Постанова № 76025547, 22.08.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/1251/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року, ухваленого суддею Ліпинським О.В., повний текст якого складено 30.05.2018р. у справі № 904/1251/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради, смт. Межова

про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 2 233 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Комунсервіс" Межівської селищної ради (далі - Відповідач) про стягнення 66,00 грн. - інфляційних втрат, 372,25 грн. - 3% річних та 1 795,67 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року у справі № 904/1251/18 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що стягнення пені, 3% річних, втрат від інфляції підлягають списанню в силу приписів статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Оскільки поставлений відповідачу природний газ був використаний виключно для виробництва теплової енергії та заборгованість була погашена відповідачем до набрання чинності вищезазначеним законом України, а відтак підлягає списанню.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом помилково було застосовано до спірних правовідосин норми статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Оскільки вказана стаття чітко регламентує коло осіб на яких поширюється дія вказаної норми. Так, згідно положень ст. 1-3 Закону його дія розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, крім того застосування ч. 3 ст. 7 названого закону правомірно лише відносно підприємств та організацій, включених до реєстру. Однак в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до такого реєстру.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року у справі № 904/1251/18 в письмовому провадженні.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 27.11.2013 між Позивачем (далі – Продавець) та Відповідачем (далі – Покупець) укладено договір № 571/14- БО-3 купівлі-продажу природного газу.

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 газ обсягом до 200 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів визначених в графіку, що міститься в договорі (а.с. 15).

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 626 791 грн. 05 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 29-35).

Як зазначає позивач, оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив вимоги п. 6.1 договору.

Згідно наданого суду розрахунку (а.с. 12-14), Відповідач допустив порушення строків оплати природного газу спожитого у січні 2014 року, остаточна оплата якого була здійснена 07.04.2014 року, а також, строків оплати за газ, спожитий в жовтні 2014 року, повна оплата якого здійснена 02.12.2014 року.

У зв’язку з порушенням строків оплати за поставлений природний газ, Позивач просить стягнути з відповідача 66,00 грн. - інфляційних втрат, 372, 25 грн. - 3% річних та 1 795, 67 грн. - пені.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього ж Кодексу).

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 01.01.2016.

За змістом статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначено дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" окремо врегульовано списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення; крім того, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, з наведеного випливає, що законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

З урахуванням вищевикладеного доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом відповідних норм матеріального права при прийнятті рішення відхиляються як такі, що грунтуються на неправильному їх тлумаченні апелянтом.

Місцевий Господарський суд, врахував положення статей 1, 2, 3, частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також те, що відповідач – Комунальне підприємство "Комунсервіс" Межівської селищної ради за договором купівлі-продажу природного газу № 571/14-БО-3 від 27.11.2013 року було придбано природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається установами та організаціями та іншими споживачами.

Крім того було встановлено, що заявлені до стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційні втрати, пеня були нараховані на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому такі нарахування підлягають списанню в силу вимог частини 3 статі 7 зазначеного Закону, за таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат, пені.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, під час перегляду апеляційним господарським судом не було встановлено порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду у справі 904/1251/18 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року, ухваленого суддею Ліпинським О.В. (повний текст якого складено 30.05.2018р.) у справі № 904/1251/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року у справі № 904/1251/18 - залишити без змін.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню у відповідності до ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік