Рішення № 76027251, 22.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2255/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

02.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 2 від 06.03.2018;

- зобов'язати Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 03.02.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення, оскільки позивач надав докази підтвердження своєї участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 03.02.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 816/2255/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

21.08.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вказано, що у матеріалах, які надані позивачем для призначення пенсії, відсутні документи, на підставі яких можливо встановити період проходження позивачем дійсної строкової служби, як військовослужбовця та період участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 39/.

21.08.2018 до суду позивачем надано відповідь на відзив, у якій указано, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсійних виплат, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Позивач вказує, що зазначене посвідчення було подано ним до відповідача /а.с. 51-52/.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Стосовно клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості співвідповідача - Державну казначейську службу України, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що фінансування виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводиться за рахунок державного бюджету України. Розпорядником коштів Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, тому відповідач вважає, що наявні підстави для залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Державну казначейську службу України.

Частинами третьою та четвертою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Водночас предметом спору у цій справі є оцінка правомірності рішення Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 2 від 06.03.2018. При цьому суд зазначає щодо наявності компетенції саме у відповідача про вирішення питання щодо призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не заявлено вимог до Державної казначейської служби України.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.1993 позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2) серія НОМЕР_2 /а.с. 5/.

Згідно з інформацією, указаною у військовому квитку НОМЕР_3, позивач з 22 жовтня по 18 листопада приймав участь у роботах, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 10/.

Відповідно до довідки Миргородського об'єднаного військового комісаріату від 14.06.2017 № 6/1480 ОСОБА_1 у період з 22.10.1986 по 18.11.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 11/.

Крім того, у довідці військової частини Міністерства оборони 06407 від 20.11.1986 № 165 зазначено, що позивач у період з 22.10.1986 по 18.11.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 12/.

З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.02.2018 про призначення/перерахунок пенсії за віком, як учаснику наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС /а.с. 48/.

Рішенням Миргородського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 06.03.2018 № 2 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з неповною інформацією щодо періодів роботи, населених пунктів чи об'єктів, де заявником проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та відсутності підстав видачі документів /а.с. 22-23/.

Позивач, не погоджуючись з указаним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (надалі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Положеннями абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на зменшення пенсійного віку на 10 років.

Згідно з абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (надалі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи:

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122,

або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,

або довідка архівної установи,

або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження. Водночас законодавством передбачено певний перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У частині першій статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно з пунктами 1, 2, 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (у редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році від 23.01.1993 серія НОМЕР_2 (категорії 2), порядок регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19.12.1991 із змінами і доповненнями від 01.07.1992), іншими актами законодавства України.

Видача посвідчень провадиться, зокрема іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження ( із зазначенням кількості днів і населеного пункту); г) рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження.

З аналізу наведених норм права слідує, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.

При цьому, суд зазначає, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

З огляду на викладене, оскільки позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році від 23.01.1993 серії НОМЕР_2 (категорії 2), а надані ним довідки є належним доказом на підтвердження передбачених законом відомостей, які підтверджують, зокрема період роботи, а тому відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, суд дійшов висновку, що суд з метою захисту прав позивача з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Миргородського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 06.03.2018 № 2.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

У справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Надаючи оцінку діям державного органу у спірних правовідносинах, суд не може визнати їх такими, що відповідають принципу "належного урядування", оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав позивача з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення/перерахунок пенсії від 26.02.2018, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, вимоги щодо зобов'язання Миргородське об'єднане УПФУ Полтавської області призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 03.02.2018 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 37600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Гоголя, 107, м. Миргород, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37844949) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 06.03.2018 № 2.

Зобов'язати Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 26.02.2018, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна