Постанова № 76026123, 09.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2018 р. Справа№ 911/3716/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Макарівське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2018р. (повний текст складено 22.06.2018р.)

у справі №911/3716/17 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до відповідача Державного підприємства "Макарівське лісове господарство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеська митниця Державної фіскальної служби

про стягнення 528 774,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про стягнення 528 774,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що залізниця понесла додаткові витрати, пов'язані із затримкою вагонів №№60676277, 67388702 з вини відповідача, у зв'язку з чим просила стягнути з нього 379 478,40 грн. плати за користування вагонами, 148 340,88 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах, 808,32 грн. збору за маневрову роботу, 146,40 грн. телеграфного збору.

Рішенням Господарського Київської області від 14.06.2018р. у справі №911/3716/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 528 774,00 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів та 7 931,61 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Макарівське лісове господарство" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність викладених у судовому рішенні висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказував, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із затримкою вагонів, оскільки позивачем не доведено наявності вини відповідача у затримці вагонів правоохоронними органами та арешту вантажу. Крім цього, за твердженням скаржника, затримка вагонів відбулась не у рамках митного контролю і не з метою проведення митних формальностей, про що свідчить відсутність складеного посадовими особами митниці акту огляду (переогляду) та протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідач також зазначав, що при розгляді справи у суді першої інстанції ним було зроблено заяви про застосування правил про позовну давність до позовних вимог та про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача СЧ «Пролісок» С.Р.Л., які необґрунтовано відхилені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 08.08.2018р.

03.08.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

08.08.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018р. оголошено перерву до 09.08.2018р.

Представники третьої особи до судового засідання, що відбулось 09.08.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у січні 2017 року відповідач відправив зі станції "Спартак" Південно-Західної залізниці до станції "Галац Ларга" Румунської залізниці вагони №№60676277 та 67388702 з вантажем "древесина топлевная в виде бревен, поленьев, сучьев, вязанок хвороста или в аналогичных видах", що підтверджується накладними ЦИМ/СМГС з номерами відправок №№456558 та 456822 відповідно (т. 1 а.с. 14-15).

Вантажовідправником вказаних товарів у документах зазначено ДП "Макарівський лісгосп", вантажоотримувачем - СЧ "Пролісок" С.Р.Л. (Румунія). Вантаж був оформлений у митному режимі "експорт" Київською обласною митницею ДФС.

26.01.2018р. Одеська митниця ДФС звернулась до начальника залізничної станції Кучуган Грищенка Є.В. із заявою, у якій вимагала затримати вагони, зокрема, №№67388702, 60676277 з відповідним вантажем та доручила провести огляд (переогляд) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням СБУ в Одеській області.

Так, по факту затримання вагонів №№67388702, 60676277 з метою проведення митними органами огляду (переогляду) транспортних засобів працівниками залізниці було складено акт загальної форми №15к1 від 26.01.2017р. (т. 1 а.с. 19).

У подальшому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 02.02.2017р. №522/1008/17, 1-кс/522/1547/17 надано старшому слідчому ОВС СУ ГУ НП в Одеській області Макаровій М.М. та співробітникам УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України дозвіл на проведення огляду вантажу, який переміщається у залізничних вагонах за номерами, зокрема, №№67388702, 60676277 та які знаходяться на залізничній дорожній станції Кучургани регіональної філії Одеської залізниці (т. 1 а.с. 17-18). Крім того, із змісту вказаної ухвали вбачається, що згідно рапорту співробітників УЗЕ в Одеській області Департаменту захисту економіки від 26.01.2017р., у вагонах серед "деревини паливної" знаходиться від 12,5% до 47% "деревини ділової", що відноситься до лісоматеріалів за кодом УКТ ЗЕД 4403.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса №522/1008/17, 1-кс/522/2015/17 від 07.07.2017р. накладено арешт на майно "деревина паливна", загальною вагою 437 т., вилучене 03.02.2017р. в ході огляду залізничних вагонів, зокрема, №№67388702, 60676277, які знаходяться на пункті пропуску "Кучуган-залізнична станція" в режимі "експорт", відправником якого є, зокрема, ДП "Макарівський лісгосп" на адресу компанії "СЧ Пролісок СРЛ" (Румунія).

Зі змісту ухвали вбачається, що у ході огляду візуально відкритої частини вагону виявлено невідповідність відомостей стосовно якості та діаметру деревини: у вантажному вагоні відкритого типу за №60676277, у якому переміщується згідно накладної ЦИМ/СМНС №456558 від 05.01.2017р. деревина паливна загальною вагою 38 тис. 300 кг., фактично у візуально обстеженої частини залізничного вагону №60676277, знаходиться 29% ділової деревини, а 71% складає паливна деревина. У вантажному вагоні відкритого типу №67388702, у якому переміщується згідно накладної ЦИМ/СМНС №456822 від 06.06.2017р. деревина паливна загальною вагою 37 тис. кг., фактично у візуально обстеженої частини залізничного вагону №67388702 знаходиться 47% ділової деревини, 53% складає паливна деревина.

31.05.2017р. старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковник поліції Макарова М.М. звернулася з листом №4/7575 (т. 1 а.с. 22) до директора регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", в якому просила з метою недопущення вивозу за межі України забороненої до експорту деревини, направити вагони, зокрема, №№67388702, 60676277, які знаходилися на залізничній станції Кучурган регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" за адресою: Одеська обл., Розділянський район, с. Труд-куток, на станцію "Одеса-Застава-1" Одеської залізниці (код станції: 405101), одержувачу ТОВ "Віматекс" (код одержувача: 3294).

Листом №54-17 від 31.05.2017р., адресованим директору регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", ТОВ "Віматекс" підтвердило свою готовність прийняти вищезазначені вагони на свою адресу. Оплату за ЖД тариф гарантувало (т. 1 а.с. 23).

Наказом начальника Дирекції залізничних перевезень №366 від 25.07.2017р. дозволено переадресувати по первинним перевізним документам вагони №№67388702, 60676277 на станцію "Одеса-Застава-1" одержувачу ТОВ "Віматекс" (т. 1 а.с. 24).

Ураховуючи затримку вагонів для проведення огляду (переогляду), яка виникла на залізничному транспорті з 26.01.2017р. та тривала до 25.07.2017р., позивачем нараховані відповідні платежі, про що було складено акт загальної форми №114к1 від 25.07.2017р. про закінчення затримки даних вагонів (т. 1 а.с. 20).

За користування відповідними вагонами на станціях "Спартак" Південно-Західної залізниці та Кучургани регіональної філії Одеської залізниці позивачем нараховано платежів на загальну суму 529 601,83 грн. (т. 1 а.с. 20, на зворотному боці), з яких: плата за користування 316 231,26 грн. (ПДВ 63 246,25 грн.); плата за зберігання 124 308,00 грн. (ПДВ 24 861,60 грн.); маневрова робота 673,60 грн. (ПДВ 134,72грн.); телеграфне повідомлення 122,00 грн. (ПДВ 24,40 грн.).

08.08.2017р. начальник станції Бородянка (Спартак) Київської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці направив відповідачу претензію №30 про сплату додаткових платежів за затримку вагонів на суму 529 601,83 грн. за час затримки вагонів 4 325 в/год (т. 1 а.с. 25).

У відповідь на претензію 11.09.2017р. ДП "Макарівський лісгосп" направив до начальника станції Бородянка (Спартак) Київської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" лист №07-09/341, в якому зазначив, що відповідачу відомо про затримку вагонів, яка відбулась в рамках кримінального провадження №12017160000000023. Вказав, що за клопотанням слідчого Приморським районним судом м. Одеса винесені ухвали від 26.01.2017р. та 07.02.2017р. про арешт лісопродукції, постачання якої здійснювалось у відповідних вагонах, ДП "Макарівський лісгосп" не є перевізником товарів у вагонах. Право власності на вказаний вантаж та усі ризики, пов'язані з його доставкою з моменту його завантаження, перейшли до СЧ "Пролісок" С.Р.Л. Тож, як зазначив ДП "Макарівський лісгосп", він не несе зобов'язань щодо оплати витрат залізниці, які пов'язані із користуванням відповідними вагонами та іншими послугами залізниці, оскільки відповідач не є власником чи перевізником відповідного вантажу (т. 1 а.с. 26).

Зважаючи на те, що відповідач відмовився у добровільному порядку сплачувати нараховані позивачем платежі, ПАТ "Укрзалізниця" звернулась із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що приписами законодавства сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці, покладено на вантажовідправника, у тому числі і за зупинку вагонів з метою проведення слідчих дій.

