Ухвала суду № 76022237, 06.07.2018, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 6-а/759/6/18

ун. № 759/10515/16-а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - Правобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві - на виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі № 759/10515/16-а за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

встановив:

Позивач звернувся до суду з заявою про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі № 759/10515/16-а за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Подана заява з урахуванням доповнень обґрунтована тим, що Відповідач не виконує належним чином постанову Святошинського районного суду м.Києва від 10.01.2017р., обмеживши розмір визначеної судом для виплати суми пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, що призвело до зменшення пенсійних виплат, а також почав утримувати щомісячно 20% від суми пенсії, вважаючи, що у зв'язку з виконанням рішенням суду утворилася переплата пенсії за період з 01.11.2015р.

Позивач вважає бездіяльність Відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати йому пенсії з розрахунку 90% від заробітної плати, що зазначена в довідці військової прокуратури Центрального регіону України від 08 липня 2016 року №18/47, та дії щодо обмеження розміру пенсії і утримання з нього надміру виплачених сум пенсій за період з 01.11.2015р. - протиправними, такими, що порушують його права і інтереси, оскільки не відповідають меті наслідків судового захисту особи, позовні вимоги якої задоволено.

Розгляд заяви було призначено на 19 червня 2018р. В судове засідання сторони не з'явилися; через канцелярію надійшла заява представника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо заміни відповідача правонаступником та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19 червня 2018р. замінено відповідача у справі - Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві. Розгляд справи відкладено на 06.07.18р.

Від позивача надійшла заява про розгляд заяви без його участі в порядку письмового провадження. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання, в судове засідання не прибули, що відповідно до ч.5 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду заяви.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як встановлено статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як визначено статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Святошинського районного суду міста м. Києва від 10 січня 2017р. частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії; визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії відповідно до його заяви від 08 липня 2016 року, зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за його заявою від 08 липня 2016р. відповідно і на підставі Закону України «Про прокуратуру», з розрахунку 90% від заробітної плати, що зазначена в довідці військової прокуратури Центрального регіону України від 08 липня 2016 року №18/47, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.11.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року вказана постанова залишена без змін.

В касаційному порядку справа не переглядалася.

Отже, постанова Святошинського районного суду міста м. Києва від 10 січня 2017р. набрала законної сили 13 вересня 2017 року.

29 вересня 2017 року судом видано виконавчий лист. Боржником за виконавчим листом є Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

26 грудня 2017р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання судових рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Григорян О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55437664 з виконання виконавчого листа № 759/10515/16-а. Даною постановою боржнику надано десятиденний термін для виконання рішення суду. Копія постанови отримана боржником 03.01.2018р. Оскільки станом на 05.02.2018р. рішення суду не було виконано, згідно ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 05.02.2018р. на Боржника (Відповідача у справі) було накладено штраф.

Доказів виконання постанови Святошинського районного суду від 10.01.2017р., а саме здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії із застосуванням показників, зазначених у її резолютивній частині, тобто в розмірі 90% від заробітної плати, що зазначена в довідці військової прокуратури Центрального регіону України від 08 липня 2016 року №18/47, - станом на момент розгляду даної заяви Відповідач суду не надав.

Як вбачається з заяви Позивача від 23.06.18р., посилаючись на виконання зазначеної постанови суду, Відповідач з 1 квітня 2018р. обмежив йому щомісячний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та, вважаючи що в результаті перерахунку пенсії, проведеного на виконання рішення суду, утворилася переплата пенсії за період з 01.11.2015р., утримує зазначену заборгованість, здійснюючи відрахування з пенсії в розмірі 20% від суми пенсії щомісячно.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції», п.43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» та ін.).

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 року зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів. Право на судовий розгляд включає законне сподівання, що остаточне судове рішення має поважатися національними органами влади і, отже, виконуватиметься.

Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15рп/2004).

Отже, невиконання належним чином остаточного рішення суду, що набрало законної сили, порушує гарантії, надані особі статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі "Лізанец проти України" від 31 травня 2007 року зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.

Оскільки заявами Позивача оскаржуються бездіяльність та дії Відповідача, пов'язані з виконанням судового рішення, подані заяви належить розглядати в порядку, визначеному ст.383 КАС України.

Судом досліджено лист Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України № №2110/01/с-1592 від 21.11.2017 року, в якому останній зазначає, що ним виконано постанову суду і, оскільки постановою суду не зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру, ним відповідно з приписами ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII та від 06.12.2016р. №1774-VІІІ, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та тимчасово по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн., застосовано відповідні обмеження при перерахунку пенсії Позивача.

