Постанова № 76001587, 21.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10264/16 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Газ» на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Газ» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Газ» (далі - Позивач, ТОВ «Голден Газ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, у подальшому заміненого на належного відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - Відповідач, ДАБІ України) про визнання протиправним та скасування припису від 30.03.2016 року №С-3003/4 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що із набранням чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» у березні 2011 року та постановою Кабінеті Міністрів України від 13.04.2011 року №461 у квітні 2011 року датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата видачі сертифікату, а експлуатація не прийнятих в експлуатацію об'єктів забороняється. Суб'єкт містобудування зобов'язаний після виконання будівельних робіт ввести об'єкт в експлуатацію, водночас доказів наявності у Позивача отриманих до квітня 2011 року документів, які б давали право на його експлуатацію, матеріали справи не містять. Крім того, суд зазначив, що автомобільний газозаправний пункт (далі - АГЗП) є об'єктом підвищеної небезпеки та належить до об'єкту нерухомості, а доводи Позивача щодо порушення Відповідачем порядку проведення перевірки є безпідставними, оскільки факт допуску ДАБІ України до її проведення нівелює такі твердження особи, захист прав якої повинен здійснюватися шляхом оскарження рішення по суті виявлених порушень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та винести нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на неврахування судом першої інстанції, по-перше, неналежності модульного автомобільного газозаправного пункту до заводського виробу, що унеможливлює розгляд його як об'єкта будівництва, по-друге, введення до експлуатації автомобільного газозаправного пункту 09.03.2011 року з початком реалізації товару, а норма щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт до 2011 року була відсутня, по-третє, проведення перевірки за відсутності уповноваженої особи, по-четверте, неможливості складання акту перевірки на місці її проведення. Крім того, наголошує, що суд прийшов до передчасного висновку про належить автомобільного газозаправного пункту до об'єкта будівництва V категорії складності, адже доказів його віднесення до об'єктів підвищеної небезпеки матеріали справи не містять.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.08.2018 року.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з таких підстав.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що у березні 2016 року працівниками Департаменту ДАБІ у Київській області у зв'язку з отриманням звернення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 04.02.2016 року №2-19/528 (а.с. 78-79) на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 09.02.2016 року №221-16/03 (а.с. 100) було проведено планову перевірку об'єкта: «Будівництво та експлуатація АГЗП по вул. Київська, 1-а в м. Бровари Київської області», що належить ТОВ «Голден Газ», з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

У ході перевірки, висновки якої були зафіксовані в акті від 30.03.2016 року (а.с. 21), встановлено, що:

- ТОВ «Голден Газ» по вул. Київська, 1-а в м. Бровари Київської області без документу, що надає право на виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети, побудовано автомобільний газозаправний пункт об'ємом 4,85 куб. м х 2 = 9,7 куб. м, чим порушено вимоги ст. ст. 34, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 28 Закону України «Про архітектурну діяльність»;

- АГЗП експлуатується (використовується) ТОВ «Голден Газ» без прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку, що є порушенням вимог ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»;

- на відстані 6,0 м від АГЗП побудована діюча АЗС, чим не витримано необхідну вільну від забудови смугу шириною 10 м, передбачену п. 8.8 ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання», п. 2.5.3 наказу «Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки від час проектування автозаправних станцій» №376 від 06.12.2005 року;

- згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №000162, зареєстрованого за №114, земельна ділянка, площею 0,786 га, цільове призначення для обслуговування існуючих споруд, знаходиться в користуванні Броварського спортивно-технічного клубу ТСОУ. Згідно договору оренди №17-15 від 07.07.2015 року між орендодавцем: Броварським спортивно-технічним клубом ТСОУ та орендарем: ТОВ «Голден Газ» стосовно оренди майданчика, площею 152 кв. м для організації автомобільного газозаправного пункту, не зареєстрований в установленому законодавством порядку;

- об'єкт належить до V категорії складності.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 30.03.2016 року винесено, зокрема, припис №С-3003/4 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому міститься вимога до ТОВ «Голден Газ» зупинити експлуатацію автомобільного газозаправного пункту по вул. Київська, 1-а в м. Бровари Київської області, з моменту отримання припису до введення в експлуатацію АГЗП у встановленому законодавством порядку (а.с. 11).

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. ст. 5, 16 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 1, 11 Закону України «Про будівельні норми», ст. ст. 4, 26, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №956 «Про ідентифікація та декларування об'єктів підвищеної небезпеки», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 08.10.2008 року №923, а також положень ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами справи не спростовуються твердження контролюючого органу про експлуатацію Позивачем АГЗП, який в установленому порядку в експлуатацію введений не був.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування».

Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.

Положеннями ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553) у редакції, яка була чинною на момент призначення перевірки, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Приписами п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону закріплено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

З наведеного випливає наявність у посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю повноважень видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Зі змісту п. 7 Порядку № 553 вбачається, що підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позапланову перевірку проведено на підставі звернення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 04.02.2016 року №2-19/528.

Надаючи оцінку твердженню Апелянта про те, що перевірка була проведена за відсутності суб'єктів містобудування всупереч вимог п. 9 Порядку №533, судова колегія вважає обґрунтованим, оскільки наявна у матеріалах справи копія наказу ТОВ «Голден Газ» від 30.12.2015 року №19 про переведення з 01.01.2016 року ОСОБА_2 з посади комерційного директора на посаду менеджера, за сумісництвом, свідчить, що станом на момент проведення перевірки ОСОБА_2 на даній посаді не перебував. При цьому у статуті ТОВ «Голден Газ» (а.с. 22-40) передбачено право лише директора представляти інтереси підприємства без довіреності.

Відповідно до п. 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Згідно п. 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Пунктом 18 Порядку №553 передбачено, що акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

За правилами п. 21 Порядку №553 якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Порядком №553 не було передбачено обов'язку працівників контролюючого органу складати акт перевірки невідкладно на місці її проведення. До кола обов'язків посадових (службових) осіб ДАБІ України у межах своїх повноважень належить надання суб'єкту містобудування одного примірника акту перевірки та припису або направлення їх поштою у випадку відмови в отриманні.

Надаючи оцінку висновкам Окружного адміністративного суду міста Києва щодо суті встановлених у ході перевірки порушень, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 8.8 ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди Газопостачання» передбачено, що майданчики для будівництва ГНС передбачаються з урахуванням забезпечення зовні огорожі газонаповнювальної станції протипожежної смуги шириною 10 м та мінімальних відстаней до лісових масивів: хвойних порід - 50 м, листяних порід - 20 м.

Отже, наведена норма встановлює вимоги до газонаповнювальних станцій (ГНС), а не до автомобільних газозаправочних пунктів (АГЗП), що не є тотожними, оскільки норми ДБН В.2.5-20-2001 розмежовують поняття «ГНС» та «АГЗП», а також встановлюють різні вимоги при їх проектуванні.

Згідно п. 2.5.3 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №376 від 06.12.2005 року у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, навколо території АГЗС слід передбачати вільну від забудови смугу шириною не менше 10 м.

Однак, відповідно до п. 1.2 згаданої Інструкції: автомобільна газозаправна станція (далі - АГЗС) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленими вуглеводневими газами; стаціонарний автомобільний газозаправний пункт (далі - АГЗП-стаціонарний) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із стаціонарних резервуарів ємністю відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання» (далі - ДБН В.2.5-20-2001); тимчасовий автомобільний газозаправний пункт (далі - АГЗП-тимчасовий) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із автогазозаправника заводського виготовлення з резервуаром ємністю відповідно до ДБН В.2.5-20-2001.

Таким чином, положеннями даної Інструкції розмежовано поняття «АГЗС» та «АГЗП», у той час, як п. 2.5.3 цієї Інструкції встановлює вимоги саме до АГЗС.

Враховуючи, що об'єкт, перевірку якого було здійснено Відповідачем, є автомобільний газозаправний пункт (АГЗП), до нього не можуть застосовуватись вимоги, встановлені для газонаповнювальних станцій та автомобільних газозаправних станцій.

За таких обставин судова колегія вважає, що ДАБІ України необґрунтовано вказало на порушення ТОВ «Голден Газ» п.8.8 ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди Газопостачання», п. 2.5.3 наказу «Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій» №376 від 06.12.2005 року.

Як вже було зазначено раніше, виходячи зі змісту положень ст. 41 Закону, ДАБІ України наділена повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням замовниками, проектувальниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, однак помилково було залишено поза увагою судом першої інстанції, відповідно до висновку з експертно-будівельного дослідження №21/09-2016 від 22.06.2016 року, складеного за наслідком дослідження об'єкта «стаціонарний автомобільний газозаправний пункт, розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 1-а», визначено, що існуючий автомобільний газозаправний пункт, що розташований на території земельної ділянки за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 1-а, Київської області, не є будівлею або спорудою. Фактично за всіма ознаками та характеристиками АГЗП - це модульна установка заводського виготовлення, яка є технологічним обладнанням для заправки газобалонних автомобілів ЗВГ. Зазначений АГЗП не є нерухомим майном, оскільки не пов'язаний із земельною ділянкою фундаментами і являє собою модульну установку заводського виготовлення, яка може бути вільно переміщена за допомогою вантажно-транспортних засобів без втрати функціонального призначення (а.с. 124-141).

Таким чином, на переконання судової колегії, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що АГЗП належить до категорії споруд як об'єктів будівництва, оскільки відповідний об'єкт не є будівлею, спорудою чи іншим об'єктом будівництва.

При цьому посилання суду першої інстанції на те, що Позивач, облаштовуючи АГЗП на фундаментній плиті, фактично забезпечив будівництво споруди, тобто нового об'єкту будівництва, колегія судді вважає необґрунтованим, адже у даному випадку АГЗП як окремий виріб не можна віднести до будівельної системи, пов'язаної із землею, оскільки в будь-який момент вказана установка може бути переміщена без втрати функціонального призначення.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що Відповідач не наділений повноваженнями щодо перевірки зазначеного об'єкта на предмет дотримання ТОВ «Голден Газ» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а твердження останнього про те, що Позивачем виконувалися роботи з будівництва АГЗП, є необґрунтованим.

Неможливість віднесення згаданого АЗГП до об'єктів будівництва, перевірка відповідності яких вимогам чинного будівельного законодавства повинна здійснюватися органами ДАБІ України, нівелює, на переконання суду апеляційної інстанції, посилання останнього на те, що АГЗП належить до V категорії складності. При цьому судовою колегією не спростовуються твердження Відповідача про необхідність віднесення АЗГП до об'єктів підвищеної небезпеки, оскільки дані відомості випливають зі змісту Територіального управління Держгірпромнагляду України по Київській області та місту Києву №25.11.32 (а.с. 59).

Викладене, у свою чергу, свідчить про те, оскільки АГЗП не належить до об'єктів будівництва, ДАБІ України у межах своїх повноважень не вправі видавати даному суб'єкту господарювання приписи про зупинення діяльності з огляду на те, що у межах спірних правовідносин ТОВ «Голден Газ» не належить до суб'єктів містобудування.

Твердження Апелянта про те, що АГЗП розпочав свою роботу з 09.03.2011 року, коли у Позивача був відсутній обов'язок з введення в експлуатацію об'єкта будівництва - АГЗП судова колегія оцінює критично, оскільки, фактичний початок реалізації скрапленого газу 09.03.2011 року не може свідчити про належне введення в експлуатацію автомобільного газозаправного пункту саме з цієї дати, адже, як вірно встановлено судом першої інстанції, дозволи на початок роботи АГЗП та експлуатацію його обладнання були надані ТОВ «Голден Газ» у листопаді - грудні 2011 року.

Посилання Позивача на те, що чинним у період до лютого 2011 року законодавством не передбачалося отримання дозволу на виконання будівельних робіт, судова колегія вважає безпідставним, оскільки згідно ч. 1 ст. 37 Закону, яки набрав чинності 17.02.2011 року, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Разом з тим, з урахуванням наведеного, а також зважаючи помилкове віднесення ДАБІ України автомобільного газозаправного пункту по вул. Київська, 1-а у м. Броварах Київської області до об'єкта будівництва, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного припису як такого, що прийнятий без належних на те правових підстав та щодо об'єкта, право контролю якого у Відповідача відсутнє. Саме неврахування наведених обставин й зумовило ухвалення судом першої інстанції помилкового рішення про необґрунтованість позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати, ухваливши нове про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ДАБІ України на користь ТОВ «Голден Газ» витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 3 445,00 грн., сплачених згідно платіжних доручень від 05.07.2016 року №808 на суму 1 378,00 грн. та від 15.052018 року №3063 в сумі 2 067,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Газ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Газ» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 30 березня 2016 року № С-3003/4 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, б-р. Лесі України, 26, код ЄДОПОУ 37471912) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Газ» (02166, м. Київ, пр-т. Лісний, 35, кв. 88, код ЄДРПОУ 37502070) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 3 445 (три тисячі чотириста сорок п'ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено « 21» серпня 2018 року.