Постанова № 76001144, 21.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2018 року

справа № 804/7831/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Прокопчук Т.С., Круговий О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Троянова С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (суддя Царікова О.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі, в адміністративній справі № 804/7831/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулося до суду з позовом про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2016/20021 від 13.05.2016 року, визнання недійсним та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2016/600105/1 від 13.05.2016 року.

В обґрунтування позову зазначалось про те, що у відповідача не було законних підстав визначати митну вартість за іншим методом, ніж за основним методом - за ціною договору, що був заявлений позивачем у ВМД №110010000/2016/020649 від 12.05.2016 року. За твердженням позивача, подані ним до Дніпропетровської митниці ДФС документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість не містили розбіжностей та не мали наявних ознак підробки, тому прийняті митницею рішення суперечать закону, порушують права позивача і підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи скаржника:

- висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за умовами Контракту базова ціна за одиницю виміру товару не є остаточною ціною товару, а є лише базою для розрахунку фактичної ціни товару за кожною окремою партією в залежності від змісту Fe шляхом додавання або віднімання надбавки чи знижки до базової ціни сировини, за ставкою з урахуванням пропорції, що визначаються в Додатках до Контракту;

- згідно Додатку № 16 до Контракту здійснена поставка товару декількома партіями, які мали різний вміст Fe, тому мали різну остаточно визначену продавцем фактичну ціну за одиницю виміру в кожній партії товару;

- фактична ціна товару, постановленого за Додатком № 16, складала 2,3380 руб.РФ/кг. Позивач повинен був оплатити саме фактичну ціну товару, а не базову;

- надані позивачем для митного оформлення товару документи не містили розбіжностей, не мали наявних ознак підробки, містили всі достовірні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті;

- висновок суду про пов’язаність позивача та продавця за Контрактом ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені доказами;

- судом проігноровані доводи позивача про те, що ціноутворення за Контрактом не залежить від умов договору, зокрема ціни, за яким продавець придбав товар у свого постачальника (у даному випадку – виробника товару);

- відсутність на рахунках на оплату печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць не ґрунтуються на законі;

- за умовами контракту позивач не поніс будь-яких додаткових витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України. Ці витрати включені до ціни товару та окремого документального підтвердження не потребують;

- відповідачем не доведена необхідність застосування іншого методу оцінки митної вартості товару, ніж основного – за ціною договору, заявленого позивачем у митній декларації.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Відповідач вказує на те, що:

- позивачем необґрунтовано задекларовано контракт під кодом 4100, який зазначається у тому випадку, коли стороною є виробник товару. Натомість, контракт, за яким позивач отримав товар, є непрямим, тобто укладений не з виробником, а з посередником;

- надані позивачем до митного оформлення товару документи містили розбіжності щодо вартості одиниці товару ( в рахунках-фактурах зазначена вартість 2335,03 руб. РФ/кг (вміст Fe – 66,5 %), 2337,95 руб. РФ/кг (вміст Fe – 66,6 %), 2340,87 руб. РФ/кг (вміст Fe – 66,7 %). За умовами контракту середня вартість одиниці товару 2,3380 руб. РФ/кг;

- рахунки виробника товару (ВАТ «Стойленський ГОК»), що виставлені покупцю ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» для відправки отримувачу ПАТ «ДМК» в рамках контракту 15-04-29, додатку № 24 від 01.03.2016 року, не містять умов поставки та не завірені печаткою підприємства, що видавало рахунки;

- рахунки виробника містять посилання на сертифікати якості, що визначає інформацію рахунку стосовно вмісту Fe, але ціна товару, незалежно від вмісту Fe, визначена рахунками виробника на рівні 1550 руб. РФ/кг;

- зазначені рахунки містять суму до сплати 20668940,00 руб. РФ/кг, що не відповідає заявленій митній вартості 31176127,92 руб. РФ/кг;

- рахунки виробника не містять відомостей стосовно умов поставки, вартість у зазначених рахунках розраховується на умовах EXW, внаслідок чого існує ймовірність наявності договору з третіми особами;

- рахунки виробника містять посилання на сертифікати якості, вміст Fe в яких зазначено різний, проте вартість товару однакова;

- відсутність контракту 15-04-29, додатку № 24 від 01.03.2016 року унеможливило усунення розбіжностей у визначенні вартості товару за рахунками;

- рахунки продавця товару і рахунки виробника не містять печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць. Доводи скаржника про те, що рахунки ним отримані по пошті є безпідставними, оскільки рахунки наявні у пакеті товаросупровідних документів щодо товарів, які прибули на залізничну станцію призначення і перебувають під митним контролем. За інформацією реєстрів залізниці названі документи прямували разом із вантажем;

- за контрактом і додатком № 16 умови поставки визначені DAP ст. Соловей/Тополі, що передбачають несення продавцем витрат доставки товару до місця призначення на кордоні України. Позивачем не надані документи, які підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів. У залізничних накладних вказано, що платником тарифу по Російській залізниці є Акціонерне товариство «Перша вантажна компанія», однак позивачем документів щодо взаємовідносин між продавцем та зазначеним АТ до митного оформлення не надано;

- на підставі відомостей Інтернет-ресурсів www.rgmk.ru, rgmk.spb.ru, www.isd.com.ua та інформаційного висновку ДП “Укрпромзовнішекспертиза» від 07.04.2016 року № 1396 наявні підстави вважати, що позивачем не виконуються положення Угоди про застосування статті УІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оскільки наявна вірогідність визначення ціни залізорудного концентрату з урахуванням поставок по корпоративним цінам в рамках вертикально-інтегрованих структур;

- за інформацією митного органу, товар, вироблений відповідно до СТО 00186826-026-2015 тим саме виробником - ОАО «Стойленский ГОК», імпортований для застосування у металургійному виробництві ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за ціною на рівні 3,059 руб. РФ/кг з тим саме експортером ООО «Русская горно-металлургическая компания» на співставлених комерційних рівнях, на умовах поставки DAP ст. Соловей/Тополі, тому застосовано резервний метод при визначенні митної вартості товару позивача.

Скаржник, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача просив врахувати правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 року у справі № 804/475/16 (адміністративне провадження № К/9901/32960/18) та у постанові від 31.07.2018 року у справі № 804/5295/16 (адміністративне провадження № К/9901/51955/18) за тим же контрактом.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.05.2016 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення товару: «концентрат залізорудний агломераційний». Даний товар надійшов до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на підставі зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2015 року №15-0835-12, укладеного між позивачем та ТОВ «Русская горно-металлургическая компания», а також заявлений до митного оформлення шляхом подання митних декларацій № 110010000/2016/020649 від 12.05.2016 року. Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України, а саме: 2,3380 RU за кг. За результатами контролю Дніпропетровською митницею ДФС встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності, тому Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару, яким позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 13.05.2016 року № 110010000/2016/20021.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2016/600105/1 від 13.05.2016 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2016/20021 від 13.05.2016 року прийняті на підставі, та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами.

Перевірка правильності висновків суду першої інстанції здійснюється колегією суддів з урахуванням доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, та доводів відповідача, висловлених у відзиві на апеляційну скаргу.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Митного кодексу України (МК України).

Згідно частини 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) – ч. 2 ст. 57 МК України.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі необов’язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов’язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Той факт, що продавець і покупець пов’язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов’язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Як свідчать наявні у справі письмові докази, позивачем до митного оформлення заявлено товар – залізорудний концентрат агломераційний з вмістом Fe203- 66,5 %, 66,6 %, 66,7 %, одержаний методом магнітної сепарації. СТО № 00186826-026-2015. Застосовується при виробництві агломератів у агломераційному цеху. Використовується у металургійному виробництві для власних потреб (а.с.19). Вага (нетто, брутто) – 13334800 кг., ціна товару – 31176127,9200, ціна за кг. товару – 2,338 руб. РФ.

За умовами Контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015 року, укладеного між позивачем, як покупцем, та ООО «Русская горно-металлургическая компания», як продавцем, найменування, кількість, вартість та умови і терміни поставки визначаються, крім контракту, додатками (специфікаціями), додатковими угодами до нього (п.1.1. Контракту). Згідно Додатку № 16 від 01.03.2016 року до Контракту, визначена базова ціна за 1 тону товару у розмірі 2320,42 руб. РФ ( 2,320 руб. РФ/кг). При цьому, сторони домовилися, що якщо фактичний вміст «Fe» у товарі буде більше або менше базового вмісту Fe 66 %, базова вартість сировини збільшиться або зменшиться пропорційно фактичному змісту «Fe». Надбавка або знижка до базової ціни сировини складає 29,22 руб. РФ/мт за 1 % Fe долі в пропорції (а.с.32).

Згідно наявних у справі копій рахунків фактур (інвойс) № БЕЛ00241 від 02.04.2016 року, № БЕЛ000242 від 03.04.2016 року, № БЕЛ00248 від 05.04.2016 року, виписаних продавцем - ООО «Русская горно-металлургическая компания», ціна за кожну партію товару (в залежності від вмісту «Fe») визначена у 2335,03 руб. РФ за т., 2337,95 руб. РФ за т., 2340,57 руб. РФ за т. (а.с.36-38). Середньоарифметична вартість однієї тони залізорудного концентрату складає 2337,85 руб. РФ/т ((2335,03 + 2337,95 + 2340,57) : 3).

Таким чином, позивачем у митній декларації заявлена ціна товару за 1 кг 2,338 руб. РФ, як середня ціна, що відповідає умовам Контракту і Додатку № 16. Крім того, згідно Додаткової угоди № 2 від 01.09.2015 року, пункт 6.2 Контракту викладено у новій редакції, за якою оплата за товар здійснюється у розмірі 100 % протягом 90 календарних днів від дати передачі товару продавцем першому перевізнику, яка визначається по даті штемпеля станції відправлення в залізничній квитанції про приймання товару до перевезення (а.с.33).

Аналіз наведених вище письмових доказів дає колегії суддів підстави для висновку про відсутність розбіжностей стосовно вартості товару, оскільки, як зазначалось вище, митна вартість розрахована позивачем як середня вартість по трьом партіям товару в залежності від вмісту «Fe», що підтверджено наведеною арифметичною дією.

Щодо зазначення позивачем у митній декларації у графі 44 коду Контракту « 4100».

Відповідач стверджує про порушення позивачем порядку заповнення митної декларації, який у графі 44 визначив код Контракту « 4100» замість « 4104», посилаючись, при цьому, на наказ Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».

Зазначені доводи підтверджені змістом митної декларації (а.с.20), тому у митниці були обґрунтовані підстави для сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості у зв’язку із зазначенням ним у графі 44 митної декларації інформації, що не відповідає дійсності.

Щодо взаємопов’язаності між продавцем ООО «Русская горно-металлургическая компания» та покупцем ПАТ «ДМКД».

За твердженням відповідача зазначені суб’єкти господарювання контролюються корпорацією «Індустріальна спілка Донбасу», що підтверджується загальнодоступною інформацією з Інтернет-ресурсів www.rgmk.ru, rgmk.spb.ru, www.isd.com.ua (ООО «Русская горно-металлургическая компания» є ексклюзивним торговим представником ПАТ «ДМКД» на території Російської Федерації та країн СНД).

Згідно статті 15 Угоди про застосування статті УІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою тільки тоді, коли:

(a) вони є посадовими особами або директорами підприємств один у одного;

(b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

(c) вони є роботодавцем і службовцем;

(d) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

(e) один з них прямо або опосередковано контролює іншого;

(f) обидва прямо або опосередковано контролюються третьою особою;

(g) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу;

(h) вони є членами однієї й тієї ж сім'ї.

Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії параграфа 4.

Відповідач наполягає на застосуванні пункту (f) статті 15 Угоди, зазначаючи, що ООО «Русская горно-металлургическая компания» та ПАТ «ДМКД» прямо або опосередковано контролюються третьою особою – Корпорацією «Індустріальна спілка Донбасу».

Згідно офіційного сайту (http://www.rgmk.ru/) ООО «Русская горно-металлургическая компания» входить до вертикально-інтегрованої корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» та являється ексклюзивним представником, у тому числі, ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на території Російської Федерації та країн СНД.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, який погодився з доводами відповідача щодо пов’язаності позивача (як покупця за Контрактом), ООО «Русская горно-металлургическая компания» (як продавця за Контрактом), а також наявності обставини здійснення контролю за ними третьою особою - Корпорацією «Індустріальна спілка Донбасу».

Наступним підлягає з’ясуванню питання, чи вплинули такі взаємовідносини покупця і продавця на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до частини 18 статті 58 МК України при продажу товарів між пов’язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов’язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Позивач про наявність обставини взаємопов’язаності митний орган не повідомив, вимоги частини 18 статті 58 МК України не виконав.

Відповідач, у свою чергу, здійснив аналіз інформації про здійснення митного оформлення товару, виробленого відповідно до СТО 00186826-026-2015 тим саме виробником - ОАО «Стойленский ГОК», імпортований для застосування у металургійному виробництві ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за ціною на рівні 3,059 руб. РФ/кг з тим саме експортером ООО «Русская горно-металлургическая компания» на співставлених комерційних рівнях, на умовах поставки DAP ст. Соловей/Тополі.

Таким чином, підстави для визначення митної вартості товару за першим методом – ціною договору, відсутні.

За приписами частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що для проведення коригування митної вартості імпортованого товару у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних товарів (стаття 59 МК України), митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) за посередницьким контрактом. Також відсутня інформація щодо вартості аналогічних (подібних) товарів (стаття 60 МК України), митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) за посередницьким контрактом. Методи на основі віднімання та додавання вартості (статті 62, 63 МК України) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. У разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Застосований відповідачем резервний метод визначення митної вартості (стаття 64 МК України) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості. При здійсненні контролю співставлення, тобто порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією, наявною у митного органу щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів митне оформлення яких вже здійснено посадовою особою відповідача встановлено, що в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) була відсутня інформація щодо митних оформлень, за якими ввезено ідентичний товар «концентрат залізорудний агломераційний» за посередницькими угодами. Проте, містилася інформація щодо митного оформлення ідентичного товару «концентрат залізорудний агломераційний» (за прямим контрактом, враховуючи якісні показники за вмістом Fе - в середньому від 66,1%-66,7%) митне оформлення якого здійснено за резервним методом визначення митної вартості згідно рішення відповідача від 10.05.2016 року № 702190001/2016/000024/2 за МД ІМ40 від 11.05.2016 № 702190001/2016/643; від 29.03.2016 року № 702190002/2016/00013/2 за МД від 14.04.2016 року № 702190002/2016/535 та МД від 14.04.2016 року № 702190002/2016/532 на рівні 3,059 руб. РФ/кг (метод 2г).

Також позивачем не було надано документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів. Позивач повідомив митний орган про неможливість підтвердження транспортної складової територією України, та просив вважати фактурну вартість як митну. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи позивача про те, що залізничні накладні є документами, які підтверджують транспортну складову митної вартості товару, оскільки в графах 4, 20 залізничних накладних вказано, що платником по Російській залізниці є АТ «ПГК», по Укрзалізниці - ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні», проте жодних документів на підтвердження взаємовідносин між продавцем та АТ «ПГК» (яке зазначено у залізничній накладній платником по Російській залізниці) та ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» (яке зазначено у залізничній накладній платником по Укрзалізниці) до митного оформлення позивачем також не надано не було, що також дає підстави для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, зокрема врахування всіх складових такої вартості.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи скаржника правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року в адміністративній справі № 804/7831/16 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 21 серпня 2018 року і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2018 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.О. Круговий