Надаючи оцінку наведеним доводам Відповідача щодо застосування обмежень при перерахунку та виплаті пенсії Позивачу, суд зазначає наступне:

Постанова Святошинського районного суду міста Києва від 10.01.2017р. не може вважатися виконаною належним чином, доки Відповідач не здійснить перерахунок та виплату Позивачу в повному обсязі пенсійні виплати саме в розмірі 90% від заробітної плати, що зазначена в довідці військової прокуратури Центрального регіону України від 08 липня 2016 року №18/47, як про це зазначено в рішенні суду, без застосування будь-яких обмежень.

Посилання Відповідача, викладене у листі № №2110/01/с-1592 від 21.11.2017 року, про застосування обмежень граничного розміру при перерахунку пенсії Позивачу, суд вважає безпідставним, оскільки постанова Святошинського районного суду міста Києва від 10.01.2017р. не передбачає при здійсненні перерахунку та виплати пенсії Позивачу застосування будь-яких обмежень, а тому надаючи власне тлумачення судового рішення, Відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

В рішенні суду зазначено критерій визначення розміру пенсії, яка повинна виплачуватися Позивачу, - 90% від заробітної плати, що зазначена в довідці військової прокуратури Центрального регіону України від 08 липня 2016 року №18/47.

Крім того, в резолютивній частині постанови від суду від 10.01.2017р., поряд з іншим, зазначено, що перерахунок та виплату пенсії Позивачу Відповідач зобов'язаний провести за його (Позивача) заявою від 08 липня 2016р. При цьому, з дослідженої судом заяви від 08 липня 2016р. на ім'я Відповідача (а.с.11-12) вбачається, що Позивач просить провести перерахунок та виплату призначеної пенсії без встановлення її максимального розміру, а тому у Відповідача відсутні підстави для встановлення будь-яких обмежень у визначенні розміру пенсії.

Також, переглядаючи дану справу за апеляційною скаргою Відповідача, Київський апеляційний адміністративний суд в описовій частині ухвали від 13.09.17р. зазначив, що Позивач має «право на перерахунок пенсії відповідно до правових положень ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від заробітної плати на підставі довідки Військової прокуратури Центрального регіону України від 08.07.2016 № 18/47, без обмеження максимального розміру пенсії».

Посилання Відповідача на застосування ним норм ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. № 911-VIII та від 06.12.2016р. № 1774-VIIІ є безпідставними, оскільки правовідносини між сторонами при виконанні постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10.01.2017р. регулюються не зазначеними нормативними актами, а Законом України «Про виконавче провадження», Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії, як про це зазначається в мотивувальній частині постанови суду).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. the Italy № 36813/97).

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини також зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянина тлумаченню національного законодавства.

Суд також зазначає, що частиною 2 ст.3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Як визначено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вказані приписи застосування обмежень при визначенні розміру пенсійних виплат під час виконання судового рішення у даній справі не відповідає меті наслідків судового захисту особи, позовні вимоги якої задоволено, оскільки призводить до зменшення розміру пенсійних виплат Позивачу, що свідчить про неналежне виконання судового рішення та його довільного трактування, а тому дії Відповідача щодо застосування обмежень граничними розмірами пенсії при здійсненні її перерахунку при виконанні постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року суд визнає протиправними.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності та дій Відповідача, які виразилися у невиконанні належним чином остаточного судового рішення - постанови Святошинського районного суду м.Києва від 10.01.2017р., та застосуванні обмежень розміру пенсії, визначеного судовим рішенням, а тому вважає обґрунтованими заявлені Позивачем в порядку ст. 383 КАС України вимоги.

Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Приписами статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладений на нього обов'язок доказування правомірності власних рішень, дій чи бездіяльності, визначений положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України.

З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що Правобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та його правонаступником - Головним управлінням пенсійного фонду України в м.Києві допущено порушення вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України, частин 2, 7 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України, яке полягає у невиконанні належним чином постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2017 року у справі № № 759/10515/16-а, а тому вважає що подана заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.3 ст.129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі № 759/10515/16-а - задовольнити.

Визнати протиправними бездіяльність та дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та його правонаступника - Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві, що полягають у невиконанні належним чином постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі № 759/10515/16-а та застосуванні обмежень максимальними розмірами пенсії при здійсненні її перерахунку та виплаті.

Головному управлінню Пенсійного фонду України у м.Києві вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенням, зазначеним в даній ухвалі, та на виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі № 759/10515/16-а здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за його заявою від 08 липня 2016р., відповідно і на підставі Закону України «Про прокуратуру», з розрахунку 90% від заробітної плати, що зазначена в довідці військової прокуратури Центрального регіону України від 08 липня 2016 року №18/47, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.11.2015 року, без обмеження максимального розміру пенсії.

Головному управлінню Пенсійного фонду України у м.Києві в 20-денний строк з моменту отримання даної ухвали повідомити Святошинський районний суд міста Києва про результати вжитих заходів.

Копію даної ухвали направити позивачу до відому та Головному управлінню Пенсійного фонду України у м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) - для виконання.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.Ф. Сенько