Ухвала суду № 76001802, 16.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення апеляційного провадження

16 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4631/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя -Большакової О. О.суддів -Гуляка В. В. Судової-Хомюк Н. М. з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року (суддя першої інстанції Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ),

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з жовтня 2017 року, з включенням до грошового забезпечення для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, зазначених у довідках №Б-108/108/01/29-2017 від 04.10.2017, №Б-75/108/05/29-18 від 16.03.2017, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з врахуванням проведених виплат.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Із рішенням не погодився ОСОБА_4 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове - про задоволення позову. Обґрунтовуючи незгоду, зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінку його аргументам щодо належності матеріальної допомоги на оздоровлення, яку він отримував під час проходження служби,з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі з таких мотивів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

Для правильного вирішення заявлених позивачем вимог слід виходити з вимог ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких пенсія військовослужбовців обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Верховний Суд у справі №286/2987/16-а (К/9901/1465/17) виклав свою правову позицію, згідно якої ця норма не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення. Вона відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців. За цими ознаками одноразова грошова допомога при звільненні не може входити до додаткового грошового забезпечення, яке повинно враховуватися при нарахуванні пенсії.

Відповідні висновки ґрунтуються також на тому, що одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, її виплата зумовлена саме фактом звільнення зі служби, юридична природа якого не дає підстав визнати цю виплату складовою грошового забезпечення. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 справа №345/2849/17.

До таких же висновків дійшов Верховний Суд у інших справах, стверджуючи, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, винагорода за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.

Разом з тим, Верховний Суд вважав за необхідне відступити від вищезазначених висновків у справі № 286/2987/16-а (К/9901/1465/17), передавши аналогічний спір на вирішення до Великої Палати (ухвала Верховного Суду від 11.04.2018 справа №522/2738/17).

Крім того, Верховний Суд зазначив доцільним розуміти зміст ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII у поєднанні зі змістом ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пенсії відповідно до ч. 3 ст. 43 вказаного Закону обчислюються з розміру грошового забезпечення та враховують, зокрема, надбавки, доплати, підвищення та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10 березня 2015 року Верховним судом України прийнято постанову, в якій аналіз ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також інших нормативно-правових актів надав підстави вважати, що «грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія».

У подальшому Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015 зазначив, що аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсії (ст. 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (ст. 63).

Верховний Суд зазначив, що грошове забезпечення військовослужбовців при призначенні (обчисленні), перерахунку їм пенсії має включати крім відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років тільки щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Включення нерегулярних виплат до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія означатиме, що особа двічі користується соціальною пільгою: у першому випадку - одноразово, у другому - регулярно отримуючи пенсію, що суперечить принципам соціального забезпечення.

Також обов'язковою умовою віднесення додаткових виплат до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється), перераховується пенсія військовослужбовців є регулярність сплати страхових внесків.

Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати щодо захисту соціальних прав вважав доцільним відійти від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15) та зазначеного та передав аналогічну справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала Верховного Суду від 26.06.2018 справа №522/2738/17).

Згідно положень п.5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд може зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Великої Палати Верховного Суду по справі № 522/2738/17 сприятиме повному та об'єктивному розгляду даної справи з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому провадження у цій справі необхідно зупинити до прийняття та набрання чинності рішення Верховного Суду.

Керуючись статтями 236, 248, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Зупинити провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії до набрання чинності рішення Великої Палати Верховного Суду по справі № 522/2738/17 (К/9901/1368/17).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. В. Гуляк Н. М. Судова-Хомюк

Повний текст складено 20 серпня 2018 року.