Постанова № 76005979, 14.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2509/18 Справа № 209/3607/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Багбая Є. Д. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н від 21 червня 2013 року, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості.

Відповідач своїх зобов'язаннь за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку чим станом на 31 серпня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 15070,92 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 6844,68 грн., по процентам за користування кредитом - 6132,39 грн., з пені та комісії за користування кредитом - 900 грн., а також штрафів : 500,00 грн. - фіксована частина та 693,85 грн. - процентна складова, яку банк просив стягнути з ОСОБА_2 /а.с.3-4/.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором б\н від 21 червня 2013 року у розмірі 13877,07 грн, яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом у розмірі 6844,68 грн.;

- заборгованість по процентам за користуванням кредитом - 6132,39 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією - 900 грн.

В частині задоволення позовних вимог стосовно стягнення з ОСОБА_2 фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 693,85 грн. - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1378 грн./а.с.61-62/.

З таким рішенням, в частині часткового задоволення позовних вимог та стягнення судового збору, не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм процесуального права, просив його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунвання апеляційної скарги відповідач посилався на те, що:

- суд не встановив чи був викликаний у судове засідання представник позивача;

- суд незаконно не здійснював фіксування судового процесу технічними засобами;

- судом не розглянуто клопотання банку про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують отримання банківських карток;

- судом не встановлено відсутності доказів отримання ним кредитної картки із зазначенням виду, типу класу, терміну її дії, строку кредитної лінії та інших необхідних реквізитів платіжних карт;

- суд помилково вважає дослідженою копію його паспорту, на підставі якого встановлена його особа;

- судом не досліджено усіх письмових доказів;

- судом не враховано, що анкетою-заявкою не встановлено кредитного ліміту на платіжну картку та вона не містить усіх істотних умов кредитного договору, отже кредитний договір не укладено;

- судом не прийняті до уваги норми Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, йому не було надано детальної інформації щодо умов кредитування;

- надане йому судом оскаржуване рішення не містить інформації про веб-адресу такого рішення та дату складання повного тексту;

- секретар судового засідання не заявила собі самовідвід, хоча має родинні зв'язки з керівництвом банку /а.с.69-75/.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

У відповідності до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині часткового задоволення позовних вимог, перевірка його законності та обґрунтованості проведена у цих межах.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н від 21 червня 2013 року, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між ним та банком кредитний договір, про що поставив свій підпис у вказаній заяві /а.с.6/.

Однак, своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим згідно розрахунку, наданого банком, станом на 31 серпня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 15070,92 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 6844,68 грн., по процентам за користування кредитом - 6132,39 грн., з пені та комісії за користування кредитом - 900 грн., а також штрафів : 500,00 грн. - фіксована частина та 693,85 грн. - процентна складова.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, в силу ст. ст. 525, 526, 530, 611, 626, 627, 628, 634, 638, 640, 1054, 1055, 1050 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду, а оскаржуваній частині, - без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обв'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Розглядаючи по суті даний спір суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідача перед банком наявна заборгованість за кредитним договором, яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, а тому дійшов висновку про її стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" у сумі 15070,92 грн.

Зазначений висновок суду колегія суддів вважає правильним.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень норм процесуально права, які призвели до неправильного вирішення справи, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Посилання апелянта на те, що суд не встановив чи був викликаний у судове засідання представник позивача колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як відповідач, так і представник позивача були присутні у судовому засіданні 21 листопада 2016 року, тобто у день коли по справі було оголошено перерву до 08 грудня 2016 року - день ухвалення рішення.

Доводи ОСОБА_2 стосовно того, щодо суд незаконно не здійснював фіксування судового процесу технічними засобами є безпідставними, оскільки повідомлені належним чином сторони у судове засідання 08 грудня 2016 року не з'явились, а в силу ч.2 ст. 197 ЦПК України (в редакції, чинній на день постановлення оскаржуваного рішення) у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судове засідання, призначене на 21 листопада 2016 року, зафіксовано технічними засобами /а.с.60/.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом не прийняті до уваги норми Закону України "Про захист прав споживачів" та йому не було надано детальної інформації щодо умов кредитування необґрунтовані, оскільки кредитний договір, який за своєю суттю є договором приєднання (ст.634 ЦК України), та його умови не оскаржувались відповідачем у встановленому законом порядку.

Доводи щодо відсутності доказів отримання відповідачем кредитної картки із зазначенням виду, типу класу, терміну її дії, тощо, спростовуються матеріалами справи /а.с.58/.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення даного спору. Наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір ОСОБА_2 не спростовані, доказів на підтвердження погашення боргу відповідачем не надано.

Таким чином, відповідно ст. 375 ЦПК України, рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 05 лютого 2018 року ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за наслідками її розгляду. Відтак, в силу ст.141 ЦПК України, з апелянта на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 2067 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2067 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко