Рішення № 76006079, 21.08.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9303/18

Провадження № 2-о/219/1149/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмут у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2, про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В :

17 серпня 2018 року ОСОБА_1, місце проживання якого: 86496, Донецька обл., м. Бунге, вул. Мануїльського, буд. 48, паспорт громадянина України серії ВС 389315, виданий Єнакіївським МВ УМВС України у Донецькій області 08 вересня 2000 року, звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт народження дитини ОСОБА_3 в місті Єнакієве Донецької області 21 травня 2018 року від батьків: матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, та батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про народження. В обґрунтування заявлених вимог заявником зазначено, що у період перебування його у шлюбі з заінтересованою особою – ОСОБА_2, остання 21 травня 2018 року народила дитину жіночої статі, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, а саме: у лікарні міста Єнакієве Донецької області, про що медичним закладом видано відповідне свідоцтво про народження, яке відповідно до діючого законодавства не створює правових наслідків, у зв’язку з чим заявник звернувся до Бахмутського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою про видачу свідоцтва про народження дочки, на що заінтересована особа йому надала письмову відмову у проведенні державної реєстрації народження, посилаючись на те, що надані ним для підтвердження факту народження дитини документи видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Встановлення даного юридичного факту заявнику необхідно для подальшої реєстрації народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про народження, з огляду на що він звернувся до суду з зазначеною заявою.

В судове засідання заявник не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просить справу розглядати за його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Бахмутського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з’явився за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Заінтересована особа ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, повідомила суд засобом телефонного зв’язку, що оформлено відповідною телефонограмою, про те, що просить справу розглядати за її відсутності, зазначивши, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв’язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України), фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об’єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що встановлення факту, якого вимагає заявник, породжує правові наслідки. Встановити такий факт іншим шляхом неможливо.

З копії свідоцтва про шлюб серії І-ЕД № 102774 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – Руденко) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 14 листопада 2009 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Бобриківською сільською радою Антрацитівського району Луганської області (а.с. 9).

В суді встановлено, що 21 травня 2018 року в місті Єакієве Донецької області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, народила дитину жіночої статі, на підтвердження чого заявником надано до заяви копію медичного свідоцтва про народження № 109 від 21 травня 2018 року, виданого Комунальною установою «Міська лікарня № 2 м. Єнакієве», відповідно до якого заінтересована особа ОСОБА_2 21 травня 2018 року о 05 годині 10 хвилин народила дівчинку вагою 3300 грамів (а.с. 10).

Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується частиною 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі за текстом – ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v. Turkev», «Cyprus v. Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

В матеріалах справи мається відмова у проведенні державної реєстрації народження, видана Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за № 15.14-96-5054 від 10 серпня 2018 року, згідно якої заявнику відмовлено у державній реєстрації народження дитини жіночої статі, народженої 21 травня 2018 року ОСОБА_2 (а.с. 16).

Підставою для встановлення факту народження є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про народження громадянина в певний час і за певних обставин.

Для встановлення народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.

Підсумовуючи викладене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими, оскільки надані заявником докази достовірно свідчать про народження заінтересованою особою ОСОБА_2 дитини жіночої статі у певний час і за певних обставин, у зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.

Також суд вважає за доцільне роз’яснити заявнику положення частини 2 статті 319 ЦПК України, згідно якої рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 259, 265, 315, 317, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити заяву ОСОБА_1, місце проживання якого: 86496, Донецька обл., м. Бунге, вул. Мануїльського, буд. 48, паспорт громадянина України серії ВС 389315, виданий Єнакіївським МВ УМВС України у Донецькій області 08 вересня 2000 року, заінтересовані особи: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, місцезнаходження якого: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Незалежності, буд. 62, код ЄДРПОУ 22034637, ОСОБА_2, місце проживання якої: 86496, Донецька обл., м. Бунге, вул. Мануїльського, буд. 48, паспорт громадянина України серії ВК 681835, виданий Єнакієвським МВ ГУМВС України в Донецькій області 05 січня 2010 року, про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України.

Встановити факт народження дитини жіночої статі – ОСОБА_3, яка народилась 21 травня 2018 року на тимчасово окупованій території України:у місті Єнакієве Донецької області, батьком якої є громадян України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, а матір’ю – громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка села Бобрикове Антрацитівського району Луганської області.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Конопленко