Постанова № 76008485, 20.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/2504/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Луців І.І.

позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Львові на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2017 року (головуючий суддя: Рудаков І.П., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 29.12.2017) у справі №464/9314/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Львові про скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просила скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Львові про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 19.12.2016.

Обґрунтовує позов тим, що в оспорюваному приписі зазначено, що ОСОБА_1 у період з 13.12.2016 по 19.12.2016 не допустила посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові для здійснення позапланової перевірки щодо об'єктів будівництва за адресою АДРЕСА_1. Крім того, у приписі зазначено, що він складався у присутності представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка відмовилась від одержання примірника припису. Однак ОСОБА_2 зазначає, що не могла бути присутня при проведенні перевірки 19.12.2016 року у м. Львові, оскільки в цей день перебувала у м. Києві, та відповідно не відмовлялась від одержання примірника оскаржуваного припису.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що під час намагання посадових осіб відповідача 13.12.2016 потрапити на об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 для проведення позапланової перевірки, ОСОБА_2 була присутньою та спілкувалась із посадовими особами Інспенції, однак не допустила посадових осіб до проведення перевірки, що підтверджується проведеною відеофіксацією. Таким чином, оскільки в діях ОСОБА_2 були ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, то на виконання приписів п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю посадова особа Інспекція зобов'язана була скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що провідним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові Галянчуком Ю.М. складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 19.12.2016 про те, що ОСОБА_1 не допустила посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва за адресою АДРЕСА_1 для проведення позапланової перевірки, чим порушила положення п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553. У даному акті зазначено, що він складений у присутності уповноваженої особи на підставі довіреності від 08.10.2015 зареєстровано в реєстрі за № 1814 - ОСОБА_2, яка від підпису та отримання акту відмовилася та такий надісланий поштою.

Провідним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові Галянчуком Ю.М. 19.12.2016 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відносно ОСОБА_1, згідно якого за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва за адресою АДРЕСА_1, встановлено, що ОСОБА_1 у період з 13.12.2016 по 19.12.2016 не допустила посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові для здійснення позапланової перевірки щодо об'єктів будівництва за адресою АДРЕСА_1, що є порушенням положення п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, з метою усунення виявлених порушень ОСОБА_1 зобов'язано в 10-ти денний термін з дня отримання даного припису усунути порушення законодавства в сфері містобудівної діяльності шляхом забезпечення проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства на об'єкті будівництва за адресою АДРЕСА_1. У вказаному приписі також зазначено, що ОСОБА_2 від отримання примірника припису відмовилась та такий надісланий поштою.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки відповідач при винесенні припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 19.12.2016 допустив ряд порушень, що свідчать про односторонність та неповноту проведення позапланової перевірки, а також необґрунтованість висновків, що зроблені за результатами такої перевірки.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою КМ України N 553 від 23.05.2011 р.: п. 1 - державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією. П. 3 - державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами органів державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень. П. 5 - державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. П. 7 - позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю

Згідно з п.п. 1, 4 п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Як вбачається зі змісту рішення №9-н/пз від 13.04.2017 прийнятим головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Грімнаком А.А. та головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Горохом Н.С. припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19.12.2016 та постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2017 скасовано як такі, що прийняті з порушенням вимог містобудівного законодавства.

Підставою для скасування зазначених документів стали порушення ряду вимог. Зокрема, в акті про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 19.12.2016, протоколі про адміністративне правопорушення від 19.12.2016 щодо об'єкта будівництва по вул.Козацькій, 11-а, у м.Львові, складених стосовно гр.ОСОБА_1 у графі «у присутності» зазначено проведення перевірки у присутності гр.ОСОБА_2 Інформація про проведення перевірки у присутності ОСОБА_1 відсутня, що є порушенням п.9 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, відповідно до якого державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Покликання в апеляційній скарзі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на те, що ОСОБА_2 була присутньою під час складання припису не підтверджується належними та допустимими доказами. Натомість, у матеріалах справи міститься копія листа Вищого адміністративного суду України від 23.02.2017 року №Л-414 про те, що 19.12.2016 року (з 9 год. 54 хв. до 11 год.) відповідна особа перебувала в приміщенні даного суду (вул.Московська, 8 корп.5, м.Київ). Крім того, в матеріалах справи також наявні залізничні квитки на ім'я ОСОБА_2 від 18.12.2016 та від 19.12.2016 за маршрутом Львів-Київ, та Київ-Львів відповідно.

Крім того, головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Грімнаком А.А. та головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Горохом Н.С. 13.04.2017 року винесено припис №9-н/пз про усунення начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові Цабаком В.Я., яким останнього зобов'язано при здійсненні заходів архітектурно-будівельного контролю щодо об'єкта будівництва по АДРЕСА_1 у разі наявності підстав дотримуватись вимог «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, зокрема п.9.

З огляду на наявність вищенаведених порушень при складенні акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва та винесенні припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 19.12.2016 року, в результаті чого скасовано зазначений припис, беручи до уваги наявність зазначених фактів, які свідчать про однобічність та неповноту проведення позапланової перевірки, а також необґрунтованість висновків, що зроблені за результатами такої перевірки, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про визнання дій інспектора Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові Галянчука Ю.М. при складанні ним Акту та Припису від 19.12.2016 року щодо ОСОБА_1 неправомірними, та такими, що здійснені з порушенням містобудівного законодавства, вірним.

Щодо покликань апелянта на відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до норм статі 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно норм ч.6-7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріалами справи, зокрема відповідними квитанція, підтверджуються витрати позивача на отримання відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. через, що колегія суддів вважає необгрунтованими покликання апелянта на відсутність обгрунтованих підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань понесених позивачем витрат.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення «Москаль проти Польщі»).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії» «Трґо проти Хорватії»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Львові залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2017 року у справі № 464/9314/16-а - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 22 серпня 2018 року.