Рішення № 76022071, 10.07.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11132/16-ц

пр. № 2/759/3447/18

10 липня 2018 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовними вимогами, розмір яких був збільшений в процесі розгляду справи, якими просила стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за п'ятьма договорами позики від 14.10.2015 року, 20.12.2015 року, 28.03.2016 року, 28.03.2016 року, 28.03.2016 року у розмірі основного боргу 23 038 Доларів США та 1000 Євро; процентів на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 4 955,41 Доларів США та 144,85 Євро; 3 % річних у розмірі 881 Доларів США та 29 Євро, а всього у сумі - 28 874, 41 Доларів США та 1 173, 85 Євро, а також всі понесені нею судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 жовтня 2015 року нею було надано відповідачу позику в розмірі 15 000,00 Доларів США, яку відповідач зобов'язувався повернути 14 листопада 2015 року, про що останній надав відповідну розписку.Також, 20 грудня 2015 року позивачем було надано відповідачу позику в розмірі 5000,00 Доларів США, яку відповідач зобов'язувався повернути 20 березня 2016 року. 28 березня 2016 року позивачем було надано відповідачу позику в розмірі 2038,00 Доларів США, 1000, 00 Доларів США та 1000,00 Євро, які відповідач зобов'язувався повернути 25 червня 2016 року, 25 травня 2016 року та 05 травня 2016 року, відповідно, про що надав розписки позивачу.Проте, відповідач не виконав зобов'язань за договорами позики, у зв'язку з чим позивач була вимушена звернутися до суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 17.10.2016 р., за заявою позивача, накладений арешт на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 , площею 0,2506 га, цільового призначення: для будівництваі обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса розташування: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Безуглівка, вул. Корольова, 7, яка належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та на автомобіль Chrysler Ram Van (Voyager) днз НОМЕР_3 шасі НОМЕР_4, 2006 року випуску, об»ємом 2500 куб.см, який належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

03.04.2017 року у повторному автоматичному розподілі справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,була зареєстрована за суддею Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 03.04.2017 р. прийнята в провадження судді Миколаєць І.Ю. (а.с.93, том І).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 20.04.2017 р., за заявою позивача накладений арешт на земельну ділянку: кадастровий № НОМЕР_5, площею 3,4216 га, цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса розташування: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а також на земельну ділянку: кадастровий № НОМЕР_7, площею 0,0189 га, цільового призначення: для ведення підсобного сільського господарства виробництва, адреса розташування: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с.107-108, том І).

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.06.2017 р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики було задоволено, суд вирішив: «Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 03162, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за договорами позики від 14.10.2015 року, 20.12.2015 року, 28.03.2016 року у розмірі основного боргу 23 038 Доларів США та 1000 Євро; процентів на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 4 955, 41 Доларів США та 144,85 Євро; 3 % річних у розмірі 881 Доларів США та 29 Євро, а всього у сумі - 28 874, 41 Доларів США та 1 173, 85 Євро. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 03162, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 сплачений судовий збір у розмірі 7 485,61 грн.»

11.09.2017 р. відповідач звернувся до суду із заявою про скасування і перегляд заочного рішення посилаючись на поважність причин неявки в судове засідання оскільки, як вказує відповідач, він не отримував судових повісток під час розгляду даної справи з причини не проживання за адресою свого місця реєстрації куди направлялись такі судові повістки, що вважає поважною причиною неявки до суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва 18.10.2017 р. заочне рішення у вищезазначеній справі було скасовано, справа призначена до розгляду у загальному порядку (а.с.205-206, том І).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва 07.12.2017 р.за заявою відповідача скасовано заходи забезпечення позову визначені ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 20.04.2017 року, постановлену у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в частині накладення арешту на земельну ділянку: кадастровий № НОМЕР_7, площею 0,0189 га, цільового призначення: для ведення підсобного сільського господарства виробництва, адреса розташування: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с.18-19, том ІІ).