Утім, колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду погодитися не може, з огляду на наступне.

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2,5 ст. 306 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України.

Статут залізниць України (далі - Статут залізниць), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).

Відповідно до статті 4 Статуту залізниць перевезення залізницею вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) - це міжнародна угода про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. УМВС є чинною з 01.11.1951р., а для України з 05.06.1992р.

На умовах цієї Угоди здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні між станціями, вказаними в §2 статті 3, за накладними, передбаченим цією Угодою, і тільки по мережі залізниць-учасниць цієї Угоди. Ця Угода має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажів і діє незалежно від національної приналежності сторін договору перевезення (параграф 1 ст. 2 УМВС).

Параграфом 7 статті 21 УМВС передбачено, якщо під час перевезення або видачі вантажу з вини відправника або одержувача виникнуть перешкоди до його перевезення або видачі, то залізниці оплачуються всі витрати, понесені нею через затримку перевезення або видачі. Якщо ж перешкоди до перевезення або видачі виникли не з вини відправника або одержувача, то залізниці оплачуються всі витрати, що виникли в результаті того, що відправник або одержувач на запит залізниці в зв'язку з перешкодами до перевезення і видачі не представив вказівок в терміни, встановлені в §3 цієї статті, або ж представлені ними вказівки були нездійсненними.

Якщо такі перешкоди виникнуть на дорозі відправлення або на дорозі призначення, то платежі за такими витратами обчислюються відповідно до внутрішніх правил та застосовуються цією залізницями для таких перевезень тарифами.

Відповідно до п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., передбачено, що з відправника стягуються лише платежі та збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Враховуючи наведені положення законодавчих норм, залізниці відшкодовуються витрати, понесені нею через затримку вагонів при умові, що відповідна затримка стала наслідком вини відправника.

У матеріалах справи наявний контракт №02/16 від 29.12.2015р., укладений між ДП "Макарівський лісгосп" (продавець) та СЧ "Пролісок" С.Р.Л (покупець), із змісту якого вбачається, що продавець відвантажує, а покупець купує і приймає в цілому деревину паливну хвойну (сосна) на умовах ДАФ, ж/д ст. Вадул-Сірет (Україна) ст. Дорнешті (Румінія) відповідно Інкотермс-2000 (т. 1 а.с. 70-71).

Продукція транспортувалася на адресу СЧ «Пролісок» С.Р.Л. (Румунія, Сучавська область, район Балкауц, с. Негостина, вул. Бисеричи, 375, код реєстрації RO 17590003 від 17.05.2005р., комерційний реєстр: J33/723/16/05/2005).

Відповідно до пункту 2.4 контракту оплата деревини здійснюється EUR (Євро), шляхом 100% попереднього банківського переказу на валютний рахунок відповідача за партію товару протягом 3 (трьох) банківських днів до початку відвантаження товару.

Відповідно до SWIFT - повідомлення, копія якого є у матеріалах справи, 29.12.2016р. відповідачем було отримано від СЧ «Пролісок» С.Р.Л. 49 900,00 EUR, в якості передплати за товар у відповідності до пункту 2.4 контракту.

В подальшому, протягом трьох робочих днів з дня отримання передплати за контрактом, відповідачем було здійснено відвантаження товару, що підтверджується накладними за №456558 від 04.01.2017р., №456822 від 05.01.2017р. у вагони за №60676277 та №67388702, копії яких є у матеріалах справи. Згодом вказані вагони були затримані правоохоронними органами.

Ухвала Приморського районного суду м. Одеса від 02.02.2017р. №522/1008/17, 1-кс/522/1547/17 не є належним та допустимим доказом поставки відповідачем забороненої для експорту продукції, оскільки лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, при чому, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно до частини 6 статті 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Затримка вагонів відбулася в рамках кримінального провадження №12017160000000023, тобто за ініціативою правоохоронного органу. Вказане кримінальне провадження ініційоване за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем). При цьому, посадовим особами відповідача не пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, протилежного матеріали справи не містять.

Отже, на час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, відсутній обвинувальний вирок суду, який би встановлював вину посадових осіб відповідача у вченні кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження №12017160000000023.

У відповідності до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінального покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення вантажовідправником Закону України Про внесення змін до Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» щодо тимчасовою заборони експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді №325-VIII від 09.04.2015р., яким введено тимчасову заборону вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТ ЗЕД): деревних порід, крім сосни - з 01.11.2015р. та деревних порід сосни з 01.01.2017р.

Водночас, позивач зазначав, що дії Відділу митного оформлення №2 митного посту "Роздільна" Одеської митниці ДФС по відношенню до зупинки вагонів є митними формальностями, на які розповсюджується обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті.

З такими доводами не погоджувався відповідач, посилаючись на положення Митного кодексу України.

Зі змісту пункту 29 частини 1 статті 4 Митного кодексу України випливає, що під "митними формальностями" слід розуміти сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

При цьому, згідно п. 21 ст. 4 Митного кодексу України, митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Зі змісту статті 336 Митного кодексу України випливає, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Згідно до частин 8-10 статті 388 Митного кодексу України за результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому зазначаються відомості про:

1) посадових осіб органу доходів і зборів, які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення;

2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем;

3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення;

4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд (переогляд) яких проводився.

Акт огляду (переогляду) засвідчується відбитком особистої номерної печатки посадової особи органу доходів і зборів, яка проводила огляд (переогляд).

Один примірник акта передається (надсилається) особі, яка переміщує товари через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем.

Таким чином, за наслідками проведення огляду (переогляду) в обов'язковому порядку складається відповідний акт, який засвідчується відбитком особисто номерної печатки посадової особи органу доходів і зборів, яка проводила огляд (переогляд).

При цьому, акт за наслідками здійснення огляду (переогляду) вантажу або протокол про адміністративне правопорушення, який мав би бути складений митницею у випадку виявлення порушень відповідачем митних правил, не складалися, і у матеріалах справи такі документи відсутні.

З відповіді Одеської митниці на адвокатський запит №2233/10/15-70-20-03 від 03.03.2018р. вбачається, що слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області протягом січня-лютого 2017 року проводилися процесуальні дії (обшук) в рамках кримінального провадження, при проведенні яких були присутні посадові особи управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС. Зокрема, було проведено обшук вагонів за №№67388702, 60676277, у зв'язку з тим, що проводився обшук, а не огляд (переогляд) в рамках митних формальностей, акт огляду (переогляду) посадовими особами митниці не складався, а фахівці митниці були лише присутні при проведенні відповідних процесуальних дій.

Враховуючи, що акт огляду (переогляду) посадовими особами митниці не складався, фахівці митниці були лише присутні при проведенні відповідних процесуальних дій, а стаття 336 Митного кодексу України не передбачає такої форми митного контролю, як присутність посадових осіб митниці під час проведення слідчих дій правоохоронними органами, слід прийти до висновку, що затримка вагонів №№67388702, 60676277 не була пов'язана зі здійсненням митного контролю та/або виконання митних формальностей.

Тож, висновок місцевого господарського суду про затримку вагонів, у зв'язку з митними формальностями не підтверджується документально.

Враховуючи вищевикладене, колегія дійшла висновку, що затримка вагонів №№60676277 та 67388702 здійснена не з вини відправника і він не відповідає за таку затримку, а тому позовні вимоги задоволені безпідставно.

За таких обставин справи до таких вимог не підлягають застосуванню правила про позовну давність, тож доводи відповідача з цього приводу слід відхилити.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В силу приписів ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору невірно застосовані норми матеріального права, та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до хибних висновків при задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За таких обставин справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Що стосується заяви представника відповідача, в якій він просив покласти на позивача понесені судові витрати, у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 64 493,05 грн., які відповідач має сплатити, згідно договору про надання правової допомоги №11 від 10.01.2018р., акту здачі-прийняття виконаних робіт №118 від 13.08.2018р., рахунку на оплату №22324 від 13.08.2018р., деталізації рахунку №22324 від 13.08.2018р., то колегія суддів задовольняє вказану заяву, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2018р. у справі №911/3716/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2018р. у справі №911/3716/17 скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" у задоволенні позову.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ЄДРПОУ 40075815) на користь Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (08000, Київська обл., Макарівський район, смт. Макарів, вул. Леніна, 17/1; ЄДРПОУ 00992160) судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11 897 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 41 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 64 493 (шістдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 05 коп.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

3. Матеріали справи №911/3716/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 14.08.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко