Постанова № 76001282, 20.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4166/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань Ігнатищ Л.М.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Мірінович У.А., час та місце складання повного судового рішення: 17.04.2018, м.Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 29.06.2016 № 9-13.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником транспортного засобу: Audi Q7, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., тип пального - D, AT, ДРН ВО 3232 ВС. Враховуючи наведене, відповідач 29.06.2016 прийняв податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 9-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн за 2016 р. Обґрунтовуючи протиправність зазначеного рішення, позивач послалася на Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким з 01.01.2015 введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) "Транспортний податок".

Посилаючись на приписи статті 4 ПК України позивач зазначив, що з урахуванням наведених вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тому вважає, що застосування відповідачем положень ПК України з урахуванням внесених змін з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року, а тому відповідач передчасно застосував з 01.01.2016 норми Закону України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" в частині транспортного податку.

Позивач також зазначила, що при розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, що їй належить, відповідач не взяв до уваги пробіг автомобіля і як наслідок, неправомірно визначив середньоринкову вартість автомобіля. Водночас звернув увагу суду на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 за № 66, якою затверджено "Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів", набрала чинності 19.02.2016, а тому станом на 01.01.2016 норми зазначеного підзаконного нормативного акту не були чинними.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що не відповідає фактичним, встановленим обставинам справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку, яке не відповідає вимогам податкового законодавства. Не погоджується з твердженнями відповідача, що належний їй автомобіль являється об'єктом оподаткування у 2016 році у зв'язку з порушенням принципу стабільності. Зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що Кременецькою ОДПІ інформація щодо пробігу належного ОСОБА_3 автомобіля Аudi Q7 не встановлювалась, що унеможливлює розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу. Також звертає увагу, що станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фіскальний орган не мав у розпорядженні жодного підтверджуючого документу, який би засвідчив пробіг належного позивачу автомобіля і безпідставно обрахував середньо ринкову вартість із пробігом «0» км. Тобто, контролюючим органом прийнято рішення про сплату транспортного податку без інформації, необхідної для визначення об'єкту оподаткування. З огляду на зазначені обставини справи та рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2018, одразу після винесення зазначеного рішення 16.04.2018 ОСОБА_3, з метою захисту своїх прав, особистим листом звернулась до Мінекономрозвитку з метою з'ясування середньоринкової вартості легкового автомобіля (Аudi Q7), який належить їй. Внаслідок розгляду зазначеного звернення було отримано офіційну відповідь Мінекономрозвитку №3805-05/17748-09 від 24.04.2018 з розрахунком вартості зазначеного автомобіля, у якій вказується, що згідно із встановленою інформацією середньоринкова вартість автомобіля Аudi Q7 з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 2 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розрахована ж у 2016 році згідно з Методикою середьноринкова вартість автомобіля Аudi Q7 з об'ємом циліндрів двигуна 3.0 літра, дизель, 2014 року випуску та пробігом 160000 км становила - 919117,00 гривень (з ПДВ). Вказану довідку просить долучити до матеріалів справи та прийняти до уваги як новий доказ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу - автомобіля марки «Audi Q7», 2014 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см, тип пального - D, AT, ДРН ВО 3232 ВС, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Головним управління ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 9-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн за 2016 рік.

Не погодившись із зазначеним податковим - повідомленням рішенням позивач звернувся у відповідності до статті 56 ПК України до ГУ ДФС у Тернопільській області з скаргою про перегляд оскарженого податкового повідомлення - рішення. Згідно рішення від 08.09.2016 № 288/6/19-00-10-01-06/8293 ГУ ДФС у Тернопільській області скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 29.06.2016 № 9-13 залишено без змін.

Надалі, не погодившись із зазначеним податковим-повідомленням рішенням, позивач повторно звернувся у відповідності до статті 56 ПК України до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд оскарженого податкового повідомлення-рішення. Згідно рішення від 17.11.2016 № 12220/К/99-99-11-02-01/14 ДФС України скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення безпідставним, звернувся в судовому порядку з означеним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржувану постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що згідно з інформації на веб - сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (арк. справи 54), вартість легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, а саме: Audi Q7, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., тип пального - D, AT, ДРН ВО 3232 ВС становить 1068163 грн, а тому даний автомобіль відноситься до об'єктів оподаткування у 2016 році, оскільки використовується до 5 років (рік випуску 2014) та його середньоринкова вартість перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року.

Суд не взяв до уваги твердження позивача про те, що відповідач при визначенні середньоринкової вартості зазначеного автомобіля не взяв до уваги пробіг автомобіля 160849 км, як наслідок завищив середньоринкову вартість автомобіля, оскільки згідно з інформації на веб - сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України при розрахунку транспортного засобу, що перебуває у власності позивача, взято коефіцієнт за середньорічним пробігом 7,5.

Також суд встановив, що при розгляді скарги на податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 29.06.2016 № 9-13 позивач не надав контролюючому органу належним чином засвідчену інформацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку щодо середньоринкової вартості зазначеного автомобіля у 2016 році, визначеною за методикою, затвердженою КМУ, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндра двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля для об'єктивного розгляду скарги ГУ ДФС у Тернопільській області.

Тому суд прийшов до висновку, що відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, відтак визнав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції, що прийняті з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

Відповідно до пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Пунктом 267.2.1 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з п. 267.4 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.6 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Так, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 10 ПК України транспортний податок є місцевим податком.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Судом встановлено, що на транспортний податок на території Підволочиської селищної ради було встановлено пунктом 4 рішення сесії Підволочиської селищної ради № 1666 від 30.06.2015 "Про затвердження та оплату за виготовлення технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Підволочиськ та встановлення місцевих податків і зборів в частині податку на майно (плата за землю)"

У зв'язку із набранням чинності з 01.01.2015 Закону № 71-VІІІ та набранням чинності з 01.01.2016 Закону № 909-VIII Підволочиська селищна рада прийняла рішення № 102 від 29.01.2016 "Про встановлення ставок податків на території Підволочиської селищної ради", яким було скасовано пункт 4 рішення сесії Підволочиської селищної ради № 1666 від 30.06.2015 та прийнято нове рішення про справляння транспортного податку з 01.01.2016, враховуючи зміни, внесені до Податкового кодексу України.

24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Крім того, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 року № 928-VIII з 01 січня 2016 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень. Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.

Наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики. Такої інформації матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у відповідача для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

Наявний ж в матеріалах справи розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, самостійно здійснений податковим органом на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, не може бути належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку, так як здійснений поза межами повноважень відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи положення наведених норм, апеляційний суд вважає, що відповідачем не виконаний свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання. Також судом, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок, не надано належної оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 296 КАС України якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані

Подаючи апеляційну скаргу, позивач зазначила, що одразу після винесення оскаржуваного судом рішення, розуміючи, що суд неповно з'ясував усі обставини справи, 16.04.2018 з метою захисту своїх прав, особистим листом звернулась до Мінекономрозвитку для з'ясування середньоринкової вартості легкового автомобіля Audi Q7, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2965 куб.см, тип пального - дизель та пробігом 16000 км, який належить їй, для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Внаслідок розгляду зазначеного звернення було отримано офіційну відповідь Мінекономрозвитку №3805-05/17748-09 від 24.04.2018 з розрахунком вартості зазначеного автомобіля за вказаними параметрами, зокрема Audi Q7 з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, 2014 року випуску та пробігом 16000 км становила - 919 117,00 гривень (з ПДВ).

В підтвердження пробігу вказаного автомобіля до матеріалів справи долучений Акт ТОВ «Ауді Центр Хмельницький» виконаних робіт №АЦ-У-0029 від 22.08.2016, у якому зазначено пробіг автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, - 160849 км (а.с.75).

Таким чином колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що належний позивачу на праві власності автомобіль НОМЕР_1, вартість якого у 2016 році становила менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, не є об'єктом оподаткування транспортним податком. Відповідач, як суб'єкт владним повноважень, не довів правомірність винесеного ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим таке підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, і таке порушення призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що таке підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 819/2377/17 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області форми "Ф" № 9-13 від 29 червня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин - з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 22.08.2018.