Постанова № 76020339, 21.08.2018, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Справа № 725/3783/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді Скуляк І. А.

при секретарі Верешко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Чернівецької митниці ДФС (місцезнаходження за адресою: вул. Руська, 248М, м.Чернівці, 58000) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці з вказаним вище адміністративним позовом.

Посилався на те, що 06 липня 2018 року постановою начальника Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_2 його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Разом з тим, вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, через відсутність в його діях ознак порушення митних правил, необ’єктивність та неповноту провадження в справі, невідповідність висновків викладених у постанові фактичним обставинам справи.

Вказував на те, що він має статус нерезидента, оскільки при в’їзді на територію України він пред’явив митному органу паспорт громадянина ОСОБА_3.

За таких обставин, враховуючи те, що він перетинаючи митний кордон користувався правами громадянина ОСОБА_3, як нерезидента, просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1374/40800/18 від 06 липня 2018 року.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та підтвердив викладені в ньому обставини. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причину своєї неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 14 травня 2018 року інспектором Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_4 відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №1374/40800/18 (а.с.33-35).

Як вбачається із змісту протоколу, 14 травня 2018 року о 12 год. 30 хв. на територію п/п «Порубне» в зону митного контролю в пішому порядку зайшов громадянин України ОСОБА_1, який прямував з ОСОБА_3 до України в приватних справах. Вказаний громадянин до митного контролю надав контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору». До митного контролю громадянин ОСОБА_1 подав закордонний паспорт громадянина ОСОБА_3 053351903 виданий 15.09.2015 року, поліцією м. Сучава, на ім’я Tomulet Serghei. Під час проведення митних формальностей, громадянин України ОСОБА_1 пред’явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕН781287 виданий 24.03.2011 року органом 7310, на ім’я ОСОБА_1.

Відповідно інформації, яка міститься в програмно-інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС було встановлено, що 15.05.2017 року громадянин України ОСОБА_1 ввіз на митну територію України автомобіль марки «Шевролет Каптіва» д.н.з. SV62ТОМ, країна реєстрації ОСОБА_3, через пункт пропуску «Порубне-Сірет» митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці, в режимі тимчасового ввезення в термін до 1 року, використовуючи паспорт громадянина ОСОБА_3 053351903, виданий 15.09.2015 року, поліцією м. Сучава на ім’я Tomulet Serghei.

Згідно поданого до митного контролю паспорта громадянина ОСОБА_3 053351903, виданий 15.09.2015 року, поліцією м. Сучава та пред’явленого паспорта громадянина України для виїзду за кордон ЕН781287 виданий 24.03.20111 року органом 7310, Tomulet Serghei, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є однією й тією ж особою. Громадянин ОСОБА_1 підтвердив, що вищевказані паспортні документи належать йому.

Таким чином, під час переміщення вказаного транспортного засобу через митний кордон України особа надавала документ, який є підставою для не сплати митних платежів при ввезенні транспортних засобів особистого користування, маючи статус «резидента».

В подальшому, постановою по справі про порушення митних правил №1374/40800/18 від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме у розмірі 1 375 590,39 грн. (а.с.8-11).

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «Шевролет Каптіва» д.н.з. SV62ТОМ надав паспорт громадянина ОСОБА_3.

Відповідно до п.1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Отже, спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України, Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року, Закону України від 21.01.1994року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Порядком централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185, а також Порядком розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 №201.

Як було встановлено судом, станом на 14 травня 2018 року у позивача був наявний як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина ОСОБА_3.

Згідно пояснень позивача та досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, ОСОБА_1 вважає себе нерезидентом.

Разом з тим, на думку суду, твердження позивача з приводу того, що він має статус нерезидента не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, п.п.в) п.33 ч.1 ст.4 МК України нерезиденти – це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Отже, для того щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України.

За змістом п.45 ч.1 ст. 4 МК України постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Згідно положень Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185, а також п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 №201, документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Отже, чинним законодавством передбачено порядок визнання резидентського статусу осіб.

Проте, позивачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 за кордоном.

За таких обставин, враховуючи відсутність у позивача документів, які підтверджують його постійне місце проживання на території ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що позивач являється резидентом і зобов'язаний дотримуватися митних правил встановлених для громадян (резидентів) України та у даному випадку при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу повинен сплатити усі необхідні митні платежі.

Статтею 377 МК України встановлено особливості митного оформлення окремих товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

Згідно вказаній статті, товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Товари, зазначені у частині першій цієї статті, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, підлягають обов'язковій сертифікації у випадках, встановлених законодавством для підприємств. Документи, що засвідчують відповідність таких товарів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються органам доходів і зборів під час митного оформлення цих товарів з метою вільного обігу та уповноваженим органам під час їх державної реєстрації в Україні.

Ввезені громадянами на митну територію України для вільного обігу товари, зазначені у частині першій цієї статті, що підлягають державній реєстрації уповноваженими органами України, забороняється відчужувати або передавати у володіння, користування чи розпорядження іншим особам до здійснення державної реєстрації цих товарів.

З метою запобігання незаконному обігу транспортних засобів на території України між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та державними органами з безпеки дорожнього руху здійснюється автоматизований обмін інформацією про транспортні засоби, що перетинають державний кордон України, стосовно митного оформлення та державної реєстрації таких транспортних засобів.

Тобто, положеннями МК України встановлений певний порядок перелік дій, що є обов'язковий для громадян України при ввезенні на митну територію України вказаних товарів до яких і відноситься згаданий вище автомобіль.

При цьому у випадку ввезення нерезидентами відповідних товарів чи речей для них передбачені інші, відмінні правила від тих, яких зобов'язані дотримуватися громадяни України.

Отже, не зазначення себе як громадянина України з постійним місцем проживання на території України та позиціонування себе як громадянина іншої держави (тобто нерезидента) може призвести до ситуації в якій особа - громадянин України уникне виконання обов'язкових для нього дій під час ввезення на митну територію України відповідних речей та товарів (в тому числі автомобілів), встановлених МК України.

За змістом cтатті 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Стаття 485 МК України передбачає відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

В силу вказаної статті, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таким чином, з об'єктивної сторони правопорушення передбачене ст. 485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, зокрема: діяння, спрямоване ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів, та причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Відповідно до розрахунку управління адміністрування митних платежів Чернівецької митниці ДФС (службова записка від 18.06.2018 року) позивачу у разі ввезення ним на територію України транспортного засобу марки «Шевролет Каптіва» д.н.з. SV62ТОМ необхідно було б сплатити до Державного бюджету України митні платежі розміром 458 530 грн. (а.с.45-46).

Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента.

Аналізуючи всі обставини справи з посиланням на докази, суд дійшов висновку, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності, а постанову Чернівецької митниці ДФС від 06 липня 2018 винесено з дотриманням вимог чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 4,270,271,377,380,458,467,485,494,495,525, 531 МК України, ст.ст. 8,33,38,165-1,247,251,278,280 КУпАП, ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову – відмовити в повному об’ємі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці ОСОБА_5