Постанова № 76001075, 21.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5029/18 Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про зобов'язання розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 та надати обґрунтовану відповідь на скаргу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що подана Позивачем скарга належить до звернення громадян, вимоги до яких визначені Законом України «Про звернення громадян», однак оскільки органом, уповноважений на її розгляд, є саме Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а не ГУ ПФ в м. Києві, перенаправлення звернення ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства, адже у Відповідача відсутні повноваження на розгляд та вирішення скарги Позивача по суті.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому наголошує, що суд не врахував, що Відповідачем порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян» в частині заборони безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам, у той час як вимог вказаного Закону щодо розгляду звернення Відповідачем не виконано. Крім того, стверджує на неможливості розгляду даної справи судом першої інстанції у порядку спрощеного провадження, адже вона становить надзвичайно важливий інтерес, оскільки стосується виплати пенсії. Також звертає увагу, що Відповідач не надсилав на адресу Позивача відзив на позов, чим позбавив останнього можливістю скористатися правами, передбаченими п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.08.2018 року.

У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ в м. Києві зі скаргою від 23.02.2018 року на Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив, зокрема: «повідомити з яких підстав і згідно якого закону була припинена пенсія ОСОБА_1; скасувати рішення про припинення пенсії ОСОБА_1; скасувати рішення про переплату пенсії ОСОБА_1; забезпечити поновлення порушених прав; надіслати копії матеріалів пенсії справи заявника; письмово повідомити про результати розгляду скарги» (а.с. 9).

Листом від 14.03.2018 року №9604/02-Л-2430 ГУ ПФ в м. Києві з посиланням на Положення про територіальні органи Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, повідомлено ОСОБА_1, що ГУ ПФ в м. Києві не здійснює безпосередньо призначення та перерахунки пенсій, а тому скаргу направлено до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Дніпровський відділ) (а.с. 10).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 3, 5, 7 Закону України «Про звернення громадян», а також Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин повноваженнями ГУ ПФ в м. Києві не охоплювалися питання, порушені у скарзі ОСОБА_1

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про звернення громадян» (далі - Закон) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Зі змісту ст. 5 Закону випливає, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, виходячи з комплексного аналізу змісту ст. 3 Закону у взаємозв'язку із приписами ст. 5 останнього, подана ОСОБА_1 скарга є за своєю суттю зверненням громадянина та відповідає нормативно визначеним до нього вимогам.

Відповідно до ст. 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. При цьому, ч. 4 ст. 7 Закону містить застереження про заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Разом з тим, наполягаючи на безпідставності направлення ГУ ПФ в м. Києві поданої ОСОБА_1 скарги за належністю до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Апелянтом не враховано, що порушені в його скарзі питання, зокрема, щодо повідомлення причин припинення виплати пенсії, надіслання копій матеріалів пенсійної справи, скасування рішень про припинення пенсії та про її переплату, свідчать про існування у такому зверненні ознак як заяви, так і скарги. При цьому зміст обґрунтування поданої скарги дає підстави для висновку, що остання належить саме до заяв, а не скарг, оскільки у ній порушується питання щодо з'ясування обставин припинення виплати Позивачу пенсії.

Відповідно до пп. 7 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства. При цьому, згідно пп. 14 п. 7 вказаного Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.

Натомість, виходячи з аналізу Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що до розгляд і вирішення питань, викладених у зверненні ОСОБА_1, до повноважень ГУ ПФ в м. Києві згідно законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не належить. Наведеним, на переконання судової колегії, спростовується посилання Апелянта неврахування судом першої інстанції факту незабезпечення розгляду Відповідачем в установленому Законом порядку звернення Позивача.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ГУ ПФ в м. Києві правомірно та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 7 Закону забезпечив направлення звернення ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як до органу, до повноважень якого належить розгляд і вирішення питань, порушених у скарзі Позивача, а тому твердження Апелянта щодо безпідставної передачі Відповідачем розгляду скарги іншому органу матеріалами справи не підтверджується.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що ГУ ПФ в м. Києві не було направлено останньому відзив на позовну заяву, що не було перевірено судом першої інстанції та, у свою чергу, позбавило Позивача права на реалізацію передбачених п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України можливостей, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі змісту наявної у матеріалах справи копії списку №63 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів вбачається, що згідно п. 33 вказаного списку 24.04.2018 року на адресу ОСОБА_1 було направлено відзив на позовну заяву (а.с. 17-19).

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

За правилами ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, положеннями ст. 263 КАС України не передбачено необхідності подання Позивачем відповіді на відзив в окремих категоріях справ незначної складності, до якої за правилами п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України належить і справа №826/5029/18. Даним висновком спростовується також посилання Апелянта на те, що дана справа розглянута судом першої інстанції у спрощеному провадженні без виклику сторін безпідставно, оскільки така процедура розгляду відповідної категорії справ прямо передбачена положеннями процесуального закону.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 21» серпня 2018 року.