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий розрахунок 3% річних (а.с.43-45). Іншого розрахунку під час розгляду справи у суді першої інстанції не надавалось, він не спростований відповідачем.

Маючи сумніви щодо такого розрахунку, суд першої інстанції мав можливість витребувати у позивача детальний розрахунок 3% річних, перевірити нараховану суму.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого апелянтом під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції за період з 01.05.2011 року по 31.08.2016 року 3% річних складають 3192 грн.

Оскільки, з урахуванням позовної давності, заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення стягнута за період з 24.04.2011 року по 01.08.2016 року, колегія суддів, в силу ч. 2 ст.625 ЦК України, вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь КП “Дніпроводоканал” ДМР 3% річних у сумі 2981,09 грн. за цей період. Зокрема, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надавався розрахунок саме на таку суму.

Що стосується позовних вимог про стягнення індексу інфляції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 24.04.2011 року по 01.08.2016 року складає 17 679,13 грн. Відповідачем був проведений розрахунок індексу інфляцій, розмір якої заявлено у сумі 17 999,56 грн.

Між тим, колегія суддів не може погодитись з таким розрахунком з тих підстав, що в ньому не вказаний період, за який нараховується індекс інфляції, не вказано кількості днів прострочення платежів, оскільки за кожним з платежів кількість днів прострочення є різною. Розмір заборгованості, на який проводиться нарахування індексу інфляції, взято з урахуванням загальної сукупної суми боргу.

На вказану обставину звернув увагу і суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення індексу інфляції, однак апелянт не скористався своїм правом щодо надання належного розрахунку до апеляційного суду, натомість подав аналогічний розрахунок. Крім того, цей розрахунок проведено, починаючи з травня 2011 року на загальну суму боргу.

Колегія суддів зауважує, що нарахований комунальним підприємством розмір інфляції значно перевищує розмір загальної заборгованості позивача. Маючи інформацію щодо наявності боргу, КП «Дніпроводоканал» звернулось до позивача з позовом через значний проміжок часу, чим сприяло збільшенню інфляційних збитків.

Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення індексу інфляції.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, засадам розумності та справедливості, узгоджується з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

У справі встановлено, що відповідач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповіддю відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (а.с.11).

ОСОБА_2 була повідомлена належним чином про день, місце і час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 19,20), надала відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 26).

Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент вчинення відповідної процесуальної дії) відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача не було підстав для публікування оголошення у пресі про виклик відповідача у судове засідання, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог комунального підприємства.

Враховуючи наведене, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

В решті, в оскаржуваній частині, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а тому залишається в силі. У зв'язку з чим апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради – задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про стягнення 3% річних – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 03341305) 3% річних за період з 24.04.2011 року по 01.08.2016 року у сумі 2981,09 грн. та судовий збір - 210,36 грн.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про стягнення інфляційного збільшення суми боргу та витрат на публікацію оголошення у пресі – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_3