Постанова № 76008454, 16.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 754/14614/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клочко Інна Василівна

Суддя-доповідач - Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора другої роти першого батальйону Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Захарової Наталі Олександрівни про скасування постанови, за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.06.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.06.2018 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до постанови АР №448445 від 20.10.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП ОСОБА_3, останній 20.10.2018 близько 09-30 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснив зупинку другим рядом, чим створив перешкоду іншим учасникам руху та порушив п. 15.4 ПДР України.

Відповідно до п.п. 15.4 ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

Вважаючи таку постанову незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач будь-яких доказів, які б свідчили, про порушення позивачем п.15.4 ПДР України, не надав.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, тощо.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів (зокрема, за ч.3 ст.122 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів а також іншими документами.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідач, на підтвердження обставин про порушення позивачем п. 15.4 Правил дорожнього руху, відповідно ст. 77 КАС України, надав суду диск з відеозаписом.

З наданого відеозапису вбачається порушення позивачем правил стоянки, а саме, позивач на автомобілі НОМЕР_1 здійснив стоянку другим рядом, чим створив перешкоду іншим учасникам руху. Після фіксації правопорушення, працівником поліції запропоновано звільнити проїзд, так як транспортний засіб позивача заважав руху іншого автомобіля.

Як убачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що ним була здійснена вимушена зупинка у зв'язку із зайнятістю першого ряду іншими транспортними засобами на місці стоянки для перевірки наявності несправності автомобіля у вигляді зменшення тиску в шинах.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Згідно пункту 15.14 ПДР у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.

Відповідно до підпункту «а» пункту 9.9 ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.

Зазначені вимоги ПДР позивачем не були виконані, відеозапис з місця правопорушення свідчить про відсутність увімкненої аварійної світлової сигналізації.

З наданого відеозапису вбачається факт того, що вказаною зупинкою позивач створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху та порушив п. 15.4 ПДР України.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги та висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні щодо обов'язку сплати суб'єктом владних повноважень судового збору у справах щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Статтями 3, 5 Закону України «Про судовий збір» встановлені перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, та коло осіб, звільнених від його сплати.

Нормами цього Закону не передбачено пільги щодо сплати судового збору у справах, предметом яких є оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Однак, ст. 288 КУпАП визначає, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз положень статті 288 КУпАП дає підстави для висновку, що у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КУпАП, суб'єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати державного мита, що справляється за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду.

При судовому розгляді суд першої інстанції повинен був дослідити матеріали справи та вирішити питання про відсутність підстав сплати судового збору позивачем при поданні позовної заяви за оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо стягнення судового збору із Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції в розмірі 640,00 грн є помилковим, та підлягає скасуванню в цій частині.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що підстави та порядок повернення судового збору передбачений ст.. 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до частини першої вказаної статті, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, для вирішення питання про повернення судового збору, позивачу необхідно звернутись із відповідним клопотанням до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовують висновки суду першої інстанції, через що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.06.2018 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.06.2018 - скасувати та прийняти нове, яким позов ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора другої роти першого батальйону Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Захарової Наталі Олександрівни, про скасування постанови - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлений 21.08.2018.