Ухвала суду № 76025251, 23.08.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

23 серпня 2018 року Справа № 915/924/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Василяки К.Л.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АМІСО-Ойл» про вжиття заходів забезпечення

позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІСО-Ойл»,

(54030, м.Миколаїв, вул. Спаська, буд. 1/3, код ЄДРПОУ 31554558

адреса для листування представників: 54020, м.Миколаїв, пров. Корабелів, 3/1, адвокат ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2О.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Дизайн»,

(54001, м.Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/5, код ЄДРПОУ 32507336),

про: стягнення 817722,18 грн.,

встановив:

21.08.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІСО-Ойл» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 21.08.2018р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Дізайн» про стягнення грошових коштів у сумі 817722,18 грн., яка складається з: 723762,0 грн. основного боргу за договором оренди нежитлових приміщень від 29.12.2016р. №17/03, 7495,4 грн. 3% річних, 723,77 грн. втрат від інфляції, 85741,01 грн. пені.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №17/03 від 29.12.2016р. щодо оплати орендної плати.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову б/н від 21.08.2018р. шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог в розмірі 817722,18 грн. та судового збору в розмірі 12265,83 грн., що знаходяться на рахунку ТОВ «ОСОБА_3 Дизайн» за №26009455007316 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528 та на будь-яких рахунках ТОВ «ОСОБА_3 Дизайн» в усіх банківських або в інших кредитно-фінансових установах.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Дизайн», порушуючи вимоги чинного законодавства України та умови договору оренди №17/03 від 29.12.2016р., ухиляється від виконання своїх обов’язків, передбачених вказаним договором та за відомостями, отриманими позивачем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно. Тому, невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Позивач, як на доказ необхідності вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, лише посилається на те, що у відповідача відсутнє зареєстроване на праві власності нерухоме майно та зазначає, що відповідачем не вчиняються жодні дії щодо виконання договірних зобов’язань. На думку позивача, вказане обґрунтування є достатнім для задоволення його заяви.

За правилами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з частинами 1та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов’язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Особи на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи наведене, заявник, обравши такий захід забезпечення позову як арешт коштів, взагалі не надав суду доказів, які б свідчили про відсутність грошових коштів у відповідача, або можливість зменшення їх на момент виконання рішення, а саме по собі посилання позивача на невжиття відповідачем жодних дій щодо виконання зобов’язань за спірним договором та відсутності у нього нерухомого майна не вказують на ухилення товариства від виконання судового рішення.

Отже, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 139, 140 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІСО-Ойл» про вжиття заходів забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Дизайн» про стягнення 817722,18 грн. шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог в розмірі 817722,18 грн. та судового збору в розмірі 12265,83 грн., що знаходяться на рахунку ТОВ «ОСОБА_3 Дизайн» за №26009455007316 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528 та на будь-яких рахунках ТОВ «ОСОБА_3 Дизайн» в усіх банківських або в інших кредитно-фінансових установах.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Суддя К.Л. Василяка