Рішення № 76027091, 22.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1633/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання Кравцовій Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м. Сєвєродонецьку, яка полягає у не виплаті пенсії, починаючи з 01.07.2014;

- зобов’язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку поновити виплату пенсії позивачу негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 2009 року здобув право на отримання пенсії за віком та до липня 2014 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області.

06 лютого 2017 року позивач отримав реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1, після чого звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік та виплату пенсії. Однак співробітниками пенсійного фонду документи не були прийняті у зв’язку з тим, що позивачу потрібно оформити довідку про взяття на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення як тимчасово переміщеної особи із зони бойових дій. 20 грудня 2017 року позивач отримав вказану довідку, яку надав відповідачу. 20 грудня 2017 пенсійну справу було взято на облік та роз’яснено позивачу, що неотримана пенсія з липня 2014 року буде перерахована на банківській рахунок. Однак на картковий рахунок Позивача, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України», не була зарахована пенсія до теперішнього часу.

Паспорт з реєстрацією в м. Сєвєродонецьку за адресою: АДРЕСА_2 при поданні заяви про взяття на облік та виплату пенсій позивачем було надано.

Відповідачем було прийнято заяву про поновлення пенсійних виплат, тим самим він підтвердив, що позивач не є тимчасово переміщеною особою, а є громадянином, який прибув на територію, яка є підконтрольною українській владі.

Згідно частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсій виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених частиною першою статті 49 цього Закону. Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості: у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Позивач вважає, що відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України права Позивача, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на адміністративний позов (арк. спр. 30-32), в якому зазначив таке.

20.12.2017 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік, в якій вказано, що раніше позивач отримував пенсію у м. Бахмуті Донецької області.

До заяви, окрім іншого, була додана копія паспорта громадянина України на ім’я позивача серії ЕК № 201796, виданого Алчевським МВ УМВС України в Луганській області 25.06.1996 року, та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.12.2017 року № НОМЕР_1.

Згідно паспорта та довідки місце проживання позивача зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.?

Відповідачем був надісланий запит про витребування пенсійної справи позивача до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Згідно листа Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30.01.2018 року № 1507/03 паперова та електронна пенсійні справи позивача було надіслано до УПФУ в Кремінському районі Луганської області разом із атестатом. Відповідачем був надісланий запит про витребування пенсійної справи позивача до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області надіслало на адресу відповідача електронну пенсійну справу та макет пенсійної справи ОСОБА_1 та повідомило, що пенсійна справа на облік не приймалась.

Згідно атестата Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.09.2016 року пенсія ОСОБА_1 виплачена по 29.02.2016 року, що також підтверджується даними Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Тому вимога поновити виплату пенсії з 01 липня 2014 року є необґрунтованою.

Позивач, перебуваючи на обліку в Бахмутському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, мав статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.05.2015 року № НОМЕР_2.

Місцем реєстрації позивача в паспорті є підконтрольна українській владі територія та паперова пенсійна справа у відповідача відсутня, УПФУ в м. Сєвєродонецьку повідомило позивача про необхідність звернення до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради та надання відповідного документа до відповідача.

Однак позивач до теперішнього часу жодних документів до управління не надав.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.02.2018 року № 78 за наслідками розгляду подання про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено соціальні виплати позивачу не призначати.

Тому відповідачем правомірно не було взято на облік позивача.

Також зазначає, що пенсія позивачу була виплачена по 29.02.2016 року та припинена Бахмутським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Щодо вимоги про поновлення нарахування та виплати пенсії без зазначення кінцевої дати, відповідач вважає, що покладення на майбутнє зобов’язань діючим законодавством не передбачено.

Щодо звернення рішення до негайного виконання слід зазначити, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 371 КАСУ, вказаний пункт стосується випадків прийняття судом рішення про стягнення певних конкретно визначених в грошовому розмірі платежів, в той час як позовними вимогами у цій справі є вимоги про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Щодо вимоги зобов’язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення, то посилаючись на норми Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України відповідач вважає, що не має необхідності зобов’язувати УПФУ в м. Сєвєродонецьку надавати звіт про виконання судового рішення.

Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 позовну заяву залишено без руху та наданий строк для усунення недоліків (арк. спр. 14-15).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та призначено до розгляду на 24 липня 2018 року, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Під час відкриття провадження судом вирішено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, про звільнення позивача від сплати судового збору, про витребування доказів (арк. спр. 1-3).

24 липня 2018 року розгляд справи відкладено на 22 серпня 2018 року у зв’язку з неявкою сторін (арк. спр. 42).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера встановлено, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Космонавтів, буд. 25 а, кв. 52 (арк. спр. 8, 10).

Позивач є пенсіонером, якій перебуває на обліку в УПФУ у м. Алчевську та отримує пенсію за віком довічно (арк. спр. 10).

20.12.2017 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік, в якій вказано, що раніше позивач отримував пенсію у м. Бахмуті Донецької області (арк. спр. 33).

Згідно листа Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30.01.2018 року № 1507/03 паперова та електронна пенсійні справи позивача було надіслано до УПФУ в Кремінському районі Луганської області разом із атестатом (арк. спр. 34)..

Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області надіслало на адресу відповідача електронну пенсійну справу та макет пенсійної справи ОСОБА_1 та повідомило, що пенсійна справа на облік не приймалась (арк. спр. 35).

Згідно атестата Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.09.2016 року пенсія ОСОБА_1 виплачена по 29.02.2016 року, що також підтверджується даними Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (арк. спр. 35 зворотній бік, 36).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.02.2018 року № 78 за наслідками розгляду подання про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено соціальні виплати позивачу не призначати (арк. спр. 38 зворотній бік).

Будь-якого рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем не надано.

Відповідно, судом встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з 01 березня 2016 року, а не з липня 2014 року, як про це зазначає позивач.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянином України і у відповідності до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV за наявності відповідного страхового стажу набула право на отримання пенсії за віком, яка була їй призначена у вересні 1984 року.

Статтею 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

З матеріалів справи слідує, що позивач після реєстрації свого місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до відповідача із заявою про взяття його пенсійної справи на облік та поновлення виплати пенсії на загальних підставах. На підтвердження реєстрації місця свого проживання у м. Сєвєродонецьку позивачем до заяви додано копію паспорта громадянина України.

Судом встановлено, що відповідачем не прийнято жодного рішення за заявою позивача, що є порушенням вимог статті 49 Закону № 1058-IV.

З листа відповідача судом встановлено, що підставою для відмови у взятті на облік пенсійної справи позивача та поновлення пенсії стала відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи, що є безпідставним, оскільки жодною нормою Закону № 1058-IV не передбачено, що для виплати пенсії на загальних підставах необхідно надавати довідку внутрішньо переміщеної особи або довідку про відмову повноважним органом у її видачі.

Слід зазначити, що до спірних правовідносин не застосовується законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного страхування, як от Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою.

Суд також зазначає, що згідно з частиною другої статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, суд зазначає, що для постановлення на пенсійний облік як отримувача пенсії за віком позивачу не потрібно надавати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області ані довідку про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, ані відмову у наданні такої довідки. Відповідно, вимога відповідача про надання таких документів є протиправною та такою, що порушує право позивача на отримання пенсійних виплат, яке закріплено в Конституції України, яка є основним законом держави, та Законах України.

Більш того, суд вважає, що неможливість отримання відповідачем паперової пенсійної справи позивача з територіального органу ПФУ, на обліку в якому раніше перебувала позивач, внаслідок проведення антитерористичної операції на території Луганської області та нездійснення органами УПФУ своїх повноважень на такій території, тобто, неможливість виконання суб’єктом владних повноважень своїх обов’язків внаслідок настання обставин непереборної сили, не може призводити до настання негативних наслідків для позивача та бути перешкодою у поновленні виплати пенсії позивачу.

Оскільки судом встановлено, що у паспорті позивача зазначено, що позивач зареєстрований з 06 лютого 2016 року за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, будинок 25- А, квартира 52, тобто на території, яка контролюється українською владою, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про взяття її на облік як отримувача пенсії за віком, а відповідач неправомірно не вчинив дій, про які просив позивач, а саме, взяти на облік його пенсійну справу та здійснити нарахування та виплату пенсійних виплат, тобто, допустив протиправну бездіяльність.

Зважаючи на те, що судом встановлено, що відповідач мав усі умови для виконання ним дій, які він повинен був і міг вчинити, а саме: постановити позивача на облік та виплачувати пенсію, однак протиправно від них утримався, суд вважає за необхідне бездіяльність відповідача визнати протиправною.

Відповідно, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії та зобов’язання відповідача поновити таку виплату є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується періоду, з якого має бути відновлено виплату пенсії, судом з вищеописаних документів встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з березня 2016 року. Відповідно, з 01 березня 2016 року й підлягає відновленню порушене право позивача.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Так, суд вважає, що додатково до обраного позивачем способу захисту її порушених прав слід зобов’язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку, у відповідності до покладених на нього обов'язків по нарахуванню та виплаті пенсій особам, зареєстрованим на території м. Сєвєродонецька, взяти позивача на пенсійний облік за матеріалами електронної пенсійної справи.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

В запереченнях відповідач з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «ОСОБА_3 проти України» зазначив про необхідність зазначення кінцевої дати періоду порушення прав позивача, оскільки покладення на майбутнє зобов’язань діючим законодавством не передбачено.

Така позиція відповідача з урахуванням обставин по даній справі є хибною, оскільки адміністративний позов не містить вимог про зобов’язання відповідача вчинити певні дії в майбутньому. Предметом позову є бездіяльність відповідача, яка має місце з березня 2016 року по теперішній час. В разі задоволення позову відповідач не зобов’язується виконувати дії на майбутнє, а спонукається до дій, які він повинен був вчинити в період протиправної бездіяльності та вчиняти дії, які повинні бути виконані станом на момент виплати позивачу пенсії відповідно до норм чинного законодавства.

У зв’язку з чим зазначення кінцевої дати протиправної бездіяльності при даних спірних правовідносинах є недоцільним. Крім того, відповідач заперечує проти позову та продовжує допускати протиправну бездіяльність, що автоматично подовжує її строк.

Позиція відповідача щодо неможливості звернення до негайного виконання судового рішення у даній справі є хибною, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 371 КАСУ прямо передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій – у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, вказаною нормою прямо визначена форма рішення суду – «про присудження виплати пенсій». Предметом даного позову є саме зобов’язання відновити виплату пенсії, що безпосередньо відповідає положенням п. 1 ч. 1 ст. 371 КАСУ. Зобов’язання відновити виплати пенсії є формою стягнення заборгованості в сумі, яка утворилася за період з березня 2016 року.

Як наслідок, в наявності законодавчо визначені підстави для звернення до негайного виконання судового рішення у даній справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 06 липня 2018 року про відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 704,80 гривень до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо cплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина друга статті 133 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позовні вимоги, сформовані до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з коригуванням періоду, з якого має бути поновлено виплату пенсії, що за своєю суттю не змінює розміру задоволених позовних вимог, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути до Державного бюджету України з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2884,09 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо не взяття на облік пенсійної справи ОСОБА_1 та не поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 за заявою від 20.12.2017.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, 9) взяти на пенсійний облік пенсійну справу ОСОБА_1 та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Космонавтів, буд. 25 а, кв. 52) з 01 березня 2016 року.

Рішення суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2884,09 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 09 коп.)

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Космонавтів, буд. 25 а, кв. 52) до Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язати вчинити дії поновити йому виплату пенсії з 01 липня 2014 року відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21792459) до Державного бюджету України (за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано у повному обсязі 23 серпня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4