Рішення № 76027250, 09.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/640/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Матірної Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа - Управління Служби безпеки України в Полтавській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі - відповідач, УДМС в Полтавській області), де просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 15.02.2018 №5 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого ОСОБА_1 11 березня 2016 року, на підставі пункту 3 та 5 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію";

- визнати протиправним та скасувати рішення від 15.02.2018 №1 про відмову ОСОБА_1 у видачі посвідки на постійне проживання в Україні;

- зобов'язати видати громадянину Республіки Ірак - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_3, посвідку на постійне проживання в Україні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем винесено рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого позивачу 11.03.2016, з тих самих підстав і за те саме порушення, у зв'язку з якими відповідачем вже приймалося аналогічне рішення від 31.05.2017 № 35, що було визнано протиправним та скасовано в судовому порядку постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі № 816/1840/17, яка постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 була частково змінена в мотивувальній частині, а в іншій частині залишена без змін. Вказував, що оскаржувані рішення є очевидно не обґрунтованими та явно не спрямовані на досягнення балансу між несприятливими наслідками для позивача і метою (суспільними інтересами), на досягнення яких вони спрямовані. Просив врахувати, що за наслідками оскаржуваних рішень, якщо вони не будуть скасовані судом у зв'язку із їх протиправністю, позивач буде змушений в найкоротший термін покинути територію України, що призведе до розриву з сім'єю - дружиною ОСОБА_7, з якою зареєстровано шлюб 25.07.2014, у якому у них народилася дочка ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_3), і обидві є громадянами України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 (суддя Довгопол М.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 (суддя Довгопол М.В.) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Служби безпеки України в Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 (суддя Довгопол М.В.) закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розпорядженням керівника апарату Зіненка Є.В. від 17.07.2018 № 30 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 816/640/18 на підставі доповідної записки судді Довгопол М.В. щодо неможливості продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені КАС України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 816/640/18 передані судді Єресько Л.О.

Ухвалою від 19.07.2018 справу прийнято до провадження судді Єресько Л.О. та призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник УДМС в Полтавській області проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування правомірності винесених ним рішень пояснював, що оскаржувані рішення були прийняті управлінням на підставі подання Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 14.02.2018 про відмову у видачі посвідки на постійне проживання та скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ірак ОСОБА_1 так як його дії становлять загрозу національній безпеці.

Управління Служби безпеки України в Полтавській області в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечили, хоча в матеріалах справи наявні докази, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи. Від представника третьої особи через канцелярію суду подано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із неможливістю прибути у призначене судове засідання через перебування у відпустці з 06.08.2018 по 12.09.2018, при цьому при визначенні наступної дати просив врахувати час відпустки.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення даного клопотання, враховуючи важливість вирішення даної справи для позивача та його сім'ї, а також тривалість перебування даної справи в провадженні суду.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання представника третьої особи, просив перенести судове засідання.

Вирішуючи дане клопотання суд виходив із того, що третя особа є юридичною особою публічного права та, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду даної справи мала б забезпечити уповноваженого представника для участі у призначеному судовому засіданні шляхом заміни представника, що перебуває у відпустці, іншим представником. Перебування у відпустці одного з представників юридичної особи публічного права судом не визнається поважною причиною для неприбуття в судове засідання за викликом суду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання , суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Тож на підставі наведеної норми, а також приймаючи до уваги не визнання судом причин неявки представника третьої особи в судове засідання поважними, наявністю в матеріалах справи письмових пояснень на позовну заяву третьої особи, враховуючи важливість вирішення даної справи для позивача та його сім'ї, а також тривалість перебування даної справи в провадженні суду, суд ухвалив провести розгляд справи за даної явки та наявними в справі матеріалами.

В письмових поясненнях на позовну заяву представник УСБУ в Полтавській області вказував, що юридичний факт, який свідчить про діяльність громадянина Ірак ОСОБА_1 як особи, причетної до нелегальної міграції, пов'язаної із незаконним перетином державного кордону України поза пунктами пропуску встановлено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 816/1840/17. За оцінкою УСБУ в Полтавській області даний факт дозволяє дійти висновку про відсутність у позивача намірів проживання в Україні та ведення спільного господарства з ОСОБА_7, у зв'язку з чим третьою особою 15.02.2018 направлено на адресу УДМС України в Полтавській області відповідне інформування. В задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі (т.1 а.с. 156-161).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Республіки Ірак (паспорт № НОМЕР_3) (т.1 а.с. 52-59).

Позивач прибув в Україну 08.11.2010 з метою отримання освіти. У 2016 році закінчив вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», здобув ступінь спеціаліста за спеціальністю «Лікувальна справа», кваліфікація лікар, доктор медицини, що підтверджується дипломом спеціаліста НОМЕР_5 від 24.06.2016 (т.1, а.с. 228).

25 липня 2014 року між громадянином Республіки Ірак ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_12 зареєстровано шлюб, про що у Книзі реєстрації шлюбів 25 липня 2014 року зроблено актовий запис за № 968 (т.1 а.с. 30).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є батьком громадянки України ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с. 31). Згідно законодавства України ОСОБА_8 є громадянином України від народження, що підтверджується дублікатом довідки УДМС України в Полтавській області від 12.10.2015 № 193/2015 (т.1 а.с. 12).

Перебуваючи на законних підставах на території України 23.10.2015 звернувся до УДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну , як особі, якій відповідно до п.1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл надається поза квотою (донька - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 є громадянкою України - довідка № 193/2015 про реєстрацію особи громадянином України, видана УДМС України в Полтавській області 12.10.2015).

Рішенням УДМС в Полтавській області від 11.03.2016 позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну (т. 2 а.с. 23), видано позивачу 16.03.2016 за № 5/4347, дійсний до 11.03.2017 (т.1 а.с. 47).

На підставі даного дозволу УДМС в Полтавській області 04.04.2016 позивача за його заявою документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_6 (т.1 а.с. 221).

06.02.2017 до УДМС надійшло повідомлення Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального Управління ДПС України від 25.01.2017 № 27/-1025, що 02.12.2016 персоналом Мукачівського прикордонного загону за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину на ділянці відділу прикордонної служби «Косино» було затримано групу іноземних громадян без документів, що посвідчують особу, які назвалися громадянами Іраку, Індії та Сирії. Проведеними перевірочними заходами було встановлено, що серед затриманих був громадянин Іраку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2016 по справі № 297/3069/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. (т.1 а.с. 104).

Позивач визнав себе винним у вчиненні даного правопорушення та сплатив присуджений штраф (т.1 а.с. 227).

10.02.2017 УДМС України в Полтавській області звернулося до Управління Служби безпеки України у Полтавській області за інформацією щодо можливості застосування до громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1 положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України».

Листом від 04.04.2017 за № 66/2/7-3233 УСБУ в Полтавській області повідомило УДМС України в Полтавській області про доцільність розгляду питання про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Іраку ОСОБА_1.

За наслідками розгляду вищевказаних повідомлень УДМС України в Полтавській області прийнято рішення від 31.05.2017 про скасування рішення УДМС України в Полтавській області від 11.03.2016 про надання дозволу на імміграцію громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 на підставі пунктів 3 та 5 статті 12 Закону України «Про імміграцію», та визнана недійсною і такою, що підлягає вилученню, видана на підставі цього дозволу посвідка на постійне проживання (т.1 а.с. 223).

Далі судом встановлено, що на виконання даного рішення УДМС України в Полтавській області вилучено у позивача посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_6 та згідно акту від 05.10.2017 № 22724 знищено як анульований недійсний документ (т.1 а.с. 224).

Щодо обставин вилучення посвідки позивач пояснив, що таке вилучення відбулося коли він звернувся до УДМС України в Полтавській області у зв'язку із настанням часу для вклеєння фото, як того вимагає законодавство України. Однак посвідку йому не повернули, натомість повідомили про її вилучення та вручили йому рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 31.05.2017 № 35 (т.1 а.с. 48).

При цьому суд звертає увагу, що видане позивачу рішення від 31.05.2017 № 35 (т.1 а.с. 48) містило лише рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданий 11.03.2016, та не містило рішення визнання недійсною і такою, що підлягає вилученню, виданої на підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання (т.1 а.с. 223).

Доказів суду про вручення позивачу рішення від 31.05.2017 в частині визнання недійсною і такою, що підлягає вилученню, виданої на підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання, відповідачем не надано.

Тож позивач не погодившись із рішенням УДМС України в Полтавській області від 31.05.2017 оскаржив його до суду лише в частині про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі № 816/1840/17, мотивувальна частина якої була частково змінена постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 до УДМС України в Полтавській області про скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну задоволено в повному обсязі (т.1 а.с. 14 - 21, 22-27).

Далі ОСОБА_1 в позовній заяві пояснював, що отримавши копію постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 816/1840/17, з прийняттям якої набрала законної сили постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2017, якою було визнано протиправним та скасовано рішення УДМС України в Полтавській області від 31.05.2017 (прим. суду - в частині про скасування дозволу на імміграцію в Україну), 09.02.2018 повторно звернувся із відповідною заявою до органів Державної міграційної служби через Київський районний відділ УДМС України у Полтавській області про оформлення посвідки на постійне проживання (т.1 а.с. 49 - 51).

Після отримання заяви позивача УДМС України в Полтавській області звернулися до УСБУ в Полтавській області листом від 12.02.018 № 5301.12-1806/53.1-18 у зв'язку з тим, що рішення першого від 31.05.2017 № 35 було скасовано через порушення процедури скасування дозволу на імміграцію, то на їх думку питання загрози національній безпеці України зазначеним іноземцем судом не розглядалося і залишилося без уваги, а тому просили повідомити про наявність загрози національній безпеці України в діях громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1, та у разі загрози - надати відповідне клопотання (т.1 а.с. 100).

У відповідь на вищевказаний лист відповідача УСБУ в Полтавській області надано інформування від 14.02.2018 № 66/2/7-/718, де з посиланням на вищевикладені судом висновки колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у постанові від 16.01.2018 по справі № 816/1840/17 в частині виключення підстави для скасування оскаржуваного рішення із мотивувальної частини постанови ПОАС від 02.11.2017, третьою особою зазначено, що апеляційною інстанцією встановлено юридичний факт, який свідчить про діяльність ОСОБА_1 як особи, причетної до нелегальної міграції, пов'язаної із незаконним перетином державного кордону України поза межами пункту пропуску. Враховуючи вищевикладене, УСБУ в Полтавській області зазначили, що наведене дозволяє дійти висновку про відсутність у заявника намірів проживати в Україні та вести спільне господарство з ОСОБА_7, а тому вважають за доцільне розглянути питання про відмову у документуванні посвідкою на постійне проживання в Україні та скасування дозволу на імміграцію вказаному громадянину Іраку (т.1 а.с. 101 - 102).

На підставі наведеної відповіді УСБУ в Полтавській області та пп. 1 п. 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251, відповідачем прийнято рішення від 15.02.2018 № 1 про відмову у оформленні посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 (т.1 а.с. 103 -104).

В той же день на підставі тієї ж відповіді УСБУ в Полтавській області та пунктів 3 і 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» рішення від 15.02.2018 № 5 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданий громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 11.03.2016 (т.1 а.с. 108-109, 110).

Позивач особисто отримав вищевказані рішення 16.02.2018, що підтверджується відповідною розпискою (т.1 а.с. 119).

З даними рішеннями позивач не погодився та звернувся до суду із даним позовом по їх оскарження.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням суд виходить із такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-ІІІ (надалі - Закон № 2491).

Відповідно до статті 1 даного Закону імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію (ст.1 цього ж Закону).

Дозвіл на імміграцію позивачу надано поза квотою у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491, як одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Пунктом 19 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (у редакції з 12.04.2017 року) (надалі - Порядок № 1983) встановлено, що рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Рішенням УДМС в Полтавській області від 11.03.2016 позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну (т. 2 а.с. 23), видано позивачу 16.03.2016 за № 5/4347, дійсний до 11.03.2017 (т.1 а.с. 47).

Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов'язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні (абз. 4 п. 19 Порядку № 1983).

Судом встановлено, що даний дозвіл був реалізований позивачем шляхом вчасного звернення в установленому порядку до УДМС в Полтавській області із заявою про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання, яким 04.04.2016 було документовано позивача посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_6 (т.1 а.с. 221).

Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені ст. 12 Закону № 2491.

Так нормами статті 12 названого Закону встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Статтею 6 Закону України "Про імміграцію" визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

Так, відповідно до п. 2, 3 ч.1 ст. 6 Закону України "Про імміграцію", спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Згідно пункту 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (п. 22 Порядку № 1983).

Як встановлено судом вище рішенням УДМС України в Полтавській області від 31.05.2017 у відповідності до пунктів 3 та 5 статті 12 Закону України «Про імміграцію» було скасовано рішення УДМС України в Полтавській області від 11.03.2016 про надання дозволу на імміграцію громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 на підставі:

- повідомлення Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального Управління ДПС України від 25.01.2017 № 27/-1025 про спробу позивачем незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину,

- постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2016 по справі № 297/3069/16-п про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.,

- листа від 04.04.2017 за № 66/2/7-3233 УСБУ в Полтавській області у відповідь на запит УДМС України в Полтавській області про доцільність розгляду питання про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Іраку ОСОБА_1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі № 816/1840/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до УДМС України в Полтавській області про скасування рішення від 31.05.2017 № 35 про скасування дозволу на імміграцію в Україну задоволено в повному обсязі (т.1 а.с. 14 - 21).

Як слідує із змісту вищевказаної постанови суду, останній при визнанні оскаржуваного рішення протиправним та його скасуванні виходив із двох підстав:

1) порушення УДМС України в Полтавській області Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (надалі - Порядок № 1983) в частині порушення обов'язку проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання, зокрема:

- не забезпечено належне повідомлення позивача про порушення процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну, а також не доведено до відома ОСОБА_1 необхідність з'явитись до органу міграційної служби для надання пояснень;

- порушення встановленого місячного терміну для всебічного вивчення подання щодо скасування дозволу на імміграцію без поважних причин;

- скасування дозволу на імміграцію в Україну, дія якого закінчилася ще 11.03.2017, тобто прийняття рішення про скасування документа, який не мав юридичної сили;

2) оцінка судом першої інстанції спроби позивача порушити правила перетину кордону України з Угорщиною як загрози національній безпеці Угорщини, а не України, на території якої позивач перебував на законних підставах.

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду під час апеляційного перегляду постанови ПОАС від 02.11.2017 у справі № 816/1840/17 погодилася із правильним вирішенням спору по суті позовних вимог, одночасно зазначивши про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що дії позивача направлені на незаконний перетин державного кордону України поза пунктом пропуску не загрожує національній безпеці України, а становить лише загрозу національній безпеці Угорщини.

З аналізу приписів статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" від 19.06.2003 № 964-IV, якою передбачено, що однією з реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві є нелегальна міграція, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що дії позивача, направлені на незаконний перетин державного кордону України поза пунктом пропуску можуть бути розцінені як дії, що загрожують національній безпеці України.

До того ж, колегія суддів зазначила, що у будь якому разі є не припустимим порушення українського законодавства. Позивач не був позбавлений можливості та не надав суду доказів існування перешкод у легальному оформленні необхідних документів для перетинання державного кордону України.

«Отже вищезазначені підстави для прийняття судового рішення є на думку колегії суддів не обґрунтованими, а тому підлягають виключенню з мотивувальної частини постанови.

… Проте, оскільки оскаржуване рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 31 травня 2017 року № 35 прийнято з порушенням Порядку скасування дозволу на імміграцію, воно не може вважатися законним та підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, а тому резолютивна частина рішення суду першої інстанції є законною та підстави для її скасування відсутні».

Тож постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 816/1840/17 частково змінено мотивувальну частину постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 по справі № 816/1840/17, а в іншій частині дану постанову суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а.с. 22 - 27).

Таким чином судом надано правову оцінку рішенню УДМС України в Полтавській області про скасування рішення від 31.05.2017 № 35 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, прийнятого на підставі звернення Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального Управління ДПС України (який виступив ініціатором порушення питання скасування позивачу дозволу на імміграцію) від 25.01.2017 № 27/-1025 про спробу позивачем незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину.

Той факт, що апеляційною інстанцію виключено з мотивувальної частини таку підставу для скасування рішення відповідача від 31.05.2017 № 35, як «дії позивача направлені на незаконний перетин державного кордону України поза пунктом пропуску не загрожує національній безпеці України, а становить лише загрозу національній безпеці Угорщини», мотивуючи тим, що такі дії «можуть бути розцінені як дії, що загрожують національній безпеці України», жодним чином не вплинули на висновки суду при оцінці оскаржуваного рішення як протиправного, тобто такого, що порушує права позивача, оскільки з цих підстав рішення суду першої інстанції не було скасовано, натомість підтверджено його законність, у зв'язку з чим останнє набрало законної сили.

Досліджуючи процедуру скасування позивачу дозволу на імміграцію при прийнятті оскаржуваного в даному провадженні рішення УДМС України в Полтавській області від 15.02.2018 № 5 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 16.03.2016 № 5/4347 рішенням від 11.03.2016 (дійсний до 11.03.2017), на відповідність дотримання норм Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень № 1983, суд виходить із такого.

Як було встановлено судом вище після звернення позивача 09.02.2017 у зв'язку із отриманням копії постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 816/1840/17, з прийняттям якої набрала законної сили постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2017, якою було визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 31.05.2017 (прим. суду - в частині про скасування дозволу на імміграцію в Україну) про оформлення посвідки на постійне проживання, УДМС України в Полтавській області звернулися до УСБУ в Полтавській області листом від 12.02.018 № 5301.12-1806/53.1-18 у зв'язку з тим, що рішення першого від 31.05.2017 № 35 було скасовано через порушення процедури скасування дозволу на імміграцію, то на їх думку питання загрози національній безпеці України зазначеним іноземцем судом не розглядалося і залишилося без уваги, а тому просили повідомити про наявність загрози національній безпеці України в діях громадянина Республіки Ірак ОСОБА_1, та у разі загрози - надати відповідне клопотання (т.1 а.с. 100).

Суд зауважує, що постановка питання відповідачем у даному запиті не відповідає дійсності, судом було надано правову оцінку всім підставам, покладеним в основу прийняття скасованого рішення від 31.05.2017 № 35, однак під час оцінки доказів у їх сукупності виключення вищевказаної підстави з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції не потягло за собою його скасування та жодним чином не спростовує порушення, допущені відповідачем в ході прийняття спірного рішення.

У відповідь на вищевказаний лист відповідача УСБУ в Полтавській області надано інформування від 14.02.2018 № 66/2/7-/718, де з посиланням на вищевикладені судом висновки колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у постанові від 16.01.2018 по справі № 816/1840/17 в частині виключення підстави для скасування оскаржуваного рішення із мотивувальної частини постанови ПОАС від 02.11.2017, третьою особою зазначено, що апеляційною інстанцією встановлено юридичний факт, який свідчить про діяльність ОСОБА_1 як особи, причетної до нелегальної міграції, пов'язаної із незаконним перетином державного кордону України поза межами пункту пропуску. Враховуючи вищевикладене, УСБУ в Полтавській області зазначили, що наведене дозволяє дійти висновку про відсутність у заявника намірів проживати в Україні та вести спільне господарство з ОСОБА_7, а тому вважають за доцільне розглянути питання про відмову у документуванні посвідкою на постійне проживання в Україні та скасування дозволу на імміграцію вказаному громадянину Іраку (т.1 а.с. 101 - 102).

За змістом даної відповіді УСБУ в Полтавській області посилається на обставини, яким вже надано правову оцінку в постанові ХААС від 16.01.2018 у справі № 816/1840/17, з чого приходить до висновку про відсутність у заявника намірів проживати в Україні та вести спільне господарство з ОСОБА_7

Однак жодних додаткових підстав, які б не були предметом оцінки суду у вищезгаданій справі та які б обґрунтовано свідчили про порушення позивачем національної безпеки України позивачем дана відповідь не містить.

Крім того, із аналізу наведеного слідує, що ініціатором порушення питання про скасування позивачу дозволу на імміграцію в даному випадку виступає відповідач - УДМС України в Полтавській області.

У відповідності до пункту 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Такого обґрунтованого висновку відповідачем в порушення п. 22 вказаного Порядку складено не було.

В той же час УДМС України в Полтавській області, розцінивши вищезгадану відповідь УСБУ в Полтавській області від 14.02.2018 на запит відповідача від 12.02.2018, як достатню підставу стверджувати, що дії ОСОБА_1 становлять загрозу національній безпеці України, було прийнято рішення від 15.02.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну (т.1 а.с. 69-71, 72).

Дане рішення прийнято з двох підстав - пункту 3 та пункту 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Пунктом 3 вказаної норми визначено, що дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано у разі, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а пунктом 5 цієї ж норми установлено, що дозвіл на імміграцію скасовується, якщо іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями ст. 12 Закону України «Про імміграцію» передбачено можливість скасування дозволу на імміграцію у випадку встановлення хоча б однієї з передбачених у ній підстав. Однак, можливість скасування такого дозволу у жодному випадку не повинна ототожнюватися з обов'язком з прийняття такого рішення.

Така конструкція норми ст. 12 цього Закону дозволяє суб'єкту прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію об'єктивно оцінити обставини, що є підставою для можливого скасування дозволу, а також обставини, які настали після отримання особою дозволу на імміграцію, та прийняти пропорційне рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

У справі, яка розглядається, відповідач, на переконання суду, прийняв оскаржуване рішення формально і без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто не пропорційно.

Суд приходить до висновку про безпідставність застосування відповідачем як підстави для скасування позивачу дозволу на імміграцію п. 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», оскільки ті самі підстави вже були предметом судового розгляду, нове рішення, що є предметом оскарження у даному провадженні, жодним чином не усуває порушень відповідача, які стали підставою для скасування аналогічного рішення від 31.05.2017, як то 1) порушення місячного строку, встановленого законодавством для прийняття такого рішення, 2) скасування дозволу на імміграцію, який закінчився терміном дії, 3) не забезпечення належного повідомлення іммігранта про порушення процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну, а також не надання йому можливості надати пояснення.

Так, якщо відповідачем без поважних причин було пропущено місячний строк для прийняття рішення від 31.05.2017, то станом на момент прийняття рішення від 15.02.2018 з тієї самої підстави цей строк тим більше є порушеним і усунути це порушення вже не є можливим.

Встановлення законодавством строків для провадження тих чи інших управлінських процедур обумовлюється принципом правової визначеності. Тобто застосовувати будь-які несприятливі наслідки до осіб за результатами застосування владних управлінських функцій суб'єкти владних повноважень можуть лише протягом відведених для цього термінів (строків). За витіком таких строків правовідносини вважаються усталеними.

Порушення повторної процедури фактично з тих самих підстав, з яких вже приймалося рішення, якому надано оцінку в порядку судового контролю, є порушенням принципу правової визначеності.

Також, на ту обставину, що відповідач прийняв рішення про скасування документа, який не мав юридичної сили (дозвіл на імміграцію в Україну від 11.03.2016, дія якого закінчилася ще 11.03.2017), суди звернули увагу ще під час розгляду адміністративної справи № 816/1840/17, предметом розгляду якої було рішення відповідача від 31.05.2017 № 35.

Звісно, що станом на момент прийняття рішення від 15.02.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 11.03.2016, дія якого закінчилася ще 11.03.2017, це питання залишається актуальним.

Обґрунтованих пояснень навіщо скасовувати дозвіл, який вичерпав свою дію, представником відповідача суду не надано.

Задля усунення порушення відповідачем процедури, встановленої судами при розгляді справи № 816/1840/17 в частині не надання можливості іммігранту надати відповідні пояснення, при винесенні рішення від 15.02.2018 відповідачем були отримані пояснення від позивача та його дружини, надані ними у вигляді заяв від 15.02.2018 з проханням врахувати наслідки для їх сім'ї у випадку прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію позивачу (т. 1 а.с. 120 - 121), однак дані заяви не були враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення від 15.02.2018 про скасування означеного дозволу на імміграцію, оскільки за змістом оскаржуваного рішення не надається жодної оцінки доводам та поясненням позивача і його дружини, та взагалі немає жодної згадки про їх наявність. Наведене свідчить про формальність проведення відповідачем процедури в цій частині.

Щодо іншої підстави, зазначеної відповідачем в оскаржуваному рішенні від 15.02.2018 - пункт 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», відповідно до якого дозвіл на імміграцію скасовується, якщо іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, то суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтувань стосовно даного порушення, зокрема, яку норму та якого закону порушено позивачем.

Наведене дозволяє дійти висновку про безпідставність рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 15.02.2018 № 5 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці визначає, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що скасування дозволу на імміграцію, здійснене виключно за формальних обставин без дослідження всіх обставин необхідності прийняття такого рішення, зумовило порушення необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані норми ст. 12 Закону.

Таким чином, відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини у виниклих обставинах. Скасування цього дозволу, а не його зміна або скасування з прийняттям нового рішення, без врахування обставин, які існують, суттєво порушує права позивача, оскільки він втратив передбачені законом підстави на отримання дозволу на імміграцію.

Такими наслідками відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію" є обов'язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку передбаченому законодавством. Крім того, згідно зі ст. 14 цього Закону, особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Як слідує із змісту оскаржуваного рішення від 15.02.2018 № 5 при винесені оскаржуваного рішення відповідачем не вивчались обставини, зокрема, наявність у позивача родини, а саме дружини ОСОБА_7, з якої позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з 25.07.2014, та малолітньої дочки ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_5), які є громадянами України.

Таким чином, втручання органу державної влади в сімейне життя позивача є неправомірним, не враховувалось наявність малолітньої дитини, законне право дитини на проживання разом з батьками.

Також позивач в судовому розгляді вказував, що він зареєстрований платником податків в Україні (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1), а також має в Україні житло на праві приватної власності, а саме квартиру загальною площею 62,3 кв.м. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.11.2015, де проживає разом зі своєю родиною (т. 1 а.с. 33-35).

Пояснював, що отримана ним освіта дозволяє йому працевлаштуватися в Україні за фахом (у 2016 році закінчив вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», здобув ступінь спеціаліста за спеціальністю «Лікувальна справа», кваліфікація лікар, доктор медицини, що підтверджується дипломом спеціаліста НОМЕР_5 від 24.06.2016 (т.1, а.с. 228). Єдиною перешкодою для офіційного працевлаштування є відсутність посвідки на постійне проживання.

Про наявність будь-яких інших порушень позивачем законів України, окрім порушення, за яке він поніс адміністративну відповідальність на підставі постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2016 по справі № 297/3069/16-п, що було предметом розгляду в адміністративній справі № 816/1840/17, чи наявність будь-яких реальних чи потенційних загроз, які становить ОСОБА_1 для національної безпеки України відповідач суду не повідомляв, в основу оскаржуваного рішення інші обставини не покладалися.

З аналізу наведеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 15.02.2018 №5 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого ОСОБА_1 11 березня 2016 року, на підставі пункту 3 та 5 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію", є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку рішенню Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 15.02.2018 № 1 про відмову у оформленні та видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1, суд виходить із такого.

Дане рішення винесене відповідачем з тих самих підстав, що і рішення від 15.02.2018 № 35, якому судом надана оцінка вище.

Підпунктом 1 пункту 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251 (в редакції чинній на момент ) визначено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку, що фактично відтворює підставу для скасування дозволу на імміграцію, визначену пунктом 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про протиправність рішення УДМС України в Полтавській області від 15.02.2018 № 1 про відмову у оформленні та видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 та необхідність його скасування з вищенаведених мотивів.