12.12.2017 року позивач подала апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суд м.Києва від 07.12.2017 року (а.с.24-28, том ІІ).

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 14.03.2018 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Святошинського районного суд м.Києва від 07.12.2017 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено (а.с.103-109 том ІІ).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва 27.03.2018 р. розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив щодо часткового виконання позики та повернення боргу в розмірі 7531,9556 дол. США, у підтвердження чого надає суду копії платіжних доручень. Також просить з урахуванням часткового погашення боргу в строки зазначені в розписках, а також тих обставин, що ОСОБА_1 надала суду невірну інформацію про суму боргу, не застосовувати штрафні санкції до нього у вигляді 3% річних та процентів.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Суд, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

14.10.2015 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 в борг грошові кошти, в сумі 15 000,00 Доларів США, строком повернення 14.11.2015 року, 20.12.2015 року позивач надала відповідачу в борг грошові кошти, в сумі 5 000,00 Доларів США, строком повернення 20.03.2016 року, 28.03.2016 року позивач надала відповідачу в борг грошові кошти, в сумі 2 038,00 Доларів США, строком повернення 25.06.2016 року, 28.03.2016 року позивач надала відповідачу в борг грошові кошти в сумі 1000,00 Доларів США, строком повернення 25.05.2016, 28.03.2016 року позивач надала відповідачу в борг грошові кошти в суму 1000,00 Євро, строком повернення 05.05.2016 року на сімейні потреби відповідача. Підтвердженням чого є розписки ОСОБА_2 про отримання вказаних грошових коштів, які містяться в матеріалах справи та оригінал яких було оглянуто судом в судовому засіданні (а.с.7-12 том І).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальник) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобовязаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами позики в повному обсязі, проте ним було частково повернуто кошти ОСОБА_1 згідно розписок, що підтверджується платіжними дорученями (а.с. 121, 122, 123, 125,127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151 Том ІІ), тобто ОСОБА_2 борг був частково повернутий в розмірі 7531,9556 дол. США.

Оскільки ОСОБА_2 борг був частково повернутий в розмірі 7531,9556 дол. США, сума яка підлягає стягненню становить (28874,41 дол. США - 7531,9556 дол. США) 21342,45 дол. США та 1173,85 Євро.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вирішує справу за наявними доказами.

Позивач просить стягнути заборгованість за п'ятьма договорами позики від 14.10.2015 року, 20.12.2015 року, 28.03.2016 року, 28.03.2016 року, 28.03.2016 року у розмірі основного боргу 23 038 Доларів США та 1000 Євро; процентів на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 4 955,41 Доларів США та 144,85 Євро; 3 % річних у розмірі 881 Доларів США та 29 Євро, а всього у сумі - 28 874, 41 Доларів США та 1 173, 85 Євро.

Проте для стягнення 3 % річних та процентів від позики необхідно знати: дату та суму позики, період прострочення повернення боргу, а саме: з дня виконання зобов'язання по день пред'явлення позову, дати та суму часткового погашення позики (у даному випадку) за кожним договором окремо. Оскільки за договорами позики від 14.10.2015 року, 20.12.2015 року, 28.03.2016 року, 28.03.2016 року, 28.03.2016 року відповідач здійснював часткове погашення заборгованості не зазначаючи при цьому за яким саме договором, та оскільки сторонами не надано такої інформації, зокрема позивачем не надано відповіді на відзив у якому був би наявний розрахунок сум, що стягуються, а тому суд позбавлений можливості здійснити такий розрахунок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5965,70 грн.

Керуючись ст. ст. 202, 207, 525, 610, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.6, ч. 13 ст. 7, 8-13, 18, 19,77-79, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 03162, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за договорами позики від 14.10.2015 року, 20.12.2015 року, 28.03.2016 року у розмірі - 21342,45 дол. США та 1 173, 85 Євро.

Стягнути з ОСОБА_2ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 сплачений судовий збір у розмірі 5965,70 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через суд першої інстанції. Порядок подання апеляційної скарги діє до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Ю. Миколаєць