Ухвала суду № 76005396, 21.08.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 212/2-4916/11

Провадження 6/127/485/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі: Гончаруку І.О.,

за участі: приватного виконавця ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці подання приватного виконавця ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа , -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець ОСОБА_1 звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа. Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження № 5674228 з примусового виконання виконавчого листа №212/2-4916/11 від 01.02.2016 р про стягнення із ОСОБА_2, 30.07.1977 р. н. на користь АТ «ОСОБА_3 Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором в розмірі 215 997 дол. 83 цента США, а також судового збору в розмірі 3 654 грн. Рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. Виконавцем 29.07.2018 року та 09.08.2017 року на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень про причини невиконання рішення та для подачі декларації про доходи та майно боржника, однак ОСОБА_2 на виклики не з’являлась, про причини неявки виконавця не повідомила. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності два автомобіля та земельна ділянка з недобудованим будинком в садовому товаристві «Барвінок», однак боржник рішення не виконує. ОСОБА_2 перебуває на посаді начальника Вінницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, де одержує чималі доходи, однак кошти по рішенню суду не сплачує. За повідомленням стягувача, ОСОБА_2 з 15.08.2018 р. перебуває у відпустці, під час якої планує виїхати за кордон на відпочинок, тому стягувач просить здійснити дії щодо обмеження її у виїзді. Враховуючи вищевикладене, приватний виконавець звернувся до суду з даним поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 В судовому засіданні приватний виконавець ОСОБА_1 подання підтримав та просив задоволити. Суд вислухавши думку приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності представлені суду докази, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання виходячи з наступного. Судом достовірно встановлено, що на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження № 5674228 з примусового виконання виконавчого листа №212/2-4916/11 від 01.02.2016 р про стягнення із ОСОБА_2, 30.07.1977 р. н. на користь АТ «ОСОБА_3 Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №010/03-11/252 від 03 вересня 2008 року в розмірі 215 997 дол. 83 цента США, а також судового збору в розмірі 3 654 грн. 11.07.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_4 винесено постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 212/2-4916/11, виданого 01.02.2016 р. з ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп». 13.07.2018 року приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56774228 по виконанню виконавчого листа № 212/2-4916/11 виданого 01.02.2016 р. та направлено рекомендованим повідомленням боржнику ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами справи. Згідно рекомендованого повідомлення боржник ОСОБА_2 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження 31.07.2018 року. Судом встановлено, що 29.07.2018 р. приватним виконавцем ОСОБА_1 направлено боржнику ОСОБА_2 вимогу про необхідність з’явитися до приватного виконавця для дачі пояснень щодо невиконання рішення суду по справі № 212/2-4916/11 від 20.11.2015 року, дана вимога була направлена та отримана боржником 31.07.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням наявним в матеріалах подання. 09.08.2018 року та 17.08.2018 р приватним виконавцем повторно направлялись вимоги боржнику ОСОБА_2 з вимогою надати декларацію про доходи та майно, а також пояснення з приводу невиконання рішення суду. Згідно листа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Вінницькій області від 07.08.2018 року № 01-1585 боржник ОСОБА_2 з 01.08.2017 року перебуває у трудових відносинах з управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області та займає посаду начальника Вінницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Вінницькій області. Заробітна плата ОСОБА_2 за період з 01.08.2017 р. по 31.07.2018 року склала 233 733,59 грн. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності два автомобіля та земельна ділянка з недобудованим будинком в садовому товаристві «Барвінок». Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України визначені в Законі України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. Ч. 1, 3, 4 ст. 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд вважає, що застосування заявлених обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування. В інформаційному листі Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» судам роз'яснено, що "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3ст. 11 Закону "Про виконавче провадження" позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Жодних доказів, які б підтверджували навмисне свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду держаним виконавцем суду не надано. Оскільки, відповідно до вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України дане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Позиція щодо неправомірності заборони виїзду за кордон без оцінки індивідуальних обставин боржника на підставі лише факту наявності невиконаного грошового зобов'язання, також викладена в рішенні ЄСПЛ у справі «Хлюстов проти Росії». Отже, аналізуючи вказані норми Закону, словосполучення «ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням (судовим рішенням)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв’язку з цим і здійснюється примусове виконання. Особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Ухилення від виконання зобов'язань покладених на боржника слід розуміти як будь-які свідомі рішення (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли для виконання цього обов’язку у нього є всі реальні можливості (наприклад наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають незалежні від нього об’єктивні обставини. Особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов’язань протягом певного строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов’язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутись і бути об’єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Факт наявності у боржника паспорту громадянина України для виїзду за кордон та можливість перетинання державного кордону України жодними доказами не доведено. З наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження суд не може зробити висновок, що станом на день внесення подання на розгляд суду факт ухилення вже відбувся і об’єктивно наявний та відповідно вбачався з матеріалів виконавчого провадження. Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Суд не може обмежити Конституційне право боржника на свободу пересування, зокрема й у праві виїзду за межі України, у зв’язку з недоведеністю перед судом факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду. Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 260,261,263,441 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 22.08.2018 року.

Суддя: