Постанова № 76002470, 15.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1813/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусян А.В.,

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018р. по справі за адміністративним позовом Одеського Національного політехнічного університету до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень за №0004641301, №0004651301 від 2.02.2017р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017р. Одеський Національний політехнічний університет звернувся в суд із позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення за №0004641301, №0004651301 від 2.02.2017р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у січні 2017р. посадовими особами ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка Одеського Національного політехнічного університету, код за ЄДРПОУ 02071045, (далі - ОНПУ), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 1.07.2013р. по 30.06.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1.01.2011р. по 30.06.2016р., військового збору за період з 3.08.2014р. по 30.06.2016р., збору за першу реєстрацію транспортного засобу за період з 1.07.2013р. по 30.06.2016р., транспортного податку за період з 1.01.2015р. по 30.06.2016р., податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 1.01.2015р. по 30.06.2016р. та державного мита за період з 1.07.2013р. по 30.06.2016р., відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта.

За результатами вказаної перевірки 13.01.2017р. ДФС складено акт перевірки за №67/15-53-13-01/02071045, у висновках якого встановлено численні порушення вимог законодавства України.

На підставі встановлених висновків ДФС 2.02.2017р. прийнято податкові повідомлення-рішення за №0004641301, №0004651301, якими було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 69 710,87грн. та штрафні санкції 51 467,34грн. та за військовим збором донараховано 5471,21грн. основного платежу та 4035,29грн. штрафних санкцій.

Позивач не погоджується з таким рішенням ДФС, вважає їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0004641301, №0004651301 від 2.02.2017р..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце судового розгляду справи у встановленому законом порядку, проте в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

З урахуванням належного сповіщення сторін, про час і місце розгляду справи, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС в Одеській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяло не в межах своїх повноважень та не на підставі діючого законодавства України, чим порушило права позивача.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у січні 2017р. ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Одеського Національного політехнічного університету, код за ЄДРПОУ 02071045, (далі - ОНПУ), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 1.07.2013р. по 30.06.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1.01.2011р. по 30.06.2016р., військового збору за період з 3.08.2014р. по 30.06.2016р., збору за першу реєстрацію транспортного засобу за період з 1.07.2013р. по 30.06.2016р., транспортного податку за період з 1.01.2015р. по 30.06.2016р., податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 1.01.2015р. по 30.06.2016р. та державного мита за період з 1.07.2013р. по 30.06.2016р., відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта.

За результатами перевірки ДФС складено акт перевірки за №67/15-53-13-01/02071045 від 13.01.2017р., у висновках якого встановлені порушення:

- п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 ПК України від 2.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями та порядку заповнення Розділу І та Розділу II Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) в частині оподаткування військовим збором, затвердженого Наказу ДПА України від 24.12.2010р. №1020, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014р. №49, Наказом Міністерства фінансів України: від 13.01.2015р. №4, податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку за III -IV квартали 2013р., І-ІV квартали 2014р., І-IV квартали 2015р., І-ІІ квартали 2016р. надавалася не в повному обсязі до ДПІ у Приморському районі м.Одеси;

- пп.14.1.47, пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 , пп.162.1.1., пп.162.1.3, п.162.1, ст.162, пп.163.1.1, пп.163.1.2., п.163.1. пп.163.2.1., пп.163.2.2. п.163.2. ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, п.168.3., пп.168.4.1, пп.168.4.2, пп.168.4.3, пп.168.4.4, пп.168.4.5., пп.168.4.7. п.168.4 ст.168, п.171.2 ст.171 ПК України, а саме не утримано та не перераховано податок на

доходи фізичних осіб за період з 1.07.2013р. по 30.06.2016р. на загальну суму 74 369,96грн.;

- пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення», п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.5 ст.164, пп.167.5.3 п.167.5 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5, п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України, а саме занижено зобов'язання з військового збору у загальній сумі 5 471,21грн. в т.ч. за 2014р. на 496,37грн., за 2015р. на 1931,45грн. та за 2016р. на 3043,39грн.;

- пп.1 ч.2 ст.6, ст.7, ч.2 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного

внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями у

результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок на загальну суму 37 544,59грн. за період 2011р., .2014-2015р. (а.с.30-51 т.1).

На підставі вказаних порушень ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення за №0004641301, №0004651301 від 2.02.2017р., якими було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 69 710,87грн. та штрафні санкції 51 467,34грн. та за військовим збором донараховано 5471,21грн. основного платежу та 4035,29 грн. штрафних санкцій.

Перевіряючи правомірність дій ГУ ДФС в Одеській області при прийнятті оскаржуваних рішень, з урахуванням підстав, за якими позивач просить визнати їх протиправними, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч.2 ст.2 КАС України, у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із матеріалів справи, ДФС надано письмові докази щодо належного відображення в бухгалтерському обліку ОНПУ операцій з придбання, отримання, оприбуткування та списання ПММ, які були придбані позивачем у безготівковій формі та отримувались водіями, що перебували у трудових відносинах з позивачем за перевірений період часу, а саме: реєстри вхідних документів по водіях, бухгалтерські довідки, зводні відомості про витрачання ПММ, меморіальні ордери, звіти про витрачання ПММ водіями, вимоги, подорожні листи на автомобілі зі звітами про показання спідометрів транспортних засобів та використані ПММ (а.с.121-255 т.1, а.с.1-70 т.2).

Відповідно до даних результатів ревізії, яка була проведена ДФС в Одеській області за період з 1.05.2012р. по 31.05.2015р. (Акт ревізії за №031-11/53 від 17.08.2015р. – а.с.113-117 т.1) не встановлено фактів необґрунтованого списання паливно-мастильних матеріалів з підзвіту водіїв.

Апеляційний суд зазначає, що вищевказане підтверджує те, що весь бензин отриманий водіями за талонами був оприбуткований по бухгалтерському обліку університету та використаний (списаний по обліку) без порушення норм чинного законодавства на потреби навчального закладу.

Обґрунтовуючи свої висновки щодо потреби в наданні касового чека при отриманні паливно-мастильних матеріалів за талонами на АЗС податковий орган посилається на положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджених наказом Держнафтогазгіром. Міністерства економіки. Міністерства транспорту, Держстандарту. Держкомстату України за №81/38/101/235/122 від 2.04.1999р., яка в перевірений періоді не діяла, оскільки вона втратила чинність на підставі наказу Міністерства палива та енергетики за №382/291/891/235/244 від 17.07.2008р..

Апеляційний суд зазначає, що у перевірений період часу діяла Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти и нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджена наказом Мінпалива, Мінекономіки. Мінтрансу. Держспожівполітіки за №281/171/578/155 від 20.05.2008р. (надалі - Інструкція №281).

Приписами п.3 Інструкції №281 визначено, що талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Цим ж пунктом Інструкції №281 визначено, що розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення)товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти. надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що для отримання талонів на заправку своїх автомобілів університетом укладалися договори із продавцями пального, оплачуючи рахунки на умовах попередньої оплати шляхом безготівкового перерахунку коштів, що підтверджується банківськими виписками з наступним отриманням за актами приймання-передачі відповідної кількості талонів за відповіднім номіналом.

Для бюджетної установи такий варіант заправки привабливий тим, що ціна за літр пального не змінюється з моменту отримання талонів до моменту заправки.

Бланк-Дозвіл (талон) - це документ, який дозволяє його пред'явникові отримувати пальне на АЗС є засобом одноразового використання, що забезпечує систему безготівкового відпуску пального на АЗС. Оскільки передоплата за пальне вже була проведена, сама заправка відбувається без будь-якої додаткової оплати. А тому, вона має відбуватися без проведення розрахунків через РРО на АЗС та без додаткового оформлення саме розрахункової операції.

Апеляційний суд зазначає, що вищевказане не суперечить вимогам Інструкції №281 згідно з якої касовий чек підтверджує факт продажу товарів (послуг), оскільки під час отримання водіями бензину за талонами, факт його продажу відбувся раніше - під час його оплати шляхом безготівкового перерахунку коштів, тому отримання за талонами раніше оплаченого палива не є продажем товару та розрахунковими операціями, оскільки водіями не сплачувались за нього готівкові кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні ВАС України (справа №К-49367/09), в якому зокрема зазначено, що відпуск нафтопродуктів за талонами, які попередньо оплачені у безготівковій формі, не є розрахунковими операціями, і, відповідно, не потребує використання реєстратора розрахункових операцій.

При цьому, ВАС України виходив з того, що талон на бензин це документ, який підтверджує право пред 'явителя на одержання вже сплаченого палива на АЗС. Таким чином, талони на бензин не є платіжними документами в розумінні наведених норм. Таким чином операція, яка проводиться при видачі пального на АЗС при наданні талону або бланка дозволу, є поверненням власнику його майна (в даному випадку - пального), і така операція не може вважатися розрахунковою операцією в розумінні вищенаведеної норми Закону про РРО, оскільки пальне було оплачене в попередньому періоді.

Що стосується збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб в результаті укладення договору за №160205/1 від 3.03.2016р. між університетом і ФОІІ ОСОБА_2 щодо надання виконавцем послуг з управління комп'ютерними сітками і обладнанням з використанням комп'ютерних технологій, апеляційний суд зазначає наступне.

Підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб ректору ОСОБА_3 стало те, що договір з ФОП ОСОБА_2 про надання послуг з управління комп'ютерними сітками і обладнанням з використанням комп'ютерних технологій укладено при наявності в університеті більш ніж 100 фахівців інформаційних систем, технологій та баз даних тощо.

Фактично податковим органом визнана нереальність цієї господарської операції з придбання платником податку товару зазначених в договорі послуг, що не має підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами і такі висновки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях фахівців, які проводили перевірку.

При цьому, податковим органом не доведено того факту, що зазначені послуги виконавцем не були надані навчальному закладу, підтвердив одночасно, що оплата цих послуг проведена університетом на підставі оформлених належним чином актів виконаних робіт.

Приписами пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб для резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За правилами п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім, визначених цим кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Приписами п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою га не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Аналізуючи вищевказані правові норми, апеляційний суд вважає, що додаткове благо як складова загального місячного оподатковуваного доходу повинно бути персоніфікованим і пов'язаним з конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особистості, надаватися податковим агентом і бути вираженим у грошовій формі, у формі матеріальних або нематеріальних цінностей, послуг або інших видах доходу. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта і бази податку з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткових благ, є документальні підтвердження отримання такого доходу платником податку грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що сплачені ОНПУ кошти за обслуговування комп’ютерних мереж ФОП ОСОБА_2 в розмірі 82475грн. не можуть бути визнані такими, що сплачені без наявності до того законних підстав та є додатковими матеріальними благами, як ФОП ОСОБА_2 тай й кого-небудь з посадових осіб (працівників) ОНПУ.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

ОСОБА_1