Як встановлено судом в ході судового розгляду необхідність повторного звернення позивача за отриманням посвідки на постійне проживання була викликана тим, що попередня посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 04.04.2016 (т.1 а.с. 221), видана позивачу за його заявою на підставі дозволу на імміграцію в Україну 16.03.2016 № 5/4347 рішенням від 11.03.2016 (дійсний до 11.03.2017), була визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню рішенням УДМС у Полтавській області від 31.05.2017 (т.1 а.с. 223), на виконання якого дана посвідка була вилучена у позивача та згідно акту від 05.10.2017 № 22724 знищено як анульований недійсний документ (т.1 а.с. 224).

При цьому, суд зауважує, що означена посвідка була визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню тим самим рішенням від 31.05.2017, яким було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, яке було оскаржено ОСОБА_1 до суду в адміністративній справі № 816/1840/17.

Однак, рішення судів (постанова ПОАС від 02.11.2017 у справі № 816/1840/17, та постанова ХААС від 16.01.2018) не містять висновків в частині вищевказаного рішення про визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 04.04.2016.

Як з'ясувалося в ході судового розгляду видане позивачу рішення від 31.05.2017 № 35 (т.1 а.с. 48) містило лише рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданий 11.03.2016, та не містило рішення про визнання недійсною і такою, що підлягає вилученню, виданої на підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання (т.1 а.с. 223).

Доказів суду про вручення позивачу рішення від 31.05.2017 в частині визнання недійсною і такою, що підлягає вилученню, виданої на підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання, відповідачем не надано.

Враховуючи, що єдиною зазначеною відповідачем підставою для визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню посвідки на постійне проживання визначено скасування виданого громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну від 16.03.2016 № 5/4347 рішенням від 11.03.2016 (дійсний до 11.03.2017), то суд приходить до висновку про протиправність цього рішення у вказаній частині.

Далі судом встановлено, що скасування судами рішень УДМС України в Полтавській області від 02.11.2017 у справі № 816/1840/17, що набрало законної сили 16.01.2018, а також у даній справі про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 31.05.2017 № 35 та від 15.02.2018 № 5 про скасування позивачу дозволу на міграцію, виданого рішенням від 11.03.2016, не призведе до поновлення права позивача на отримання на підставі такого дозволу посвідки на постійне проживання шляхом повторного звернення до відповідача, оскільки дозвіл на міграцію від 16.03.2016 № 5/4347 не відновить свою дію у зв'язку із закінченням річного терміну його дії (до 11.03.2017).

Враховуючи, що до такої ситуації призвели неправомірні рішення відповідача, оцінка яким надана судом вище, то суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача, та визнати протиправним і скасувати рішення УДМС України в Полтавській області від 31.05.2017 (№ 35) в частині визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 04.04.2016, видану на підставі дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 16.03.2016 № 5/4347 рішенням від 11.03.2016 (дійсний до 11.03.2017).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тож обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд погоджується із обраним позивачем способом та вважає, що ефективним способом відновлення його порушеного права у даному випадку буде зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області видати громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Ірак, НОМЕР_2) посвідку на постійне проживання в Україні.

І така довідка повинна бути видана позивачу на підставі рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн, а позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 36000) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 37829297, вул. Пушкіна, б. 63, м. Полтава, 36039), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Служби безпеки України у Полтавській області (код ЄДРПОУ 20001651, вул. Соборності, б. 39, м. Полтава, 36014) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 15.02.2018 № 5 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 16.03.2016 № 5/4347 рішенням від 11.03.2016 (дійсний до 11.03.2017).

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 15.02.2018 № 1 про відмову у оформленні та видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 31.05.2017 (№ 35) в частині визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 04.04.2016, видану на підставі дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 16.03.2016 № 5/4347 рішенням від 11.03.2016 (дійсний до 11.03.2017).

Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області видати громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Ірак, НОМЕР_2) посвідку на постійне проживання в Україні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 37829297, вул. Пушкіна, б. 63, м. Полтава, 36039) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 36000) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 20 серпня 2018 року.

Суддя Л.О. Єресько