Постанова № 76000423, 21.08.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Справа № 922/80/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Атмос” (вх. №1119Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2018 (повний текст підписано 29.05.18, суддя Жигалкін І.П. у справі №922/80/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Атмос”, м. Харків

до Обслуговуючого кооперативу “Соляріс”, м. Харків

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атмос", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" від 16.11.2017 р. (протокол № 16/11/17).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 травня у справі №922/80/18 у позові відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 18.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача. Запропоновано відповідачу до 05.07.2018 подати через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів скаржнику.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року призначено справу №922/80/18 до розгляду на 07 серпня 2018 року на 10:00 год.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Відзив – право сторони

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, вислухавши пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у ОСОБА_3 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “АТМОС” є членом Обслуговуючий кооператив “Соляріс” (далі – Кооператив/ОК “СОЛЯРІС”), який засновано рішенням засновників та оформлено протоколом № 1 установчих зборів засновників від 17 травня 2012 року за для обслуговування торгово-офісного центру “СОЛЯРІС” (далі – ТОЦ “СОЛЯРІС”), де умовою членства у кооперативі є наявність у власності особи нерухомості в ТОЦ “СОЛЯРІС”, розташованого за адресом: м. Харків, вулиця Отакара Яроша, 18 та сплати вступного внеску, де Позивач є власником приміщень 14 поверху ТОЦ “СОЛЯРІС” та сплатив вступний внесок (платіжне доручення № 15 від 16.10.2015 року).

Позивачем 25.12.2015 року, в якості цільового внеску згідно протоколу № 13 від 12.11.2015 року, передано Кооперативу 62 050 гривень 88 коп. (платіжне доручення № 16 від 25.12.2015 року) відповідно до умов якого: - було створено цільовий фонд за рахунок цільових внесків членів Кооперативу на оформлення ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” щодо нежитлової будівлі ТОЦ “СОЛЯРІС”, документації на право користування земельною ділянкою, введення нежитлової будівлі в експлуатацію, оформлення права власності на нежитлову будівлю (місця загального користування) шляхом збільшення статутного капіталу ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” – в загальному розмірі 1 200 000 гривень; - були встановлені розміри цільових внесків членів Кооперативу на оформлення ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” щодо нежитлової будівлі ТОЦ “СОЛЯРІС”, документації на право користування земельною ділянкою, введення нежитлової будівлі в експлуатацію, оформлення права власності на нежитлову будівлю (місця загального користування) шляхом збільшення статутного капіталу ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ”, виходячи з розрахунку внесків пропорційно площі нежитлових приміщень, яка перебуває у власності; - був встановлений строк сплати цільових внесків членів Кооперативу на оформлення ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” щодо нежитлової будівлі ТОЦ “СОЛЯРІС”, документації на право користування земельною ділянкою, введення нежитлової будівлі в експлуатацію, оформлення права власності на нежитлову будівлю (місця загального користування) шляхом збільшення статутного капіталу ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” – до 30.12.2015 року.

Як зазначає Позивач, 23.12.2017 року стало відомо про існування рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу від 16.11.2017 року (протокол № 16/11/17), де у порядку денному викладено: 1. Обрання робочих органів та затвердження регламенту чергових загальних зборів членів ОК “СОЛЯРІС”. 2. Припинення членства в ОК “CОЛЯРІС” у зв’язку з відчуженням нежитлових приміщень в ТОЦ “СОЛЯРІС”. 3. Прийняття нових членів Кооперативу. 4. Обговорення питання щодо компенсації затрат власнику 19-го поверху, понесених ним на ремонт кровлі будівлі ТОЦ “СОЛЯРІС”. 5. Доповідь Голови правління щодо стану справ ОК “СОЛЯРІС” та проведенній роботі за минулий період. Інформування про хід збору грошових коштів на ремонтних робіт у холі першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС”, та обговорення шляхів прискорення такого збору коштів. 6. Звіт про хід ремонтних робіт у холі першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС”. 7. Звіт про використання грошових коштів зібраних на оформлення прав на місця загального користування ТОЦ “СОЛЯРІС”. Зміна цільового використання грошових коштів (залишку), зібраних на оформлення прав на місця загального користування ТОЦ “СОЛЯРІС” (або отримання згоди на тимчасове їх використання), на фінансування ремонтних робіт холу першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС”. 8. Обговорення та затвердження рішення про обрання (переобрання) нового голови правління ОК “СОЛЯРІС” у зв’язку з закінченням повноважень голови правління ОСОБА_4 9. Затвердження нового штатного розкладу. 10. Обговорення питання щодо земельної ділянки ТОЦ “СОЛЯРІС” та облаштованою поруч третьою особою парковкою для автомобілів. 11. Інші питання, пов’язані з виконанням порядку денного.

Згідно з протоколом № 16/11/17 від 16.11.2017 року, фактично були розглянуті наступні питання та прийняті такі рішення: 1. Було затверджено порядок денний та регламент проведення засідання Загальних зборів членів ОК “СОЛЯРІС” – робочий орган не обирався.

2. Виключили зі складу членів Кооперативу ОСОБА_5 та ОСОБА_6

3. Прийняли до складу членів кооперативу ОСОБА_3, як власника нежитлового приміщення на 1-му поверсі в ТОЦ “Соляріс” та ОСОБА_7 з ОСОБА_8, як співвласників одного нежитлового приміщення на 19-м поверху.

4. Вирішили зарахувати понесені власниками 19-го поверху витрати на ремонт половини кровлі будівлі ТОЦ “СОЛЯРІС” у якості вступного внеску.

5. Вирішили прийняти до відома доповідь Голови правління щодо стану справ ОК “СОЛЯРІС” та проведеній роботі за минулий період; хід збору грошових коштів на проведення ремонтних робіт у холі першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС” та шляхів прискорення такого збору коштів.

6. Вирішили прийняти до відома звіт Голови правління ОК “СОЛЯРІС” про хід ремонтних робіт у холі першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС” та зобов’язати Голову правління за узгодженням з правлінням Кооперативу вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення встановлення системи відеоспостереження в холі першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС”.

7. Вирішили змінити цільове використання грошових коштів (залишку) у розмірі 244 174 гривень, зібраних на оформлення прав на місця загального користування ТОЦ “СОЛЯРІС”, на фінансування ремонтних робіт холу першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС”. Надати дозвіл правлінню Кооперативу на збільшення кошторису на проведення ремонтних робіт в холі першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС” за рахунок витрат на встановлення відеоспостереження. Визначити джерелом фінансування витрат на встановлення системи відеоспостереження кошти на проведення ремонтних робіт в холі першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС”.

8. Вирішили звільнити з посади голови правління Кооперативу ОСОБА_4В з 16.11.2017 року у зв’язку з закінченням терміну його повноважень та обрати головою правління Кооперативу ОСОБА_9 з 16 листопада 2017 року на строк 1 (один) рік.

9. Затвердили новий штатний розклад, створили спеціальний фонд для оплати заробітної плати бухгалтеру за рахунок цільових внесків членів Кооперативу та строк їх сплати.

Права на участь у господарській діяльності, а також в управлінні кооперативом та право голосу на його загальних зборах, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу здійснюється членом кооперативу, у відповідності до ст. 12 Закону України “Про кооперацію” та ст. 6.1. Статуту кооперативу “СОЛЯРІС”, порядком скликання, підготовки і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим ст. 15 Закону України “Про кооперацію” та розділом 14 Статуту кооперативу “СОЛЯРІС”.

Позивач зазначає, що його права порушені, як члена Кооперативу, на участь у його діяльності і управлінні, оскільки не був належним чином повідомлений про час та місце проведення загальних зборів, не був особисто присутній на зборах і не приймав голосування при прийнятті рішень, а також вважає, що рішення загальних зборів членів ОК “СОЛЯРІС” від 16 листопада 2017 року (протокол № 16/11/17) порушує права та законні інтереси Позивача, оскільки є протиправними в наступному:

19.08.2017 року Позивач передав Кооперативу 36 282 гривень 74 коп. (платіжне доручення № 57 від 19.08.2017 року) в якості цільового внеску згідно протоколу, рахунок № 44 від 16.08.2017 року на ремонт холу першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС”, тому рішення від 16 листопада 2017 року (протокол № 16/11/17) в питанні зміни цільового використання грошових коштів (залишку) у розмірі 244 174 гривень, зібраних на оформлення прав на місця загального користування ТОЦ “СОЛЯРІС”, на фінансування ремонтних робіт холу першого поверху ТОЦ “СОЛЯРІС” для Позивача є повторною оплатою тих самих робіт, які він вже оплатив 19.08.2017 року.

Стосовно змін понять з “цільовий фонд за рахунок цільових внесків членів Кооперативу на оформлення ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” щодо нежитлової будівлі ТОЦ “СОЛЯРІС”, документації на право користування земельною ділянкою, введення нежитлової будівлі в експлуатацію, оформлення права власності на нежитлову будівлю (місця загального користування) шляхом збільшення статутного капіталу ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” на “грошові кошти зібрані на оформлення прав на місця загального користування ТОЦ “СОЛЯРІС”. Позивач вважає, що за цим криється спроба приховати нецільове (незаконне) використання коштів фонду та статутного капіталу ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” або факт невиконання рішення про збільшення статутного капіталу цього підприємства та використання призначених на це грошових коштів не за ціллю, що в обох випадках свідчить про наявність ознак правопорушення.

Позивач у вищевикладеному зазначає, що рішення від 16 листопада 2017 року (протокол № 16/11/17) прийнято з порушенням, посилаючись, на наступне, так зі змісту ст. 15 Закону України “Про кооперацію” та розділів 13 й 14 Статуту кооперативу “СОЛЯРІС” для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотриматися процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечити особисту присутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості (простої чи кваліфікованої) присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення.

Статтею 14.1. Статуту кооперативу “СОЛЯРІС” встановлено, що повідомлення про скликання загальних зборів членів Кооперативу повинно бути зроблено письмово та у додатковий спосіб, якщо такий спосіб обраний членом Кооперативу та доведений письмовою заявою до відома виконавчого органу Кооперативу, а згідно ст. 14.2. Статуту кооперативу “СОЛЯРІС” письмове повідомлення про скликання загальних зборів членів Кооперативу із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного направляється рекомендованим листом за місцем реєстрації (або іншою адресою для листування, яка письмово доведена членом Кооперативу до відома виконавчого органу Кооперативу) його місця проживання (місцезнаходження – для юридичних осіб), згідно з наданими ним відомостями, зокрема, при прийнятті його до членів Кооперативу.

Також відповідно до ст. 15 Закону України “Про кооперацію” та ст. 13.1.9. Статуту кооперативу “СОЛЯРІС” Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, а до виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу, зокрема належить: прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідачем у своєму відзиві зазначено, що загальні збори членів Обслуговуючого кооперативу “СОЛЯРІС” є правомочним в силу положень ст. 13.7 Статуту, оскільки на них були присутніми 24 з 38 членів Кооперативу, що складає 63 відсотки голосів, тобто більше 50 відсотків загальної кількості членів кооперативу, а отже дотримано вимоги статті 15 Закону України “Про кооперацію” щодо забезпечення присутності більшості від загальної кількості членів кооперативу та особистого голосування більшості присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення, що виключає всі безумовні підстави для визнання рішення недійсним.

Також Відповідачем зазначено, що само по собі порушення при скликанні зборів членів Кооперативу може бути підставою для визнання рішення цих зборів недійсними тільки за умовами доведення Позивачем фактів можливості його впливу на остаточне рішення загальних зборів, а об'єктивно останній не міг вплинути на вирішення питання про розподіл залишку грошових коштів. Посилання Відповідача базується на пункті 2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин” стосовно того, що в даному пункті зазначено безумовні підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів, а не вичерпні підстави.

Також у відзиві на позовну заяву Відповідачем зазначено, що залишок грошових коштів, цільове використання яких було змінено, оскільки це є власністю Кооперативу, є хибним та помилковим з підстав, що 25.12.2015 року Позивач передав Кооперативу 62 050 гривень 88 коп. в якості цільового внеску згідно протоколу № 13 від 12.11.2015 року відповідно до якого, зокрема, було створено цільовий фонд за рахунок цільових внесків членів Кооперативу на оформлення ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” щодо нежитлової будівлі ТОЦ “СОЛЯРІС”, документації на право користування земельною ділянкою, введення нежитлової будівлі в експлуатацію, оформлення права власності на нежитлову будівлю (місця загального користування) шляхом збільшення статутного капіталу ТОВ “ЕКСПО МЕНЕДЖМЕНТ” – в загальному розмірі 1 200 000 гривень.

Відповідно до преамбули Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин” та п.1.1. та 2. корпоративні відносини виникають зокрема виробничих кооперативах.

Виходячи зі змісту матеріалів справи (а.с. 4; 10-45; 61-76; 102-103; 108-111) Позивач створений у організаційно-правовій формі кооперативу, але не як виробничий, а як обслуговуючий кооператив.

Правовий статус таких кооперативів закріплений у ЗУ "Про кооперацію" та ст.ст. 163 - 166 ЦК України, що дозволяє останні віднести до господарських товариств та розглядати внутрішні правовідносини через призму ст. 167 ГК України щодо корпоративних прав та корпоративних відносин.

Проте, останній поділ виключає можливість наявності корпоративних правовідносин між Позивачем та Відповідачем за справою що розглядається.

Крім того, зазначений судом факт наявності у Відповідача статусу обслуговуючого, а не виробничого кооперативу виключає можливість з боку суду застосувати до спірних правовідносин зазначені вище положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин”, ст. 167 ГК України та ст.ст. 163 - 166 ЦК України.

Судом попередньої інстанції встановлено, що хоча у спірних правовідносинах і відсутні корпоративні ознаки, проте і позивач і відповідач є суб'єктами господарювання у розумінні змісту ст.ст. 2, 3, 55 ГК України, а справа є такою, що відноситься до юрисдикції господарського суду за ч.1 ст. 20 ГПК України.

Також, позивачем не дотримано приписів Статуту відповідача в частині розгляду скарг на дії виконавчого органу - п. 15.1 - 15.7 та п. 14.1 - 14.3.

Судом у рішенні встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано посвідчення про членство, та не надано Рішення Правління чи ОСОБА_3 кооперативу про прийняття до кооперативу, яким затверджено його членство загальними зборами відповідно до ст. ст. 10, 11 ЗУ "Про кооперацію". Таких відомостей щодо членства у кооперативі не містить і не зазначена у довідці ЄДРПОУ яка надана позивачем щодо відповідача.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів передачі в якості цільового внеску згідно протоколу рахунок №44 від 16.08.2017 р. на ремонт холу першого поверху ТОЦ "СОЛЯРІС", на який він посилається в якості обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 80 ГПК України позивач, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право.

Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції, органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

За матеріалами справи Позивачем не надано доказів та не обґрунтовано: (1) сплати внесків (а.с. 6);

(2) членство за ст.ст. 10, 11 ЗУ "Про кооперацію";

(3) не обґрунтовано наявності порушеного суб'єктивного права.

Відповідно до вимог ст. 238 ГПК України щодо змісту рішення, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. за п. 58 визначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд попередньої інстанції дійшов правомірного, на думку судової колегії, висновку, про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Атмос” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2018 у справі №922/80/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 22.08.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.